Рішення № 84890844, 11.10.2019, Київський районний суд м. Одеси

справа № 520/12720/19

провадження № 2/520/4435/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2019 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Літвінової І.А.

за участю секретаря Молодова В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи цивільну справу № 520/12720/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на частку майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на частку майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та просить рішенням суду визнати за ним в порядку поділу майна, набутого за час шлюбу з ОСОБА_4 , право на 1/4 частину нежитлової будівлі (торгового павільйону), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 14 квітня 2001 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 .

04 травня 2001 року між ОСОБА_5 , з однієї сторони, та ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , з другої сторони, було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (торгового павільйону), згідно з яким ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частках купили нежитлову будівлю (торговий павільйон), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який був зареєстрований в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості». У зв`язку з тим, що на момент придбання у власність ОСОБА_4 нежитлової будівлі (торгового павільйону), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 знаходились у зареєстрованому шлюбі між собою, частка нежитлової будівлі (торгового павільйону) є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає поділу в рівних розмірах.

В подальшому, 21 серпня 2003 року шлюб між позивачем та ОСОБА_4 було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, а 15 березня ІНФОРМАЦІЯ_2 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шеверіна А.О. видала свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким спадкоємцем зазначеного в свідоцтві майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її син – ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складає 1/4 частки нежитлової будівлі (торгового павільйону), зазначене свідоцтво зареєстроване в Комунальному підприємстві «Одеське містке бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості». Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шеверіна А.О. надала Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, відповідно до якого свідоцтво про право спадщини, а саме 1/4 частки нежитлової будівлі (торгового павільйону), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у спадковому реєстрі за № 52540280. Тому позивач вимушений звернутися із відповідним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів, а саме - поділу частини нежитлової будівлі (торгового павільйону), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку було куплено за час шлюбу та яка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою суду від 27.06.2019 року провадження за вказаною позовною заявою відкрито. Розгляд справи призначено провести в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачам був визначений строк для подання відзиву. Утім, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань від вказаних учасників справи до суду не надходило.

За приписами частини восьмої статті178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи положення статей 280, 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про проведення розгляду цивільної справи № 520/12720/19 в заочному порядку.

Суд зазначає, що принцип захисту судом порушеного права особи будується на встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 19 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 4 ЦПК України).

В ході розгляду справи судом були досліджені докази, додані позивачем до позовної заяви, а саме:

копія договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (торгового павільйону) від 04 травня 2001року, відповідно до якого ОСОБА_5 з однієї сторони, та ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , з іншої сторони уклали договір про таке: ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частках купили нежитлову будівлю (торговий павільйон), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з однієї будівлі торгового павільйону загальною площею 112,0 кв. метра (зареєстроване в КП «ОМБТІ та РОН» 24 травня 2001 року в книзі 12неж на стор. 181 за реєстром №2256; реєстраційний номер майна з реєстру прав власності на нерухоме майно - 36124891);

копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 63 років, про що в Книзі реєстрації смерті 2011 року серпня місяця 06 числа зроблено відповідний актовий запис за №13801 Відділом реєстрації смерті у м. Києві;

копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 23 травня 2019 року, № витягу 00022927420, відомості про актовий запис: номер актового запису 239; дата складання: 14 квітня 2001 року; орган державної реєстрації актів цивільного стану, що склав актовий запис: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції; відомості про чоловіка: прізвище до державної реєстрації шлюбу: ОСОБА_6 ; прізвище після реєстрації шлюбу: ОСОБА_6 ; власне ім`я по батькові: ОСОБА_7 ; відомості про дружину: прізвище до державної реєстрації шлюбу: ОСОБА_8 ; прізвище після державної реєстрації шлюбу: ОСОБА_8 ; власне ім`я, по батькові ОСОБА_9 ; відомості про розірвання шлюбу: номер актового запису про розірвання шлюбу, дата складання: 21 серпня 2003 р.; орган державної реєстрації актів цивільного стану: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції;

копія свідоцтва про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шеверіною А.О., відповідно до якого на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , 1948 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадщина на яку видано це свідоцтво, складається з: 1/4 частки нежитлової будівлі (торгового павільйону), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; спадкова справа № 21/2011, зареєстровано в реєстрі за № 377;

копія витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, номер витягу: 29887689, дата видачі: 15.03.2012; витяг видав: приватний нотаріус Шеверіна А.О.; спадкодавець: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , дата та місце народження: 25.07.1948, село Яблунівка Лисянського району Черкаської області, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємець: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ступінь спорідненості – перша, спадкове майно: нерухоме, нежитлова будівля (торгівельний павільйон) складається в цілому з нежитлової будівлі (торгового павільйону) під літерою А, загальною площею 103,2 кв.м., І – мостіння, номер а РНВП 36124891, АДРЕСА_2 /4 , АДРЕСА_1 ;

копію витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про реєстрацію свідоцтва про право на спадщину за ОСОБА_3 ;

копію технічного паспорту від 19.02.2004 року на нежитлову будівлю (торгівельний павільйон) в АДРЕСА_1 АДРЕСА_3 ;

копію звіту з незалежної оцінки майна, відповідно до якого ринкова вартість 1/4 частини нежитлової будівлі (торгового павільйону) (без урахування ПДВ) складає 262973,00 грн.

В правове обґрунтування позову позивач посилається на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.

В силу ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів статті 392 ЦК України вбачається, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України від 01.01.2004 року (редакції, яка діяла на дату укладення шлюбу), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 29 Кодексу про шлюб та сім`ю України від 01.01.2004 року, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували твердження позивача, викладені ним у позовній заяві. Відповідачі зі свого боку таких доказів також не надали.

У відповідності до частини третьої статті 13, частини другої статті 49, частини першої статті 206 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 можливо задовольнити.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Керуючись ст.ст. 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 57, 60, 68, 69, 70 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на частку майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку поділу майна, набутого за час шлюбу з ОСОБА_4 , право власності на 1/4 частину нежитлової будівлі (торгового павільйону), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Днем складання заочного рішення є 11 жовтня 2019 року.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Літвінова І. А.