Рішення № 84879279, 01.10.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/543/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., при секретарі судового засідання В`юненко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 6 А, код ЄДРПОУ - 30967207)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" (35820, Рівненська обл., Острозький район, село Оженин, вул. Заводська, буд. 31, код ЄДРПОУ 37437232)

про стягнення 123 213, 90 грн.

Сторони не забезпечили явки своїх повноважних представників.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросем" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за Договором поставки №20.04.18-125 в сумі 123 213,90 грн., з яких: 34 285,17 грн. пені, 69 739,76 грн. штрафу та 19 188,97 грн. 20% річних, які нараховані позивачем у зв`язку з порушенням відповідачем умов вказаного договору щодо графіку попередньої оплати за поставлений товар. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на умови Договору поставки №20.04.18-125 від 20.04.2018, а також статті 526, 546, 549, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 213, 216, 230, 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 06 серпня 2019 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02 вересня 2019 року.

30.09.2019 до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Вказує, зокрема, що відповідачем умови договору в частині оплати за придбаний товар виконані в повному обсязі, хоча порядок виплати грошових коштів за товар здійснений відповідачем і відрізняється від порядку, визначеного в п. 3.4 договору, однак, претензії щодо зміненого порядку сплати в період виконання позивачем не висувались. Відтак, на думку відповідача, порядок сплати вартості товару в інший, позадоговірний спосіб відбувався з мовчазної згоди позивача та не порушував його майнових прав та інтересів.

Крім того, відповідач посилаючись на статті 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України вказує, що відповідачем повністю виконані свої обов`язки за Договором, враховуючи, що кількість днів прострочення оплат за Договором та суми прострочення є незначними, - розмір штрафних санкцій, зокрема, неустойки заявлений до стягнення позивачем є надмірно великим порівняно із реальним збитками ТОВ "Агросем". За таких обставин, відповідач вважає, що розмір штрафний санкцій, стягнення яких є предметом розгляду в цій справі, є значно більшим, ніж фактично нанесена відповідачем позивачеві майнова шкода.

Також, відповідач вважає, що нарахування та спроба стягнення з відповідача згаданих штрафних санкцій суперечить нормам чинного законодавства України, зокрема, приписам Конституції України, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, яка визначає, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. При цьому відповідач посилається, на практику Верховного Суду (Касаційного господарського суду), викладену в постанові від 23.01.2018 у справі №61-583св18, а також Верховного Суду України, викладену в постанові від 21.10.2015 у справі №6-2003цс 15.

Тому, ТОВ "Сотік Агро" вважає, що враховуючи факти порушення відповідачем умов Договору, в частині своєчасності здійснення оплати за поставлений ТОВ "Агросем" товар, позивачем може бути застосовано лише одну з передбачених умовами Договору штрафну санкцію, а саме штраф, передбачений п. 10.7. Договору, що згідно розрахунку відповідача становить 898,65 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.09.19 розгляд справи відкладено на 17.09.2019.

12.09.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від ТОВ "Агросем", відповідно до якої останнє заперечує проти позиції відповідача наведеної у відзиві.

13.09.2019 до суду надійшло клопотання, в якому ТОВ "Агросем" просить розглядати справу за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 17.09.2019 під час дослідження доказів, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви до 01.10.2019.

Сторони у судове засідання 01.10.2019 не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

20 квітня 2018 року, між ТОВ "Агросем" та ТОВ "Сотік Агро", було укладено Договір поставки № 20.04.18-125 (далі Договір, а.с. 9-11).

Згідно п. 1.1. Договору, Позивач зобов`язується передати (поставити) Відповідачу у його власність сільськогосподарську техніку та/або обладнання до неї (надалі Товар), а Відповідач зобов`язується прийняти зазначений Товар та оплатити його.

У відповідності до п.п. 1.2., 3.1. Договору, Сторонами було узгоджено що ціна, кількість, асортимент товару, зазначаються у специфікаціях, що є його невід`ємними частинами; ціна за одиницю та загальна вартість товару, зазначається сторонами у специфікаціях.

Згідно Специфікації № 1 від 20.04.2018 до Договору (а.с. 12) та Угоди №1 від 25.04.2018 про внесення змін та доповнень до Договору поставки № 20.04.18-125 від 20.04.2018 (а.с. 13), сторони погодили загальну вартість Товару - 1 330 441,80 грн., та термін поставки Товару - до 15 червня 2019 року, але в будь-якому разі не раніше повної оплати вартості Товару.

Згідно умов п. 3.4. Договору Відповідач зобов`язувався оплатити Товар наступним чином:

а) оплата Товару в розмірі 10% загальної вартості Товару, що постачається по Договору, здійснюється до 27.04.2018;

б) оплата Товару в розмірі 70% загальної вартості Товару, що постачається по Договору, здійснюється до 10.12.2018;

в) оплата Товару в розмірі 19% загальної вартості Товару, що постачається по Договору, здійснюється до 28.02.2019;

г) оплата Товару в розмірі 1% загальної вартості Товару, що постачається по Договору, здійснюється до 31.05.2019.

Позивач у позовній заяві, що і не заперечувалося Відповідачем, вказав, що ТОВ "Сотік Агро" здійснював оплату за Товар згідно Договору, а саме: 02.05.2018 року в сумі 135 045,00 грн., за платіжним дорученням №764 від 02.05.2018 року; 12.12.2018 року в сумі 500 000,00 грн., за платіжним дорученням №1242 від 12.12.2018 року; 28.12.2018 року в сумі 400 000,00 грн., за платіжним дорученням №1255 від 28.12.2018 року; 26.04.2019 року в сумі 125 000,00 грн., за платіжним дорученням №1480 від 26.04.2019 року; 12.06.2019 року в сумі 100 000,00 грн., за платіжним дорученням №1518 від 12.06.2019 року; 10.07.2019 року в сумі 17 977,21 грн., за платіжним дорученням №17 від 10.07.2019 року.

Судом встановлено, що Відповідач зобов`язання по здійсненню оплати вартості Товару здійснив з порушенням термінів встановлених Договором.

ТОВ "Агросем" взяті на себе зобов`язання виконало належним чином.

Так, у відповідності до умов п. 5.4.2. Договору ТОВ "Агросем" 20.04.2018 уклало з Відповідачем Договір відповідального зберігання №20-04-2018/С (а.с. 19) та в рамках Договору зберігання, згідно Акту прийому - передачі Майна від 20.04.2018 передало Відповідачу на відповідальне зберігання Товар, який постачався за Договором, а саме: Сівалка точного висіву JOHN DEERE 1755, рік випуску 2017, серійний номер 1Р01755SЕHG003804 загальною вартістю 1 330 441,80 грн.

Крім того, ТОВ "Агросем" виконало взяті на себе зобов`язання по відвантаженню Товару, що підтверджується видатковою накладною №АГ-08/07023 від 08 липня 2019 року (а.с. 15). Товар отриманий Відповідачем згідно Довіреності №14 від 18 червня 2019 року (а.с. 16) без будь яких зауважень.

Таким чином, ТОВ "Агросем" виконало взяті на себе згідно умов Договору зобов`язання в повному обсязі.

Однак, враховуючи той факт, що оплати за Договором здійснювалися Відповідачем із порушенням термінів обумовлених сторонами в Договорі, позивач звернувся з даним позовом до суду та просив стягнути з відповідача штрафні санкції, передбачені Договором.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати грошових коштів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Судом встановлено, що станом на дату прийняття рішення сума основного зобов`язання Відповідача погашена в повному обсязі, що не заперечується сторонами, однак здійснена з порушенням термінів оплати встановлених Договором, що тягне за собою настання відповідальності за порушення зобов`язань передбачених законодавством та Договором.

У відповідності до ст.ст. 546, 549 ЦК України, ст. 232 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.10.2. Договору, у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідно до п.10.4. Договору, нарахування пені, за прострочення виконання грошових зобов`язань, здійснюється до повного розрахунку. Сторони домовились збільшити позовну давність про стягнення неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором, до 3-х років.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором, позивач при зверненні з позовом нарахував відповідачу пеню у розмірі 34 285,17 грн. (розрахунок а.с. 8).

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає умовам Договору та проведений відповідно до положень чинного законодавства. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 34 285,17 грн пені підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно до п. 10.6.Договору сторони дійшли взаємної згоди, що у випадку порушення Покупцем термінів або умов оплати Товару згідно абзаців б), в) та г) пункту 3.4. та пункту 3.6. цього Договору більш ніж на 5 (п`ять) банківських днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу за кожний факт такого порушення.

Судом встановлено, що Відповідач порушував терміни оплати Товару згідно умов п.3.4. Договору, тобто здійснював чергові платежі з простроченням понад 5 (п`ять) банківських днів.

Тому за три випадки порушення термінів оплати чергових платежів, передбачених пунктом 3.4 Договору позивач нарахував відповідачу 69 739,76 грн. штрафу (розрахунок наведений у позовній заяві, а.с. 3, зворот).

Враховуючи викладені обставини справи, положення чинного законодавства та умови Договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 69 739,76 грн. штрафу.

Крім того, у зв`язку з порушенням термінів оплати за Договором позивачем нараховано відповідачу 20% річних в сумі 19 188,97 грн (розрахунок а.с. 8, зворот).

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Негативні наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Згідно п. 10.7. Договору, за порушення грошових зобов`язань по оплаті Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20% (двадцять процентів) річних від простроченої суми, за весь період прострочення.

Таким чином, сторони дійшли взаємної згоди, що згідно п. 2 ст. 625 ЦК України Покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами Постачальника сплачує на користь останнього 20% річних.

З огляду на це, суд, перевіривши розрахунок 20% річних наданий позивачем, враховуючи вищенаведені положення договору та чинного законодавства, дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 19 188,97 грн.

Виходячи з вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" про стягнення 123 213,90 грн заборгованості є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача наведених у відзиві, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, видами штрафних санкцій є штраф та пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Відтак, доводи відповідача про неможливість одночасного застосування до нього штрафу і пені не приймаються судом.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача про можливість застосування до нього лише однієї з передбачених умовами Договору штрафних санкцій, а саме штрафу передбаченого п. 10.7. Договору, так як вони є помилковими, оскільки означений пункт договору регулює можливість нарахування відповідачу відсотків річних, що кореспондує з можливістю наданою учасникам господарських відносин частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що не є штрафом. Також, суд констатує, що розрахунок відповідача наведений у відзиві є не вірним, суперечить умовам договору та природі нарахування відсотків річних, які не являються неустойкою, а є іншим додатковим способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Також Відповідач вказує, що розмір штрафний санкцій, стягнення яких є предметом розгляду в цій справі, є значно більшим, ніж фактично нанесена Відповідачем позивачеві майнова шкода.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Межі господарсько-правової відповідальності та право на зменшення розміру та звільнення від відповідальності, визначені у ст. 219 ГК України, згідно з якою, за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Наведена Відповідачем ст. 233 ГК України, яка передбачає право суду на зменшення розміру санкцій, ставиться у залежність від ступеня виконання зобов`язання боржником; майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.

Однак, Відповідач не навів причини за якими не міг своєчасно виконати грошове зобов`язання та прострочував його, не подав суду доказів своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, не подав доказів наявності якихось надзвичайних обставин, що стали перешкодою для виконання Відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Крім того, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, де вказується, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Уклавши Договір з Позивачем Відповідач погодився на всі його умови включно зі строками виконання зобов`язань. Відтак посилання останнього на зміну строків в односторонньому порядку та мовчазну згоду на це позивача також не приймаються судом до уваги.

Відтак доводи наведені відповідачем у відзиві відхиляються судом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача в розмірі 1 921 грн 00 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" про стягнення 123 213,90 грн задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" (35820, Рівненська обл., Острозький район, село Оженин, вул. Заводська, буд. 31, код ЄДРПОУ 37437232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 6 А, код ЄДРПОУ - 30967207) 34 285 (тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн 17 коп. пені, 69 739 (шістдесят дев`ять тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн 76 коп. штрафу, 19 188 (дев`ятнадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн 97 коп. 20% річних та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2019.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич