Рішення № 84878597, 11.10.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/124/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2019 Справа № 908/2029/19

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожснабпромконтакт”, код ЄДРПОУ 22161643 (69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Механічний завод № 1”, код ЄДРПОУ 25487032 (69006, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 6-А)

про стягнення суми 38628,42 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожснабпромконтакт” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Механічний завод № 1” про стягнення суми 25000 грн. боргу, суми 4487,67 грн. пені, суми 3475,00 грн. інфляційних збитків, суми 665,75 грн. – 3% річних та суми 5000 грн. штрафу, всього – суми 38628,42 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 09.08.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2029/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 14.08.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2029/19, присвоєний номер провадження 9/124/19, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

09.10.2019 до господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/2029/19. В клопотанні зазначено, що в провадженні господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/2727/19 за позовом ТОВ “Механічний завод № 1” до ТОВ “Запорожснабпромконтакт” про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги від 14.09.2014 № 14/09. Вважає, що оспорювання в судовому порядку договору поворотної фінансової допомоги від 14.09.2014 № 14/09 та відсутність висновків суду щодо недійсності (дійсності) цього правочину за наслідками вирішення справи № 908/2727/19 перешкоджають подальшому розгляду справи № 908/2029/19. Відтак, на думку відповідача, існує об`єктивна неможливість розгляду справи № 908/2029/19 до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням по справі № 908/2727/19. Просить на підставі ст. 227 ГПК України зупинити провадження по справі № 908/2029/19 до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням по справі № 908/2727/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Отже, даною нормою встановлений вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті, серед яких відсутня підстава, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України на яку посилається відповідач.

Ухвалою суду від 14.08.2019 відкрито провадження у даній справі № 908/2029/19, присвоєний номер провадження 9/124/19, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом розпочато розгляд справи № 908/2029/19 по суті через тридцять днів з дня відкриття провадження у ній, як то зазначено в ухвалі суду від 14.08.2019.

На підставі викладеного, судом відмовляється у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, яке надійшло до суду 08.10.2019, оскільки суд вже перейшов до розгляду справи по суті і станом на 08.10.2019 справа знаходиться на розгляді по суті.

Більш того, за змістом ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складної та інших справ, для яких приоритетним є швидке вирішення справи.

Справа № 908/2029/19, яка є малозначною в силу закону, повинна бути розглянута протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України), тобто – до 15.10.2019 включно (з урахуванням приписів ч. 4 ст. 116 ГПК України).

11.10.2019 за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Між ТОВ “Запорожснабпромконтакт” та ТОВ “Механічний завод № 1” був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № 14/09 від 14.09.2014 на підставі якого позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 30 000 грн., яку відповідач повинен був повернути не пізніше 14.09.2018. Однак, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав і станом на день звернення позивача з позовом до суду сума неповерненої поворотної фінансової допомоги складає 25 000 грн. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 665,75 грн. за період з 17.09.2018 по 06.08.2019 та інфляційні витрати в розмірі 3475 грн. за період з вересня 2018 по червень 2019. Також позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 4487,67 грн. за період з 17.09.2018 по 17.03.2019 та штраф в розмірі 5000 грн., що становить 20% від суми простроченого платежу. Позов обґрунтовано умовами укладеного сторонами договору поворотної фінансової допомоги № 14/09 від 14.09.2014, ст.ст. 11, 16, 509, 530, 610, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач відзив на позов суду не надав. Про розгляд справи відповідача повідомлено належним чином. Ухвала про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69006, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 6-А.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорожснабпромконтакт” (Сторона 1, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Механічний завод № 1” (сторона-2, відповідач у справі) був укладений договір поворотної фінансової допомоги № 14/09, відповідно до умов якого, сторона-1 надає поворотну фінансову допомогу стороні-2 в орієнтованому загальному розмірі до 30 000 грн., а сторона-2 зобов`язується повернути суму допомоги в строк, визначений у даному договорі (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.3. договору крайній строк повернення суми допомоги – 14.09.2018 року.

Відповідно ж до п. 2.3.1 договору сторона-2 зобов`язалася повернути суму допомоги в строк до 14.09.2018 року.

Строк дії договору сторони визначили у п. 4.1. договору та встановили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 14.09.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору поворотної фінансової допомоги № 14/09 від 14.09.2014, позивач 15.09.2014 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача фінансову допомогу в загальному розмірі 30 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 15.09.2014 копія якого міститься в матеріалах справи.

Однак відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав і, як зазначив позивач, сума неповернутої поворотної фінансової допомоги складає 25 000 грн.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів належного виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 25 000 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 25 000 грн. заборгованості є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 665,75 грн. - 3% річних за період з 17.09.2018 по 06.08.2019 та суму 3475 грн. - інфляційних витрат за період з вересня 2018 по червень 2019.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що розрахунок здійснений вірно, тому в цій частині вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов`язань, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції є обґрунтованими. Проте, враховуючи вищенаведене, нарахування інфляції здійснюється з наступного місяця за тим в якому мав бути здійснений платіж. Як слідує з розрахунку позивача нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем з вересня 2018, зобов`язання ж за договором щодо повернення фінансової допомоги повинно було бути виконане не пізніше 14.09.2018, отже нарахування втрат від інфляції слід здійснювати, починаючи з жовтня 2018. Крім того, в розрахунку позивачем зроблено помилку, а саме: двічі врахований індекс інфляції за жовтень 2018 та січень 2019.

Слід зауважити, що у разі якщо розрахунки позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру нарахувань.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1934,69 грн. втрат від інфляції за період з жовтня 2018 по червень 2019, в іншій частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат судом відмовляється.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4487,67 грн. за період з 17.09.2018 по 17.03.2019 та суми 5000 грн. штрафу (20% від суми заборгованості).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що у випадку прострочення стороною 2 строків повернення суми допомоги сторона 1 має право вимагати виплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а також сплати штрафу в розмірі 20% від суми боргу.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним, період та розмір заявленої до стягнення пені визначний позивачем вірно, а тому вимога про стягнення з відповідача суми 4487,67 грн. пені підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В п. 2.2.1. договору сторони зокрема передбачили, що у випадку прострочення стороною 2 строків повернення суми допомоги сторона 1 має право вимагати сплати штрафу в розмірі 20% від суми боргу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від суми боргу, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 1921 грн. витрат зі сплати судового збору, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Механічний завод № 1”, код ЄДРПОУ 25487032 (69006, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 6-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожснабпромконтакт”, код ЄДРПОУ 22161643 (69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3) суму 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. основного боргу, суму 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 75 коп. – 3 % річних, суму 1934 (одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири) грн. 69 коп. інфляційних витрат, суму 4487 (чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 67 коп. пені, суму 5000 (п`ять тисяч) грн. штрафу та суму 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Повне рішення складено та підписано 11.10.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва