Рішення № 84884396, 02.10.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3095/19 2/335/1483/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Вартанової Г.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, третя особа, яка не вимагає самостійних вимог на предмет спору – Первинна профспілкова організація Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (далі – КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору первинна профспілкова організація комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради № 512 від 14.12.2018 року «З особового складу» про тимчасове переведення ОСОБА_1 з посади завідувачки відділення судово-медичної імунології на посаду лікаря судово-медичного експерта імунолога цього ж самого відділення, без її згоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з листопада 2001 року працювала завідувачкою відділення судово-медичної імунології комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради.

14.12.2018 року позивачка ознайомлена з наказом № 512 від 14.12.2018 року «З особового складу» про її тимчасове переведення з посади завідувачки відділення судово-медичної імунології на посаду лікаря судово-медичного експерта імунолога цього ж самого відділення, без її згоди та покладання виконання обов`язків завідувачки відділення судово-медичної імунології на ОСОБА_3 з 17.12.2018 року по 16.01.2019 року.

Окрім цього, позивачка в позові вказує, що за рахунком це п`ятий випадок її тимчасового переведення з посади завідувачки відділення судово-медичної імунології на посаду лікаря судово-медичного експерта імунолога без її згоди.

В обґрунтування цього посилається на накази відповідача № 244 від 29.06.2018, яким її переведено на іншу посаду на строк з 02.07.2018 по 02.08.2018; № 301 від 06.08.2018, яким її переведено на іншу посаду на строк з 06.08.2018 по 06.09.2018; № 366 від 07.09.2018, яким її переведено на іншу посаду на строк з 10.09.2018 по 10.10.2018 та № 463 від 12.11.2018, яким її переведено на іншу посаду на строк з 13.11.2018 по 13.12.2018. Позивачка вказує, що вищеперелічені накази вона також оскаржує до суду.

Позивачка також зазначає, що 15.06.2018 року їй надано проект наказу № 01-15/5104 від 15.06.2018 року, де вказано, що начальник бюро ОСОБА_4 , де вже був його підпис, наказує перевести її з посади завідувачки відділенням судово-медичної імунології на посаду лікаря судово-медичного експерта імунолога вищої кваліфікаційної категорії цього ж самого відділення, за її згодою від 15.06.2018 року, з посадовим окладом 12 151,75 грн. згідно штатного розпису, звільнивши її від обов`язків завідуючої. Підстава заява ОСОБА_1 .

Ознайомившись з даним проектом ОСОБА_1 письмово зазначила, що не згодна з проектом наказу. І вважає, що в якості покарання за відмову надати згоду та підписати проект наказу про переведення відповідач видав три накази, яким застосував до позивачки дисциплінарне стягнення у вигляді трьох доган, які позивачка також оскаржує до суду.

Як на нормативно-правове обґрунтування позову, ОСОБА_1 посилається на ст.ст. 32, 33 Кодексу законів про працю України та просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 512 від 14.12.2018 року «З особового складу» про тимчасове переведення ОСОБА_1 з посади завідувачки відділення судово-медичної імунології на посаду лікаря судово-медичного експерта імунолога цього ж самого відділення, без її згоди.

Ухвалою суду від 22.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті справи, призначено розгляд справи в судовому засіданні із викликом сторін.

Відповідач в особі адвоката Вартанової Г.М. позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову.

В відзиві відповідач посилається на порушення ОСОБА_1 норм цивільно-процесуального законодавства, пропущення строку на оскарження наказу. За суттю спору, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 перевели на іншу посаду у зв`язку з відверненням виробничої аварії, та інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей.

В обґрунтування оскаржуваного наказу, відповідач посилається на те, що 11.12.2018 року відповідно до витягу з протоколу № 41 у відділенні судово-медичної імунології відбулись виробничі збори за участю 22 працівників відділення, у тому числі позивачки по справі з наступним порядком денним: «неможливі умови праці та життя під керівництвом ОСОБА_1 у відділення судово-медичної імунології». В рамках виробничих зборів виступили працівники, які зазначили, що не бажають працювати під керівництвом ОСОБА_1 , конфлікти з якою впливають на моральний та психологічний стан у відділенні, та мають наслідком прийняття заспокійливих засобів працівниками відділення. Також працівники вказували, що знаходяться в стані занепокоєння коли може повернутись ситуація керування колективом ОСОБА_1 , яка дбає тільки про себе та з якою працівникам доведеться бути в постійному стресі.

Відповідач у відзиві також вказує, що працівники відділення судово-медичної імунології написали колективні заяви на звільнення, у зв`язку з неможливістю працювати під керівництвом ОСОБА_1 , яка робить неможливими умови для життя та праці у відділенні.

11.12.2018 року до начальника КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР надійшло 22 заяви працівників відділення судово-медичної імунології про звільнення за власним бажанням через неможливість працювати під керівництвом ОСОБА_1

14.12.2018 року до начальника КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР надійшло звернення від профспілкового комітету, яким запропоновано керівнику перевести ОСОБА_1 на посаду лікаря судово-медичного експерта імунолога.

В цей же день, 14.12.2018 року відповідачем видано наказ № 512 з метою відвернення наслідків обставин, які ставлять під загрозу життя та нормальні життєві умови 24 працівників відділення судово-медичної імунології, задля нормалізації психологічного клімату та запобігання зупинки роботи у відділенні було вирішено ОСОБА_1 завідувачку відділенням тимчасово перевести на посаду лікаря судово-медичного експерта імунолога цього ж самого відділення, без її згоди, тому як дана робота не протипоказана їй за станом здоров`я, на період з 17.12.2018 року по 16.01.2019 року, з оплатою праці не нижче ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Відповідач також у відзиві посилається на відсутність предмету спору, так як останній самостійно скасував спірний наказ і вважає, що оскільки спірний наказ скасовано, то існують підстави для відмови в задоволенні позову в частині його скасування.

Окремо відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі, так як, на думку відповідача, на момент винесення судом рішення відсутній предмет спору, що в силу п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити з підстав, викладених в ньому. В судовому засіданні пояснили, що, на їх думку, законних підстав для переведення ОСОБА_1 згідно з наказом № 512 без її згоди у відповідача не було. Позивачка вважає таке переведення тиском на її професійну діяльність з боку нового керівництва комунальної установи, вважає, що такий наказ винесено виключно через особисту неприязнь нового керівника до ОСОБА_1 , спрямований на намагання довести ОСОБА_1 до звільнення з комунальної установи, наказ не містить під собою жодного законного підґрунтя. Окрім цього, її представник в судовому засіданні пояснила, що наказ, яким було скасовано наказ № 512 від 14.12.2018 року є таким, що не тягне за собою жодних юридичних наслідків, а отже не може братись судом до уваги. Вказує також на те, що спірний наказ є строковим, а отже втратив свою дію після настання обставин, з метою яких він приймався, а отже не потребував окремого та додаткового його скасування. Також представник позивачки посилалась на постанову Запорізького апеляційного суду від 27.08.2019 року по цивільній справі № 335/10239/18, участь у якій брали ті самі особи, які беруть участь у даній справі та зазначала, що вищезгаданою постановою встановлені певні обставини щодо спірних правовідносин, а саме щодо тимчасового переведення позивачки на іншу посаду без її згоди.

Представник відповідача адвокат Вартанова Г.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позову з підстав наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – первинна профспілкова організація комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради в судове засідання 02.10.2019 не з`явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань суду не подали.

Враховуючи думку позивача, представників позивача та відповідача, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, беручи до уваги, що це повторна неявка до суду, суд ухвалив розглядати справу за відсутності третьої особи.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з листопада 2001 року по червень 2018 року працювала завідувачкою відділення судово-медичної імунології КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР.

29.06.2018 року наказом КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР № 244 «З особового складу» з метою відвернення наслідків обставин, які ставлять під загрозу життя та нормальні життєві умови працівників відділення судово-медичної імунології, задля нормалізації психологічного клімату та запобігання зупинки роботи у відділенні ОСОБА_1 , завідувачку відділенням судово-медичної імунології, тимчасово переведено на посаду лікаря судово-медичного експерта імунолога цього ж самого відділення, без її згоди, тому як дана робота не протипоказана їй за станом здоров`я, на період з 02.07.2018 року по 02.08.2018 року, звільнивши її від обов`язків завідувачки.

06.08.2018 року наказом КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР № 301 «З особового складу» з метою відвернення наслідків обставин, які ставлять під загрозу життя та нормальні життєві умови працівників відділення судово-медичної імунології, задля нормалізації психологічного клімату та запобігання зупинки роботи у відділенні ОСОБА_1 , завідувачку відділенням судово-медичної імунології, тимчасово переведено на посаду лікаря судово-медичного експерта імунолога цього ж самого відділення, без її згоди, тому як дана робота не протипоказана їй за станом здоров`я, на період з 06.08.2018 року по 06.09.2018 року.

07.09.2018 року наказом КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР № 366 «З особового складу» з метою відвернення наслідків обставин, які ставлять під загрозу життя та нормальні життєві умови працівників відділення судово-медичної імунології, задля нормалізації психологічного клімату та запобігання зупинки роботи у відділенні ОСОБА_1 , завідувачку відділенням судово-медичної імунології, тимчасово переведено на посаду лікаря судово-медичного експерта імунолога цього ж самого відділення, без її згоди, тому як дана робота не протипоказана їй за станом здоров`я, на період з 10.09.2018 року по 10.10.2018 року.

12.11.2018 року наказом КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР № 366 «З особового складу» з метою відвернення наслідків обставин, які ставлять під загрозу життя та нормальні життєві умови працівників відділення судово-медичної імунології, задля нормалізації психологічного клімату та запобігання зупинки роботи у відділенні ОСОБА_1 , завідувачку відділенням судово-медичної імунології, тимчасово переведено на посаду лікаря судово-медичного експерта імунолога цього ж самого відділення, без її згоди, тому як дана робота не протипоказана їй за станом здоров`я, на період з 13.11.2018 року по 13.12.2018 року.

14.12.2018 року наказом КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР № 512 «З особового складу» з метою відвернення наслідків обставин, які ставлять під загрозу життя та нормальні життєві умови працівників відділення судово-медичної імунології, задля нормалізації психологічного клімату та запобігання зупинки роботи у відділенні ОСОБА_1 , завідувачку відділенням судово-медичної імунології, тимчасово переведено на посаду лікаря судово-медичного експерта імунолога цього ж самого відділення, без її згоди, тому як дана робота не протипоказана їй за станом здоров`я, на період з 17.12.2018 року по 16.01.2019 року.

Вирішено провести розрахунок ОСОБА_1 з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою, відповідно до її кваліфікації та стажу роботи, з 17.12.2018 року по 16.01.2019 року. Бухгалтерії наказано провести нарахування заробітної плати ОСОБА_1 з 17.12.2018 року по 16.01.2019 року. Покласти виконання обов`язків завідувачки відділення судово-медичної імунології на ОСОБА_3 , лікаря судово-медичного експерта імунолога цього ж відділення з 17.12.2018 року по 16.01.2019 року з виплатою різниці в посадових окладах.

Як вбачається зі змісту наказу від 14.12.2018 року № 512 його підставою стали 22 заяви працівників відділення судово-медичної імунології про звільнення, доповідна інспектора з кадрів, доповідна в.о. завідувачки відділення судово-медичної імунології; 2 витяги з протоколу засідання профспілкового комітету Бюро та 2 витяги з протоколу засідання відділення судово-медичної імунології.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП України).

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників. (ст. 1 КЗпП України).

За змістом ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 33 КЗпП України тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Отже, тимчасове переведення від постійного відрізняється тим, що воно може проводитись лише при наявності певної виробничої ситуації і на строк, визначений законом.

Під виробничою потребою розуміється необхідність виконання невідкладних робіт, яких не можна було передбачити заздалегідь і примірний перелік яких містить ч. 2 ст. 33 КЗпП України. Цей перелік підкреслює винятковість обставин, які дають право власнику або уповноваженому ним органу переводити працівників тимчасово на інші роботи.

При цьому недоліки в роботі працівника не становлять виняткових випадків і не дають підстав переводити його тимчасово на інші роботи без згоди працівника. Якщо тимчасове переведення було проведено власником або уповноваженим ним органом лише під приводом виробничої потреби при відсутності виняткових випадків, що засвідчать дійсну необхідність в такому переведенні, останнє визнається незаконним.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

При цьому тимчасове переведення працівника на іншу роботу не належить до видів дисциплінарних стягнень і не може бути зумовлене необхідністю покарати працівника, притягнути його до відповідальності чи відсторонити від посади. У зв`язку з цим суд погоджується з доводами позивачки про те, що оспорюваний нею наказ винесений відповідачем без достатніх правових підстав, є незаконними та підлягає скасуванню.

Відповідачем не доведено в суді існування на момент винесення наказу № 512 від 14.12.2018 року обставин, які б ставили або могли поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, що зумовлювало б переведення ОСОБА_1 з цих підстав. Суд відкидає доводи відповідача про те, що перебуваючи на посаді завідувачки відділенням ОСОБА_1 . становила загрозу для 22 працівників цього відділення, виходячи з того, що позивачка перебувала на даній посаді тривалий час за відсутності доведених фактів заподіяння нею будь-якої шкоди працівникам відділення. Окрім цього, суд враховує, що ті працівники, які написали заяви про звільнення й досі працюють в комунальній установі.

Суд також бере до уваги ту обставину, що 22 заяви, які написані працівниками були ними написані в той період коли ОСОБА_1 не була завідувачкою відділення, а отже не могла чинити будь-який тиск на підлеглих.

Доводи відповідача, що працівники боялись, що у разі виходу ОСОБА_1 на роботу на посаді завідувачки, остання почне тиснути на працівників суд відхиляє, як такі, що не доведені.

Відповідачем в суді також не доведено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду завідувачки, внаслідок якихось своїх дій вчиняла психологічний тиск та призводила до зупинки роботи у відділенні.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що працює лікарем судово-медичним експертом-імунологом відділення судово-медичної імунології Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради. Свідок пояснила, що досить значний час працює під керівництвом ОСОБА_1 та останнім часом ОСОБА_1 не може дійти згоди з працівниками свого відділення, працівники відмовляються працювати під її керівництвом, оскільки позивачка підвищує на них голос. Окрім цього, пояснила суду, що хоча й на момент написання заяви про звільнення ОСОБА_1 не була завідувачкою відділення, але працівники написали такі заяви, оскільки боялись, що коли ОСОБА_1 повернеться на посаду завідувачки все буде так як до її тимчасового переведення. Також свідок вказала, що на момент її допиту продовжує працювати в комунальній установі, медичний огляд проходить завчасно, та відповідно до висновку такого огляду свідок допущений до роботи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що працює лікарем судово-медичним експертом-імунологом відділення судово-медичної імунології Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради. Свідок пояснила, що їй важко працювати під керівництвом ОСОБА_1 , оскільки остання не хоче слухати своїх підлеглих працівників та підвищує на них голос. Окрім цього, пояснила суду, що хоча й на момент написання заяви про звільнення ОСОБА_1 не була завідувачкою відділення, але працівники написали такі заяви, оскільки боялись, що коли ОСОБА_1 повернеться на посаду завідувачки все буде так як до її тимчасового переведення. Також свідок вказала, що на момент її допиту продовжує працювати в комунальній установі, медичний огляд проходить завчасно, та відповідно до висновку такого огляду свідок допущений до роботи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що за основним місцем роботи працює в Запорізькому державному медичному університеті, а за сумісництвом у відділенні судово-медичної імунології Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи». Пояснила суду, що не писала заяву про звільнення за власним бажанням, як інші працівники, оскільки працює в установі як сумісник. Також вказала, що особисто на неї ОСОБА_1 голос не підіймала, але пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_1 підвищувала голос на колишнього працівника ОСОБА_8 . На запитання представника позивача коли це відбувалось свідок пояснила, що не пам`ятає, але орієнтовно в 2014 – 2016 роках. Також свідок пояснила, що на момент її допиту продовжує працювати в комунальній установі, медичний огляд проходить завчасно, та відповідно до висновку такого огляду свідок допущений до роботи.

Оцінивши покази допитаних свідків, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 конкретних обставин, які могли б ставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови працівників відділення. Суд також зазначає, що всі свідки як працювали, так і продовжують працювати у відділенні та стан їх здоров`я є таким, що дає їм змогу працювати на займаних посадах.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд враховує покази свідків, які підтвердили, що на момент написання працівниками заяв про звільнення позивачка не обіймала посаду завідувачки, а отже суд констатує недоведеність з боку відповідача наявність підстав, які б надавали право роботодавцю на переведення ОСОБА_1 на іншу посаду без її згоди.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доказів, які б доводили наявність обставин які ставлять або можуть поставити під загрозу життєві умови людей, що мало б наслідком переведення ОСОБА_1 на іншу посаду без її згоди відповідачем не наведено.

Вирішуючи клопотання відповідача про закриття провадження у справі суд виходить з наступного.

В обґрунтування свого клопотання, відповідач посилається на те, що власним наказом від 24.01.2019 року № 47 на підставі того, що ОСОБА_1 звільнена з посади, відповідач скасував наказ від 14.12.2018 року № 512 та посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України просить суд закрити провадження у справі.

Відповідач вважає, що оскільки на момент розгляду справи ним було скасовано спірний наказ, то спір між сторонами відсутній і на разі права позивачки нічим не порушені, а також відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження.

З такими доводами відповідача суд не погоджується та залишає дане клопотання без задоволення.

Предметом позову ОСОБА_1 є визнання незаконним та скасування наказу № 512 від 14.12.2018 року. Основною позовною вимогою позивачки є визнання незаконним наказу, оскільки, на думку позивачки, наказ винесено без законних підстав та в протиріччя ст. 33 КЗпП України. Похідною вимогою є скасування спірного наказу.

Відповідач, скасовуючи спірний наказ, обґрунтував це тим, що оскільки ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 1 ст 40 КЗпП України, то є необхідність скасувати наказ № 512 від 14.12.2018 року.

Суд зазначає, що скасувавши спірний наказ, відповідач не усунув порушень трудового законодавства та прав позивача, у зв`язку з чим переведення ОСОБА_1 не можна вважати законним. А оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх трудових прав та просила визнати наказ незаконним та скасувати його, у суду відсутні підстави вважати про відсутність предмету спору, так як спірний наказ скасовано за інших підстав, аніж тих, про які просила позивачка.

Суд також погоджується з позицією позивача про те, що спірний наказ вичерпав свою дію після настання обставин, з метою яких він приймався, а отже не потребував окремого та додаткового його скасування.

Суд також бере до уваги, що спірний наказ було скасовано вже після звільнення позивачки, тобто коли остання не перебувала у трудових відносинах з комунальною установою.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд також враховує постанову Запорізького апеляційного суду по цивільній справі № 335/10239/18 від 27.08.2019 року в якій брали участь ОСОБА_1 , Комунальна установа «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору первинна профспілкова організація комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради. Предметом спору у вказаній справі був також наказ, яким з метою відвернення наслідків обставин, які ставлять під загрозу життя та нормальні життєві умови працівників відділення судово-медичної імунології, задля нормалізації психологічного клімату та запобігання зупинки роботи у відділенні ОСОБА_1 , завідувачку відділенням судово-медичної імунології, тимчасово переведено на посаду лікаря судово-медичного експерта імунолога цього ж самого відділення, без її згоди, тому як дана робота не протипоказана їй за станом здоров`я, на період одного місяця.

Вищевказаним рішенням Запорізького апеляційного суду, яке набрало законної сили, встановлено, по-перше, що ОСОБА_1 неправомірно була переведена на іншу посаду, оскільки своєї згоди на таке переведення вона не надавала і відсутні докази того, що таке переведення було викликано необхідність відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життєві умови людей, а по-друге, скасування спірного наказу самим відповідачем не може бути підставою для відмови у позові з огляду на те, що такий наказ породжував для позивачки певні права та обов`язки, а його скасування відповідачем було здійснено з інших підстав, ніж того вимагала позивачка.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи питання щодо пропуску позивачкою строків на оскарження наказу до суду суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Спірний наказ було винесено 14.12.2018 року, позивачка звернулась до суду 14.03.2019 шляхом направлення позовної заяви з додатками на адресу суду за допомогою засобів пошти, що вбачається з опису вкладення в цінний лист та відмітки на конверті, тобто позивачка звернулась до суду в межах тримісячного строку, визначеного ст. 233 КЗпП України. Тобто ОСОБА_1 не порушила строк на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи, перевіривши їх доказами суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з підстав викладених вище.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, третя особа, яка не вимагає самостійних вимог на предмет спору – Первинна профспілкова організація Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради № 512 від 14.12.2018 року «З особового складу» про тимчасове переведення ОСОБА_1 з посади завідувачки відділення судово – медичної імунології на посаду лікаря судово – медичного експерта імунолога цього ж самого відділення, без її згоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2019 року.

Суддя: Ю.В.Геєць