Рішення № 84893232, 11.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 жовтня 2019 р. Справа № 120/3100/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

26.09.2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, в якій позивач просить скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 57730731 від 29.08.2019 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 29.08.2019 року виконавче провадження ВП № 57730731 щодо виконання виконавчого листа № 0240/2533/18-а від 13.11.2018 року, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом, про зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити виплату позивачу різницю між нарахованою та отриманою ним пенсією за період з 01.01.2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п. 2 пенсії за вислугу років закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з направленням повідомлення до органів національної поліції про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ГУ ПФУ у Вінницькій області.

На переконання позивача, оскаржувана постанова є незаконною, оскільки державний виконавець перед тим, як закінчити виконавче провадження із зазначених вище підстав, не виносив постанову про накладення на боржника штрафів та не попереджав його про кримінальну відповідальність, чим порушив вимоги статтей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того позивач наголошує, що на сьогоднішній день рішення суду не виконане, усіх заходів для його виконання відповідачем не вчинено, що в кінцевому результаті порушує його право на отримання нарахованої заборгованості за пенсійними виплатами.

Ухвалою суду від 01.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін на 11.10.2019 року. Також на підставі положень ст. 49 КАС України до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, а також направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу і третій особі здійснено судом з особливостями, визначеними статтями 268, 269, 287 КАС України для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

08.10.2019 року на адресу суду (вх. 48443/19) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження № 57730731. У відзиві відповідач вказує, що дії державного виконавця при прийняті оскаржуваної постанови, а також сама оскаржувана постанова є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. Зауважив, що судове рішення яке виконується носить немайновий характер, а тому при його виконанні до боржника у відповідності до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» можуть застосовуватись заходи примусового виконання, що передбачені в статті 75 цього Закону.

Державним виконавцем з метою належного виконання судових рішень даної категорії неодноразово накладались штрафи на боржника – Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у зв`язку з ненаданням останнім доказів, які б свідчили про вчинення ним дій вказаних в Порядку № 649. Однак, вказані постанови в судовому порядку у всіх випадках були скасовані, позаяк суд доходить висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

За таких обставин в межах виконавчого провадження ВП №57730731 державним виконавцем і не виносились постанови про накладення штрафу на боржника, оскільки, враховуючи судову практику, для цього відсутні правові підстави. Відтак, після направлення на адресу Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області 27.08.2019 року повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами боржника, державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 с. 39 Закону України «Про виконавче провадження» 29.08.2019 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Вважає, що підстав для її скасування в судовому порядку не має.

10.10.2019 року до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову, в яких зазначається, що ГУ ПФУ у Вінницькій області в повному обсязі виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 0240/2533/18-а у відповідності до вимог чинного законодавства, про що письмово повідомлено управління ДВС. Так, листами ГУ ПФУ у Вінницькій області від 04.12.2018 № 10318/09-47/07, повідомлено головного державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року добровільно виконано 09.11.2018 року до відкриття виконавчого провадження. Стягувачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 по 17.10.2019 внаслідок чого розмір його пенсії склав - 4441,37 грн. Водночас, як вказує третя особа, виплата нарахованих на виконання рішення суду сум — 5803,88 грн. здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. За таких умов, для виконання судового рішення щодо ОСОБА_1 вжито всіх дієвих та залежних від ГУ ПФУ у Вінницькій області заходів в межах чинного законодавства. Головне управління є неприбутковою організацією, не отримує коштів за надані послуги, а відтак позбавлене фінансової можливості виконати судове рішення щодо ОСОБА_1 у інший спосіб ніж передбачено законом. У зв`язку із цим просить суд відмовити у задоволенні даного позову.

У судове засідання позивач не з`явився, подавши перед цим через відділу прийому суду письмову заяву про розгляд справи без його участі. У цій же заяві вказав на те, що заявлені ним позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Наведені обставини силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджають розгляду справи у відсутність позивача.

В ході розгляду справи 11.10.2019 року судом заслухано пояснення представників відповідача та третьої особи, досліджено усі письмові докази, які містяться у матеріалах справи та на підставі письмових заяв присутніх у судовому засіданні учасників процесу, судом ухвалено продовжувати подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Згідно частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив такі фактичні обставини.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року у справі № 0240/2533/18-а, окрім іншого, зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 1 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п.2 пенсії за вислугу років.

13.11.2018 року судом видано виконавчий лист №0240/2533/18-а.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. 21.11.2018 року відкрито виконавче провадження ВП 57730731 щодо виконання згаданого виконавчого листа та надано боржнику строк 10 робочих днів для надання відповіді та документального підтвердження виконання рішення суду.

Листом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 04.12.2018 року № 10318/09-47/07 повідомлено державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року добровільно виконане 09.11.2018 року до відкриття виконавчого провадження з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі – Порядок № 649). Зазначено, що на виконання рішення суду головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії позивача, яка склала - 4441,37 грн., виходячи з 89% сум грошового забезпечення, що підтверджується Розпорядженням про перерахунок пенсії від 09.11.2018 року та донараховано стягувачу кошти в сумі – 5803,88 грн. за період з січня 2018 року по жовтень 2018 року, що підтверджується розрахунком на доплату від 09.11.2018 року. Виплата нарахованих на виконання рішення суду заборгованості за період з 01.01.2018 року по 31.10.2018 року здійснюватиметься з урахуванням постанови КМУ від 22.08.2018 № 649.

08 квітня 2019 року вимогою державного виконавця № 3703/02.1-25/9 зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області надати докази повного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду (щодо внесення рішення суду до Реєстру, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649) в строк до 22.04.2019 року.

Листом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18.04.2019 № 649/09-50/07 повідомило відповідача про те, що з листопада 2018 року ОСОБА_1 виплачується пенсія в новому розмірі з урахуванням судового рішення, а різницю між нарахованою та отриманою стягувачем пенсії за період з 01.01.2018 по 31.10.2018 року в розмірі 5803,88 грн. буде виплачено у відповідності до Порядку № 649. З метою виконання судових рішень в подальшому головним управлінням надано Пенсійному фонду України інформацію щодо судових рішень, винесених не на користь Фонду в період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року листом від 21.01.2019р. № 154/09-45/02 з метою формування реєстру судових рішень.

11 липня 2019 року державним виконавцем сформовано та направлено на адресу ГУ ПФУ у Вінницькій області наступну вимогу № 6226/02.1-25/9, якою зобов`язано боржника надати докази повного виконання рішення суду (щодо внесення рішення суду до Реєстру, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649) в строк до 25.07.2019 року. У вказаній вимозі державний виконавець зазначив, що п. 3 Порядку № 649 передбачено обов`язок боржника вести облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Проте, усі строки узгодження боржником питання виділення Пенсійним фондом України коштів для погашення стягувану заборгованості за пенсійних виплат, вичерпані, а наданий боржником лист від 12.04.2019 року не являється доказом внесення до реєстру та виконання рішення суду. Також державний виконавець вказав на те, що порушення як боржником так і Пенсійним фондом України механізму внутрішнього узгодження заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду у строки, передбачені Порядком № 649, не є поважною причиною невиконання судового рішення та виконавчого листа у повному обсязі.

На виконання даної вимоги ГУ ПФУ у Вінницькій області листом від 23.07.2019 № 1360/10.1.51/08 вкотре повідомило відповідача про вжиті ним заходи на виконання судового рішення, про які зазначалося в попередніх листа, а також додатково зазначило про те, що Головне управління неодноразово зверталося до Пенсійного фонду України з проханням посприяти у вирішенні питання щодо формування Реєстру судових рішень, за якими виплата коштів має здійснюватися у відповідності до Порядку № 649. В свою чергу Пенсійний фонд України листом від 18.06.2019р. повідомив про укладення у 2019 році договору на розробку відповідного програмного забезпечення, строк впровадження якого – 28 жовтня 2019 року. За таких умов Головне управління вказує на неможливість надання доказів внесення рішення суду до Реєстру, саме із поважних причин.

В подальшому, в рамках цього виконавчого провадження Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області за невиконання вимог виконавчого документа, листом від 27.08.2019 року № 7319/02.1-25/9 повідомлено Вінницький відділ поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ГУ ПФУ у Вінницькій області за ухилення від виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 0240/2533/18-а від 18.09.2018 про зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області виплатити Чсрнобаю ОСОБА_2 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 1 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п.2 пенсії за вислугу років.

Як наслідок, 29.08.2019 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2019 № 57730731 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України “Про виконавче провадження”.

Мотивами прийняття такої постанови є те, що з урахуванням судової практики, підстав для накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення не має, позаяк його невиконання органом пенсійного фонду залежить від бюджетного призначення коштів з Державного бюджету, тобто таке рішення об`єктивно не може бути виконано із поважних причин. А оскільки має місце направлення повідомлення до органів національної поліції про вчинення кримінального правопорушення боржником, тому Закон України «Про виконавче провадження» зобов`язує державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Позивач вважаючи протиправною зазначену вище постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2019 року ВП N 57730731 у зв`язку з її передчасністю та з огляду на невиконання судового рішення, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові суд звертає увагу на наступне.

Як слідує із матеріалів справи, юридичною підставою для прийняття постанови від 29.08.2019 року про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець зазначає п. 11 ч. 1 ст. 39 та ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», а фактичною - невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії та одночасну відсутність підстав для накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення з урахуванням судової практики, яка склалася по даній категорії справ.

Так, відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктами 4,5 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" та пунктами 4, 5, 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначені принципи діяльності органів державної виконавчої служби і засади виконавчого провадження, а саме диспозитивності, справедливості, неупередженості, об`єктивності та обов`язковості виконання рішень.

За змістом положень п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до частин першої – третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 Закону).

Особливості відповідальності боржника за невиконання рішення, що зобов`язує його вчинити певні дії визначено у статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом вказаної норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вказаних положень Закону України «Про виконавче провадження» дає суду підстави зробити висновок про те, що звернення державного виконавця до компетентних органів із повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення, як кінцевий (найбільш суровий) захід відповідальності, застосовується лише у випадку попереднього накладення на боржника штрафу в основному та подвійному розмірі, встановлення нового строку для виконання судового рішення і попередження про кримінальну відповідальність за його безпідставне невиконання.

Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є виконання вищезазначених вимог та вимог ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" із констатацією факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

У даному випадку виносячи постанову про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець мотивувала її неможливістю притягнення боржника до відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу у зв`язку із наявністю поважних причин невиконання відповідного судового рішення та сформованої із цього приводу судової практики вирішення подібних спорів. В той же час повідомлення на адресу Вінницького відділу поліції ГУ НПУ у Вінницькій області за № 7319/02.1-25/9 від 27.08.2019 року про вчинення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області кримінального правопорушення за своєю суттю є реагуванням саме на безпідставне (без поважних причин) та злісне невиконання боржником судового рішення, коли застосування інших заходів, спрямованих на виконання судового рішення не може призвести до його виконання.

Проте, із досліджених матеріалів справи судом встановлено, що виконання судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 0240/2533/18-а, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 1 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п. 2 пенсії за вислугу років має проводитись відповідно до Порядку № 649, яким безпосередньо визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.

При цьому черговість виконання рішень за цим Порядком визначається датою їх надходжень до боржника. Про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку боржником чи про відсутність таких приймає відповідне рішення Комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що утворюється в Пенсійному фонді України (пункти 4, 6, 8 Порядку № 649).

Згідно п.10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

На виконання п. 3 Порядку № 649, постановою правління Пенсійного фонду України 26.09.2018 року за № 20-1 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 року за № 1189/32641. Вказаний реєстр ведеться в електронному вигляді та його формує Пенсійний фонд України.

Із повідомлень від 18.04.2019 року та 19.07.2019 року, які направлялися боржником – Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області на адресу державного виконавця, за наслідками виконання його вимог, останній був проінформований, що територіальний орган пенсійного фонду надав Пенсійному фонду України інформацію щодо судових рішень, винесених не на користь Фонду з січня по грудень 2018 року, для формування реєстру судових рішень. В свою чергу Пенсійний фонд України повідомив боржника про те, що наразі завершується робота щодо доповнення Реєстру рішеннями, прийнятими у 2018 році та розробка відповідного програмного забезпечення, строк впровадження якого згідно календарного плану – 28 жовтня 2019 року.

Тобто, враховуючи повідомлені боржником орієнтовні дати впровадження відповідного програмного забезпечення щодо функціонування електронного Реєстру та його наповнення, надання доказів щодо виконання судового рішення у той спосіб, про який зазначено державним виконавцем у його вимогах, адресованих боржнику, є цілком можливим в найближчій перспективі.

У відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право в тому числі: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

Проте, в рамках даного виконавчого провадження державний виконавець ґрунтуючись на обставинах, які наведені вище та взявши до уваги власний висновок про наявність певних ускладнень, які унеможливлюють боржником виконання судового рішення в повному обсязі з незалежних від нього причин, безпідставно неврахував можливість надання таких доказів після впровадження відповідного програмного забезпечення щодо формування електронного Реєстру, що може мати місце після 28.10.2019 року; достовірно не перевірив вказану інформацію в тому числі і у спосіб її самостійного отримання від Пенсійного фонду України, тим самим передчасно та не у спосіб, що передбачено Законом звернувся із повідомленням до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення за відсутності для цього необхідних передумов. Як наслідок, - має місце протиправне винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Так, невиконання рішення суду та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з формальних підстав призводить лише до того, що рішення суду так і залишається невиконаним, що суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статей 8,9 КАС України є його складовою.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії": по-перше, нагадав, що п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року) надано кожному право звертатися до суду у разі будь-якого спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що являє право порушувати позовне провадження у судах з питань цивільно-правового характеру; проте таке право було б ілюзорним, якби правова система держави-учасника Європейської конвенції припускала, щоб судове рішення, яке набрало чинності та є обов`язковим до виконання, залишалося б недіючим; по-друге, визнав немислимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, детально визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд справи, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень; по-третє, наголосив, що виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду".

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 липня 2006 року у справі "Васильєв проти України" зазначив, що виконання рішення щодо боржника залишається обов`язком держави.

Виходячи із вищевикладеного суд доходить висновку про те, що направлення відповідачем повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб боржника не є логічно-послідовною дією застосування до останнього такого заходу відповідальності при відсутності доказів невиконання судового рішення без поважних причин. Як наслідок, наступне винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2019 року на підставі п. 11 ч. 1 с. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є передчасним, та таким, що здійснено не у визначений законодавством спосіб.

Наведене вказує на те, оскаржувана постанова державного виконавця в розрізі положень статті 2 КАС України прийнята не на підставі, не у межах та не у спосіб визначений законодавством, а також без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги те, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність свого рішення, адміністративний позов належить задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 287 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 29.08.2019 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 57730731.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Повне судове рішення складено 11.10.19.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ34939304;

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович