Ухвала суду № 84885171, 09.10.2019, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/6343/19

УХВАЛА

09 жовтня 2019 року м. Львів

Суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія», про зняття арешту з майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в Залізничний районний суд м.Львова з позовною заявою до Залізничного відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якій просить зняти арешт з його майна, накладений постановою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 13.02.2018 року у виконавчому провадженні № 52409750.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що Залізничним відділом державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області здійснювалось вказане виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 24.07.2016 року №14644 приватного нотаріуса Чуловського В.А., яким звернуто стягнення з нього на користь ПАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є ТОВ «Галицька фінансова компанія») заборгованості за кредитним договором в розмірі 37031,42 дол. США. В ході даного виконавчого провадження було накладено арешт на його майно. Проте, 23.02.2018 року державним виконавцем Мацьківим А.О. винесено постанову про завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу. Також рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 19.07.2019 року визнано зазначеним виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Попри це Залізничний відділ державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області відмовляється на його звернення зняти арешт з його майна.

Дійсно, якщо на майно особи накладено арешт, і воно належить їй на праві власності, то така особа може звернутися з позовом до суду про зняття арешту з майна.

З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства при розгляді позовів про зняття арешту з майна, пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові № 5 від 03.06.2016 року судам надано роз`яснення.

Так, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Така позовна заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки тут не оскаржуються дії або бездіяльність державного виконавця, а вирішується питання саме про визнання права власності на майно.

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Крім цього у п.5 Постанови роз`яснено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження. У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Як вбачається зі змісту даного позову, позивач є боржником у виконавчому провадженні, в межах якого накладено арешт на його майно. Проте, він як на підставу позову посилається на ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», хоча ця норма передбачає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч.1 ст.184 ЦПК України позов предявляється шляхом подання позовної заяви до суду.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також статті 177 ЦПК України.

Пунктами 4, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява не в повній мірі відповідає вимогам ст.175 ЦПК України і не враховує наведені вище роз`яснення щодо способу захисту порушеного права особи, яка є боржником у виконавчому провадженні і на майно якої накладено арешт, юрисдикції, належного складу осіб у такій категорії справ.

Таким чином, враховуючи, що на даній стадії суд за такого змісту позовної заяви позбавлений можливості визначити юрисдикцію даної справи, а також робити висновки про відповідність обраного позивачем способу захисту фактичним обставинам справи, тому для забезпечення завдання цивільного судочинства, визначеного ч.1 ст.2 ЦПК України як справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, і яке згідно з ч.2 ст.2 ЦПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, враховуючи приписи ст.12 ЦПК України щодо роз`яснення судом у випадку необхідності учасникам процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, вважаю необхідним роз`яснити і запропонувати позивачу визначитись із способом захисту, юрисдикцією даного спору, враховуючи положення законодавства, що регламентує зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні, а також Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року.

Також, слід зауважити, що звернення з позовом в порядку цивільного судочинства особи, яка є власником (володільцем) майна і яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, передбачає вказання конкретного майна, з якого ця особа просить зняти арешт.

Натомість, постановою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 13.02.2018 року накладено арешт на все майно боржника у виконавчому провадженні № 52409750 - ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності. Правила виключної підсудності забороняють застосування при пред`явленні позову норм інших видів територіальної підсудності.

Як вбачається з позову, ОСОБА_1 не зазначив, з чого складається спірне майно та де воно знаходиться, не надав відповідних документів, що підтверджують існування та знаходження такого майна, тому суду позбавлений можливості встановити місцезнаходження цього майна та, з урахуванням цих обставин, вирішити питання про підсудність даної справи за правилом частини 2 статті 30 ЦПК України.

Таким чином, відповідачу необхідно уточнити зміст позовних вимог щодо складу спірного майна, вказати його місцезнаходження і представити докази цього.

У відповідності до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для усунення вказаних недоліків позовної заяви шляхом надання суду нової редакції позовної заяви (із відповідною кількістю її копій в залежності від кількості відповідачів і третіх осіб).

Керуючись ст.ст. 175, 185, 259-261 ЦПК України, –

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія», про зняття арешту з майна – залишити без руху.

Позивач має право протягом строку, який не перевищує десяти днів з дня вручення йому ухвали, усунути недоліки позовної заяви. Якщо позивач усуне зазначені недоліки позовної заяви у визначений ухвалою строк, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду, в противному випадку - вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю. Колодяжний