Рішення № 84869554, 30.09.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2973/19

Провадження № 2/201/1920/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання права власності на транспортний засіб,

В С Т А Н О В И Л А :

12.03.2019р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ “Автокредит Плюс”, АТ КБ “ПриватБанк” про визнання права власності на транспортний засіб (а.с. № 3-7).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 14.03.2019р. було відкрито провадження по справі та у відповідності до положень ч.1 ст. 274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) (а.с. №44).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача - адвокат Колонтай Ю.Ю. (діє на підставі договору про надання правової допомоги від 02.03.2019р. та ордеру ЗП №089316 - а.с. №41,43) у позовній заяві посилався на те, що 11.10.2011р. ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до публічного договору лізингу №MRH0A! НОМЕР_1 про надання фінансового лізингу на придбання транспортного засобу, з іншого боку підписантом якого виступало ТОВ “Автоприват”. В жовтні 2011р. сторони підписали Додатки №1 та № 2 (Специфікація, акт прийому-передачі, Графік лізингових платежів) до договору фінансового лізингу та позивач отримав у користування автомобіль HYUNDAI ACCENT 1,4 2008 р/в, кузов № НОМЕР_2 /н НОМЕР_3 . В подальшому позивач виконував свої грошові зобов`язання по сплаті лізингових платежів і в червні 2013р. повністю виконав зобов`язання за договором, але не підписав з лізингодавцем акт звірки взаємних розрахунків та не зареєстрував за собою право власності на автомобіль. 11.08.2016р. юридичну особу ТОВ “Автоприват” було припинено. У відповідності до договору купівлі-продажу від 05.04.2016р. №001/15-16 ТОВ “Автокредит Плюс” на відкритих торгах придбало та набуло право власності на майно, яке належало банкроту ТОВ «Автоприват» та було виставлено на торги. На початку 2018р. автомобіль, який виступав предметом лізингу було пошкоджено в ДТП, внаслідок цього страховою компанією було відкрито справу по страховому випадку, але завдану шкоду позивачеві не відшкодовано, оскільки й досі власником автомобіля значиться ТОВ “Автоприват”. На даний час позивач більше 6 років добросовісно та відкрито володіє, користується транспортним засобом, інші особи не заявляють вимог щодо повернення автомобіля і визнання за позивачем права власності не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. На час подання позову позивачем було проведено листування з відповідачами та запропоновано перереєструвати автомобіль на позивача у відповідь на що від АТ КБ “ПриватБанк» отримана відповідь з рекомендацією звернутися до суду оскільки припинено юридичну особу, яка виступала лізингодавцем по договору, а ТОВ “Автокредит Плюс” повідомило, що відповідно до договору купівлі-продажу від 05.04.2016р. №001/13-16 до складу майна, яке залишилося після ліквідації ТОВ “Автоприват” та було придбано на відкритих торгах не увійшов автомобіль HYUNDAI ACCENT 1,4 2008 р/в, кузов № НОМЕР_2 /н НОМЕР_3 , а тому ТОВ “Автокредит Плюс” не набуло право власності на даний автомобіль. Таким чином, у позивача не було можливості вирішити даний спір в позасудовому порядку, а тому ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на автомобіль HYUNDAI ACCENT 1,4 2008 р/в, кузов № НОМЕР_2 /н НОМЕР_3 .

16.04.2019р. до суду надійшла заява представника відповідача АТ КБ “ПриватБанк” - Бондаренка В.О. (діє на підставі довіреності № 5078-К-О від 20.11.2018р. - а.с. №48) про застосування позовної давності, в обґрунтування якої представник зазначив, що як зазначає сам позивач, свої зобов`язання перед ТОВ “Автоприват” за договором фінансового лізингу він виконав ще 18.06.2013р., а отже, саме з 18.06.2013р. ОСОБА_1 отримав право вимагати від лізингодавця підписання акту приймання-передачі та перереєстрації права власності на автомобіль і з чого часу почав перебіг строк загальної позовної давності, в межах якого до 18.06.2016р. позивач мав право пред`явити позов про визнання права власності, однак позовна заява була подана лише 12.03.2019р. (а.с. № 60).

18.04.2019р. до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача АТ КБ “ПриватБанк» - Бондаренко В.О., в якому представник відповідача заперечував проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що на сьогоднішній день, право власності на автомобіль, на який позивач просить визнати за ним право власності, зареєстроване за ТОВ “Автоприват”, отже, АТ КБ “ПриватБанк» не було власником транспортного засобу, а відтак не має перед позивачем жодних обов`язків щодо передачі позивачу зазначеного автомобіля або вчинення дій щодо перереєстрації права власності на нього, враховуючи, що АТ КБ “ПриватБанк” не є стороною договору фінансового лізингу від 11.10.2011р. Також АТ КБ “ПриватБанк» не є отримувачем грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 на виконання договору фінансового лізингу від 11.10.2011р., згідно до п.14.1.6 Заяви про приєднання до публічного договору №MRH0A! НОМЕР_1 зарахування лізингових платежів мало здійснюватися на транзитний рахунок НОМЕР_4 у ПАТ КБ “ПриватБанк” для подальшого зарахування на рахунок ТОВ “Автоприват” НОМЕР_5 розміщений у ПАТ КБ “ПриватБанк”, а тому АТ КБ “ПриватБанк” не є кінцевим отримувачем грошових коштів, які позивач сплачував на підставі договору, а лише здійснювало банківське обслуговування рахунку лізингодавця. Отже, АТ КБ “ПриватБанк” не є стороною, яка порушує, не визнає або оспорює будь-які права ОСОБА_1 щодо транспортного засобу, право власності на якій він просить визнати за собою (а.с. № 65-67).

07.05.2019р. до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ТОВ “Автокредит Плюс” адвоката - Добринь Я.О. (діє на підставі договору про надання правової допомоги від 02.07.2018р. та ордера ЗП №011321 - а.с.№ 76, 77), в якому представник зазначив, що сторонам правочину, відповідно до якого позивач мав набути право власності на предмет лізингу був ОСОБА_1 та ТОВ “Автоприват”, яке 11.08.2016р. припинило свою діяльність без правонаступництва. В ході проведення процедури банкрутства ТОВ “Автоприват”, ТОВ “Автокредит Плюс” на відкритому аукціоні придбало рухоме майно, яке б належало банкроту. 05.04.2016р. між ТОВ “Автокредит Плюс” та ТОВ “Автоприват” був підписаний акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу №001/15-16 і як вже повідомлялося позивачу у відповіді, про що він сам зазначає у позовній заяві, транспортний засіб HYUNDAI ACCENT 1,4 2008 р/в, кузов № НОМЕР_2 /н НОМЕР_3 , який є предметом лізингу, не увійшов до переліку майна, яке придбало ТОВ “Автокредит Плюс”, а тому ТОВ “Автокредит Плюс” не є стороною, яка порушує, не визнає або оспорює будь-які права ОСОБА_1 щодо транспортного засобу (а.с. № 72-75).

Крім того, 15.04.2019р., 16.04.2019р., 18.04.2019р. та 15.05.2019р. представником відповідача АТ КБ ПриватБанк - Бондаренко В.О., до суду надані наступні заяви (клопотання) з процесуальних питань:

- заява про залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення недоліків (а.с.№55), в обґрунтування якої представник посилався на те, що позивачем не зазначено в позовній заяві, у кого знаходяться оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, а також копія договору купівлі-продажу майна зроблена неякісно та її текст неможливо прочитати;

- заяви про витребування доказів - оригіналу електронного документа, письмова копія якого була додана до позовної заяви як копія електронної переписки ОСОБА_1 та ТОВ “Автокредит плюс”, оригінал документа, копія якого була додана до позовної заяви як копія договору купівлі-продажу майна ТОВ “Автоприват”, та оригінал документа, копія якого була додана до позовної заяви як копія публічного договору лізингу (а.с.№ 56-57, 63-64);

- заперечення проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні та перехід до загального позовного провадження з посиланням на те, що обсяг та характер доказів у справі не дають можливості розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( а.с.№ 58-59, 81-82).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 03.07.2019р. заяву представника відповідача про витребування доказів було задоволено та відмовлено в задоволенні заяви про залишення позову без руху та заяв про перехід до загального позовного провадження (а.с. № 91).

Відмовляючи в задоволенні заяви представника відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, було враховано, що розмір вимог майнового характеру, заявлений позивачем не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, звертаючись із заявою про перехід до загального позовного провадження, представник АТ КБ «ПриватБанк» не обґрунтував, в чому полягає необхідність такого переходу (окрім того, що має сумніви щодо доказів, наданих позивачем, оригінали яких витребувані для огляду даною ухвалою), а тому були відсутні підстави вважати, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають переходу до загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Документи, на виконання ухвали судді Ткаченко Н.В. від 03.07.2019р. про витребування надійшли до суду 17.07.2019р. (а.с. № 95-104) та 03.09.2019р. (під час перебування судді Ткаченко Н.В. у щорічній відпустці з 07.08.2019р. по 17.09.2019р.) (а.с. № 105-116).

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

При розгляді справи встановлено наступне.

11.10.2012р. між ТОВ “Автоприват” та ОСОБА_1 була підписана Заява про приєднання до публічного договору №MRH0A! НОМЕР_1 , згідно якої ОСОБА_1 (лізингоодержувач), який діє на підставі особистого волевиявлення, керуючись ст.634 ЦК України, дає згоду на приєднання до публічного договору про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті компанії www.avtoprivat.ua. Датою укладання договору є дата підписання обома сторонами даної заяви, з моменту підписання Лізингоодержувачем даної заяви на прийняття її лізингодавцем сторони набувають прав та обов`язків, визначених договором та несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) (а.с. № 8).

Також, з підписанням даної Заяви сторонами були погоджені особливі умови договору лізингу, а саме, згідно пунктів 14, 14.1.1, 14.1.2, 14.1.4 за цим договором лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг автомобіль згідно специфікації, викладеної у Додатку №1; строк лізингу — 60 місяців з моменту підписання Додатку №2 (Графік лізингових платежів); щомісячні платежі та порядок їх сплати: щомісячно, згідно Графіку, та включають в себе: платіж по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу згідно Додатку№2, винагорода за користування предметом лізингу в розмірі згідно Додатку №2, якщо інше не зазначено в публічному договорі, винагорода за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу в розмірі згідно Додатку №2, якщо інше не зазначено в публічному договорі.

Згідно з вимогами ст.ст. 76, 78, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

11.10.2011р. та 27.10.2011р. між ТОВ “Автоприват” та ОСОБА_1 були підписані Додаток №1 до договору фінансового лізингу (Специфікація та акт приймання-передачі) та Додаток №2 до договору (Графік лізингових платежів), згідно яких ОСОБА_1 було передано предмет лізингу - автомобіль HYUNDAI ACCENT 1,4 2008 р/в, кузов № НОМЕР_2 /н НОМЕР_3 та погоджено Графік лізингових платежів (а.с. № 12,13).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вищевказаний транспортний засіб зареєстровано за ТОВ «Автоприват» (а.с. № 17).

Умовами Заяви про приєднання до публічного договору №MRH0A! НОМЕР_1 визначено, що після підписання Додатків № 1, № 2 до договору, позивач отримав в строкове платне користування об`єкт лізингу та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, передбачені Графіком лізингових платежів, строк лізингу становив 60 місяців з моменту підписання Додатку №2 (Графік лізингових платежів), тобто до 27.10.2016р.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених вище норм матеріального права, сторонами договору фінансового лізингу №MRH0A! НОМЕР_1 є лізингодавець ТОВ “Автоприват” та лізингоодержувач ОСОБА_1

Зі своєї сторони позивач у повному обсязі виконав зобов`язання щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №MRH0A! НОМЕР_1 , і відповідне підтверджується випискою наданою АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку за договором №MRH0A! НОМЕР_1 , а також листом АТ КБ «ПриватБанк» від 21.07.2017р., в якому у відповідь на звернення позивача щодо отримання інформації за договором фінансового лізингу, АТ КБ «ПриватБанк», як банк, який здійснював обслуговування транзитного рахунку з зарахуванням коштів, які надходили від позивача на рахунок ТОВ «Автоприват», зазначив про те, що позивач зобов`язання за договором лізингу №MRH0A! НОМЕР_1 виконав повністю, однак, оскільки ТОВ “Автоприват”, який виступав лізингодавцем ліквідовано, позивач не має можливості оформити документи про право власності на транспортний засіб (а.с. №18-20).

11.08.2016р. ТОВ «Автоприват» (код ЄДРПОУ 33183599) припинив свою діяльність, про що 11.08.2016р. до ЄДРЮОФОП внесено запис про припинення юридичної особи. Згідно ч.5 ст.104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, у зв`язку із ліквідацією лізингодавця ТОВ “Автоприват”, позивач не має можливості оформити на себе документи про право власності на вищевказаний транспортний засіб, чим порушені його права, так як він повністю виконав умови договору фінансового лізингу, проте ліквідовано сторону договору, яка б мала здійснити заходи щодо підписання документів для переоформлення права власності на позивача.

Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що він користується та володіє автомобілем, але не може ним розпоряджатись, оскільки право власності на нього не оформлене, отже, позивач фактично відкрито та безперервно володіє рухомим майном, не порушуючи права та інтереси будь-яких інших осіб.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути й визнання права.

Згідно із ст.325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

За змістом ст.11 ЦК України підставами для виникнення зобов`язань можуть бути різні юридичні факти.

Відповідно до ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст.599 ЦК України припинення зобов`язання виконанням зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що позивач виконав усі умови публічного договору №MRH0A! НОМЕР_1 від 11.10.2012р. про надання фінансового лізингу на придбання автомобіля HYUNDAI ACCENT 1,4 2008 р/в, кузов № НОМЕР_2 /н НОМЕР_3 , укладеного з ТОВ “Автоприват”, але у зв`язку з тим, що юридична особа лізингодавець припинила свою діяльність з 11.08.2016р., не може оформити право власності на рухоме майно, а також той факт, що позивач вже більше ніж 6 років добросовісно володіє автомобілем, відкрито, безперервно здійснює обслуговування машини, а інші особи не заявляють вимог щодо повернення вказаного рухомого майна, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Варто зазначити, що визнання права власності на спірний автомобіль за позивачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Також, вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, враховувано й те, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, на підставі правочинів.

При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Договір №MRH0A! НОМЕР_1 від 11.10.2012р., укладений між ТОВ “Автоприват” та ОСОБА_1 недійсним не визнаний.

Згідно з правовою позицією ВСУ викладеною у постанові від 10.06.2015р. у справі № 6-449цс15, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Крім того, при розгляді справи враховано, що як зазначає відповідач ТОВ “Автокредит плюс”, в ході проведення процедури банкрутства ТОВ “Автоприват”, ТОВ “Автокредит Плюс” на відкритому аукціоні придбало рухоме майно, яке належало банкроту та 05.04.2016р. між ТОВ “Автокредит Плюс” та ТОВ “Автоприват” був підписаний акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу №001/15-16, проте, транспортний засіб HYUNDAI ACCENT 1,4 2008 р/в, кузов № НОМЕР_2 /н НОМЕР_3 , який є предметом лізингу за договором №MRH0A! НОМЕР_1 , не увійшов до переліку майна, яке придбало ТОВ “Автокредит Плюс”, а отже, оскільки позивач тривалий час відкрито та добросовісно володіє вищевказаним автомобілем та за цей час іншими особами не заявлялися вимоги щодо повернення вказаного рухомого майна, вважаю, що право власності на автомобіль після виконання позивачем в повному обсязі оплатного договору №MRH0A! НОМЕР_1 може бути правомірно визнано в судовому порядку.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності варто зазначити.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно пункту 14.1.2 Заяви про приєднання до Публічного договору №MRH0A! НОМЕР_1 від 11.10.2012р. строк лізингу визначний 60 місяців з моменту підписання Додатку №2 (Графік лізингових платежів), який було підписано сторонами 27.10.2011р., та яким визначено строк виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань по сплаті лізингових платежів до 26.10.2016р., отже, строк договору лізингу становить до 27.10. 2016р.

Крім того, умовами Заяви не визначені строки, в межах яких лізингоодержувач після виконання в повному обсязі зобов`язань по сплаті лізингових платежів повинен звернутися до лізингодавця з вимогою здійснити переоформлення права власності на транспортний засіб, а тому, враховуючи, що договором від 11.10.2011р. відповідно до ст.530 ЦК України вказаний момент закінчення виконання зобов`язання — конкретна дата 27.10.2016р., позивач вправі пред`явити свої вимоги, пов`язані з порушенням зобов`язання, протягом строку позовної давності до 27.10.2019р. , що він і зробив (з позовною заявою до суду ОСОБА_1 звернувся 12.03.2019р. ).

З урахуванням викладеного, приходжу висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на транспортний засіб.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат на підставі ч.6 ст.141 ЦПК України, приймаючи до уваги те, що відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір " позивач був звільнений при подачі позову від сплати судового збору, судовий збір слід стягнути в дохід держави у розмірі 414 грн. 46 коп. з кожного з відповідачів (82 892,26 грн.* 1% = 828,92 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 4, 11, 325, 328, 628, 634, 598, 599, 806, 807 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суддя,

В И Р І Ш И Л А:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання права власності на транспортний засіб - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки HYUNDAI ACCENT 1,4 2008 р/в, кузов № НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_3 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 414 грн. 46 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 414 грн. 46 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.