Рішення № 84878811, 01.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2019Справа № 910/7238/19Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства «Теплогарант»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд»

про стягнення 270234,32 грн.

Представники:

від позивача: Вагін А.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Теплогарант» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» про стягнення 270234,32 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати вартості спожитої теплової енергії за договором №76/18 на постачання теплової енергії від 01.11.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути заборгованість у розмірі 225017,92 грн., 3% річних у розмірі 1869,24 грн., інфляційні збитки у розмірі 5949,20 грн., штраф у розмірі 15117,69 грн., пеню у розмірі 22280,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 суд ухвалив: позовну заяву Комунального підприємства «Теплогарант» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

27.06.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 30.07.2019.

19.07.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 30.07.2019 прибув представник відповідача, який подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представники позивача в підготовче засідання не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 30.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та, з урахуванням клопотань про відкладення розгляду справи, оголошено перерву до 10.09.2019.

У підготовче засідання 10.09.2019 прибув представник позивача. Представники відповідача в підготовче засідання не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 10.09.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 10.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2019.

01.10.2019 до відділу діловодства суду надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання з підстав необхідності ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 01.10.2019 з`явився представник позивача, який підтримав позов, представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що 01.08.2019 представник відповідача Цюра П.С. ознайомився з матеріалами справи, про що зроблено відмітку на поданому відповідачем 30.07.2019 клопотанні. З огляду на наведене, викладені відповідачем у клопотанні обставини не є підставами для відкладення розгляду справи.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 01.10.2019, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 01.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 між Комунальним підприємством "Теплогарант" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» (споживач, відповідач) було укладено договір №76/18 про постачання теплової енергії (далі - Договір), відповідно до якого виконавець зобов`язується у період дії цього договору поставити споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, що передбачені договором.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що послуги за цим договором передбачають поставку теплової енергії за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари.

Згідно з п. 1.5. Договору характеристика об`єкта надання послуг: ціле вбудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою м. Конотоп, вул. Генерала Тхора, 86 ; опалювальна площа приміщення за даними технічного паспорту від 25.02.2010 складає 783,6 кв.м.; характеристика наявних засобів обліку теплової енергії: тепловий лічильник VKR-431 №16187-00 по вул. Г. Тхора, 86.

Відповідно до п. 2.1. Договору розмір тарифів на теплову енергію встановлюється рішенням органу місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Конотопської міської ради від 26.06.2018 №55 «Про встановлення тарифів КП «Теплогарант», тариф на теплову енергію для потреб «інших споживачів (крім населення)» складає 2006,09 грн./1Гкал з урахуванням ПДВ.

У разі зміни тарифів на послуги виконавець повідомляє про це споживача у письмовій формі. Виконавець застосовує нові тарифи, а споживач здійснює розрахунки за спожиті послуги за новими тарифами з моменту введення їх в дію (п. 2.2., 2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору щомісячно до 1 числа споживач отримує від виконавця акт прийому-передачі теплової енергії та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від відповідальності щодо оплати наданої виконавцем послуги.

Згідно з п. 3.5. Договору розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що за період з листопада 2018 по квітень 2019 позивачем надано послуги на загальну суму 225017,92 грн., що підтверджується актами №1321 від 30.11.2018 на суму 48645,62 грн., №1592 від 31.12.2018 на суму 48044,75 грн., №239 від 28.01.2019 на суму 51624,95 грн., №512 від 27.02.2019 на суму 39672,07 грн., №786 від 28.03.2019 на суму 27979,64 грн., №1042 від 22.04.2019 на суму 9050,89 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати вартості спожитої теплової енергії за договором №76/18 на постачання теплової енергії від 01.11.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути заборгованість у розмірі 225017,92 грн., 3% річних у розмірі 1869,24 грн., інфляційні збитки у розмірі 5949,20 грн., штраф у розмірі 15117,69 грн., пеню у розмірі 22280,27 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідно до п. 3.4. Договору щомісячно до 1 числа споживач отримує від виконавця акт прийому-передачі теплової енергії та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від відповідальності щодо оплати наданої виконавцем послуги.

За період з листопада 2018 по квітень 2019 позивачем надано послуги на загальну суму 225017,92 грн., що підтверджується актами №1321 від 30.11.2018 на суму 48645,62 грн., №1592 від 31.12.2018 на суму 48044,75 грн., №239 від 28.01.2019 на суму 51624,95 грн., №512 від 27.02.2019 на суму 39672,07 грн., №786 від 28.03.2019 на суму 27979,64 грн., №1042 від 22.04.2019 на суму 9050,89 грн.

Згідно з п. 3.5. Договору розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів повної сплати вартості наданих послуг за Договором у розмірі 225017,92 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 225017,92 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 1869,24 грн. 3% річних та 5949,20 грн. інфляційних втрат за загальний період з 11.12.2018 по 22.05.2019.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожного акту, з урахуванням встановленого Договором строку оплати, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1869,24 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5949,20 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 22280,27 грн. пені та 15117,69 грн. штрафу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з п. 6.2.5. Договору в разі несвоєчасної оплати споживачем на умовах цього договору за послуги виконавця споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов`язання. За прострочення виконання грошового зобов`язання понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

З огляду на те, що умовами Договору передбачено інший розмір пені, ніж встановлений Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», застосуванню підлягає розмір, встановлений сторонами Договору.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожного акту, з урахуванням встановленого Договором строку оплати, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок є арифметично правильним, а тому, враховуючи, що період прострочення оплати перевищує 30 днів, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 22280,27 грн. та штрафу у розмірі 15117,69 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісбуд" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 37/122; ідентифікаційний код: 33594090) на користь Комунального підприємства "Теплогарант" (41600, Сумська обл., м. Конотоп, вул. Садова, буд. 39-А; ідентифікаційний код: 32325215) основний борг у розмірі 225017 (двісті двадцять п`ять тисяч сімнадцять) грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 5949 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 1869 (одна тисяча вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 24 коп., пеню у розмірі 22280 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 27 коп., штраф у розмірі 15117 (п`ятнадцять тисяч сто сімнадцять) грн. 69 коп. та судовий збір у розмірі 4053 (чотири тисячі п`ятдесят три) грн. 51 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.10.2019

Суддя Ю.В. Картавцева