Рішення № 84878874, 07.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2019Справа № 910/6326/19Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична нафтогазова компанія"

до Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство «Укртрансгаз»

про визнання припиненою гарантії

Представники:

від позивача: Яковюк Л.Ю.

від відповідача: Панчук М.О.

від третьої особи: Ганченко М.О.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергетична нафтогазова компанія” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства “Міжнародний інвестиційний банк” про визнання гарантії припиненою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що листом № 26/2 від 22.04.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням припинити заставу майнових прав, що є похідними від договору про надання гарантії № 10.17-GR.104, однак йому було відмовлено. Враховуючи зазначене, позивач не має можливості вільно розпоряджатися грошовими коштами, які передані в заставу відповідачу, тому просить суд визнати припиненою гарантію № 10.17-GR.104 від 29.08.2017 за договором про надання гарантії № 10.17-GR.104 від 29.08.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетична нафтогазова компанія” залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; встановити позивачу строк для усунення недоліків – протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

03.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на категорію та складність справи, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 02.07.2019.

27.06.2019 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшла заява про вступ у справу, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

01.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 02.07.2019 з’явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з’явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 02.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 06.08.2019.

У підготовче засідання 06.08.2019 з’явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з’явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача заперечив проти задоволення заяви Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про вступ у справу, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Розглянувши в підготовчому засіданні заяву про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з’ясовує, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Так, обґрунтовуючи заяву про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» зазначає, що предметом договору про надання гарантії № 10.17-GR.104 від 29.08.2017 є зобов’язання банка надати за дорученням принципала на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» гарантію в розмірі 14000000,00 грн. виконання договірних зобов’язань за договором транспортування природного газу від 01.04.2016 № 1512000761, укладеного між ПАТ «Укртрансгаз» та ТОВ «ЕНК», тому, враховуючи, що предметом позову у даній справі є визнання припиненою гарантію № 10.17-GR.104 від 29.08.2017, рішення у справі № 910/6326/19 може вплинути на права та обов’язки Акціонерного товариства «Укртрансгаз».

Враховуючи, що у справі № 910/6326/19 будуть досліджуватися обставини, що можуть вплинути на права і обов’язки Акціонерного товариства «Укртрансгаз», суд дійшов висновку щодо необхідності залучення вказаної особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а тому заява Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про вступ у справу, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 06.08.2019 залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство «Укртрансгаз»; підготовче засідання відкладено на 10.09.2019.

У підготовче засідання 10.09.2019 з`явилися представники позивача та третьої особи, представники відповідача не з`явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином. Представник третьої особи подав пояснення.

У судовому засіданні оголошено перерву до 24.09.2019.

16.09.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

24.09.2019 до відділу діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення.

У підготовче засідання 24.09.2019 з`явилися представники позивача та третьої особи, представники відповідача не з`явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином. Представник позивача подав пояснення.

У підготовчому засіданні 24.09.2019 судом з’ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2019.

У судове засідання 07.10.2019 з`явилися представники сторін та третьої особи.

У судовому засіданні 07.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2017 між відповідачем (банк) та позивачем (принципал) укладено договір №10.17-GR.104 про надання гарантії, предметом якого є зобов’язання банку надати за дорученням принципала на користь ПАТ «Укртрансгаз» (бенефіціар) гарантію виконання договірних зобов’язань в забезпечення належного виконання принципалом своїх зобов’язань по договору №1512000761 транспортування природного газу від 01.04.2016 на суму 6000000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.4. договору гарантія видається на строк до 01 жовтня 2018 року (включно) і набуває чинності з дати видачі.

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що принципал передає в заставу майнові права на одержання грошових коштів (виручки) за Договором на постачання природного газу № 4/2017-Ч від 18 липня 2017 року, укладеним з ТОВ «Компанія «Метал Інвест», заставною вартістю 6000000,00 грн.

29.08.2017 відповідач видав банківську гарантію виконання зобов’язання №10.17-GPB.104, відповідно до якої відповідач як гарант проінформований про те, що позивач уклав з третьою особою договір №1512000761 транспортування природного газу від 01.04.2016, у відповідності до якого принципал зобов’язаний протягом всього строку отримання послуг надати бенефіціару та підтримувати на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи.

У вказаній гарантії зазначено, що гарант зобов’язується протягом 3 банківських днів сплатити суму 6000000,00 грн. після одержання від бенефіціара письмової вимоги, без необхідності для нього обґрунтовувати свою вимогу за умови, що в тексті буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв’язку з тим, що принципал не здійснив оплату вартості послуг балансування у строк до 18 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг. Зобов’язання гаранта по цій гарантії закінчується 01.10.2018, і будь-яка вимога за нею повинна бути отримана не пізніше 17:00 години за Київським часом цієї дати.

Договором про внесення змін №1 до договору №№ 10.17-GR.104 про надання гарантії від 29.08.2017 сторонами було внесено зміни до абзацу третього банківської гарантії, а саме гарант безвідкладно зобов ’язується протягом 3 банківських днів сплатити суму в розмірі 14 000 000,00 грн, після одержання від бенефіціара письмової вимоги, без необхідності для нього обґрунтувати свою вимогу.

Договором про внесення змін №1 до договору № 10.17-GR.104 про надання гарантії від 29.08.2017 року пункт 3.1. договору викладений в іншій редакції, яка передбачала також те, що принципал передає в заставу майнові права на одержання грошових коштів (виручки) за Договором на постачання природного газу №ЕН-16/0516 від 26 вересня 2017 року, укладеним з ТОВ «Агро- Рось», заставною вартістю 8 000 000,00 гривень 00 копійок.

У зв’язку з укладанням договору про внесення змін №1, до банківської гарантії виконання зобов’язання №10.17-GPB.104 внесені відповідні зміни №1 від 13.10.2017.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з листом від 22.04.2019 №26/2 з вимогою про припинення застави майнових прав як забезпечення договору про надання гарантії.

У відповідь на вказаний лист позивача відповідач листом від 03.05.2019 №89/104 зазначив, що у зв’язку з неповним виконанням договору про надання гарантії, гарантія не припинена.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, позивач звернувся до відповідача з проханням припинити заставу майнових прав, що є похідними від договору про надання гарантії № 10.17-GR.104 у зв’язку з закінченням строку, на який надано гарантію, однак йому було відмовлено, у зв’язку з чим позивач не має можливості вільно розпоряджатися грошовими коштами, які передані в заставу відповідачу, тому просить суд визнати припиненою гарантію № 10.17-GR.104 від 29.08.2017 за договором про надання гарантії № 10.17-GR.104 від 29.08.2017.

Відповідач просить суд відмовити в позові та зазначає, що статтею 568 ЦК України встановлено випадки припинення гарантії, в тому числі, закінчення строку дії гарантії.

Третя особа просить суд відмовити в позові через те, що у зв’язку з невиконанням позивачем свого зобов’язання щодо здійснення оплати (в строк до 18 числа місяця наступного за місяцем надання послуг) вартості послуг балансування, наданих відповідно до умов Договору № 1512000761, АТ «Укртрансгаз» керуючись ст. 564 ЦК України та на підставі Банківської гарантії, зі змінами № 1 від 13.10.2017, якими збільшено розмір Банківської гарантії до 14 000 000,00 грн, звернувся до відповідача з письмовою вимогою від 03.04.2018 № 1001ВИХ-18-1568 про сплату грошових коштів в розмірі 11 403 439,70 грн в межах строку дії Банківської гарантії. Оскільки в межах строку дії Банківської гарантії банком прийнята письмова вимога АТ «Укртрансгаз» № 1001ВИХ-18-1568 від 03.04.2018 до виконання, відсутні підстави для визнання банківської гарантії припиненою.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 ГК України).

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (ч. 3 ст. 200 ГК України).

Частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Згідно із ч. 2 ст. 563 Цивільного кодексу України, вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Стаття 561 Цивільного кодексу України визначає, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до ст. 568 Цивільного кодексу України, зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.

Як встановлено судом, 29.08.2017 відповідач видав банківську гарантію виконання зобов’язання №10.17-GPB.104, відповідно до якої відповідач як гарант проінформований про те, що позивач уклав з третьою особою договір №1512000761 транспортування природного газу від 01.04.2016, у відповідності до якого принципал зобов’язаний протягом всього строку отримання послуг надати бенефіціару та підтримувати на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи.

У вказаній гарантії зазначено, що зобов’язання гаранта по цій гарантії закінчується 01.10.2018.

Проте матеріалами справи підтверджується, що АТ «Укртрансгаз» керуючись ст. 564 ЦК України та на підставі банківської гарантії, зі змінами № 1 від 13.10.2017, якими збільшено розмір Банківської гарантії до 14 000 000,00 грн., звернувся до відповідача з письмовою вимогою від 03.04.2018 № 1001ВИХ-18-1568 про сплату грошових коштів в розмірі 11 403 439,70 грн. у зв’язку з невиконанням позивачем свого зобов’язання щодо здійснення оплати (в строк до 18 числа місяця наступного за місяцем надання послуг) вартості послуг балансування, наданих відповідно до умов Договору № 1512000761.

Листом №925-6/ІІІ від 12.04.2018 відповідач повідомив третю особу про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 у справі №910/4217/18 вжито заходи до забезпечення позову та відповідач під час дії цих заходів позбавлений можливості виконати письмову вимогу за банківською гарантією виконання зобов’язання №10.17-GPB.104.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, згідно з пунктами 3, 5, 7 частини другої статті 16 ЦК України такими способами є припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов’язку в натурі, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України передбачено визнання наявності або відсутності прав; установлення, зміну чи припинення господарських правовідносин, як одні із способів захисту прав суб’єктів господарювання.

Разом з тим, такі вимоги будуть належними способами захисту цивільних прав, якщо вони самостійно будуть призводити до поновлення порушених прав. У випадку, якщо такі вимоги є пов’язаними з іншим способом захисту цивільних прав, зокрема, вимогою про стягнення грошових коштів за зобов’язаннями, вони не можуть самостійно розглядатися в окремій справі та підлягають розгляду разом з вимогами, що забезпечують дійсне поновлення прав позивача. Такі висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування способів захисту цивільних прав наведені у постанові 21.08.2018 зі справи № 910/14144/17.

Так, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тоді-як позовні вимоги у даній справі на забезпечення поновлення прав не спрямовані.

Суд зазначає, що рішення суду саме по собі повинне бути не декларативним, а виконуваним, тобто акт правосуддя повинен мати форму реалізації в майбутньому (власне, за наслідками чого і здійснюється відновлення порушених прав).

Разом з тим, обґрунтовуючи порушення свого права наявністю майна в заставі у відповідача через надання останнім спірної банківської гарантії, позивач заявив лише вимогу про визнання припиненою такої гарантії, однак, ця вимога сама по собі не може призвести до поновлення прав позивача, порушенням яких мотивовані підстави звернення до суду, тобто обраний позивачем спосіб захисту не відповідає суті порушеного права, про яке йдеться в позові, з огляду на що суд доходить висновку, що позов Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" не підлягає задоволенню.

При цьому, за відсутності належно обраного та ефективного способу захисту позивача, суд не досліджує обставини, покладені в основу підстав позову, щодо припинення гарантії.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв’язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.10.2019

Суддя Ю.В. Картавцева