Ухвала суду № 84879253, 11.10.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в задоволенні відводу

11.10.2019 Справа № 917/1390/17

Суддя Господарського суду Полтавської області розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Околиця" про відвід судді у справі № 917/1390/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Околиця"

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гео-Ера"

за участю прокуратури Полтавської області про визнання поновленим договору оренди землі від 04.05.2007

про визнання поновленим договору оренди землі від 04.05.2007

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 07.10.2019 суд визнав заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Околиця" про відвід судді необґрунтованою та зупинив провадження у справі № 917/1390/17 до вирішення питання про відвід судді Солодюк О.В., передав справу № 917/1390/17 для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що визначає дану справу, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2009 справу для вирішення питання про відвід судді передано судді Сірошу Д.М.

В обґрунтування заяви про відвід судді позивач зазначає, що в провадженні судді Господарського суду Полтавської області знаходиться на новому розгляді справа № 917/1390/17. Ухвалою від 14.01.2019 справу прийнято на новий розгляд та призначено до розгляду на 14.02.2019. Проте фактично з січня місяця по даний час не відбулося жодного призначеного судового засідання, хоча явка сторін жодного разу не була визнана не обов`язковою, а сторони вчасно повідомлялися про розгляд вказаної справи в належний спосіб. Тобто, як стверджує позивач, фактично з 14.01.2019 по 03.10.2019 справа жодного разу не розглядалася по суті, чим порушено норми статті 195 Господарського процесуального кодексу України. Зазначені обставини позбавляють позивача можливості вчасно та раціонально використовувати земельну ділянку в сільськогосподарському виробництві, частка якого в загальному виробництві підприємства складає більше 75%, а отже є основною. Зволікання з вчасним та об`єктивним розглядом справи, що створює значні перешкоди у процесі використання земельних ділянок, та як наслідок, суб`єктивно призводять до ситуації, коли будь-який землекористувач вже самим фактом своєї господарської діяльності виходить за межі її правового поля.

Наведені обставини, на думку позивача, ставлять під сумнів об`єктивність судді при розгляді справи.

Розглянувши заяву про відвід судді, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993, серія A, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі потрібно визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10.06.1996, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення Європейського суду з прав людини «Веттштайн проти Швейцарії»).

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Керуючись завданнями та принципами господарського судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 3 статті 198 Господарського процесуального кодексу України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Однією з основних засад господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Підстави для відводу судді визначені процесуальним законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно з статтею 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.

Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

З матеріалів справи убачається, що 07.05.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі № 917/1390/17, призначено справу до судового розгляду по суті на 11.07.2019 -11:00 (том 2, а.с. 63).

05.08.2019 ухвалою суду призначено розгляд справи на 29.08.2019 - 15:00 год., оскільки судове засідання, призначене на 11.07.2019 - 11:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному (том. 2, а.с. 68).

23.08.2019 позивач до суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник позивача перебуває у відрядженні (вх. № 8951, том. 2, а.с. 72).

29.08.2019 ухвалою суду клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи на 17.10.2019. -15:00 (том 2, а.с. 78).

Суд зазначає, що задоволення клопотань є процесуальними рішеннями суду, які не порушують принципів пропорційності та змагальності сторін.

Фактично, у поданій заяві, позивач висловлює незгоду з процесуальним рішенням судді, що в силу частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, в будь-якому разі не може бути підставою для відводу судді від розгляду справи.

Оцінка відповідності дій судді процесуальному законодавству не належить до компетенції суду в межах розгляду заяви про відвід, а незгода заявника з судовим рішенням може бути підставою для їх оскарження у встановленому законом порядку.

Крім того, зазначені позивачем підстави для відводу судді, а саме: зволікання з вчасним та об`єктивним розглядом справи, що створює значні перешкоди у процесі використання земельних ділянок, та як наслідок, суб`єктивно призводять до ситуації, коли будь-який землекористувач вже самим фактом своєї господарської діяльності виходить за межі її правового поля, не є підставами для відводу судді, що визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що заявлений відвід судді не відповідає підставам, які визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про його необґрунтованість.

За таких обставин, заява про відвід судді Солодюк О.В. від розгляду справи № 917/1390/17 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 35, 38 - 39, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Околиця" про відвід судді Солодюк О.В. від розгляду справи № 917/1390/17 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвала підписана 11.10. 2019.

Суддя Д.М. Сірош