Рішення № 84883832, 07.10.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/2431/19

2/310/1559/19

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2019 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Черткової Н.І.,

за участю секретаря судового засідання –Димової Л.В.,

представника позивача- Вельможко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції з Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з ви07 жовтня 2019 рокуплати заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що у період з 17.12.2010 року по 13.06.2012 року працював у відокремленому структурному підрозділі «Вагонне депо Запоріжжя - Ліве» ДП «Придніпровська залізниця», правонаступником якого наразі є Акціонерне товариство «Українська залізниця» - відповідач по справі, з режимом роботи, який передбачав потурний облік робочого часу та відповідно надання оплачуваного часу домашнього відпочинку. При звільненні позивачу ВСП «Вагонне депо Запоріжжя - Ліве» ДП «Придніпровська залізниця» було виплачено 19845,60 грн. за 240 діб загального часу домашнього відпочинку, який не був ним використаний. При цьому вказана сума грошових коштів була розрахована у порядку, передбаченому для виплати компенсації за невикористану відпустку. Такі дії щодо нарахування та виплати йому заробітної плати за невикористані дні домашнього відпочинку позивач вважає незаконними, оскільки цей час має бути оплачено у порядку, передбаченому для оплати надурочної роботи.

Позивач вказав, що турою вважається час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки після відпочинку у пункті постійної роботи, а, скільки, за виробничою необхідністю періодично робота позивача відбувалась в дорозі, тривалістю більш ніж три дні, такий робочий час обліковувався саме потурно. ОСОБА_1 в позові вказав, що, у разі, якщо протягом 1-2 наступних поїздок (тур) невикористана частина відпочинку за попередню поїздку (туру) не буде надана повністю, еквівалентна кількість робочих годин зараховується і оплачується, як надурочна робота. Оплата роботи в надурочний час здійснюється за погодинною системою оплати праці- робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки, а компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Тому позивач зазначив, що йому мала бути виплачена заробітна плата за еквівалентну кількість робочих годин часу невикористаного домашнього відпочинку в подвійному розмірі годинної ставки. Тарифна годинна ставка позивача складала -10,02 грн., а правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПД «Запоріжжя-Ліве» встановлено 8-ми годинний робочий день при роботі із п`ятиденним робочим тижнем та 12-ти годинний робочий день для працівників, які працюють змінами.

Позивач вказав, що на теперішній час йому не нараховано та не виплачено заробітна плата у сумі 18631,20 грн. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав судові пояснення, аналогічні, викладеним у позові. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. 10.05.2019 року надав судові відзив, відповідно до якого прохав відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає позов підлягаючим задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у відокремленому структурному підрозділі «Вагонне депо Запоріжжя - Ліве» ДП «Придніпровська залізниця», правонаступником якого наразі є АТ «Українська залізниця» з режимом роботи, який передбачав потурний облік робочого часу та, відповідно, надання оплачуваного часу домашнього відпочинку.

Встановлено, що при звільненні позивача, йому ВСП «Вагонне депо Запоріжжя - Ліве» ДП «Придніпровська залізниця» було виплачено 19845,60 грн. за 240 діб загального часу домашнього відпочинку, який не був ним використаний, при цьому вказана сума грошових коштів була розраховано у порядку передбаченому для виплати компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, яке затверджено Постановою КМУ від 29.02.1996 року № 262 Укрзалізниця здійснює заходи, спрямовані на створення безпечних умов праці, соціальний захист працівників залізничного транспорту, впровадження єдиної системи оплати їх праці, поліпшення житлових і культурно-побутових умов.

Згідно п. 6 вказаного Положення Укрзалізниця в межах своєї компетенції видає накази, обов`язкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організує та контролює їх виконання.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод: колективних договорів; трудових договорів.

Згідно п. 4.1 Колективного договору Державного підприємства «Придніпровська залізниця» режим праці і відпочинку в структурних підрозділах регламентується «Правилами внутрішнього трудового розпорядку» та «Особливостями регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту і метрополітенів, пов`язаних із забезпеченням безпеки руху поїздів і обслуговування пасажирів», введених в дію наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 10.03.1994 року № 40-Ц.

Відповідно до п. 1.1 Наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 10.03.1994 року № 40-Ц, особливості регулювання робочого часу враховують специфіку організації праці і регулюють робочий час і час відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту і не змінюють встановлених законодавством загальних і спеціальних гарантій і пільг.

Відповідно до ст. 61 Кодексу законів про працю України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Пунктами 1.3, 1.7. Наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 10.03.1994 року № 40-Ц передбачено, що для працівників, постійна робота яких відбувається в дорозі, при загальній тривалості поїздки в обидва кінці три доби і більше, може запроваджуватись підсумований облік робочого часу з періодом обліку потурно. При цьому норма робочих годин визначається множенням кількості робочих днів в періоді обліку за календарем цього року на тривалість робочого дня, визначеного для шестиденного робочого тижня з урахуванням скорочення робочого часу в передвихідні і передсвяткові дні.

Встановлено, що турою вважається час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки після відпочинку у пункті постійної роботи. Судом встановлено, що, оскільки за виробничою необхідністю періодично робота ОСОБА_1 відбувалась в дорозі, тривалістю більш ніж три дні, такий робочий час обліковувався саме потурно.

Час відпочинку та порядок його надання при роботі потурно врегульовано пунктом 11.8 Наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 10.03.1994 року № 40-Ц, яким передбачено порядок обчислення належного часу домашнього відпочинку та порядок оплати невикористаного вчасно часу домашнього відпочинку.

Так, у разі якщо протягом 1-2 наступних поїздок (тур) невикористана частина відпочинку за попередню поїздку (туру) не буде надана повністю, еквівалентна кількість робочих годин зараховується і оплачується як надурочна робота.

Оплата роботи в надурочний час здійснюється відповідно до положень ст. 106 КЗпП України, а саме за погодинною системою оплати праці -робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. Відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, при звільненні ОСОБА_1 мала бути виплачена заробітна плата за еквівалентну кількість робочих годин часу невикористаного домашнього відпочинку в подвійному розмірі годинної ставки. Відповідно до особового рахунку позивача, його тарифна годинна ставка складала -10,02 грн.

З`ясовано, що правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПД «Запоріжжя-Ліве» встановлено 8-ми годинний робочий день при роботі із п`ятиденним робочим тижнем та 12-ти годинний робочий день для працівників, які працюють змінами. Таким чином, оскільки, позивач працював за 8-ми годинним графіком роботи, еквівалентна кількість робочих годин за час невикористаного відпочинку складає 240 доби. Разом з тим, позивачем суду надано розрахунок, відповідно до якого, сума заробітної плати за час невикористаного відпочинку, як надурочної роботи мала складати 38476,80 грн. Відповідно до копії особового рахунку позивача за червень 2012 року, компенсація за невикористаний час домашнього відпочинку була нарахована йому за кодом 308, як компенсація за відпустку із розподілом на три періоди по 80 днів у сумі 6615,20 грн., що разом складає 19845,60 грн. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на теперішній час позивачу залишається ненарахованою та невиплаченою заробітна плата у сумі 18631,20 грн. (38476,80 грн. - 19845,60 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно із ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунеок держави.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні право допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно роз`яснень у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Судом не встановлено, законних підстав для відмови у стягненні витрат на правову допомогу у розмірі 2500 гривень, оскільки вони є документально підтвердженими, а саме: договором про надання правової допомоги від 11.03.2019 року № 12/2019, розрахунком суми оплати за правову допомогу, описом робіт, а також квитанцією до прибуткового касового ордеру, згідно якого ОСОБА_1 дійсно сплатив за правову допомогу по цій справі 2500 грн.

Беручи до уваги, що позивач був звільнений від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за 240 діб невикористаного часу домашнього відпочинку у розмірі 18631 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять одну гривню), 20 копійок без урахування податків та зборів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 .

Відповідач- Акціонерне товариство Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5.

Повний текст рішення суду складено 11 жовтня 2019 року.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області Н. І. Черткова