Рішення № 84893166, 09.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2019 р. Справа № 120/2497/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Мельниківської сільської ради про:

- визнання протиправними дій щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 0523086200:01:001:0726 площею 2 га, що розташована на території Мельниківської сільської ради в с.Ометинці, Немирівського району, Вінницької області;

- зобов`язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 0523086200:01:001:0726 з прийняттям обґрунтованого та законного рішення;

- стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а також витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 3000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу на розробку землеустрою для ведення особистого селянського господарства, з мотивів передання земельної ділянки у комунальну власність та віддання Головного управління Держгеокадастру у 2016 році. З такою відмовою, на переконання позивача, погодитись не можна, оскільки рішення прийнято із порушенням вимог земельного законодавства та не враховано того, що підстава для відмови не ґрунтується на вимогах статті 118 ЗК України. В обґрунтування моральної шкоди позивач вказав, що внаслідок неправомірних дій відповідача він поніс втрати немайнового характеру через моральні страждання, що супроводжувались порушенням звичайного ритму життя та хвилюванням. Наведені обставини спонукали позивача звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 09.08.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної відмови.

03.09.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на відсутність правових підстав у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства, враховуючи перебування земельної ділянки в користуванні на умовах оренди у фізичної особи ОСОБА_3 на підставі договору оренди, який першочергово був укладений з орендодавцем - Головним управлінням Держгеодкастру у Вінницькій області. На переконання позивача, перехід прав власності до Мельниківської сільської об`єднаної територіальної громади, згідно наказу, не є підставою зміни умов або припинення договору, що зумовлює перехід прав та обов`язків за договором оренди землі. А тому, надання позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є можливим за умови припинення або розірвання договору оренди землі, який був укладений із ОСОБА_3 . Також, відповідач зауважив про відсутність підстав у відшкодуванні моральної шкоди з огляду на ненадання жодних підтверджуючих доказів існування останньої. У зв`язку із вищевикладеним, просить відмовити у задоволенні позову.

Водночас на підтвердження вказаних обставин, у додатках до відзиву на позовну заяву відповідач зазначає про долучення копії договору оренди землі, копії витягу (інформаційної довідки) про реєстрацію речового права та документа, що підтверджує надіслання відзиву позивачу. Проте, при розкритті поштового конверта, в якому надійшов даний відзив до суду, вказані у ньому додатки були відсутні, що підтверджується актом про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (пакування) від 03.09.2019 року, складеним працівниками відділу документального забезпечення (канцелярії) суду.

У відповідності до ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, які ці докази мають значення, може розглядати справи за наявними у ній доказами (ч. 9 ст. 80 КАС України).

Враховуючи вище викладене, суд вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

10.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Мельниківської ОТГ із заявою, в якій, керуючись ст.118, 121 ЗК України, просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 гектари, що розташована на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці, Вінницької області. До клопотання додано копія паспорту та документа про присвоєння ідентифікаційного номера і викопіювання з кадастрової карти, де зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

22.07.2019 року Мельниківською сільської радою надано відповідь на вернення, яким повідомлено, що згідно акту передачі від 27.09.2018 року № 2-12694/15-18 земельна ділянка з кадастровим номером 0523086200:01:001:0726 передана у комунальну власність. Відповідно до договору оренди землі №74 від 10.02.2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та орендарем земельна ділянка перебуває в оренді, підстав для розірвання договору немає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 цієї норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Крім того, частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

При цьому, відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно пункту 1 частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведених норм видно, що за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивована відмова у його наданні.

Проте, як зазначалось вище, за наслідком розгляду клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, Мельниківською сільською радою надано лише лист, у якому взагалі не зазначено про прийняте на сесії рішення щодо відмови або щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою. У листі лише констатовано про передачі землі у комунальну власність та оренду.

Відтак, оцінюючи досліджувану вимогу, суд, з урахуванням процитованих вище норм, вказує, що згідно загальних засад права, бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. В свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб`єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.

Як встановлено, відповідач не прийняв рішення про надання дозволу чи відмову у наданні такого, тобто не вчинив дії, а отже має місце протиправна бездіяльність, адже суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі та не у спосіб, що визначений законами України.

Відтак, в частині визнання протиправними дій щодо відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою, позов задоволенню не підлягає, оскільки жодних дій щодо відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, - відповідачем не вчинялось.

Разом з цим, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Так, оцінюючи відповідь відповідача, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що відповідачем, всупереч вимог статей 118, 122 ЗК України, не прийнято по суті рішень за наслідком розгляду поданого позивачем клопотання, зокрема щодо відмови чи надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому, така бездіяльність є протиправною.

В даному випадку суд не вдається в оцінку інших обставин, які, власне, унеможливлюють, на думку відповідача, прийняття позитивного рішення за результатами розгляду клопотання позивача, оскільки першочергово має місце порушення відповідачем процедури розгляду відповідного клопотання, у зв`язку з чим суд констатує протиправну бездіяльність останнього.

Водночас надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути його клопотання, необхідно зазначити, що згідно частини четвертої 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, відповідачем не прийнято відповідного рішення по суті клопотання позивача від 10.06.2019 року.

За таких обставин, суд вважає необхідним зобов`язати суб`єкта владних повноважень, розглянути повторно клопотання ОСОБА_1 від 10.06.2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Що стосується заявленої вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди заданої неправомірними діям Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, суд зазначає таке.

Право фізичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу. Зокрема, стаття 56 Конституції України встановлює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, статтею 23 якого передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).

Згідно з п. 4, 5 вищезазначеної Постанови у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Натомість у позовній заяві позивач не навів належних обґрунтувань щодо факту заподіяння йому моральних або фізичних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідачів, не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується, а також не підтвердив наявності причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю відповідачів.

Крім того, в силу положень ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Тобто, вирішенню судом питання про відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок суб`єкта владних повноважень має передувати рішення суду про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності такого суб`єкта владних повноважень.

В цьому контексті суд зазначає, що за результатами розгляду справи заявлені позивачем вимоги до відповідача - суб`єкта владних повноважень визнані такими, що не підлягають задоволенню. Натомість той факт, що суд прийняв рішення з виходом за межі позовних вимог не може бути підставою для присудження позивачу моральної шкоди, оскільки позивач пов`язував її заподіяння з іншими обставинами.

З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з відповідача належить відмовити.

Також, суд не знаходить підстав для задоволенні позовних вимог в частині стягнення на корить позивача понесених ним витрат на правову допомогу. Всупереч ч. 4 ст. 134, ч. 7 ст. 139 КАС України стороною позивача не подано ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, ні доказів понесених витрат на оплату таких послуг, як і не заявлено про можливість подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. За таких обставин підстав вирішувати питання про розподіл судових витрат понесених на професійну правничу допомогу не має. Такі витрати не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

З урахуванням викладених обставин, заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області щодо неприйняття по суті рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 10.06.2019 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області.

Зобов`язати Мельниківську сільську раду Немирівського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.06.2019 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ).

Відповідач - Мельниківська сільська рада Немирівського району Вінницької області (вул. Пролетарська, 2, с. Мельниківці, Немирівський район, Вінницька область, 22860, код ЄДРПОУ 04327330).

Рішення у повному обсязі виготовлено 10.10.2019 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна