Вирок № 84890178, 11.10.2019, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. 25 Серпня, 192, м. Болград, Одеська область, 68702, тел. /факс: (04846) 4-31-21,

e-mail: inbox@bg.od.court.gov.ua, web:https://bg.od.court.gov.ua, код ЄДРПОУ: 02897690

11.10.2019

Справа №497/1195/19

Провадження №1-кп/497/89/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2019 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання – Бекметова Х.В.,

за участю: прокурора Цоєва Д.К.,

представника потерпілої юридичної особи - Коваленко Т.С.,

представника органу опіки і піклування - Янчевої Г.Ф.,

представника органу ювенальної превенції - Агбун М.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його законного представника - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його законного представника - ОСОБА_4 ,

захисників: адвокатів Караівана К.І. та Цонєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград кримінальне провадження №12019160270000113 від 23.04.2019 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Болград Одеської області, зі слів – з неповною середньою освітою - 9 класів, тимчасово не працює та не навчається, українську розуміє, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 30.11.2018р. за ч.1 ст.185 КК України, на підставі ст.105 КК України від відбування покарання звільнений з застосуванням примусового заходу виховного характеру у виді застереження,

- який обвинувачується за ч.2 ст.185 КК України,

та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м.Болград Одеської області, зі слів – з неповною середньою освітою – учень 10-го класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 в м.Болград, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий,

- який обвинувачується за ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 17.04.2019 року приблизно о 21:00, будучи обидва на той час неповнолітніми, перебуваючи на спортивному майданчику, що розташований в м.Болград на площі 28 Червня,26, та побачивши спортивну штангу, встановлену на тренажері «жим штанги на нахиленій лаві», що перебуває на балансі Болградської міської ради Одеської області за інв.№101480123, вступили між собою у змову, спрямовану на таємне викрадення цієї штанги, та, реалізуючи свій намір, умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що їх дії ніхто зі сторонніх осіб не бачить, разом демонтували її з кріплення, зняли з основи тренажера та з викраденим з місця злочину зникли – перенесли штангу до місця проживання ОСОБА_3 – на АДРЕСА_2 , і сховали на території присадибної ділянки вказаного домоволодіння, спричинивши таким чином потерпілому – юридичній особі – Болградській міській раді Одеської області збиток в розмірі 500грн.

Таким чином, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скоїли злочин, передбачений ч.2ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не зупинившись на скоєному, 22.04.2019р. приблизно о 21:20, перебуваючи біля магазину «Гоша» на вулиці Інзовська, 18 в м.Болград Одеської області, побачивши велосипед моделі «CONQUEST», що був припаркований на велосипедній стоянці власником – ОСОБА_5 , вступили між собою у змову, спрямовану на таємне викрадення вказаного велосипеду, та, реалізуючи цей намір, умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що їх дії ніхто зі сторонніх осіб не бачить, ОСОБА_1 викотив вказаний велосипед зі стоянки, сів на нього і поїхав від вказаного магазину по вулиці Траянвальська в бік її перехрестя з пр-том Соборний, а обвинувачений ОСОБА_3 прослідував за ним. На розі вул АДРЕСА_3 Траянвальська та пр-ту Соборний ОСОБА_1 передав вказаний велосипед ОСОБА_3 , який сів на нього і поїхав до себе додому – на АДРЕСА_2 , перегнавши його, таким чином і сховавши у гаражі цього домоволодіння, та повернувся до ОСОБА_1 , який чекав його на розі вулиці Траянвальська та пр-ту Соборний. Таким чином обвинувачені забезпечили доведення спільного наміру до кінця, отримали можливість використання викраденого велосипеду за власним розсудом, чим потерпілому ОСОБА_5 спричинили матеріальний збиток в розмірі 3350грн.

Таким чином, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скоїли злочин, передбачений ч.2ст.185 КК України, але вже за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєному визнав в повному обсязі, підтвердив суду обставини, викладені в обвинувальному акті, пояснивши, що він з товаришем ОСОБА_3 увечері, наприкінці квітня 2019 року, у 20-х числах, коли вже було темно, зустрілися на вулиці щоб прогулятися, та, потрапивши на спортивний міський майданчик, що розташований в центрі міста Болград, вирішили викрасти спортивну штангу, що там знаходилася, оскільки побачили, що кріплення – гвинти, якими вона була прикріплена до спортивного тренажера – відкручуються. В них виникло бажання мати у себе вдома таку штангу щоб тренуватися, відкрутили кріплення і винесли штангу зі спортивного майданчика та віднесли додому до ОСОБА_3 , і заховали її на присадибній ділянці, щоб її не побачила мати ОСОБА_3 Через кілька днів, знову у вечірній час, вони разом, зустрівшись, щоб прогулятися, проходили повз магазину «Гоша», що в центрі міста Болград, та, побачивши, як один чоловік припаркував біля магазину велосипед і увійшов до приміщення магазину, вирішили взяти вказаний велосипед покататися, маючи намір потім його повернути. Він, ОСОБА_1 , відкотив велосипед від магазину, а потім сів на нього і поїхав в бік пр-ту Соборний. Доїхавши до найближчого перехрестя – передав його обвинуваченому ОСОБА_3 , який увесь час йшов за ним, сів на велосипед і поїхав в бік свого дому, та повернувся через кілька хвилин сам, пішки. Він не питав ОСОБА_3 нічого за велосипед і вони пішли далі гуляти. Наразі він усвідомив, що вчинив крадіжку, усвідомив усю тяжкість і відповідальність скоєного, жалкує, що так вчинив, просить не призначати надто суворого стягнення, готовий сплатити штраф, оскільки став на шлях виправлення, пройшов медичну комісію у воєнкоматі та має намір піти на строкову службу до лав Української армії. а потім – на контрактну службу – лише чекає вирок суду. Має намір в майбутньому не скоювати правопорушень, вважає. що подорослішав і зрозумів, що скоєння крадіжки тягне наслідки у виді шкоди потерпілому та притягнення до кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні надав суду пояснення аналогічні поясненням обвинуваченого ОСОБА_1 , стверджуючи, що також усвідомив усю тяжкість і відповідальність скоєного, жалкує, що так вчинив, просить не призначати надто суворого стягнення, має твердий намір виправитися, закінчити навчання у школі та продовжувати навчатися далі.

Представник потерпілої юридичної особи у судовому засіданні підтвердила, що викрадене майно – штанга – повернуте Болградській міській раді, збитки, таким чином, відшкодовані, претензій до обвинувачених потерпілий не має, покарання просить призначити відповідно до Закону.

Потерпілий ОСОБА_5 до суду не з`явився, надіслав заяву, якою просив кримінальне провадження розглянути за його відсутністю у зв`язку з тим, що він перебуває за межами Болградського району, претензій до обвинувачених не має, на суворому покаранні не наполягає.

Законні представники та захисники, стверджуючи, що обидва обвинувачені позитивно характеризуються, виховуються в належних і достатніх умовах, батьки приділяють їм достатньо уваги, не перебувають на обліку в лікарів психіатра та нарколога, шкода, завдана злочинами, відшкодована шляхом добровільного повернення обвинуваченими викраденого, вони співпрацювали зі слідством, не перешкоджали встановленню істини, визнали вину, з ними проведені виховні бесіди, тому просили не призначати обвинуваченим надто суворого покарання.

Прокурор надав на підтвердження вини обвинувачених письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування. у тому числі диск з записом з відокамери з магазину «Гоша», на якому чітко зафіксовано факт викрадення обвинуваченими велосипеду за обставинами і у спосіб, викладені в обвинувальному акті, а також – протоколи огляду місць подій від 22 та 23.04.2019р., протоколи огляду речових доказів від 22.04.2019р., висновок товарознавчої експертизи щодо вартості викраденого майна від 16.05.2019р., розписки потерпілих в отриманні на зберігання викрадених речей, витяги з ЕРДР від 22.04.2019р., постанову про зміну кваліфікації з ч.1 на ч.2ст.185 КК України від 25.04.2019р., акти обстеження житлово-побутових умов обвинувачених, згідно яких вони проживають в достатніх для їх належного розвитку і проживання умовах, батьки ними піклуються, та інші докази, що були досліджені судом.

Ніким з учасників судового розгляду докази не оспорювалися та не заявлялося клопотань про визнання доказів недопустимими і неналежними.

Прокурор просив визнати винними обвинувачених з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду провадження, та, вважаючи їх належними та достатніми, які узгоджуються між собою і доводять вину обвинувачених і правильність кваліфікації їх дії; а також, враховуючи обставини справи, у тому числі відсутність обтяжуючих обставин, за наявності декількох пом`якшуючих, у тому числі – скоєння злочину у неповнолітньому віці, щире розкаяння, відшкодування шкоди, наміри обвинувачених продовжити навчання та ОСОБА_1 – служити в армії України – просив визнати обвинувачених винними без визначення покарання, застосувавши до них захід виховного характеру у виді застереження.

Представники органу опіки і піклування та органу ювенальної превенції запевнили, що порушення прав обвинувачених у судовому засіданні не виявлено, покарання залишили на розсуд суду, орган опіки і піклування запевнив, що з цими неповнолітніми було проведено виховні бесіди, неповнолітній ОСОБА_3 взятий на облік, буде перебувати в полі зору органу опіки і піклування, а ОСОБА_1 є вже повнолітнім; обидва обвинувачені на обліку раніше не перебували, оскільки скарг на них не надходило.

Суд дослідив також досудову доповідь органу пробації, згідно якої повторне вчинення обома обвинуваченими злочину має низьку ступінь вірогідності, їхнє виправлення та виправлення можливе в умовах без ізоляції від суспільства, вони на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебувають, мають достатні умови для виховання та розвитку, проживають у благонадійних родинах.

Вислухавши прокурора, представника потерпілої юридичної особи, обвинувачених, їхніх законних представників, захисників, думку органів опіки та ювенальної превенції, оцінивши у сукупності вищезазначені пояснення, а також дослідивши письмові докази, надані прокурором, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у скоєнні вищевказаних злочинів доведена вищевказаними доказами в повному обсязі, а їхні дії правильно кваліфіковані за ст.185 ч.2 КК України, що підтверджується поясненнями та доказами, дослідженими судом, які повністю узгоджуються між собою, та вважає правильною остаточну кваліфікацією їхніх діянь за зазначеною статтею, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.

При визначенні виду й міри покарання обвинуваченим, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими злочинів, особи обвинувачених, які характеризуються позитивно, мають родини, на «Д» обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають, а також те, що потерпілі не наполягають на суворому покаранні, просили не призначати обвинуваченим занадто суворого.

Обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає співпрацю обвинувачених з органами досудового розслідування, сприяння у розкритті злочину, щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди шляхом добровільного повернення викраденого, скоєння злочинів у неповнолітньому віці.

Обставин, що обтяжує покарання, визначених ст.67 КК України – суд не виявив.

Також суд враховує висновки досудової доповіді органу пробації, згідно якої обвинувачені оцінюються як правопорушники з низьким рівнем ймовірності вчинення повторних кримінальних правопорушень. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється також як низький. Обвинувачені не судимі, до адміністративної відповідальності не притягувалися. Щиро розкаюються у скоєному.

Запобіжний захід щодо обвинувачених під час досудового розслідування обирався – у виді особистого зобов`язання, дія його закінчилася, підстав для обрання нового запобіжного заходу судом відсутні, оскільки таке клопотання ніким не заявлялося, обвинувачені дотримувалися вимог законодавства щодо виконання процесуальних обов`язків.

Виходячи із змісту ч.1 ст.105 КК України, якщо неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, він може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього один чи декілька примусових заходів виховного характеру, визначених частиною 2 статті 105 КК України.

Згідно Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2017 року "Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх", суд у праві звільнити неповнолітнього від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру за наявності сукупності таких умов: а) неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, незалежно від того чи скоєний цей злочин вперше, був він умисним чи необережним; б) неповнолітній щиро розкаявся; в) поведінка неповнолітнього після скоєння злочину була бездоганною. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в сім`ї, побуті, трудовому чи навчальному колективі, коли вона свідомо й добровільно дотримується загальноприйнятих правил людського співжиття; г) на момент постановлення вироку неповнолітній не потребує застосування покарання. У разі встановлення трьох попередніх умов на момент постановлення вироку суд управі вважати неповнолітнього таким, що не потребує застосування покарання.

Рішення про звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру ухвалюється за результатами судового розгляду обвинувальним вироком суду. При цьому слід зазначити, що системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань "звільнення від покарання" (ч.ч.4 і 5 ст.74, ч.1ст.105 КК України), "звільнення від відбування покарання" (ст.ст.75, 79, 104 КК України), "звільнення від призначеного покарання" (ст.78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання із застосуванням інших заходів примусу слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення як виду примусових заходів в цілому. Іншими словами, суд, ухвалюючи рішення про звільнення неповнолітнього від покарання із застосуванням заходів виховного характеру відповідно до ч.2 ст.373 КПК України, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині (кримінальному правопорушенні), керуючись ст.105 КК України звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру та застосовує примусові заходи виховного характеру.

З досудової доповіді відносно обвинувачених вбачається, що, на думку органу пробації, виправлення їх можливе без позбавлення або обмеження волі.

Відповідно до п. 5 Постанови пленуму Верховного Суду України N 2 від 15.05.2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру", застереження (п. 1 ч. 2 ст. 105 КК України) яке є одним із най м`якших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз`яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового злочину.

Пунктом 6 даної Постанови пленуму Верховного Суду України передбачено, що обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог щодо поведінки неповнолітнього (п.2 ч. 2 ст. 105 КК слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов`язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів); тощо.

Відповідно до ч.3 ст.105 КК суд у кожному випадку встановлює конкретний строк, протягом якого органи, що здійснюють контроль та нагляд за поведінкою неповнолітнього, повинні пред`являти особливі вимоги щодо неї, а неповнолітній зобов`язаний їх дотримувати. З урахуванням даних про особу неповнолітнього та характеру вчиненого ним злочину чи суспільно небезпечного діяння суд визначає, які види дозвілля слід обмежити, а які - заборонити, або які обов`язки покласти на неповнолітнього і на який саме строк. Тривалість останнього має бути достатньою для виправлення неповнолітнього. На практиці обмеження дозвілля чи інші особливі вимоги щодо поведінки неповнолітнього можуть установлюватися на декілька місяців, що пов`язано, наприклад, із необхідністю пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, позбутися інших шкідливих для здоров`я звичок або закінчити навчання в школі, одержати професійні навики та працевлаштуватися (іноді - і на певний період після цього).

Враховуючи вищевикладене, а також вимоги ст.105 КК України, суд дійшов висновку, що виправлення і перевиховання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, та вбачає підстави, для визнання їх винними без визначення покарання, застосувавши до них обох захід виховного характеру у виді застереження.

Відповідно до ст.124 ч.2 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз.

У кримінальному провадженні щодо неповнолітнього суд може покласти процесуальні витрати на батьків, опікунів або піклувальників.

Ухвалення судом обвинувального вироку зі звільненням від покарання не є підставою для звільнення засудженого від відшкодування процесуальних витрат на користь держави.

В разі засудження в одному кримінальному провадженні кількох осіб процесуальні витрати підлягають стягненню у частковому порядку з урахуванням вини, ступеня відповідальності і майнового стану кожного.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.105,185ч.2 КК України, ст.ст.100,124ч.2, 349ч.3, 369-371, 373- 376, 484,485 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповнолітнього ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.185 КК України.

На підставі ч.1ст.105 КК України, звільнити ОСОБА_3 , від покарання, без визначення його виду, із застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді застереження.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.185 КК України.

На підставі ч.1ст.105 КК України, звільнити ОСОБА_1 , від покарання, без визначення його виду, із застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді застереження.

З законних представників обвинувачених - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 – стягнути на користь держави судові витрати в розмірі витрат на проведення експертиз: – по 1177 (одної тисячі сто сімдесят сім) гривень 50коп. з кожного.

Запобіжний захід обвинуваченим – не обирати.

Після набрання даним вироком законної сили речові докази – вважати повернутими потерпілим.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченим, їхнім законним представникам, захисникам та прокурору.

Суддя А.В. Кравцова