Рішення № 84878656, 01.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2019Справа № 910/10789/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Шнайдер К.Б., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГЕТИЧНІ РЕСУРСИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО УКРІЗОЛЯТОР"

про стягнення 651 570,63 грн.

за участю представників:

від позивача: Ніконенко І.Ю.

від відповідача: Хахула М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГЕТИЧНІ РЕСУРСИ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО УКРІЗОЛЯТОР" про стягнення 651 570,63 грн., з яких: 563 125,00 грн. - основний борг, 69 040,67 грн. - пеня, 13 619,43 грн. - інфляційні втрати, 5 785,53 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 114-П від 24.09.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.08.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГЕТИЧНІ РЕСУРСИ" залишив без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

22.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/10789/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 17.09.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.08.2019 виправив допущену у п. 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 у справі №10/10789/19 технічну описку щодо дати підготовчого засідання.

Відповідач в судове засідання 17.09.2019 не з`явився, відзиву на позов не подав. Про розгляд справи був повідомлений ухвалою суду від 23.08.2018, з урахуванням ухвали від 27.08.2019.

В судовому засіданні 17.09.2019 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/10789/19 до судового розгляду по суті на 01.10.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання 01.10.2019.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відкласти розгляд справи для надання можливості ознайомитися із матеріалами справи.

У відповідності до ст. 42, ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду; подавати відзив на позов.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на позов у строки, встановлені чинним Господарським процесуальним кодексом України та ухвалою суду про відкриття провадження у справі та ознайомитися з матеріалами справи.

Однак, відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався. При цьому відповідач, отримавши ухвалу про відкриття 02.09.2019 мав достатньо часу для реалізації наданих йому процесуальним законодавством прав.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення усно заявленого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 01.10.2019 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2019 проти позову заперечив.

В судовому засіданні 01.10.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГЕТИЧНІ РЕСУРСИ" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НПО УКРІЗОЛЯТОР" (орендар, відповідач) був укладений договір оренди №114-П (надалі - договір), відповідно до якого орендодавець зобов`язується передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове користування обладнання (додаток №1 до договору) та зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату.

Відповідно до п.1.2 договору, обладнання, що орендується, передається орендареві за адресою: м. Київ, пр.-т Відрадний, буд. 103, поверх 2. приміщення 43, протягом 3 днів після підписання договору.

Передання обладнання, що орендується, в користування оформлюється Актом приймання-передачі, що підписується сторонами та скріплюється печатками (п. 2.2. договору).

Згідно з Актом приймання-передачі від 24.09.2018, орендодавець передав, а орендар прийняв обладнання в користування.

За змістом пункту 3.1. договору, у редакції додаткової угоди №2 від 15.11.2018, строк оренди становить: з моменту прийняття обладнання, згідно підписаного сторонами Акта приймання-передачі - і триває протягом 96 календарних днів.

Відповідно до п. 4.1. договору, у редакції додаткової угоди №2 від 15.11.2018, орендна плата встановлюється в розмірі 675 750 грн з урахуванням ПДВ 20% за 1 (один) календарний місяць строку користування обладнанням, що орендується згідно додатку №1 до договору.

Згідно із пункту 4.2.2 договору орендар здійснює передоплату у розмірі 50% ціни договору, визначеної в п. 4.1 договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання договору. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акта наданих послуг.

Відповідно до п. 7.2 договору, орендар у випадку прострочення у сплаті орендних платежів несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день прострочення за кожен день прострочення.

Згідно з платіжного доручення №477 від 12.10.2019 відповідачем здійснено передплату за оренду обладнання у розмірі 112 625,00 грн.

28.12.2018 між сторонами підписаний акт надання послуг №36 від 28.12.2018 на загальну суму 675750,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань оплату за оренду обладнання у повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим з урахуванням здійсненої суми передплати, заборгованість відповідача перед позивачем становить 563125,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату заборгованості за договором оренди №114-П від 24.09.2018 на суму 563125,00 грн.

Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГЕТИЧНІ РЕСУРСИ" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО УКРІЗОЛЯТОР" про стягнення заборгованості за договором оренди №114-П від 24.09.2018 на суму 563125,00 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем нараховані за період з 16.01.2019 по 20.05.2019 пеня у сумі 69 040,67 грн,. інфляційні втрати у сумі 13 619,43 грн та 3 % річних 5 785,53 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як підтверджено наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі обладнання від 24.09.2018 по договору оренди №114-П від 24.09.2018, позивач передав відповідачу обладнання в користування, орендна плата за яке становить 675 750 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Умовами договору (пункт 4.2.2) сторони погодили, що відповідач здійснює передоплату у розмірі 50% ціни договору, визначеної в п. 4.1 договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання договору; остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акта наданих послуг.

Акт надання послуг №36 від 28.12.2018 на суму 675750,00 грн підписаний між сторонами 28.12.2018.

На виконання умов договору відповідач здійснив передплату за оренду обладнання у розмірі 112 625,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №477 від 12.10.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, строки оплати погоджені сторонами (10 банківських днів), рішення Правління Національного банку України від 13 лютого 2018 року № 89-рш «Про регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та банківської системи України у зв`язку з перенесенням робочих днів у 2018 році», рішення Правління Національного банку України № 249 від 01.04.2019 «Про регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та банківської системи України у зв`язку з перенесенням робочих днів у 2019 році», відповідач зобов`язаний сплатити орендну плату в строк до 15.01.2019.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів у спростування заборгованості по договору оренди №114-П від 24.09.2018 у загальному розмірі 563 125,00 грн відповідачем не надано.

Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов`язання з оплати орендних платежів на виконання договору оренди №114-П від 24.09.2018 у розмірі 563 125,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 563 125,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі 69040,67 грн, 3% річних у розмірі 5785,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 13619,43 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних позивач здійснює за період з 16.01.2019 по 20.05.2019.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 7.2 договору сторони погодили, що відповідач у випадку прострочення у сплаті орендних платежів несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день прострочення за кожен день прострочення.

Розрахунок пені у сумі 69040,67 грн є арифметично правильним та обґрунтованим, у зв`язку із чим, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Отже, нарахування інфляційних втрат має здійснюватися за лютого 2019 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат є більшою ніж заявлено позивачем до стягнення, проте оскільки суд відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 619,43 грн інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних у сумі 5785,53 грн є арифметично правильним, а тому вимоги у цій частині суд також задовольняє.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГЕТИЧНІ РЕСУРСИ" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО УКРІЗОЛЯТОР" (03115, м. Київ, ВУЛ. АКАДЕМІКА БУЛАХОВСЬКОГО, будинок 30-А; ідентифікаційний код 40069932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГЕТИЧНІ РЕСУРСИ" (03061, м. Київ, ПРОСПЕКТ ВІДРАДНИЙ, будинок 103, ПОВЕРХ 2, приміщення 43; ідентифікаційний код 38863805) основний борг у сумі 563 125,00 грн, пеню у сумі 69 040,67 грн, інфляційні втрати у сумі 13 619,43 грн, 3% річних у сумі 5785,53 грн та судовий збір у розмірі 9773,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.10.2019.

Суддя О.В. Гулевець