Вирок № 84873472, 10.10.2019, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2248/19

Пр. № 2/621/973/19

ВИРОК

Іменем України

10 жовтня 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Бородавки К.П.,

за участю секретаря Єрмоленко О.О.,

прокурора Макаренка М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Зміїв кримінальне провадження, внесене 28.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201922030 0000 185, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, не працює, одружений, має неповнолітню доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , освіта середня-спеціальна, судимий вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 22.08.2019 за ч.4 ст.407 КК України із призначенням покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України,

обвинуваченого за ч.2 ст.342 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин проти нормальної діяльність правоохоронних органів за таких обставин.

27.02.2019 о 20 год. 42 хв. до служби «102» Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшло повідомлення від ОСОБА_3 , про те, що її чоловік ОСОБА_1 , за місцем її мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив з нею сварку та неадекватно себе поводить. На місце події за вказаною адресою, на підставі вказаного повідомлення виїхала група сектору реагування патрульної поліції у складі лейтенанта поліції Грабар Дениса Володимировича інспектора СРПП Зміївського Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - Зміївський ВП) та старшого лейтенанта поліції Малишко Руслана Олександровича - інспектора СРПП Зміївського ВП.

По приїзду на місце події вказані працівники поліції Зміївського ВП, виконуючи свої службові обов`язки, згідно затверджених функціональних обов`язків, перебуваючи у форменому одязі на АДРЕСА_2 в АДРЕСА_2 біля будинку №18, відбирали заяву та пояснення від ОСОБА_3 , її матері ОСОБА_4 та її брата ОСОБА_5 . В цей час, а саме 27.02.2019 близько 23 години, на місце події, за вказаною адресою підійшов обвинувачений, на якого вказали заявники.

З метою встановлення особи чоловіка, який перебував на місці події та на якого, як правопорушника, вказали заявник та очевидці, працівники поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , перебуваючи у форменому одязі, представившись та пред`явивши службові посвідчення, виконуючи свої службові обов`язки по організації оперативного реагування на отриману формацію про вчинення кримінальних, адміністративних правопорушень або інших подій, попрохали чоловіка пред`явити документ, що посвідчує його особу, та пояснити обставини конфлікту, що виник між ним та заявницею.

На вказану законну вимогу працівників правоохоронного органу ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та бажаючи діяти саме таким чином, почав висловлюватись у бік співробітників поліції нецензурною лайкою, після чого, не реагуючи на законні вимоги співробітників поліції припинити протиправні дії, діючи умисно, несподівано схопив своїми руками за зимову куртку поліцейського однострою ОСОБА_6 , розірвавши на ній карман, та почав штовхати останнього, намагаючись повалити на землю. До ОСОБА_1 , який продовжував свої протиправні дії у вигляді активної фізичної протидії здійсненню працівниками правоохоронного органу покладених на них службових обов`язків, та не реагував на законні вимоги працівників поліції припинити вказані дії, ОСОБА_7 було застосовано препарат сльозогінної та дратівної дії «Терен», на що ОСОБА_1 , схопив своїми руками за лівий рукав зимової куртки поліцейського однострою ОСОБА_7 , розірвавши на ній погон, та почав штовхати останнього, таким чином здійснив опір працівникам правоохоронного органу, тобто протидіяв здійсненню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покладених на них службових обов`язків щодо організації оперативного реагування при отриманні інформації про вчинення кримінальних, адміністративних правопорушень або інших подій.

Після цього, ОСОБА_8 був доставлений співробітниками поліції КП Зміївської центральної районної лікарні для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та наявні тілесні ушкодження.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків, визнав повністю, обставини скоєння кримінального правопорушення, наведені вище та в обвинувальному акті підтвердив та не оспорював, зазначив, що дійсно перебував у стані алкогольного сп`яніння, коли чинів опір працівникам правоохоронного органу, пізніше попросив у них вибачення, у вчиненому розкаюється, запевняючи, що більше такого не повториться та що така його поведінка була обмовлена його станом алкогольного сп`яніння.

Крім того, обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів у даному кримінальному провадженні, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи та обставини скоєння кримінального правопорушення не оспорює.

Суд зазначає, що показання обвинуваченого, надані в судовому засіданні, є послідовними та логічними, а тому не викликають у суду сумніву в правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, переконавшись, що учасники судового провадження вірно розуміють зміст обставин провадження, сумніви в добровільності їх позицій відсутні, роз`яснивши учасникам, що вони будуть позбавлені права оскаржити такі обставини в апеляційному порядку, суд відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують його особу, проти чого учасники судового провадження – прокурор, обвинувачений не заперечували.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, надали заяви, за змістом яких просять провести судове засідання без їх участі, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не мають, міру покарання до останнього просять призначити на розсуд суду, що, враховуючи положення ст.325 КПК України та думку прокурора і обвинуваченого, не перешкоджає проведенню судового розгляду без потерпілих.

З огляду на викладене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження у межах ч.3 ст.349 КПК України, керуючись законом, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків. Такі дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.2 ст.342 КК України.

При обранні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, в тому числі враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення злочину особою у стані алкогольного сп`яніння.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_1 до скоєння вказаного кримінального правопорушення до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває в зареєстрованому шлюбі, не працює, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 11.06.2015, в період з 02.12.2016 по 04.07.2018 проходив військову службу за контрактом, за інформацією Соколівської сільської ради від 07.08.2019 компрометуючих матеріалів відносно обвинуваченого сільська рада не отримувала.

Також судом встановлено, що обвинуваченого вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 22.08.2019 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, і призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі; відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік та покладено обов`язки відповідно до ст.76 КК України; вирок набрав законної сили 23.09.2019 (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/83840178).

На підставі викладеного, беручи до уваги правову позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки та на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити обвинуваченому покарання у виді 3 років позбавлення волі із застосуванням на підставі ст.75 КК України випробувального терміну на 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України,

а також позицію потерпілих, які претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають,

суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.342 КК України.

Суд враховує, що за приписами ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Зважаючи на те, що злочин за ч.2 ст.342 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнається винним, вчинений ним до ухвалення вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 22.08.2019, суд в даному випадку застосовує положення ч.4 ст.70 КК України та вважає за необхідне призначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 22.08.2019.

Враховуючи щире каяття обвинуваченого, наявність у нього неповнолітньої дитини та відсутність обставин, що істотно підвищують ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, суд вважає за можливе застосувати ст.75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування зазначеного покарання з випробувальним терміном та покладенням відповідних обов`язків, визначених ст.76 КК України.

На переконання суду призначення обвинуваченому саме такого покарання буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари останнього за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

На стадії досудового розслідування та судового розгляду справи запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили судом не встановлено.

Речові докази та процесуальні витрати за даними обвинувального акту відсутні.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання цього менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначеним вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 22.08.2019, остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього на підставі ст.76 КК України обов`язки, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя К.П. Бородавка