Рішення № 84877317, 09.10.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6076/19

Провадження по справі № 2/635/2869/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Крилєвській І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.Покотилівка цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, юридична адреса: м.Київ, Русанівський бульвар, 8 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом де зазначає, що 13.12.2016 приблизно о 18.00 годині на перехрестті вулиці Автогенної та проспекту Тракторобуівників в місті Харкові відповідач, який керував транспортним засобом "Audi 80" державний номерний знак НОМЕР_1 , не надав переваги в русі транспортному засобу "Mitsubishi Outlender" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Постановою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 06 січня 2017 року відповідача було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 340 грн. Власник автомобілю "Mitsubishi Outlender" державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_2 звернувся до позивача з заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Загальний розмір витрат, пов`язаних з оформленням відповідних виплат, склав 53690 гон.86 коп. На неодноразові звернення з пропозиціями в добровільному порядку погасити зазначені витрати відповідач не реагує Тому просив стягнути з відповідача зазначені витрати і витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1921 грн.

Ухвало судді Харківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2019 року позов було залишено без руху і позивачеві було надано строк для усунення недоліків позову тривалістю десять днів зі дня отримання копії ухвали. У встановлений строк позивач усунув зазначені в ухвалі недоліки.

29 серпня 2019 року судом з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області було отримано інформацію щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 04 вересня 2019 року позов було прийнято до провадження суду і призначено у підготовче судове засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2019 року підготовче судове засідання було закрито і справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу у його відсутність. Заявлені позовні вимоги підтримав і просив задовольнити у повному обсязі. Проти прийняття заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав. Тому суд, у відповідності з вимогами ст.280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у його відсутність та постановити по справі заочне рішення.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились фіксування судового процесу технічними засобами, у відповідності з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України, не проводилось.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Зобов"язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу.

За загальними правилами, встановленими ст.ст.1166, 1167, 1168 ЦК України, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом - частина друга статті 1187 ЦК України.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону №1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Як встановлено у судовому засіданні 13.12.2016 приблизно о 18.00 годині на перехрестті вулиці Автогенної та проспекту Тракторобуівників в місті Харкові відповідач, який керував транспортним засобом "Audi 80" державний номерний знак НОМЕР_1 , не надав переваги в русі транспортному засобу "Mitsubishi Outlender" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Постановою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 06 січня 2017 року відповідача було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 340 грн.

16.12.2016 власник автомобілю "Mitsubishi Outlender" державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 звернувся до позивача з повідомленням про ДТП, яка сталась у цей день.

Як вбачається зі звіту №30 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного ФОП ОСОБА_3 23 січня 2017 року, ринкова вартість транспортного засобу "Mitsubishi Outlender" державний номерний знак НОМЕР_2 до отримання пошкоджень, становить 415070 грн.71 коп., вартість відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу, як без урахування фізичного зносу, так і з урахуванням фізичного зносу становить 53067 грн.26 коп.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що відновлювальний ремонт (або ремонт) — комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092).

Відповідно до вимог п.8.2 цієї методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = Ср + См + Сс х (1 - ЕЗ), де:

Ср — вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

См — вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

Сс — вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

ЕЗ — коефіцієнт фізичного зносу.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності і власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка діяла на час ДТП, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. А також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності і власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.

Оскільки відповідачем не оскаржувались висновки спеціаліста щодо визначення вартості шкоди, заподіяної позивачеві внаслідок ДТП, однак, позивач наполягає на стягненні з відповідача саме відновлювального ремонту, тобто не визнає свій транспортний засіб фізично знищиним, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальний збиток, заподіяний внаслідок ДТП, у розмірі 53690 гон.86 коп.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з вимогами ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 4 ЗУ "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 3 статті 6 вищевказаного Закону передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з вимогами ст.4 ЗУ "Про судовий збір" при зверненні фізичної особи до суду з позовами майнового характеру (відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП), ними сплачується судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осібале не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; при зверненні фізичної особи до суду з позовами немайнового характер (відшкодування моральної шкоди), сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ЗУ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 1921 грн.

Згідно з платіжним дорученням №2185 від 17 квітня 2019 року позивач при зверненні до суду поніс судові витрати у розмірі 1921 грн.

Оскільки позов було задоволено у повному обсязі, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у зазнаеному вище розмірі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 10, 12, 13, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, юридична адреса: м.Київ, Русанівський бульвар, 8 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, п/рахунок 2600202284871 в Укрексімбанку міста Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131, юридична адреса: м.Київ, Русанівський бульвар, 8 шкоду в порядку регресу у розмірі 53690 (п`ятдесят три тисячі шістсот дев`яносто) грн.86 коп. та судові витрати у розмірі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн., а всього - 55611 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот одинадцять) грн.86 коп.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: hr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів зі дня складання повного тексту рішення через Харківський районний суд Харківської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повне рішення складено 10 жовтня 2019 року.

Суддя Н.Л.Панас