Рішення № 84884130, 11.10.2019, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/920/2019

Справа № 317/2231/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мінгазова Р.В.

при секретарі Герман Н.П.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Святюка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування немайнової (моральної) шкоди спричиненої нещасним випадком на виробництві,-

ВСАТНОВИВ:

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування немайнової (моральної) шкоди спричиненої нещасним випадком на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 липня 2017 року його на підставі наказу від 17.07.2017 року № 424 прийнято на посаду водія навантажувача 6 розряду копрового цеху ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», про що здійснено запис в трудову книжку серії НОМЕР_1 . 10 вересня 2017 року стався нещасний випадок (далі НВ), пов`язаний з виробництвом, внаслідок якого позивач отримав травму. За даним фактом комісією з розслідування НВ було складено Акт (форма Н-5) про проведення розслідування НВ, який було погоджено 14.09.2017 року генеральним директором ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», та Акт № 18 (форма Н-1) про НВ, пов`язаний з виробництвом, який було погоджено 14.09.2017 року генеральним директором ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». На підставі акту огляду № 477 Медико-соціальної експертної комісії 17 травня 2018 року позивачу видано Довідку серії АБ № 0034955, відповідно до якої позивач потребує медичної та соціальної допомоги; амбулаторного та стаціонарного лікування, в тому числі у травматолога; інвалідність не встановлено, ступінь втрати професійної працездатності 15 (п`ятнадцять) відсотків, залік з 12 квітня 2018 року строком до переогляду, призначеного на 01 травня 2019 року. У зв`язку з вказаними обставинами відповідачем було створено такі умови, внаслідок яких позивач змушений був звільнитися з підприємства за згодою сторін, на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (надалі «КЗпП України»), що підтверджується записом від 09.08.2018 року за № 21 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

З огляду на вищевикладене позивач зазначає,що він зазнав душевних страждань, пов`язаних не лише з фізичним болем та стражданнями, внаслідок ушкодження здоров`я, але й у зв`язку з необхідністю докладати додаткових зусиль для нормальної організації повсякденного життя,відшукання нових джерел доходів, необхідних як для власного життя, лікування, так і для утримання неповнолітніх дітей, забезпечення належних умов їх забезпечення та розвитку, у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача на свою користь 20 000 грн. в якості відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Ухвалою від 30.07.2019 р. відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач ПАТ «Запорізький металургійний комбінат» в особі свого представника подали до суду відзив на позовну заяву, копію якого направили позивачу.

У відзові на позов відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача не визнає в повному обсязі та просить у їх задоволенні відмовити у зв`язку з наступним. Так відповідачем не заперечується факт перебування ОСОБА_1 та ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» у трудових відносинах з 18.07.2017 р. по 09.08.2018 р. та перебування позивача на посаді водія навантажувача 6 розряду копрового цеху. Так само відповідачем не заперечується факт НВ на виробництві, який стався з ОСОБА_1 10.09.2017 р. в результаті якого ним було отримано травму з діагнозом: «Закритий перелом латеральної щиколотки правої гомілки без зміщення». Однак зазначають, що за наслідками розслідування даного НВ комісією з розслідування було складено відповідні акти, а саме Акт про проведення розслідування НВ форми Н-5 від 13.09.2017 р. та Акт форми Н-1 про НВ № 18 від 13.09.2017 р. (обидва акти були затверджені Генеральним директором ПАТ «Запоріжсталь» 14.09.2017 р.)

У вказаних актах комісією всебічно та в повному обсязі були встановлені не лише обставини при яких стався НВ, а і його причини, що має першочергове значення для вирішення даної справи.

Так комісією було встановлено, що НВ стався на майданчику «новий портальний» дільниці вогневого різання копрового цеху. Поверхня майданчика була рівною, без вибоїн, без виступів, не захаращеною сторонніми предметами, освітлення було природнім та достатнім (згідно Акту №1 огляду стану місця НВ від 10.09.2017р.), а на момент травмування позивач був одягнений у виданий за нормами спеціальний одяг і спеціальне взуття (з рифленою та неслизькою підошвою).

Крім того, позивач до дати НВ пройшов вступний та первинний інструктажі з охорони праці та промислової безпеки і перебував на стажуванні за професією водія навантажувача (згідно Розпорядження по копровому цеху «Про проведення первинного інструктажу, професійної підготовки (перепідготовки) і стажування (дублювання) робітника» від 18.07.2017 № 876а та журналу інструктажів).

Згідно пояснювальної записки позивача від 12.09.2017 р. під час огляду навантажувача при пересуванні по майданчику він не дотримався обережності, оступився на рівній поверхні та впав.

В результаті даного розслідування комісією було визнано, що основною організаційною причиною НОМЕР_2 було невиконання вимог інструкцій з охорони праці самим позивачем, який при пересуванні не дотримався обережності, оступився та впав, в порушення вимог п. 2.21. Інструкції з охорони праці № 0.01-2015 «Загальні вимоги безпеки для всіх працівників ПАТ «Запоріжсталь», затвердженої наказом генерального директора від 23.09.2015 р. № 1520, де зазначено: «При проходженні по території комбінату, цеху дільниці необхідно дотримуватися обережності, дивитися під ноги, щоб не оступитися, чи не посковзнутися і уникнути травмування (падіння)». Інших - супутніх причин НВ комісія не виявила.

Єдиною особою, дії якої призвели до настання НВ визначено самого позивача.

Таким чином ПАТ «Запоріжсталь» як роботодавець, повною мірою забезпечило ОСОБА_1 належні та безпечні умови праці, не допустивши жодних порушень прав працівника, які могли б призвести до нещасного випадку, що стався з позивачем.

З приводу звільнення ОСОБА_1 з підприємства надало наступні пояснення, згідно з довідкою КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» від 11.09.2018 р. № 01-8/1632 отримана позивачем травма згідно Класифікатора розподілу виробничих травм за ступенем тяжкості, відноситься до категорії легких.

Відповідно до медичної довідки про проходження періодичного медичного огляду працівника виданої 22.11.2017 р. ТОВ «Вітацентр» позивача було визнано придатним для роботи за професією.

Після закриття листка непрацездатності виданого по 03.04.2018 р. позивач, відповідно до довідки ЛКК КУ «Запорізької центральної районної лікарні» Запорізької районної ради від 03.04.2018 р. № 748 з 04.04.2018 р., був переведений на легшу роботу де за ним за рахунок роботодавця зберігався попередній середній заробіток на весь час виконання нижче оплачуваної роботи до 17.04.2018 р. включно, а з 18.04.2018 р. по 25.04.2018 р. за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За результатами первинного огляду МСЕК позивачу не було встановлено групу інвалідності, він не був визнаний непрацездатним і жодних обмежень щодо виконуваної роботи йому не було встановлено (довідка МСЕК серія НОМЕР_3 № 0034855 від 17.05.2018 р.).

Доказів того, що «несприятливий» стан здоров`я перешкоджає можливості працевлаштування позивача за професією до позову не надано.

Причиною звільнення позивача з комбінату стала його заява з проханням звільнення за згодою сторін з 09.08.2018 р. подана ним особисто 26.07.2018 р. Доказів «створення несприятливих умов для продовження роботи» позивачем також не надано, тож це твердження можна розцінювати як загальновживане висловлювання, що зазвичай застосовується в позовних заявах даної категорії і нічим не підтверджується.

З огляду на вищевикладене, посилаючись на ст. 237? КЗпП України, ст.. 1167 ЦК України, Постанову Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постанову Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при розгляді спорів щодо відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки» просили у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 відповідь на відзив до суду не надав, в судовому засіданні позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача Святюк М.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі з підстав викладених у відзові.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.07.2017 р. по 09.08.2018 р. обіймав посаду водія навантажувача 6 розряду копрового цеху ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (а.с. 5)

10.09.2017 р. зі ОСОБА_1 стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав травму - «Закритий перелом латеральної щиколотки правої гомілки без зміщення», НВ зафіксований актом форми Н-1 за № 18 від 13.09.2017 р., який затверджено генеральним директором підприємства (а.с. 6-10)

За наслідками вказаного НВ було проведено розслідування та складено Акт за формою Н-5 від 13.09.2017 р. (а.с. 11-15)

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно до ст.. 237? КЗпП України вбачається, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до Акту про проведення розслідування нещасного випадку, що стався 10.09.2017 р. о 06 год. 35 хв. на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» від 13.09.2017 р. встановлено, що основною причиною нещасного випадку є невиконання вимог інструкції з охорони праці водієм навантажувача копрового цеху ПАТ «Запоріжсталь» ОСОБА_1 (п. 4.1 Акту). Відповідно до висновку вказаного Акту встановлено, що ОСОБА_1 не виконав вимоги п. 2.21. «Інструкції з охорони праці № 0.01-2015 від 23.09.2015 р. № 1520.

Позивачем вказаний акт та його висновки не оскаржено.

Згідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, і лише коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином суд приходить до висновку, що НВ який трапився на виробництві 10.09.2017 р. зі ОСОБА_1 стався з вини позивача, а відтак підстави для застосування ч. 1 ст. 1167 ЦК України та ст.. 237? КЗпП України відсутні.

Що стосується посилань позивача на ч. 2 ст. 1167 ЦК України слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

При цьому відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при розгляді спорів щодо відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки» джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля)

З огляду н вищевикладене суд приходить до висновку, що НВ який стався з позивачем не є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, а відтак позов не підлягає задоволенню з цих підстав.

Що стосується доводів позовної заяви про звільнення позивача в період втрати працездатності та створення йому несприятливих умов для продовження роботи, суд не приймає їх до уваги, оскільки як було встановлено в ході розгляду справи позивач звільнився з ПАТ «Запоріжсталь» за власним бажанням, що відповідно спростовує його доводи в цій частині, при цьому інших доказів в обґрунтування своєї позиції позивачем надано не було.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, м. Запоріжжя, вул.. Північне шосе, 72, ЄДРПОУ 00191230) про відшкодування немайнової (моральної) шкоди спричиненої нещасним випадком на виробництві – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено 11.10.2019 р.

Суддя Р.В. Мінгазов