Ухвала суду № 84868945, 03.10.2019, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/544/19

н/п 2/174/285/2019

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2019 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Борцової А.А.,

з участю секретаря – Килинчук Л.Л.,

представника позивачки – Левітіна О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права та визнання правочину дійсним, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, вказуючи, що 07.05.2015 між нею та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-026-000000776. На підставі цього договору у ПАТ «Банк Михайлівський» їй було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 . У подальшому поточний рахунок повинен був використовуватись для поповнення та зняття коштів з депозитних рахунків. Крім того, нею також було укладено договір № 980-026-000167315 від 24.12.2015 року, як позикодавцем, та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», як позичальником. На виконання цього договору вона перерахувала 50000,00 грн. на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» згідно квитанції № QS446401 від 24.12.2015 року. Умовами договору № 980-026-000167315 від 24.12.2015 року передбачено, що кошти надаються нею в тимчасове користування за плату, а ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов`язане повернути їй отримані кошти в зазначений строк на рахунок в ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та сплатити за період користування відповідні проценти. На виконання цього договору 19.05.2016 року на рахунок позивача № НОМЕР_1 надійшли кошти в розмірі 50000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-026-000167315 від 24.12.2015 року». На підставі рішення Національного банку України (далі – НБУ) від 23.05.2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Станом на день запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» залишок коштів на її поточному рахунку № НОМЕР_1 становив – 50000,00 грн., однак отримати вказані грошові кошти з рахунку у банку вона не може, і крім того, звернувшись до банку-агента Фонду отримала повідомлення про нікчемність правочину № ЗГ1(К)/11430/1 від 12.09.2016 року. Тобто, її право володіти, користуватись і розпоряджатись коштами, які обліковуються банком на її поточному рахунку № НОМЕР_1 на визнається відповідачами. В зв`язку з цим просить суд: визнати дійсними договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-026-000000776 від 07.05.2015 року, договір № 980-026-000167315 від 24.12.2015 року та банківські операції з перерахування коштів від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунки ОСОБА_1 від 19.05.2016 року у сумі 50000,00 грн.; визнати її право на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування коштів за рахунком № НОМЕР_1 в розмірі 50000,00 грн.; зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за рахунком № НОМЕР_1 в розмірі 50000,00 грн. та зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити усі необхідні дії в межах наданих законом повноважень, на здійснення їй виплати відшкодування коштів в межах гарантованої суми як вкладнику неплатоспроможного банку ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».

Представник відповідача - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Б.В.Смолій, в судове засідання не з`явився, надав заяву, згідно якої просить розглядати справу без його участі (а.с. 101). Також, надав відзив на позов (а.с.45-49) та клопотання про залишення без розгляду позовної вимоги щодо зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду інформацію щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки спір в цій частині є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. (а.с. 73-75)

Представник відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб адвокат Дворніченко Л.В. в судове засідання не з`явився, надав відзив на позов (а.с. 92-95), та клопотання про закриття провадження у справі, мотивуючи тим, що Фонд гарантування вкладів є юридичною особою публічного права, та держаною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, тому спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (а.с 87-89).

Вислухавши думку представника позивачки ОСОБА_2 , який залишив вирішення даних клопотань на розсуд суду, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача Дворніченко ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 слід відмовити по наступним підставам.

Так, у ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція – це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою ст.19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників – суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин – це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI. Цим Законом регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду – це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом ст. 3 вказаного Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч.1 ст.4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 вказаного Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Нормами ст. 27 цього Закону установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України».

Відповідно до ч.1 ст. 28 цього Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

За приписами ч.1 ст. 54 даного Закону, рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими вказаним Законом та для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти.

При таких обставинах, рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскільки спір між сторонами виник внаслідок не включення позивачки до переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, то даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративного суду та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 367/2089/15-ц, від 12.04.2018 року у справі № 820/11591/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 750/788/18 та інших.

Щодо вимог позивачки про визнання дійсним договору банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-026-000000776 від 07.05.2015 року, договору № 980-026-000167315 від 24.12.2015 року та банківських операцій з перерахування коштів від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунки ОСОБА_1 від 19.05.2016 року у сумі 50000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що твердження про нікчемність правочинів міститься у листі Уповноваженої особи Фонду Волкова О.Ю. від 12.09.2016р. (а.с. 19), даний лист не створює і не може створювати будь-яких обов`язків для третіх осіб, зокрема і для вкладників банку, а тому не може порушувати їх права, що відповідно унеможливлює здійснення судового розгляду в цій частині заявлених вимог, тому провадження по справі в цій частині також підлягає закриттю.

Аналогічна позиція відображена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 р. у справі № 761/2512/18.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, клопотання представника відповідача Дворніченко ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а провадження у справі слід закрити, оскільки даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, клопотання представника відповідача Смолій Б.В. щодо залишення без розгляду вимог позивачки щодо зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду інформацію щодо її включення до переліку вкладників, задоволенню не підлягають, оскільки ці правовідносини носять публічно-правовий характер, тому в цій частині вимог провадження у справі підлягає закриттю з підстав неможливості розгляду у порядку цивільного судочинства, а ст.257 ЦПК України, яка регламентує питання залишення позову без розгляду, таких підстав не містить.

Керуючись ч.1 ст.255, ст.ст. 257-263 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідача адвоката Дворніченко Л.В. – задовольнити, у задоволенні клопотання представника відповідача Смолій Б ОСОБА_5 – відмовити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права та визнання правочину дійсним, зобов`язання вчинити певні дії – закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 08.10.2019 р.

Головуючий-суддя: підпис А.А. Борцова