Рішення № 84882823, 01.10.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/5862/19

Провадження №2/265/1655/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Гноєвого С. С.,

за участю секретаря судового засідання Федорової А.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об"єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку "Ліга" про визнання права власності на кооперативну квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з позовом про визнання за ним права власності на кооперативну квартиру. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 28 березня 1986 року згідно ордеру серія КО-2 № 00605, йому була надана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Пайовий внесок за квартиру був виплачений ним у повному обсязі у 1992 році, про що була видана довідка від 22 серпня 2019 року ОСБЖБ «Ліга». Після виготовлення технічної документації на квартиру, на теперішній час виникла необхідність в оформленні документів на квартиру, у зв`язку з чим він звернувся до юридичного департаменту Маріупольської міської ради, але йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на квартиру та запропоновано звернутися до суду. Просив суд визнати за ним право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 .

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСБЖБ «Ліга» у судове засідання також не з`явився, від голови правління Гульчук Л.Л. надійшов відзив на позовну заяву та заява про визнання позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у вирадку винання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України (в редакції від 16 січня 2003 року), право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України (в редакції від 16 січня 2003 року), права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 1 січня 2013 року), державна реєстрація прав є обов`язковою, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Положення ст.328 Цивільного кодексу України (в редакції від 16 січня 2003 року) передбачають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 128 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речі набувачу.

За положеннями ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв до вступу в законну силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Вказані норми дублюються у ст. 384 ЦК України (в редакції від 2003 року), де зазначено, що в разі викупу квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником квартири.

В п. п. 69, 71 Листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» зазначалось, що члени ЖБК, які повністю внесли пайовий внесок за квартиру відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», набувають права власності на квартиру.

З п. 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» вбачається, що судам слід мати на увазі, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5 вбачається, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.

Так, з ордеру серії КО-2 № 00605 від 28 березня 1986 року вбачається, що ОСОБА_1 на підставі рішення Виконкому Жданівської міської ради народних депутатів від 05 березня 1986 року № 119 та списків ЖБК «Орджонікідзевський-153», було надано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 38,67 кв.м., загальною площею – 58,16 кв. м, на родину з трьох осіб, у тому числі на дружину – ОСОБА_2 , та сина – ОСОБА_3 ..

Згідно технічного паспорту від 22 лютого 2017 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа даної квартири складає 58,0 кв. м., а житлова площа дорівнює 37,5 кв. м.

Як вбачається з довідки № 163-д/19 від 22 серпня 2019 року за підписом голови правління житловим будинком ОСБЖБ «Ліга», який є правонаступником ЖБК «Орджонікідзевський-153» Гульчук Л ОСОБА_4 , ОСОБА_1 є членом ОСБЖБ «Ліга» на підставі рішення Виконкому Маріупольської міської ради від 18 червня 2007 року. Фактична вартість кооперативної квартири становить 7 912 руб. Пайовий внесок виплачено ОСОБА_1 у 1992 році в повному обсязі. Житловий будинок АДРЕСА_2 введений АДРЕСА_3 експлуатацію у 1986 році, житловий будинок зведений по проекту 1-464-Д-85.

На підставі дослідження перелічених письмових доказів, суд вважає, що у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 правомірно свого часу набув право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 , оскільки вказана квартира була надана йому у користування на підставі ордеру, а у подальшому позивачем як членом ЖБК «Орджонікідзевський-153», було проведено повну виплату пайових внесків за зазначену кооперативну квартиру.

Суд зауважує, що виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 2004 року.

Водночас, суд звертає увагу, що лише на підставі «Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121, «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, передбачалось оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески.

Враховуючи перелічені норми, суд дійшов висновку, що на момент набуття права власності ОСОБА_1 на кооперативну квартиру, законодавством не була передбачена як видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, так і обов`язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру.

Однак з 1995 року законодавець передбачив процедуру оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна для членів житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески, шляхом отримання свідоцтва про право власності від місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та реєстрацію їх в бюро технічної інвентаризації.

Враховуючи наведені норми та зважаючи, що саме на підставі ордеру на вселення позивач ОСОБА_1 отримав від Виконавчого комітету місцевої ради право на користування спірною кооперативною квартирою, а у подальшому не отримав свідоцтва про право власності на це майно та не зареєстрував його в Маріупольському БТІ, таким чином існує спір щодо підтвердження права власності позивача на вказану квартиру.

За змістом ст. 392 ЦК України в редакції від 2003 року, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК в редакції від 2003 року, власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача існують перешкоди щодо підтвердження відповідними правовстановлюючими документами його права власності на кооперативну квартиру, набутого ним свого часу правомірно.

На підставі викладеного, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 , внаслідок проведення ним сплати пайових внесків за вказану квартиру.

Керуючись ст. ст. 200, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об"єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку "Ліга" про визнання права власності на кооперативну квартиру - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на кооперативну трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальна площа 58,0 кв.м, житлова площа 37,5 кв.м).

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 01 жовтня 2019 року.

Суддя Гноєвой С.С.