Рішення № 84878947, 26.09.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1769/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Кушнірчука Віталія Зіновійовича

до Дочірнього підприємства «РІТЕЙЛ ВЕСТ»

прo стягнення 16 972,01 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Дудник А.В.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця Кушнірчука Віталія Зіновійовича (надалі - позивач) до Дочірнього підприємства «РІТЕЙЛ ВЕСТ» (надалі - відповідач) прo стягнення 16 972,01 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2019 року відкрито провадження у справі № 911/1769/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.08.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.08.2019 року підготовче засідання відкладено на 27.08.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 12.08.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н від 08.08.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 27.08.2019 року від представника позивача надійшло клопотання б/н від 23.08.2019 року про відкладення підготовчого засідання. Представником відповідача подано пояснення б/н від 23.08.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2019 року підготовче засідання відкладено на 12.09.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 04.09.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н б/д.

У підготовчому засіданні 12.09.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 12.09.2019 року не з`явився.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 12.09.2019 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 26.09.2019 року.

В судовому засіданні 26.09.2019 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання 26.09.2019 року повторно не з`явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 26.09.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 27.01.2014 року між Фізичною особою-підприемцем Кушнірчуком Віталієм Зіновійовичем (Постачальник) та Дочірнім підприємством «Рітсйл Вест» (Покупець) укладено Договір №РВ021771 (далі - Договір) за яким Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, та у відповідності з Замовленням Покупця, поставити Товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених у Специфікації. Поставка Товару Постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації Покупцем через Мережу магазинів, «ФУРШЕТ» (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору товар поставляється Постачальником у відповідності із Замовленням Покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений у замовленні.

Згідно з п. 5.1 Договору перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця здійснюється її момент прнйманпя-передачі товару на складі покупця.

Відповідно до п. 7.1 Договору Покупець оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами у специфікації та підтвердженими у накладних.

Згідно з п. 7.8 Договору загальна сума Договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.

Договір дійсний з моменту підписання і до 31.12.2016 року (п. 10.1 Договору).

Позивач зазначає, що протягом строку дії Договору він, як Постачальник, добросовісно виконував взяті на себе обов`язки за Договором. Вчасно та в повному обсязі здійснював поставки Товару у відповідності з Замовленнями Покупця (п.3.1. Договору). Замовлення надавалися Покупцем в електронній формі (п.3.2. Договору).

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання за Договором не виконував, у зв`язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 71 823,56 грн., що також підтверджується Актом перевірки розрахунків (станом на 31.12.2016 року).

Починаючи з 01.01.2017 року по день подання позовної заяви відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 47172,36 грн., що підтверджується банківською випискою по контрагенту. Однак, відповідна сплата проведена з простроченням.

Позивач пояснив, що оскільки відповідач при здійсненні оплат не вказував чіткого призначення платежу а лише посилався на Договір № РВ021771 від 27.01.2014 року, сплати зараховувались позивачем у порядку черговості надходження.

У відповідності до п. 7.9. Договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника після його реалізації кожні 40 (сорок). При ньому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 (п`ятсот) гри. з кожного магазину.

Однак, як зазначає позивач, умова п.7.9. Договору про оплату відповідачем товару після його реалізації кожні 40 (сорок) днів, по суті не містить конкретного визначеного строку здійснення оплати, оскільки не містить вказівки на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначеного періоду у часі. При цьому, позивач стверджує, що реалізація товару не може розглядатись як подія, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин.

Крім того, позивач зазначає, що умова Договору про оплату товару після його реалізації суперечить вимогам розумності, добросовісності та справедливості, оскільки поставлений позивачем товар взагалі може бути не реалізований, а відповідно і не оплачений.

Таким чином, оскільки умова п. 7.9 Договору про оплату товару після його реалізації кожні 40 днів не може вважатись строком виконання зобов`язання, застосуванню підлягають положення статті 692 Цивільного кодексу України, яка визначає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Також між позивачем та відповідачем 27.01.2014 року укладено Договір №ВЗ РВ 021771 про надання послуг, за яким відповідач зобов`язується надати позивачеві за плату маркетингові послуги стосовно товарів, поставлених позивачем згідно з Договором №143021771 від 27.01.2014 року в мережу магазинів «ФУРШЕТ».

Пунктом 3.2. Договору №ВЗ РВ 021771 від 27.01.2014 року про надання маркетингових послуг передбачено, що оплата за надані маркетингові послуги здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахуванням належних відповідачеві за ці Послуги сум із грошових коштів, які відповідач зобов`язаний перерахувати позивачеві за поставлений Товар згідно Договору. Підставою для таких розрахунків є Акт прийому передачі наданих послуг, підписаний обома Сторонами. Залік зустрічних вимог проводиться позивачем без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо).

Позивач зазначає, що в період з 01.01.2017 року по день подання позовної заяви відповідач надав позивачу послуг на загальну суму 7 679,19 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), що додаються до позовної заяви.

У зв`язку з чим, позивачем зменшено заборгованість відповідача з оплати поставлених товарів (71 823,56 грн. - 47 1 72,36 грн.= 24651,20 грн) на вартість наданих ним маркетингових послуг на суму 7 679,19 грн., у зв`язку з чим, позивачем визначено заборгованість в сумі 16 972,01 грн., яку заявлено в позові.

Відповідач в ході розгляду спору проти позову заперечував, посилався на відсутність доказів поставки товару, оскільки долучені позивачем до матеріалів справи видаткові накладні не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Акт перевірки розрахунків не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не є належним доказом в підтвердження факту поставки товару.

Відповідно до п.7.10 Договору покупець (відповідач) має право затримати розрахунки з постачальником (позивачем) у випадну ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої п.3.6.Договору - до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації.

Крім накладних, відповідно до п.3.6. Договору, позивач мав би надати покупцю (відповідачу), податкові накладні, посвідчення якості, свідоцтва чи довідки, сертифікатів відповідності, гігієнічні висновки, та інші документи які необхідні для даного виду товару.

Якщо постачальник (позивач) в порушення п.3.6 Договору не надав покупцю (відповідачу) перелічені документи, то покупець (відповідач) вправі затримати розрахунки до надання таких документів, а постачальник (позивач) позбавлений права до моменту надання усіх документів вимагати від покупця (відповідача) оплату за товар.

У зв`язку з чим, відповідач зазначає, що наслідком неналежно оформлених видаткових накладних та ненадання всіх документів є право відповідача затримати розрахунки по Договору.

Також відповідач заперечував наданий позивачем Акт перевірки розрахунків, посилаючись що такий Акт не є в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а тому не є доказом здійснення поставки.

Відповідно до п.7.9. Договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника після його реалізації кожні 40 (сорок). При ньому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 (п`ятсот) гри. з кожного магазину.

У зв`язку з чим, також відповідач стверджує про ненастання строку оплати.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій пояснив та надав докази, що згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач зазначає, що підписання відповідачем видаткових накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого Позивачем Товару свідчить про прийняття відповідачем Товару. Крім того, у видаткових накладних міститься підпис уповноваженої особи відповідача, а також штамп відповідача, що підтверджує факт прийняття Товару.

Поряд з тим, посилаючись на недоліки оформлення первинно-облікових документів щодо поставки продукції за Договором відповідач жодним чином не заперечив обставини отримання Товару за Договором згідно з видатковими накладними, не зявив в установленому порядку про фальсифікацію первинних документів.

Також позивач зауважує, що відповідачем було частково оплачено отриманий товар за Договором, що свідчить про визнання ним факту отримання товару.

З вищенаведеного вбачається, що підписання відповідачем видаткових накладних без будь-яких заперечень щодо надання неналежно оформленої супровідної документації і часткова оплата згідно спірних видаткових накладних, свідчать про прийняття відповідачем Товару, що є підставою для виникнення у відповідача грошового зобов`язання за Договором і, як наслідок, спростовують посилання відповідача на недоліки первинно-облікових документів.

З огляду на викладене, в сукупності доказів щодо здійснення господарських операцій, позивач зазначає, що твердження відповідача стосовно відсутності документів на підтвердження повноважень особи на прийняття товару від імені відповідача не може бути підставою для визнання таких документів як видаткові та товарно-транспортні накладні неналежним доказом поставки товару.

Відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (що підтверджується Постановою Верховного суду України від 29.04.2015року по справі № 3-77гс15).

Зважаючи на те, що відповідачем був прийнятий товар без будь-яких заперечень щодо надання неналежно оформленої супровідної документації та здійснена часткова оплата згідно спірних видаткових накладних, що свідчить про прийняття Товару, що є підставою для виникнення у відповідача грошового зобов`язання за Договором.

Підписання відповідачем Акту звіряння розрахунків свідчить про визнання ним заборгованості. Відповідно до п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» акт звірки взаєморозрахунків, підписаний з боку відповідача уповноваженою на це особою, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути обставиною, що свідчить про визнання боргу, а отже підставою для переривання строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України». Також, відповідна правова позиція відображена в Постанові ВГСУ від 05.06.2014 року у справі № 913/2988/13.

В ході розгляду справи судом заслухано пояснення представників сторін, досліджено надані ними докази та встановлено, що факт поставки наведеного в позові товару підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи видатковими накладними, які складені на підставі замовлень покупця, містять підписи зі сторони покупця та скріплені штампами магазинів відповідача. Відповідні накладені містять перелік, обсяг та ціну поставленого позивачем та отриманого відповідачем товару.

Щодо заперечень відповідача стосовно невідповідності видаткових накладних Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд зазначає, що накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту здійснення господарської операції. Про прийняття товару за вказаними накладними в т.ч. свідчить наявність підпису представників відповідача, які завірені відбитками спеціальних штампів відповідача.

Крім того, про факт існування господарських відносин сторін за спірним Договором та отримання Товару, свідчить часткові оплати Товару.

Самі лише недоліки в оформленні видаткових накладних не спростовують їх дійсність та факту поставок товару, про підроблення чи фальсифікацію відповідних видаткових накладних відповідачем не заявлено в установленому чинним законодавством порядку до правоохоронних органів.

За наслідками розгляду спору судом встановлено факт отримання відповідачем спірного Товару. Відповідач не спростував існування заборгованості, не надав суду належних пояснень та доказів щодо оплати наведеного в позові Товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 16 972,01 грн., яку заявлено в позові і відповідачем не спростовано належними доказами.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, суд також враховує, що між сторонами мали місце правовідносини з поставки товару, тому до відповідних правовідносин застосовується норма ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, яка визначає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що правила ведення господарської діяльності передбачають здійснення її на умовах добросовісності, умовах, за яких сторони будь взаємно поважати права та охоронювані законом інтереси одна одної.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Кушнірчука Віталія Зіновійовича до Дочірнього підприємства «РІТЕЙЛ ВЕСТ» прo стягнення 16972,01 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «РІТЕЙЛ ВЕСТ» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд.6-Г, код ЄДРПОУ 38733983) на користь Фізичної особи-підприємця Кушнірчука Віталія Зіновійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 16972,01 грн. основного боргу та 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.10.2019 року

Суддя А.Ю. Кошик