Рішення № 84873443, 07.10.2019, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/1598/19

Пр. № 2/621/824/19

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання - Акулова А.М.,

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

13.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на своє утримання аліменти в розмірі 2000 грн. щомісячно. Сплату аліментів проводити на користь ОСОБА_1 з дня звернення з позовом до суду.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що досягла 65 років, не працює, отримую пенсію за віком у розмірі 2022,59 грн. щомісячно, інших джерел доходів не має.

З 22.05.2019 року є інвалідом 3 групи через онкологічне захворювання.

Останні роки вона неодноразово знаходилася на стаціонарному лікуванні у медичних закладах м.Харкова: у 2016 році з приводу ревматоїдного артриту в поєднанні з первинним поліостеоартрозом з ураженням суглобів; у березні 2017 року було зроблено хірургічне видалення лівої долі щитовидної залози; у квітні та липні 2017 року через запалення щитовидної залози; у листопаді 2018 року через онкологічне захворювання середньої долі легенів; у грудні 2018 року через синдром, ателектаз середньої долі легенів, підозру на рак; 21 грудня 2018 року хірургічне видалення середньої долі легенів; у березні та у квітні 2019 року через ускладнення після хірургічного втручання.

Лише у грудні 2018 року було витрачено на дослідження, операцію та ліки 67 036 грн., тому її матеріальне становище є досить нужденним.

Разом з нею, в одному домоволодінні, мешкає її єдина донька - ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 Більше дітей у неї немає, чоловіка та батьків не має, допомоги чекати ні від кого.

Відповідач ОСОБА_2 працює диспетчером у КП «Харківводоканал», отримає заробітну плату понад 4 000 гривень, має можливість надавати матеріальну допомогу, але добровільно не бажає цього робити. Більше того, останнім часом ОСОБА_2 зі своєю родиною неодноразово вчиняє сварки та бійки з нею.

Вищезазначене стало підставою для звернення з даним позовом.

Ухвалою від 08.07.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

31.07.2019 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає у повному обсязі. Проживаючи з матір`ю, вона, по мірі можливості, надає їй допомогу та піклується про неї. Останнім часом мати стала вести себе агресивно, влаштовує сварки, погрожує розправою. Її матеріальне становище не дозволяє сплачувати аліменти у розмірі 2000 грн. щомісячно, оскільки середній розмір заробітної плати складає 4399,21 грн., дочка навчається за контрактом на 1-му курсі денного відділення медичного коледжу Харківського національного медичного університету, щомісячно вона несе витрати на оплату навчання у розмірі 1720 грн. та інші витрати, пов`язання з навчанням (оплата проїзду, придбання продуктів харчування). Крім того, вона працює за 60 км., від місця проживання, вимушена витрачати кошти на проїзд, сплачувати комунальні послуги, придбавати елементарні речі та засоби особистої гігієни, має боргові зобов`язання та щомісячно сплачує по 400 грн. на погашення боргу, перебуває також на обліку в обласному центрі онкології та проходить регулярні обстеження. Мати в свою чергу отримує пенсію, оформила субсидію, має пільги, має у власності успадкований будинок, займалась вирощуванням свиней.

З огляду на викладене, просить врахувати відсутність можливості надавати матеріальну допомогу матері та відмовити у задоволенні позовних вимог.

06.08.2019 від ОСОБА_1 надійшли пояснення на відзив в яких зазначено, що вона заперечує проти викладених відповідачем фактів. Визнала той факт, що дочка сплачує за навчання онуки, однак у зазначеному нею розмірі лише з червня 2019 року. Щодо боргових зобов`язань дочки, то розписку просить визнати недопустимим доказом, оскільки в ній відсутня дата, на які цілі бралися кошти та вона не завірена нотаріально. Щодо стану здоров`я ОСОБА_2 , то негаразди почалися ще з дитинства і вона її вилікувала, після чого дочка не зверталася за обстеженням та лікуванням до онкологів. Щодо твердження про витрати на проїзд до місця роботи, то зазначила, що дочка працює за графіком доба/троє і щоденно до роботи не їздить. Крім того, вказала, що у зв`язку з скрутним матеріальним становищем та операцією вона взяла у борг у ОСОБА_5 30000 грн.

16.08.2019 року від ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких, фактично, повторено викадене у відзиві.

25.09.2019 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, де позивач вказала, що відповідач не несе витрат на оплату комунальних послуг, тобто надає недостовірну інформацію. На даний час вона потребує додаткового платного обстеження та лікування. Стан здоров`я погіршився.

03.10.2019 року від ОСОБА_2 надійшли додаткові заперечення на додаткові пояснення на відзив.

Позивач в судовому засідання наполягала на задоволенні своїх вимог, посилаючись на обставини, викладені у позові та заявах з процесуальних питань.

Відповідач у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторонами визнаються, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню те, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію у розмірі 2022,59 грн.; є інвалідом 3 групи; має ряд захворювань у зв`язку з чим неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні; у зв`язку виявленим у ОСОБА_1 онкозахворюванням, було проведено дві хірургічні операції.

Між сторонами склалися неприязні відносини.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

Як роз`яснено у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК ( 2947-14 ), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК). Згідно з ч. 2 ст. 205 СК ( 2947-14 ) при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.

Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.

Частиною 1 ст. 205 СК України передбачено суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Згідно ч. 2 ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, можливості одержання утримання від інших дітей, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою, інвалідом 3 групи, тяжко хворіє, в зв`язку з чим потребує додаткових втрат на придбання ліків, а отже потребує матеріальної допомоги від своєї повнолітньої дочки.

Факту ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дочки ОСОБА_2 не встановлено.

Інших осіб, які б мали обов`язок надавати матеріальну допомогу ОСОБА_1 , також не встановлено.

Відповідач ОСОБА_2 працює машиністом насосних установок КП "Харківводоканал", має регулярний дохід, середній розмір якого складає близько 4400 грн. щомісячно, що підтверджується копією довідки від 10.07.2019 №129. (а. с. 54).

Однак, при визначенні розміру аліментів, суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 має на утриманні дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається за контрактом на 1-му курсі денного відділення медичного коледжу Харківського національного медичного університету, щомісячна оплата за навчання складає 1720 грн., що підтверджується копією договору №4 від 10.08.2018 року та додатковою угодою до договору від 10.06.2019 року. (а. с. 52, 52); перебуває на обліку в Обласному Центрі онкології (а. с. 55); має боргові зобов`язання перед ОСОБА_6 відповідно до розписки (а. с. 56); ОСОБА_1 має у власності житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 04.07.1992 року. (а. с. 64, 65) ОСОБА_1 отримує житлову субсидію на оплату житлово-комунальних послуг (а. с. 69).

З огляду на повідомлені сторонами обставини, які підтверджені відповідними доказами, суд дійшов висновку, що розмір аліментів, які слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 повинен відповідати 50% прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого з 01 липня Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", тобто 968 грн.

Такий розмір аліментів, на розсуд суду, відповідає засадам розумності, справедливості та забезпечить баланс інтересів сторін, виходячи з характеру спірних правовідносин.

Позивачем ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження можливості ОСОБА_2 сплачувати аліменти на її утримання саме у розмірі 2000 грн. щомісячно.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Таким чином, враховуючи, що позивач у даній справі звільнена від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити - частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючої машиністом насосних установок КП "Харківводоканал" аліменти на утримання матері - ОСОБА_1 , у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн., щомісячно, починаючи з 13 червня 2019 року, довічно.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 до Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., які перерахувати на рахунок отримувача 31211256026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

В частині стягування аліментів рішення підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Головуючий: