Рішення № 84878300, 09.10.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2019 р. Справа № 903/709/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 903/709/19

за позовом Приватного підприємства “Мілекс Л”, с. Княгининок, Луцький район, Волинська область

до Державного підприємства “Дослідне господарство “Перше травня” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, с. Копачівка, Рожищенський район, Волинська область

про стягнення 3 904,38 грн.,

за участю представників:

від позивача: Хохлов В.О. – адвокат (дов. від 05.01.2017),

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

10.09.2019 Приватне підприємство “Мілекс Л” звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою № 210 від 10.09.2019, в якій просило стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Перше травня” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України 7 486,38 грн., з них: 3 582 грн. суми попередньої оплати та 3 904,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою від 11.09.2019 суд відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначив на 09.10.2019; запропонував сторонам подати в строк до 08.10.2019 року - відповідачу відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності); докази направлення відзиву позивачу.

03.10.2019 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 03.10.2019, в якій просить стягнути з відповідача 3 904,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 921 грн. судового збору на підставі ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

На обгрунтування заяви позивач посилається на те, що після відкриття провадження у справі відповідач 01.10.2019 платіжним дорученням №120 повернув позивачу суму попередньої оплати в розмірі 3 582 грн. На підтвердження перерахування вказаної суми подає оборотну відомість за період 01.10.2019 по рахунку ПП «Мілекс».

В судовому засіданні 09.10.2019 представник позивача заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 03.10.2019 підтримав.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог – це процесуальне право, передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову – 3 904,38 грн., з якої й вирішується спір.

В судове засідання 09.10.2019 представник відповідача не з`явився. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301037778294.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 09.10.2019, судом було вирішено спір за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення 3 904,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами з огляду на таке.

04.10.2017 між Державним підприємством “Дослідне господарство “Перше травня” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України як продавцем та Приватним підприємством “Мілекс Л” як покупцем було укладено договір поставки, відповідно до розділу 1 якого продавець надає покупцеві дрова паливні (вільха) в кількості 200 м.куб.

Згідно з розділом 2 договору загальна сума договору складає 36 000 грн.

Розділом 3 договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється в два етапи:

- авансовий платіж в розмірі 50% від загальної суми вартості товару здійснюється протягом 10 календарних днів з дати набуття чинності даного договору

- залишковий платіж в розмірі 50% від загальної суми вартості товару здійснюється протягом 10 календарних днів з дати поставки товарів згідно накладної.

На підставі виставленого відповідачем рахунку №49 від 06.10.2017 року позивач 20.10.2017 року перерахував відповідачу 9 000 грн. як попередню оплату за товар, що підтверджується платіжним дорученням № 7016 від 20.10.2017.

На виконання умов договору поставки від 04.10.2017 відповідач передав позивачу товар: дрова на загальну суму 5 418 грн., що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних № 314 від 11.11.2017, № 315 від 11.11.2017, № 316 від 13.11.2017, №16а від 18.01.2018.

Станом на час звернення з позовом до суду відповідач не передав позивачу товару на суму 3 582 грн.

Після звернення позивача з позовом до суду (позовна заява подана до суду 10.09.2019) платіжним дорученням № 120 від 01.10.2019 ДП “Дослідне господарство “Перше травня” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України перерахувало ПП “Мілекс Л” 3 582 грн.

Отже, станом на час розгляду справи спору щодо повернення суми попередньої оплати між сторонами не існує.

Позивач в позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача лише 3 904,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 11.11.2017 по 10.09.2019, посилаючись на ст. 536 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, обчислюючи їх від облікової ставки Національного банку України.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 1214 Цивільного кодексу України визначено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ч.1 ст.536 ЦК України).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст.536 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли на підставі договору поставки від 04.10.2017.

Договором поставки від 04.10.2017 не було узгоджено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи те, що в договорі поставки не було обумовлено нарахування і сплату процентів за користування чужими грошовими коштами згідно із ст.536 ЦК України, правовідносини сторін не є правовідносинами позики в розумінні ч.1 ст.1048 ЦК України, а тому підстави для застосування вказаного у наведеній статті розміру відсотків відсутні.

Верховний Суд України в постанові від 27.12.2010 у справі № 9/67-38 (№3-65гс10), розглядаючи позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати, дійшов висновку, що застосування аналогії закону за ст. 1048 ЦК України до правовідносин постачання не грунтується на вимогах законодавства, оскільки договори постачання і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Позивач у справі не підтримував вимог в частині стягнення з відповідача 3 582 грн. суми попередньої оплати, оскільки перерахування цієї суми відбулося після пред`явлення позову до суду, а тому за заявою позивача витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 536, 1048 Цивільною кодексу України, ст.ст. 123, 129, 130, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову Приватного підприємства “Мілекс Л” до Державного підприємства “Дослідне господарство “Перше травня” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України про стягнення 3 904,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.

2. Стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Перше травня” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (45150, Волинська область, Рожищенський район, с. Копачівка, код ЄДРПОУ 00729310) на користь Приватного підприємства “Мілекс Л” (45630, Волинська область, Луцький район, с. Княгининок, вул. Фальківська, 1, код ЄДРПОУ 30584728) 1921 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 11.10.2019.

Суддя І. О. Якушева