Рішення № 84878884, 03.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2019Справа № 910/10032/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрімонт Груп», м. Київ

до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», м. Київ

про стягнення 228 000,42 грн,

Представники:

від позивача: Артамонов О.І., довіреність №35 від 18.09.2019;

від відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрімонт Груп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про стягнення 228 000,42 грн, в тому числі: 181 843,20 грн – основного боргу, 36 448,35 грн – пені, 3 078,88 грн – 3% річних, 6 629,99 грн – інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання своїх зобов’язань за договором №31840РБ від 05.07.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.08.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрімонт Груп» залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.

09.08.2019 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Зважаючи на викладені в заяві обставини та долучені докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений строк.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.08.2019 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, визначив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 19.09.2019.

02.09.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що позивачем було надано неякісні послуги з ремонту за договором №31840РБ від 05.07.2018.

06.09.2019 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 224 672,44 грн, з яких: 181 843,20 грн – основного боргу, 32 298,34 грн – пені, 3 900,1 грн – 3% річних, 6 629,99 грн – інфляційних втрат.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог відповідає нормам процесуального законодавства, відповідно примається судом до розгляду та подальший розгляд справи у межах заявлених позовних вимог здійснюватиметься з урахуванням зменшення їх розміру.

У судове засідання 19.09.2019 з’явився представник позивача, який підтримав позов у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

У зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання суд оголосив перерву до 03.10.2019.

У судовому засіданні 03.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача до суду вдруге не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрімонт Груп» (підрядник) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» було укладено договір № 31840РБ, відповідно до умов якого підрядник зобов’язується за завданням замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати послуги з поточного ремонту (роботи) по об’єкту за адресою: м. Київ, вул. Лаврухіна, 7 Деснянського району м. Києва, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно п. 2.1. договору вартість робіт (тобто компенсації всіх можливих витрат підрядника та плата за виконану ним роботу) за цим договором визначена на підставі договірної ціни (додаток №1) та складає 187 843,20 грн, в тому числі ПДВ 31 307,20 грн.

За змістом п. 2.3. договору сторони погодили, що уточнення (зменшення) вартості робіт договору проводиться шляхом укладання додаткової угоди до цього договору, що є його невід’ємною частиною.

Відповідно до п. 3.2., 3.4. договору підрядник зобов’язаний виконати роботи в строк, встановлений в календарному графіку виконання робіт, який є додатком №2 до договору. Роботи можуть виконуватись підрядником цілодобово за умови дотримання чинного законодавства України щодо виконання робіт в нічний час. Датою закінчення виконання певних робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання-передачі.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2, КБ-3) підписаними уповноваженими представниками сторін (п. 11.1. договору).

Згідно пунктів 11.2, 11.3. договору на основі даних про виконані роботи щомісяця складається акт приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт і витрат (типова форма №КБ-3), на підставі яких формуються рахунки для оплати замовником. Акт оформлюється належним чином підрядником і подається для підписання замовнику, який повинен розглянути та підписати акт протягом 5 робочих днів з моменту надання цих документів підрядником або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт.

У відповідності до п.11.4. договору, замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та акта приймання виконаних робіт за формою №КБ-2в не пізніше 5 банківських днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін, при наявності коштів на реєстраційному рахунку. Розрахунки здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування належних до сплати сум коштів на поточний рахунок підрядника у межах отриманого бюджетного фінансування уповноваженими представниками сторін, при наявності коштів на реєстраційному рахунку.

Положеннями п.12.1-12.4 сторони погодили, що факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт.

Протягом 5 календарних днів з моменту отримання актів замовник зобов’язаний розглянути та підписати їх в разі відсутності зауважень, або в такий саме строк направити підряднику мотивовану відмову від їх підписання.

Прийняття виконаних робіт здійснюється замовником за умови належного виконання робіт та надання підрядником документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних при виконання робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів є обов’язковою згідно з чинним законодавством України) та іншої документації щодо таких робіт, передбаченої проектною документацією, договором та/або законодавством.

У разі виявлення неналежного виконання робіт, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на вартість виконаних робіт, ненадання необхідних документів, замовник має право відмовитись від підписання наданих документів.

Відповідно до п. 14.2.1. договору за несвоєчасну оплату замовник сплачує підряднику за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за яких сплачується пеня, від суми боргу.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п.17.1. договору).

У додатках до договору №31840РБ від 05.07.2018 сторони погодили договірну ціну на послуги з поточного ремонту житлового будинку, розмір якої становить 181 968,00 грн, а також календарний план виконання робіт, відповідно до якого термін закінчення робіт – 31.12.2018.

На виконання умов вказаного договору позивачем були виконані обумовлені вказаним правочином роботи, про що складено довідку про вартість будівельних робіт та витрати за грудень 2018 на суму 181 968,00 грн та акт приймання виконаних будівельних робіт від 28.12.2018 на загальну суму 181 968,00 грн, які підписані представниками підрядника та замовника, а також скріплені печатками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

У подальшому сторони уклали додаткову угоду №2 від 27.12.2018 до договору №31840РБ від 05.07.2018, за умовами якої дійшли згоди про наступне:

- зменшити обсяги робіт по об’єкту за даним договором, у зв’язку з чим, обсяги робіт зазначені у дефектному акті до договору зменшити, а дефектний акт викласти у новій редакції зі зменшеними обсягами.

- кошторисний розрахунок, договірну ціну до договору викласти у новій редакції, з урахуванням обсягу робіт, зазначених у дефектному акті, що змінений даною додатковою угодою до договору.

- п. 2.1. договору викласти у наступній редакції:

« 2.1. Ціна договору (тобто компенсація всіх можливих витрат підрядника та плата за виконану ним роботу) за цим договором визначена на підставі договірної ціни (додаток №1) та складає 181 843,20 грн, в тому числі ПДВ 30 328,00 грн».

Проте, в порушення умов договору, відповідач за виконані роботи не розрахувався, у зв’язку з чим у Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 181 843,20 грн.

25.06.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив сплатити наявну суму заборгованості. Однак, відповідач на вказану претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Окрім основної суми заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 32 298,34 грн – пені за період з 03.01.2019 по 03.07.2019, а також 3 900,1 грн – 3% річних, 6 629,99 грн – інфляційних втрат за період з 02.01.2019 по 19.09.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст. 837-864 Цивільного кодексу України.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов’язання за договором №31840РБ від 05.07.2018 належним чином, виконавши ремонтні роботи на загальну суму 181 843,20 грн. Однак, відповідач за виконані роботи не розрахувався.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Як зазначено вище, згідно п. 11.4. договору, замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та акта приймання виконаних робіт за формою №КБ-2в не пізніше 5 банківських днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін, при наявності коштів на реєстраційному рахунку.

Судом встановлено, що акт приймання виконаних робіт було підписано 28.12.2018. Проте, відповідачем оплату за виконані роботи здійснено не було.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем було надано послуги з виконання ремонту неякісно, у зв’язку з чим завдано збитки на суму 8 337,60 грн, тому підстави для стягнення заявленої заборгованості відсутні.

Проте, суд відхиляє вказані твердження відповідача про те, що такі обставини є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

До відзиву на позовну заяву відповідачем додано акт від 17.05.2019 обстеження житлового будинку на вул. Лаврухіна, 7, за результатом якого виявлено відшарування бетонного покриття на сходах вхідної групи у 2 під’їзді; після проведення опоряджувальних робіт у 5 під’їзді на 7 поверсі на підлозі зіпсоване ліноліумне покриття.

31.05.2019 було проведено обстеження приміщень будівлі стосовно недоліків виконання поточного ремонту 2018 року на вулиці Лаврухіна, 7, про що складено акт, відповідно до якого комісією виявлено: зруйнований бетонний пантус, відшарування бетону на східцях вхідної групи та площадці біля вхідних дверей, металеві пути поржавіли (обрамлення сходів), в цілому вхідна група має неохайний вигляд.

Враховуючи виявлене, відповідач звертався до позивача з вимогами про усунення зазначених недоліків.

Разом з тим, відповідно до положень п.13.5., укладеного між сторонами договору № 31840РБ від 05.07.2018, у разі виявлення замовником недоліків, дефектів, протягом гарантійного строку, він зобов’язаний повідомити про це підрядника і запросити його для складення відповідного акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків, дефектів. Якщо підрядник не направить своїх повноважних представників для складення такого акт у визначений замовником термін, це вважатиметься відмовою підрядника взяти участь у складенні акта. В такому випадку замовник має право скласти такий акт із залученням незалежних експертів та надіслати його підряднику. Складений таким чином акт буде вважатися беззаперечно прийнятий підрядником.

Згідно п. 13.6. договору, підрядник зобов’язаний усунути виявлені недоліки, дефекти в порядку і у строки, визначені актом про їх усунення. У разі, якщо підрядник не усуне виявлені недоліки, дефекти до закінчення строків, встановлених у акті про їх усунення, замовник може усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. У такому разі підрядник зобов’язаний повністю компенсувати замовнику витрати, пов’язані з усуненням зазначених недоліків, дефектів.

Водночас, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що пошкодження будівлі, які вказані в актах від 17.05.2019 та 31.05.2019, були наслідком неякісного виконання робіт, обумовлених договором №31840РБ від 05.07.2018.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виявлення недоліків, виконаних підрядником робіт не звільняє замовника від виконання взятих на себе зобов’язань з оплати прийнятих ним за актом ремонтних робіт, при цьому, в договорі передбачена відповідна процедура їх усунення підрядником.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи у розмірі 181 843,20 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи невиконання відповідачем свого зобов’язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 32 298,34 грн – пені за період з 03.01.2019 по 03.07.2019, а також 3 900,1 грн – 3% річних, 6 629,99 грн – інфляційних втрат за період з 02.01.2019 по 19.09.2019.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що суми 3% річних та інфляційних втрат розраховані невірно, за перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню 3 078, 88 грн - 3% річних та 5 499,16 грн - інфляційних втрат.

При цьому, здійснивши арифметичний перерахунок пені, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума пені 32 298,34 грн. відповідає нормам чинного законодавства.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрімонт Груп» про стягнення 181 843,20 грн – основного боргу, 32 298,34 грн – пені, 3 900,1 грн – 3% річних, 6 629,99 грн – інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрімонт груп» задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (02217, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 15; ідентифікаційний код 39605452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрімонт груп» (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 9; ідентифікаційний код 41861551) заборгованість у розмірі 181 843 (сто вісімдесят одна тисяча вісімсот сорок три) грн 20 коп., пеню в сумі 32 298 (тридцять дві тисячі двісті дев’яносто вісім) грн 34 коп., 3% річних в розмірі 3 078 (три тисячі сімдесят вісім) грн 88 коп., інфляційні втрати в сумі 5 499 (п’ять тисяч чотириста дев’яносто дев’ять) грн 16 коп. та 3 340 (три тисячі триста сорок) грн 80 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 10.10.2019.

Суддя В.В. Бондарчук