Рішення № 84878782, 01.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2019Справа №910/30/18

За позовомКомунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос"простягнення 358 515,61 грн.Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін:

від позивача:Тичина Т.Є.від відповідача:Шейко В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2017 року Комунальне підприємство Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" (надалі - Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" (надалі - Товариство) про стягнення 138 636,96 грн. попередньої оплати за договором підряду №4 від 20.04.2017, 7 368,02 грн. інфляційних втрат та 3% річних, 106 750,46 грн. пені в розмірі 0,5% від суми попередньої оплати за кожен день прострочення, 28 123,50 грн. пені у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, 13 863,67 грн. штрафу у розмірі 7%, 63 773 грн. штрафу у розмірі 0,1 % від договірної вартості робіт, що в загальному розмірі складає 358 515,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов`язань з виконання робіт за договором підряду №4 від 20.04.2017, а також неповернення попередньої оплати за вказаним договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2018 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, які стали підставою для залишення її без руху згідно ухвали суду від 09.01.2018) відкрито провадження у справі №910/30/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 14.02.2018.

07.02.2018 відповідачем до канцелярії суду було подано відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, зазначивши, зокрема, про те, що позивачем всупереч умов укладеного між сторонами договору підряду №4 від 20.04.2017 з урахуванням умов додаткової угоди №1 від 29.05.2017 не було надано відповідачу, як підряднику, проектно-кошторисної документації за договором, однак, відповідач виконав роботи за спірним правочином з урахуванням умов додаткової угоди №1 від 29.05.2017, за графіком виконання робіт та договірною ціною, які погоджені між сторонами, згідно умов локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 "Реконструкція відкритого спортивного майданчику зі штучним покриттям з тренажерами, розміром 7х17 метри, на території Лиманського ліцею за адресою: вул. Костянтина Гасієва, 4-А, м. Лиман, Донецька область" та передав їх за актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року позивачу 19.07.2017. Як стверджує відповідач, замовник безпідставно відмовився від прийняття виконаних відповідачем робіт за вказаним актом, своєчасно не заявивши про їх недоліки, у зв`язку з чим позивач не звільняється від обов`язку оплати виконаних відповідачем робіт. Також, відповідач зазначив, що кошти, які були перераховані Комунальним підприємством Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" в якості попередньої оплати за договором підряду на суму 138 636,96 грн., використані ним для придбання необхідних для здійснення робіт матеріалів.

06.03.2018 позивачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що ним не було підписано наданий відповідачем 19.07.2017 акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року у зв`язку з тим, що в роботах, які відповідач виконував на об`єкті "Реконструкція відкритого спортивного майданчику зі штучним покриттям з тренажерами, розміром 7х17 метри, на території Лиманського ліцею за адресою: вул. Костянтина Гасієва, 4-А, м. Лиман, Донецька область", наявні недоліки у вигляді порушення додержання відповідачем проектно-кошторисної документації до договору підряду.

06.03.2018 відповідачем до канцелярії суду було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" стверджувало про якісне та своєчасне виконання робіт за спірним правочином. Також, як зазначив відповідач, в наданому 19.07.2017 позивачу для підписання акті приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року підрядником були враховані лише матеріали, які використані останнім для встановлення тренажерів відповідно до керівництва з їх експлуатації.

14.03.2018 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про призначення судової експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2018 задоволено клопотання представника позивача та призначено по справі №910/30/18 судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; визначено перелік питань, які поставлені на вирішення експертів; витрати по проведенню експертизи покладено на позивача; зупинено провадження у справі №910/30/18 до закінчення проведення судової експертизи

01.07.2019 до господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи №910/30/19 з висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №2160-18 від 31.05.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2019 поновлено провадження у справі №910/30/18; призначено підготовче засідання у справі №910/30/18 на 18.07.2019; запропоновано сторонам у строк до 17.07.2019 надати суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №2160-18 від 31.05.2019.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2019 задоволено клопотання представників позивача та відповідача про відкладення підготовчого засідання; відкладено підготовче засідання на 29.08.2019 для надання можливості сторонам ознайомитись з висновком експерта.

27.08.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" надійшли письмові пояснення, в яких відповідач вказує, що експертним висновком спростовуються твердження позивача про те, що відповідач не приступив до виконання підрядних робіт. Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" звертає увагу суду, що судовим експертом не надано відповіді на поставлені судом питання, а тому даний висновок не може вважатись належним доказом.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2019 закрито підготовче провадження у справі, встановлено порядок розгляду справи по суті та постановлено розпочати розгляд справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого провадження.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 10.09.2019.

У судовому засіданні 10.09.2019 представником позивача було надано суду письмові пояснення, згідно яких останній вказує, що недотримання відповідачем проектної документації в частині виконання підрядних робіт з облаштування основи спортивного майданчика має наслідком часткове провалювання такої основи, часткове деформування поребрика та огорожі, відтак на даний час спортивний майданчик не відповідає якості та вимогам договору, проектній документації, державним стандартам, нормам і правилам.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.09.2019.

23.09.2019 через відділ діловодства суду від Лиманської міської ради Донецької області надійшли письмові пояснення, в яких остання зазначає, що станом на 18.09.2019 жодних підтверджуючих документів щодо вводу в експлуатацію спортивного майданчику з тренажерним обладнанням 7х17 метри, на території Лиманського ліцею за адресою: вул. Костянтина Гасієва, 4-А, м. Лиман, Донецька область, на адресу управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради не надходило, в той час як директор вказаного Лиманського ліцею стверджує, що спірний майданчик не експлуатується.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2019 оголошено перерву у судовому засіданні на стадії судових дебатів до 01.10.2019.

В судове засідання 01.10.2019 представники сторін з`явились, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що представник позивача позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі, а представник відповідача - заперечує проти них та просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 01.10.2019 судом завершено розгляд справи №910/30/18 по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2017 між Комунальним підприємством Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" (підрядник) укладено Договір підряду №4 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 29.05.2017 до Договору) підрядник зобов`язується виконати роботи згідно робочого проекту по об`єкту Реконструкція відкритого спортивного майданчику зі штучним покриттям з тренажерами, розміром 7х17 метри, на території Лиманського ліцею за адресою: вул. Костянтина Гасієва, 4-А, м. Лиман, Донецька область, а замовник - прийняти і сплатити за виконані роботи.

Надалі судом будуть цитуватись умови Договору з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 29.05.2017 до Договору.

Склад робіт та строки виконання основних етапів робіт визначаються календарним планом робіт (Додаток №2 до цього Договору), який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.3 Договору (п. 1.2 Договору).

У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що договірна ціна робіт є твердою та визначається в Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього Договору, і становить 198 052,80 грн. у тому числі ПДВ 20% - 33 008,80 грн.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що замовник перераховує підряднику попередню оплату в розмірі 70%, що становить 138 636,96 грн. у тому числі ПДВ 20% - 23 106,16 грн., від ціни Договору, визначеної пунктом 3.1 даного Договору для виконання робіт, зазначених у п. 1.1 цього Договору, у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №117 від 23.04.2014 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти". Підрядник зобов`язується використати одержану попередню оплату на виконання робіт протягом 85 календарних днів з дати отримання попередньої оплати. По закінченню терміну невикористані суми попередньої оплати повертаються замовнику, а у разі неповернення, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5% від суми попередньої оплати за кожен день прострочки.

Розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватись на підставі акту прийому-здачі виконаних робіт за формами КБ-2в, КБ-3, до яких повинні додаватись сертифікати на матеріали, виконавча документація, документи, що підтверджують вартість матеріалів та паспорти на обладнання, акти випробування обладнання та інша документація згідно з чинним законодавством за повністю завершені роботи. Недоліки у виконанні робіт, виявлені у процесі приймання закінчених робіт, які виникли з вини підрядника, повинні бути усунуті підрядником протягом строків, визначених замовником. По факту виконання робіт підрядник складає та надає замовнику акт виконаних робіт. Замовник зобов`язаний підписати подані підрядником акти виконаних робіт або надати обґрунтовану письмову відмову від їх підписання протягом 10 календарних днів з дня одержання. У разі ненадання замовником обґрунтованої відмови від підписання актів виконаних робіт у вказаний строк, роботи згідно даних актів виконаних робіт вважаються виконаними та прийнятими замовником і підлягають оплаті (п. 4.2 Договору).

Згідно пункту 4.5 Договору замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від оплати за Договором у разі порушення підрядником строків виконаних робіт за договором.

У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що початок та закінчення виконання робіт визначається сторонами даного договору в календарному плані. Підрядник має право не приступати до виконання робіт у разі невиконання замовником зобов`язань, передбачених пунктом 4.1 Договору. Строки виконання робіт в даному випадку збільшуються на період невиконання замовником вказаних зобов`язань. Підрядник може виконати роботи достроково. Календарний план (Додаток №2) та план фінансування будівництва (додаток №3) є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 8.2 Договору за порушення строків виконання робіт з підрядника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості, а у разі здійснення попередньої оплати підрядник, крім сплати штрафних санкцій, повертає замовнику неосвоєні вчасно кошти з урахуванням індексу інфляції. Крім сплати штрафних санкцій підрядник компенсує замовнику збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань за цим Договором. У випадку прострочення підрядником строків здачі робіт замовнику більш ніж на 30 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 0,2 відсотка від вартості робіт за договором та за кожні наступні 10 днів прострочення штраф у розмірі 0,1 відсотка від договірної вартості робіт.

У пункті 14.3 Договору зазначено, що до договірної документації, крім Договору входять:

- проектно-кошторисна документація (згідно акту прийому-передачі);

- договірна ціна з кошторисами (Додаток №2);

- план фінансування будівництва (Додаток №3).

Перелічені документи набувають статусу договірних після підписання Договору.

У відповідності до Графіку виконання робіт (у редакції Додаткової угоди №1) підрядні роботи відповідачем повинні були бути виконані у квітні-липні 2017 року.

Позивачем на виконання своїх зобов`язань за п. 4.1 Договору було перераховано відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 138 636,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 26.04.2017.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача (викладеними у позовній заяві) про те, що відповідач, незважаючи на те, що Підприємством перераховано суму попередньої оплати за договором, не приступив до виконання підрядних робіт з реконструкції об`єкту, а відтак у нього наявний обов`язок згідно п. 4.1 Договору повернути неосвоєну суму попередньої оплати у повному обсязі та сплатити передбачені Договором штрафні санкції.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а тому права та обов`язки сторін визначаються, в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 875 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 2 статті 875 Цивільного кодексу України передбачено, що договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Щодо вимог Підприємства про стягнення з Товариства суми попередньої оплати та нарахованих у зв`язку з простроченням повернення такої суми пені, 3 річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Оскільки, у п. 4.1 Договору сторонами передбачена попередня оплата виконаної роботи у розмірі 70% від ціни Договору, що становить 138 636,96 грн., замовником було перераховано підряднику вказану суму коштів, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 26.04.2017.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як вбачається з п. 1.2 Договору та Графіку виконання робіт (у редакції Додаткової угоди №1) підрядник зобов`язаний був виконати підрядні роботи до липня 2017 року.

Приписами частини 3 статті 254 Цивільного кодексу України передбачено, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, відповідач повинен був виконати підрядні роботи за Договором до 31.07.2017.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що відповідачем не лише не виконано підрядних робіт у визначений Договором строк (тобто, до 31.07.2017), а й навіть не розпочато виконання таких робіт у зв`язку з чим просив суд стягнути з Товариства суму сплаченої ним попередньої оплати, оскільки остання не використана підрядником та у відповідності до п. 4.1 Договору підлягає поверненню замовнику.

Проте в подальшому у своїй відповіді на відзив Підприємство змінило свої твердження про те, що Товариство не приступило до виконання своїх зобов`язань за Договором підряду, на твердження про невиконання погоджених сторонами у Договорі підрядних робіт у визначений строк.

Зважаючи, що Підприємством в подальшому було надано пояснення та докази того, що між сторонами велась поштова переписка з приводу прийняття виконаних за Договором робіт ще у липні 2017 року, суд приходить до висновку, що станом на дату складення даної позовної заяви (вих. №05-21/12/2017 від 21.12.2017) та станом на дату звернення із даним позовом до суду (26.12.2017) позивачу було достеменно відомо, що відповідач приступив до виконання робіт та в будь-якому разі освоїв (принаймні частково) суму попередньої оплати, сплачену Підприємством.

Більше того, відповідачем було долучено до відзиву видаткові накладні №51 від 09.06.2017 на суму 459 480,24 грн., №52 від 16.05.2017 на суму 187 658,89 грн., №38 від 30.04.2017 на суму 580 664,40 грн., №74 від 30.06.2017 на суму 113 678,16 грн., №РН-151 від 24.05.2017 на суму 23 136,00 грн., №РН-104 від 28.04.2017 на суму 11 568,00 грн. на підтвердження понесених ним витрат для закупівлі будівельних матеріалів, необхідних для виконання підрядних робіт за укладеними між сторонами у квітні 2017 року Договорами підряду №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 12 щодо реконструкції спортивних об`єктів у Донецькій області.

Наведені докази з урахуванням того, що на розгляді господарського суду міста Києва перебувають тотожні позовні вимоги Підприємства до Товариства за кожним із наведених договорів, окрім Договору підряду №8, (справи №910/10/18, №910/11/18, №910/24/18, №910/25/18, №910/28/18, №910/29/18, №910/30/18, №910/31/18, №910/33/18), в яких заявлено тотожні вимоги по поверненню сплачених позивачем сум попередньої оплати в повному обсязі, спростовують доводи Підприємств про не освоєння Товариством сум попередньої оплати в повному обсязі.

Положеннями частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

На підставі наведеної норми господарського процесуального закону суд приходить до висновку, що викладені позивачем доводи щодо того, що Товариство не приступило до виконання робіт за Договором є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

З огляду на наведене та на підставі наведеної норми господарського процесуального закону суд приходить до висновку, що викладені позивачем доводи щодо того, що Товариство не приступило до виконання робіт за Договором є необґрунтованими та не відповідають дійсності, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати не підлягають задоволенню.

Оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми попередньої оплати (основного боргу), то вимоги позивача про стягнення з Товариства нарахованих на вказану суму коштів пені, 3% річних та інфляційних втрат (які є похідними вимогами від вимоги про стягнення коштів у розмірі 138 636,96 грн.) також не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафів, нарахованих за прострочення виконання Товариством підрядних робіт та прострочення здачі робіт замовнику суд зазначає наступне.

Позивач факт виконання відповідачем робіт за Договором заперечує та вказує, що Товариством було надано Підприємству акти прийому-здачі виконаних робіт за формами КБ-2в, КБ-3, проте позивачем було надано зауваження, які до теперішнього часу не усунуті. Крім того, Підприємство зазначає, що відповідачем не надано разом із актами сертифікати на матеріали, виконавчу документацію, документи, що підтверджують вартість матеріалів та паспорти на обладнання, акти випробування обладнання та іншу документацію згідно з чинним законодавством за повністю завершені роботи, як це передбачено п. 4.2 Договору.

На думку позивача, наведені обставини підтверджують факт невиконання Товариством підрядних робіт у визначений Договором строк та відповідно їх не передання замовнику.

В свою чергу відповідач вказує, що йому не було надано позивачем проектно-кошторисної документації на виконання передбачених Договором робіт, а тому Підприємство необґрунтовано відмовилось від прийняття виконаних Товариством робіт з підстав невідповідності виконаних робіт умовам Договору.

У матеріалах справи наявний робочий проект на виконання робіт по об`єкту: "Реконструкція відкритого спортивного майданчику зі штучним покриттям з тренажерами, розміром 7х17 метри, на території Лиманського ліцею за адресою: вул. Костянтина Гасієва, 4-А, м. Лиман, Донецька область", проте позивачем не надано доказів передання Підприємством Товариству такого проекту, в той час як останнім дані обставини заперечуються.

Водночас, під час укладення Договору Товариством було складено локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 до даного Договору, з якого вбачається, що відповідачем здійснювався обрахунок вартості робіт виходячи з того, що для будівництва основи під спортивний майданчик підлягали улаштуванню одошарова основа із щебеню товщиною 15 см, основа із грандвідсіву автогрейдером товщиною шару 15 см, основа із грандвідсіву автогрейдером при зміні товщини на кожний 1 см тощо.

З наведеного слідує, що Товариству достеменно були відомі основні характеристики та показники об`єкту будівництва, зокрема, основи під спортивний майданчик для виконання підрядних робіт, а також відповідач був обізнаний про місцезнаходження майданчику та одержав доступ до такого об`єкту.

Попри наведене, відповідачем було направлено позивачу акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року, з якого вбачається, що Товариством було зменшено товщину основи із щебеню, основи із грандвідсіву автогрейдером. Тобто, фактично підрядником замість облаштування основи під спортивний майданчик за погодженими із замовниками характеристиками було побудовано об`єкт з іншими характеристиками та такі відмінності полягають, зокрема, у товщині шару із щебеню, який за даними складеного самим підрядником акту є меншим у двічі ніж підлягав облаштуванню.

Жодних доказів погодження із замовником зміни обсягу та характеристики робіт відповідачем не надано.

В свою чергу із наявних в матеріалах справи документів та пояснень представників сторін вбачається, що головним архітектором проекту Медянцевим В.А. під час перебування на будівельному майданчику 03.07.2017 було виявлено порушення щодо додержання проектно-кошторисної документації.

Відповідачем до свого відзиву було долучено лист Фізичної особи-підприємця Медянцева Вадима Олександровича, який здійснював авторський нагляд, згідно якого останнім було перевірено основу 7 спортивних майданчиків.

При цьому, як вбачається із додатків до листа Фізичної особи-підприємця Медянцева Вадима Олександровича (Додаток №4) по об`єкту "Реконструкція відкритого спортивного майданчику зі штучним покриттям з тренажерами, розміром 7х17 метри, на території Лиманського ліцею за адресою: вул. Костянтина Гасієва, 4-А, м. Лиман, Донецька область" товщина шару щебеню складає від 1 см до 5 см, а основи із грандвідсіву автогрейдером від 0,5 мм до 9 см.

Тобто, особою, з якою позивачем укладено договір авторського нагляду за будівництвом та який є автором проекту ( Медянцев В.О. ) за наслідками огляду спірного об`єкту 03.07.2017 (майже за місяць до закінчення строку виконання робіт) було встановлено невідповідність виконаних робіт погодженим сторонами.

Варто зауважити, що за наслідками проведення судової експертизи судовим експертом було встановлено, що на спірному об`єкті взагалі відсутній шар щебеню фракцією 10-20 мм - 150 мм, а наявні шари грандвідсіву з домішками щебеню (фракції 5-10 мм) товщиною 75 мм та піску товщиною 10 см.

Пояснення відповідача щодо того, що останнім включено до акту виконаних робіт лише ті роботи, які ним фактично виконані, жодним чином не спростовують того, що Товариством не виконано передбачених Договором робіт із будівництва об`єкту, характеристики якого погоджені із замовником.

Суд відзначає, що правова природа договору будівельного підряду та приписи Цивільного кодексу України передбачають обов`язок підрядника виконати саме замовлені замовником роботи, а не будь-які.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

При цьому, з огляду на встановлені недоліки робіт (а саме невідповідність передбачених Договором робіт фактично виконаним) сам факт направлення акту замовнику та недоведеність направлення замовником у визначений Договором строк обґрунтованої відмови від підписання такого акту не можуть вважатись достатніми для висновку, що такі роботи є належним чином та в повному обсязі виконані і прийняті замовником.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що майже за місяць до дати направлення відповідачем позивачу акту виконаних будівельних робіт за липень 2017 року сторонам було відомо про невідповідність замовлених робіт фактично виконаним (з листа Медянцева В.О. , який направлявся як замовнику, так і підряднику), а тому у даному випадку недоведеність направлення позивачем у визначений сторонами у Договорі строк обґрунтованої відмови від підписання вказаного акту не може бути підставою для визнання такого акту (не підписаного представником замовника) дійсним, а робіт - виконаними.

В свою чергу, суд вважає обґрунтованою відмову Підприємства від прийняття виконаних Товариством згідно Договору робіт з огляду на їх невідповідність погодженим сторонами обсягам та характеристикам.

Частиною 1 статті 883 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічні приписи викладені у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, виконані підрядником роботи не відповідають погодженим сторонами у Договорі роботам та відповідно обумовлені сторонами роботи є такими, що не виконані підрядником, в той час як останнім не доведено, що ці порушення сталися не з його вини

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, відповідач на виконання своїх зобов`язань за Договором зобов`язаний був виконати підрядні роботи з будівництва погодженого з замовником об`єкту до 31.07.2017.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тотожні приписи містяться у абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Жодних доказів належного виконання Товариством обумовлених Договором та локальним кошторисом робіт матеріали справи не містять, а відповідачем їх не надано.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або загалі не приступив до виконання зобов`язання, або, якщо і приступив, але не виконав його у встановлений договором або законом термін.

Відповідач належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов`язання з будівництва за обумовленими сторонами характеристиками (показниками) об`єкту не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариство є таким, що прострочило виконання свого зобов`язання з 01.08.2017 з будівництва об`єкту та його здачі позивачу.

Суд враховує, що при вирішенні подібного спору між цими ж сторонами, однак щодо іншого правочину (справа №910/31/18), на підставі зібраних в матеріалах такої справи документів було встановлено про правомірність призупинення Товариством на підставі ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України робіт за договором в силу невиконання Підприємством взятих на себе зобов`язань, що було обґрунтовано наявність листа Товариства про прийняття відповідного рішення, тобто, доказами повідомлення Товариством Підприємства про призупинення робіт.

При цьому, суд не виключає можливості призупинення підрядником виконання робіт за одним правочином при наявності невиконання замовником взятих на себе зобов`язань за іншим в розрізі тотожності правовідносин сторін за рядом договорів, відмінність яких полягає виключно в об`єктах будівництва.

Однак, таке право не є безумовним, а пов`язане з його активною реалізацією, що полягає в необхідності доведення до відома контрагента про прийняття відповідного рішення, доказів вчинення Товариством чого в даному випадку матеріали справи не містять.

Тому, правові підстави вважати, що Товариством було реалізовано своє передбачене законодавством право на призупинення виконання підрядних робіт за Договором відсутні.

Отже, судом встановлено, що відповідач обов`язку з виконання погоджених сторонами робіт у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 8.2 Договору сторонами було погоджено, що за порушення строків виконання та здачі замовнику робіт з підрядника стягується:

- пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення,

- за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості невиконаних робіт;

- у випадку прострочення підрядником строків здачі робіт замовнику більш ніж на 30 календарних днів, підрядник сплачує замовник штраф у розмірі 0,2 відсотка від вартості робіт за договором;

- за кожні наступні 10 днів прострочення штраф у розмірі 0,1 відсотка від договірної вартості робіт.

З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було погодженого чотири випадки, за яких підрядник зобов`язаний сплатити неустойку: 1) прострочення виконання підрядних робіт - пеня; 2) за прострочення виконання підрядних робіт понад 30 днів - штраф у розмірі 7 відсотків вартості невиконаних робіт; 3) прострочення строків здачі робіт замовнику більш ніж на 30 календарних днів - штраф у розмірі 0,2 відсотка від вартості робіт за договором; 4) подальше прострочення прострочення строків здачі робіт замовнику за кожні наступні 10 днів прострочення (які матимуть місце після прострочення такого зобов`язання на 30 днів).

Отже, пунктом 8.2 Договору встановлено, що за порушення строків виконання та здачі замовнику робіт з підрядника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З даного пункту Договору вбачається, що сторонами було встановлено розмір пені, проте не встановлено строку її нарахування, у зв`язку з чим в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені обмежується піврічним терміном.

В той же час, згідно ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У рази, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Таким чином, сторонами у Договорі було встановлено розмір штрафної санкції - 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

У статті 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Таким чином, ці види штрафної договірної відповідальності мають подвійну правову природу, які одночасно з тим, що стимулюють сторони дотримуватися умов договору, як спосіб забезпечення, ще й повинні мати компенсаційний характер санкції за порушення господарсько-правових зобов`язань.

Норми господарського права не визначають, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов`язання, при порушенні строків виконання якого до боржника застосовуються штрафні санкції.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим кодексом. Тому в даному випадку слід керуватися нормами господарського права та частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, що передбачають можливість застосування такого виду як пеня за прострочку виконання не грошового договірного зобов`язання в розмірі, обумовленому сторонами в договорі згідно норми ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає свободу договору, та норми ч. 2 ст. 265 Господарського кодексу України, згідно якої договір поставки укладається на розсуд сторін.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Виходячи з того, що сторони в умовах договору передбачили застосування у разі порушення строку виконання робіт (негрошового зобов`язання) пені у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, то до спірних правовідносин положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" щодо обмеження пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України не застосовуються, оскільки в даному випадку має місце прострочення саме негрошового договірного зобов`язання відповідача.

Аналогійний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України №3-35гс13 від 03.12.2013.

Таким чином, здійснивши обрахунок пені з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання (01.08.2017), визначеного у п. 8.2 Договору розміру пені (0,1% від вартості невиконаних робіт) та визначеного позивачем періоду нарахування пені - з 02.09.2017 по 21.12.2017, суд приходить до висновку, що правомірним буде стягнути з відповідача пеню у розмірі 28 123,50 грн., у зв`язку з чим позовна вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У пункті 8.2 Договору сторонами було погоджено, що за порушення строків виконання та здачі замовнику робіт з підрядника стягується:

- за прострочення виконання робіт понад 30 днів - штраф у розмірі 7 відсотків вартості невиконаних робіт;

- за прострочення підрядником строків здачі робіт замовнику більш ніж на 30 календарних днів - штраф у розмірі 0,2 відсотка від вартості робіт за договором;

- за кожні наступні 10 днів прострочення строків здачі робіт замовнику - штраф у розмірі 0,1 відсотка від договірної вартості робіт.

Отже, враховуючи, що відповідачем було прострочено строки виконання робіт та строки здачі робіт замовнику, суд здійснивши перерахунок штрафів, приходить до висновку, що правомірним буде стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% за прострочення виконання робіт понад 30 днів, що становить суму 13 863,67 грн.; штраф у розмірі 0,2% за прострочення підрядником строків здачі робіт замовнику більш ніж на 30 календарних днів, що становить суму 396,11 грн.; штраф у розмірі 0,1 відсотка від договірної вартості робіт за кожні наступні 10 днів прострочення (нараховується через 40 днів та кожних наступних 10 днів прострочення), що становить суму 2 178,61 грн.

В іншій частині заявлений до стягнення штраф у розмірі 0,1 відсотка від договірної вартості робіт за кожні наступні 10 днів прострочення не підлягає задоволенню, оскільки обрахований позивачем невірно - позивачем було розраховано такий штраф як пеню.

Суд не застосовує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, оскільки даного висновку Верховний Суд України дійшов за результатом розгляду цивільних спорів щодо боржників фізичних осіб за кредитними договорами, що не є подібними правовідносинами до правовідносин у даній справі щодо стягнення неустойки за порушення господарського зобов`язання за договором будівельного підряду, яке регулюється Господарським кодексом України.

Аналогійний висновок щодо неможливості застосування правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, до господарських правовідносин наведений у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №908/1843/17 та від 20.06.2018 у справі №911/2314/17.

За таких обставин, позов Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

В поданій до суду позовній заяві позивачем заявлено до відповідача 1 вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача 358 515,61 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви з вимогою майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 1 921,00 грн.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви про стягнення 358 515,61 грн. Підприємство повинне було сплатити судовий збір у розмірі 5 377,73 грн.

В той же час, як вбачається із платіжного доручення №341 від 22.12.2017 Підприємством за подання до господарського суду даної позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі

5 480,23 грн.

З наведеного вбачається, що Підприємством було надмірно сплачено судовий збір у сумі 102,50 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, позивач вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 102,50 грн., проте в цій частині судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Відтак, з огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, який підлягав оплаті позивачем за подання даного позову до господарського суду міста Києва (у розмірі 102,50 грн.), покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім судового збору, позивач просив суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на проведення судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2018 по справі №910/30/18, та виконаної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України. Вартість такої експертизи складає 16 473,60 грн.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 3 частини 4 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати позивача, які були понесенні на оплату судової експертизи, необхідність проведення якої встановлена ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2018 по справі №910/30/18, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума у розмірі 2 047,59 грн.

Також позивачем заявлено до відшкодування з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 6 832,30 грн.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію договору №13/17 про надання правничої допомоги від 12.12.2017, укладеного між позивачем та адвокатом Колягіна Т.Є. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4263 від 21.03.2012), відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до Додатку №4 до договору №13/17 про надання правничої допомоги від 12.12.2017 сторонами було погоджено, що вартість послуг адвоката з підготовки матеріалів до суду щодо стягнення заборгованості з Товариства за договором №4 від 20.04.2017 на користь замовника складає 6 832,30 грн.

Також, позивачем було долучено до позову акт наданих послуг №4/ДУ від 20.12.2017, з якого вбачається, що адвокатом було надано відповідну послугу вартістю 6 832,30 грн., а замовником (позивачем) її прийнято.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас відповідачем у своєму відзиві вказувалось на необґрунтованість розміру витрат позивача на послуги адвоката, а матеріали справи не містять доказів оплати Підприємством таких витрат.

Суд звертає увагу Товариства, що за приписами Господарського процесуального кодексу України учаснику справи відшкодовуються не лише ті витрати на правову допомогу, які ним оплачені, а й ті що мають бути сплачені у майбутньому у зв`язку з розглядом певної справи за умови доведеності виникнення такого обов`язку.

Зокрема, про це зазначається у ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, договором №13/17 про надання правничої допомоги від 12.12.2017 та актом наданих послуг №4/ДУ від 20.12.2017 підтверджується наявність у Підприємства обов`язку із здійснення оплати наданої адвокатом Колягіна Т.Є. правової допомоги.

Крім того, зважаючи на складність даної справи, суд не вважає, що погоджена позивачем та адвокатом сума гонорару за аналіз матеріалів для підготовки позовної заяви, аналіз судової практики та підготовки позову для подання його до господарського суду є неспівмірною або завищеною.

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить суму 849,22 грн.

Керуючись статтями 13, 74, 123, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" (03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17; ідентифікаційний код 32255426) на користь Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" (84170, Донецька обл., Слов`янський р-н, смт Билбасівка, вул. Затишна, буд. 6 А; ідентифікаційний код 39422626) пеню у розмірі 28 123 (двадцять вісім тисяч сто двадцять три) грн. 50 коп., штраф у розмірі 13 863 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 67 коп., штраф у розмірі 396 (триста дев`яносто шість) грн. 11 коп., штраф у розмірі 2 178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) грн. 61 коп., судовий збір у розмірі 668 (шістсот шістдесят вісім) грн. 43 коп., витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 849 (вісімсот сорок дев`ять) грн. 22 коп. та відшкодування витрат на оплату судової експертизи у розмірі 2 047 (дві тисячі сорок сім) грн. 59 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 10.10.2019.

Суддя Р.В. Бойко