Вирок № 84867853, 09.10.2019, Городнянський районний суд Чернігівської області

справа № 732/760/19

провадження № 1-кп/732/89/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2019 року місто Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Лиманської М.В.,

в присутності секретаря - Бруй І.В.,

з участю прокурора - Деркач Я.В.,

потерпілого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - адвоката Савицького І.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городня Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта повна загальна середня, не працює, неодруженого, раніше судимого:

- 04.01.2017 року Городнянським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 850 грн. штрафу;

- 27.02.2018 року Городнянським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливі злочини за наступних обставин.

04 лютого 2019 року близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_2 , з метою вчинення крадіжки чужого майна, прибув до двору господарства ОСОБА_1 , розташованого по АДРЕСА_2 , де діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів, розбивши віконне скло та просунувши в утворений отвір руку відчинив замок вхідних дверей зсередини та проник до жилого будинку, звідки намагався таємно викрасти телевізор марки «Samsung» моделі «CS20FIR» вартістю згідно висновку експерта № 153 від 26.02.2019 року 739,38 грн. та цифровий ефірний «HD» приймач марки «Tiger Т2» вартістю згідно висновку експерта № 153 від 26.02.2019 року 320 грн., загальною вартістю 1059,38 грн., що належать ОСОБА_1 однак не зміг вчинити всіх дій, необхідних для доведення злочину до кінця, так як був викритий ОСОБА_3 .

Того ж вечора 04 лютого 2019 року, близько 17 години 30 хвилин, ОСОБА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно прибув до вказаного буд. АДРЕСА_2 , де діючи умисно та протиправно, з

корисливих мотивів, через раніше розбиту ним віконну шибку просунув руку всередину будинку та відчинив замок вхідних дверей зсередини, після чого проник до жилого будинку, звідки таємно повторно викрав телевізор марки «Samsung» моделі «CS20FIR» вартість якого згідно висновку експерта № 153 від 26.02.2019 року становить 739,38 грн. та цифровий ефірний «HD» приймач марки «Tiger Т2» вартість якого згідно висновку експерта № 153 від 26.02.2019 року становить 320 грн., які належать ОСОБА_1 , чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1059,38 грн.

Крім того, згідно пред`явленого обвинувачення, в листопаді 2018 року у вечірній час, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 , з метою вчинення крадіжки чужого майна, прибув до господарства ОСОБА_1 , розташованого по АДРЕСА_2 , де діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, відшукавши ключі від замка вхідних дверей майстерні, проник до приміщення, звідки таємно повторно викрав металеві лещата «ГОСТ-40-45-57», вартість яких згідно висновку експерта № 229 від 26.03.2019 року становить 906,67 грн., та капроновий мішок, б/в, вартістю 3 грн., що належать ОСОБА_1 , чим завдав останньому матеріальних збитків на загальну суму 909,67 грн.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у приміщення.

Також ОСОБА_2 згідно обвинувального акту обвинувачується у тому, що він 02 лютого 2019 року, близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи в будинку, розташованому по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , де проживав ОСОБА_3 , діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю господаря, таємно повторно викрав металеву емальовану каструлю з кришкою, місткістю 40 літрів, вартість якої згідно висновку експерта № 207 від 22.03.2019 року становить 475 грн., що належить ОСОБА_1 , чим завдав останньому матеріальної шкоди на суму 475 грн.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в інкримінованих йому злочинах не визнав. Показав, що він особисто знав та інколи спілкувався з нині померлим ОСОБА_3 . Останній був похилого віку та ним опікувався його син - потерпілий ОСОБА_1 ОСОБА_3 зловживав алкоголем, на ґрунті чого у них інколи відбувалося спільне вживання спиртного. ОСОБА_3 перебував у скрутному стані та постійно потребував коштів, в тому числі на спиртне. Однак син ОСОБА_3 - потерпілий ОСОБА_1 забороняв батьку витрачати кошти на придбання спиртного та ховав пенсію від батька, виділяв частинами, а також забороняв батьку придбавати нелегальне спиртне. Вказане відбулось після того, як ОСОБА_1 дізнався про заборгованість батька на нелегальному місці продажу спиртного в розмірі 900 грн. та пригрозив закрити нелегальну діяльність. У зв`язку з побоюванням сина ОСОБА_3 часто звертався з проханням придбати для нього спиртного до інших людей - в тому числі своєї сусідки ОСОБА_4 та особисто до нього. Оскільки у ОСОБА_3 не завжди були кошти, він продавав речі зі свого господарства. Допомагала ОСОБА_3 у продажу речей ОСОБА_4 , яка відносила речі ОСОБА_3 на пункт приймання металобрухту та придбавала спиртне. Він також завжди допомагав ОСОБА_3 та часто пригощав останнього спиртним. Так, у 2018 році він одного разу зайшов до дому до ОСОБА_4 , з якою він товаришував. У дворі її будинку він дізнався, що ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_3 збиралася на пункт приймання металобрухту, щоб продати лещата, належні ОСОБА_3 Він допоміг їй нести мішок, дорогою зустрів знайомого ОСОБА_5 , якому запропонував придбати лещата за 400 грн., на що той погодився та віддав гроші. Після цього вони з ОСОБА_4 розійшлися, та він пішов у своїх справах. На початку лютого 2019 року він також зайшов до ОСОБА_4 , від якої дізнався про те, що вона збирається йти на прохання ОСОБА_3 на пункт приймання металобрухту, щоб продати металеву каструлю. Він допоміг ОСОБА_4 віднести каструлю на пункт приймання металобрухту, зачекав, поки вона отримає кошти, після чого пішов у власних справах. 04.02.2019 року в вечірній час він йшов у своїх справах, проходив по вулиці, де

проживав ОСОБА_3 , та зустрів останнього біля хвіртки. ОСОБА_3 повідомив, що вирішив продати власний телевізор та просив допомогти знайти покупця. Він зателефонував знайомому таксисту ОСОБА_6 та запропонував купити телевізор, на що той погодився. За кілька хвилин ОСОБА_6 під`їхав, в цей час ОСОБА_3 виніс телевізор, який віддав йому, після чого приніс також тюнер. На прохання ОСОБА_6 вони пройшли до подвір`я ОСОБА_7 , де увімкнули телевізор та перевірили його на справність. Після цього ОСОБА_6 повідомив, що може сплатити за вказане майно 400 грн., але сплатив лише 100,0 грн. Решту пообіцяв повернути з відрахуванням особистого боргу обвинуваченого, який він мав перед ОСОБА_6 . Після цього гроші він віддав ОСОБА_3 та пішов у власних справах. Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував факт вчинення інкримінованих йому діянь та наполягав на тому, що усе майно, яке інкримінується йому як викрадене, було продане зі згоди власника цього майна - ОСОБА_3 , який на даний час помер.

Сторона захисту, посилаючись на відсутність належних і допустимих доказів вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого діяння, в судовому засіданні вказала на наявність підстав для постановлення виправдувального вироку.

Оцінивши доводи обвинуваченого, суд невизнання вини розцінює як захисну позицію та спробу уникнути кримінального покарання. При цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Доведення винуватості покладається на сторону обвинувачення.

У судовому засіданні досліджено докази обвинувачення і захисту. Під час постановлення вироку в нарадчій кімнаті проведено детальний аналіз показань потерпілого у взаємозв`язку із показаннями допитаних в судовому засіданні свідків обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 Одночасно судом з`ясовано фактичні дані, що містяться в таких показаннях та ті, які відображені у протоколах з додатками слідчих дій, а також висновках експертів, оцінено надані докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, передбачених ст. 368 КПК України.

За результатами проведеної оцінки суд дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_2 обвинувачення є обґрунтованим частково, та його обсяг об`єктивно підтверджений у судовому засіданні не в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що особисто з обвинуваченим він ніколи не був знайомий, але йому було відомо, що ОСОБА_2 був знайомий з його померлим на даний час батьком ОСОБА_3 Потерпілий наполягав на тому, що усе перелічене в обвинувальному акті майно було викрадене, а не продане його батьком ОСОБА_3 , як вказує обвинувачений. Пояснив, що після смерті матері він прийняв усю спадщину, у тому числі будинок АДРЕСА_2 та предмети домашнього вжитку. Його батько ОСОБА_3 , який був похилого віку, залишися проживати сам, фактично жив у прибудові до будинку, яка має окремий вихід, основною частиною будинку користувався нечасто. Тому будинок завжди був зачинений на замок. На початку лютого, точної дати він не пам`ятає, його батько ОСОБА_3 зателефонував в вечірній час та повідомив, що того дня приблизно з 17-ї до 18-ї години в будинку виявив ОСОБА_2 , при цьому виявив, що телевізор та тюнер переміщені зі звичайного місця та підготовлені до виносу. При цьому його батько казав, що питав в ОСОБА_2 , що той робить у нього в будинку та як він туди потрапив, на що ОСОБА_2 відповів, що зайшов погрітися, бо в ОСОБА_4 вдома холодно. Він прогнав ОСОБА_2 , та пішов до своєї частини будинку. Під час вказаної телефонної розмови він повідомив батька, що приїде до Городні зранку, щоб розібратися в ситуації. Наступного дня в ранковий час він ( ОСОБА_1 ) прибув до м. Городня, переконався у тому, що телевізор та тюнер відсутні, виявив розбите скло на веранді, вдома опитав батька, який знову розповів про обставини виявлення ОСОБА_2 в будинку напередодні ввечері та вказав, що телевізор та тюнер в момент перебування ОСОБА_2 вже були переміщені зі свого звичайного місця. Батько повідомив, що після залишення ОСОБА_2 будинку він до ранку перебував у своїй частині будинку. Повідомляв, що ввечері після того, як він прогнав ОСОБА_2 останній йому телефонував та просив вийти на вулицю, але він відмовився та сказав, що буде лягати відпочивати. При цьому батько повідомив, що зранку зайшов до будинку та побачив, що телевізор та тюнер зникли. Коли батько розповідав про обставини події, батьку зателефонувала ОСОБА_4 , в розмові з якою він попросив її зайти. У присутності батька він, знаючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 товаришують, висунув вимогу останній повернути телевізор та тюнер. При цьому ОСОБА_4 заперечувала свою причетність до крадіжки та пояснила, що ОСОБА_3 сам дозволив продати його майно. Але батько в присутності ОСОБА_4 заперечував факт надання згоди на продаж викраденого майна. Враховуючи те, що у присутності ОСОБА_4 батько заперечив факт надання ним згоди на продаж його майна, він висунув ОСОБА_4 вимогу у найближчий час повернути викрадені речі у добровільному порядку, інакше пообіцяв звернутись до поліції. За декілька днів після цього, приїхавши на вихідні до батька, він зрозумів, що його вимога повернути майно виконана не буде, тому 09.02.2019 року він звернувся до поліції з письмовою заявою, а також розповів про обставини виявлення батьком ОСОБА_2 у себе вдома. Згодом йому стало відомо, що місце перебування викраденого майна було встановлене працівниками поліції, які вилучили викрадене майно у іншого чоловіка. При цьому останній повідомив, що придбав це майно у ОСОБА_2 Наступного приїзду до Городні він вирішив провести ревізію речей в своєму господарстві, під час чого виявив відсутність великих слюсарних лещат, які були закріплені на столі в господарському приміщенні, та великої емальованої каструлі, яка знаходилась у прибудові до будинку, де жив батько. Про факт виявлення ним зникнення лещат та каструлі він повідомив поліцію. Обставини зникнення каструлі та лещат йому достовірно не відомі, батько йому з цього приводу також нічого не розповідав. Під час розслідування злочину працівники поліції виявили каструлю на пункті приймання металобрухту, вилучили та повернули йому. Оскільки більша частина викраденого майна йому була повернута, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого він не має. Щодо міри покарання потерпілий покладався на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що з обвинуваченим вона особисто добре знайома, вони часто спілкувались разом. Вона також особисто знала та часто спілкувався з нині померлим ОСОБА_3 , є сусідкою потерпілого. ОСОБА_3 був похилого віку, проживав сам. Ним також опікувався його син - потерпілий ОСОБА_1 ОСОБА_3 любив випити спиртного, та часто звертався до неї з проханням придбати для нього спиртного, в чому вона йому ніколи не відмовляла. Оскільки у ОСОБА_3 не завжди були кошти, він пропонував їй продати речі з його господарства, в тому числі металеві - на металобрухт. Восени 2018 року ОСОБА_3 віддав їй великі металеві лещата, які просив продати та придбати йому спиртного. Вона погодилась та збиралась йти на пункт приймання металобрухту. У цей момент до неї додому зайшов ОСОБА_2 , який допоміг їй нести мішок. Дорогою він зустрів свого знайомого, якому запропонував придбати лещата, на що той погодився та сплатив гроші в сумі 200 грн. На виручені від продажу лещат кошти вона придбала спиртне та продукти, а також віддала ОСОБА_3 решту. На початку лютого 2019 року ОСОБА_3 знову просив її про допомогу, запропонував їй віднести на пункт приймання металобрухту велику металеву каструлю з його господарства. Вона погодилась, поставила каструлю у своєму дворі та коли збиралась виходити, до неї додому зайшов обвинувачений, який допоміг їй віднести каструлю до пункту приймання металобрухту. Вона отримала за каструлю 30 грн., на які придбала ОСОБА_3 спиртне. 04.02.2019 року ОСОБА_3 просив її та ОСОБА_2 допомогти знайти покупця на телевізор та тюнер. ОСОБА_2 зателефонував знайомому, який приїздив на автомобілі. На прохання цього чоловіка телевізор у її будинку перевіряли на справність. Після цього чоловік сплатив гроші, які ОСОБА_2 віддав ОСОБА_3 Наступного дня приїхав син ОСОБА_3 - потерпілий ОСОБА_1 , який запросив її до будинку та вимагав повернути телевізор та тюнер. Вона повідомила, що ОСОБА_3 сам просив її та ОСОБА_2 продати ці речі та сам виносив їх з будинку, але в її присутності та присутності сина ОСОБА_3 заперечував, що він дозволяв продати майно. Потерпілий ОСОБА_1 вимагав від неї повернення майна, але вона повідомила, що не знає, кому були продані речі та не має до цього ніякого відношення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який є співмешканцем ОСОБА_4 , показав, що їхній сусід ОСОБА_3 проживав сам, вони часто спілкувалися, оскільки ОСОБА_3 постійно звертався до ОСОБА_13 по допомогу, просив придбати йому спиртне. Інколи він давав гроші, інколи просив взяти спиртного у борг, інколи продати його речі, в тому числі металеві предмети. Свідок показав, що особисто ОСОБА_3 просив ОСОБА_4 продати лещата, телевізор та каструлю. Вказані речі він передавав сам та просив на виручені кошти придбати йому спиртне. В той момент він перебував в лікарні та особисто не бачив лещат, але про вказаний факт йому розповідала ОСОБА_4 Телевізор та тюнер ОСОБА_3 також передав ОСОБА_2 , який продав ці речі своєму знайомому. Перед продажем вказаних речей телевізор занесли до будинку ОСОБА_4 , де перевіряли на справність.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 04.02.2019 року йому зателефонував ОСОБА_2 , який спитав, чи не бажає він придбати телевізор та тюнер, на що він погодився. За адресою, повідомленою обвинуваченим по АДРЕСА_2 , він під`їхав до приватного будинку, біля якого його зустрів ОСОБА_2 разом з невідомим йому чоловіком. Обвинувачений повідомив, що майно не крадене. На його прохання вони пройшли до будинку, біля якого чекав ОСОБА_2 , де перевірили справність телевізора. Він віддав ОСОБА_2 100 грн., зарахував у вартість особистий борг перед ним ОСОБА_2 та в майбутньому пообіцяв віддати ще 100 грн. Через деякий час він від працівників поліції дізнався, що телевізор належить потерпілому. На вимогу працівників поліції він видав придбані в ОСОБА_2 телевізор та тюнер.

Дослідженням заяви про вчинення злочину встановлено, що 09.02.2019 року до Городнянського відділення поліції звернувся ОСОБА_1 , який просив провести перевірку по факту крадіжки телевізора марки «Самсунг» з будинку АДРЕСА_2 , де проживає його батько ОСОБА_3 . (а.с.194)

Дослідженням висновку судової товарознавчої експертизи №153 від 26.02.2019 року встановлено, що ринкова вартість телевізора марки «Samsung» модель CS20F1R з пультом дистанційного керування, 2002 року випуску, придбаного в 2003 році, бувшого у використанні, в справному стані, станом на 04.02.2019 року могла становити 739,38 грн.(сімсот тридцять дев`ять гривень 38 копійок); ринкова вартість цифрового ефірного HD приймача марки «Tiger Т2» з пультом дистанційного керування та з`єднувальним кабелем, що був у використанні, у справному стані становить 320 грн. (т.1 а.с.205-209)

Дослідженням протоколу огляду від 09.02.2019 року встановлено, що за згодою власника будинку - ОСОБА_1 , в присутності понятих працівники поліції оглянули будинок АДРЕСА_2 , під час чого потерпілий вказав на місце знаходження телевізора та тюнера на момент його викрадення. Протоколом з додатками підтверджений факт пошкодження (розбиття) скла в веранді будинку. (т.1 а.с.195-199)

Показання потерпілого у сукупності з його показаннями, наданими ним з чужих слів (зі слів ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також у сукупності з показаннями свідка ОСОБА_6 , та частково показаннями свідка ОСОБА_4 , та в сукупності з письмовими доказами суд розцінює як такі, що підтверджують обставини вчинення замаху на крадіжку та крадіжку телевізора та тюнера, встановлені досудовим розслідуванням.

Стаття 97 КПК України передбачає, що показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Суд з огляду на вимоги ст. 97 КПК України вважає за необхідне визнати допустимим доказом показання з чужих слів показання потерпілого ОСОБА_1 з тих підстав, що допитати безпосередньо ОСОБА_3 про обставини крадіжки не можливо, оскільки він помер, а надані показання узгоджуються з іншими доказами.

Проведений судом аналіз вказаних показань вказує на причетність обвинуваченого ОСОБА_2 до злочинів, передбачених ч.3 ст.15 і ч.3 ст.185 КК України та ч.3 ст. 185 КК України, що йому інкримінуються.

Аналіз показань обвинуваченого та свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_8 в сукупності із вище перерахованими доказами, в їх єдності та взаємозв`язку, свідчить, що ними було узгоджено показання між собою, і до цих показань суд в частині непричетності ОСОБА_2 до крадіжки телевізора та тюнера відноситься критично. Також суд розцінює критично заяву сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 09.02.2019 року, оскільки вказаний протокол не вказує на допущення істотних порушень норм КПК при проведенні вказаної слідчої дії.

Таким чином, проаналізувавши докази, надані сторонами провадження, суд дійшов висновку про те, що своїми умисними протиправними діями ОСОБА_2 вчинив замах на крадіжку чужого майна, вчинену повторно, поєднану з проникненням до житла, а також, діючи повторно, вчинив крадіжку чужого майна, поєднану з проникненням у житло. Такі дії обвинуваченого утворюють склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 і ч.3 ст. 185 КК України та ч.3 ст.185 КК України.

Водночас, суд доходить до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України та ч.3 ст.185 КК України по епізодах крадіжок лещат та металевої каструлі з наступних підстав.

Стаття 91 КПК України до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відносить, подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст.84 КПК).

Аналізуючи наведені вище покази потерпілого та свідків, суд приходить до висновку про те, що ці покази не можуть бути доказом на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому крадіжок лещат та металевої каструлі, виходячи з наступного:

Допитаний в судовому засіданні потерпілий показав, що йому не відомо, коли саме та за яких обставин з його будинку зникли каструля та лещата, пояснив, що його батько не розповідав йому про факт зникнення вказаних речей. Чи вибуло вказане майно з володіння батька з дозволу останнього, чи поза його волею, потерпілий стверджувати не зміг, оскільки достовірно цього не знав. ОСОБА_3 органом досудового розслідування з приводу крадіжки каструлі та лещат не допитувався, показання з його слів суду також не надані. Враховуючи, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд позбавлений можливості його безпосередньо допитати в судовому засіданні.

Показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в частині того, що лещата та каструля знаходились саме на їхньому подвір`ї, а ОСОБА_2 лише допомагав ОСОБА_4 продати лещата та переносити каструлю на пункт приймання металобрухту, стороною обвинувачення не спростовані. Належних та допустимих доказів викрадення цих речей у ОСОБА_1 саме обвинуваченим ОСОБА_2 стороною обвинувачення суду не надано.

При цьому органом досудового розслідування не перевірено, чи надавав ОСОБА_3 згоду на продаж лещат та каструлі, а також у разі встановлення відсутності такої згоди не перевірена та не виключена можливість вчинення крадіжки іншими особами, зокрема ОСОБА_4 , яка приймала безпосередню участь у продажу вказаних речей.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не повідомили про обізнаність щодо обставин крадіжок. Вказані особи в судовому засіданні вказували на те, що їм відомо, що ОСОБА_2 приймав участь у продажу лещат та каструлі. Інформації про обставини вчинення крадіжок їх покази не містять, а тому, на думку суду, ці покази не можуть вважатися належними доказами на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні крадіжок лещат та каструлі з господарства потерпілого та не можуть бути самі по собі покладені в основу обвинувального вироку.

Крім того, судом було досліджено письмові докази, які на думку обвинувачення, підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому діянь.

Дослідженням заяви про вчинення злочину встановлено, що 18.02.2019 року до Городнянського відділення поліції надійшла заява, в якій ОСОБА_1 просить провести перевірку по факту крадіжки слюсарних лещат з господарства розташованого за адресою : будинок АДРЕСА_2 , що мало місце в період з листопада 2018 року по час звернення. (т.1 а.с.215)

Дослідженням заяви про вчинення злочину встановлено, що 18.02.2019 року до Городнянського відділення поліції надійшла заява, в якій ОСОБА_1 просив провести перевірку по факту крадіжки металевої каструлі з його господарства розташованого за адресою : будинок АДРЕСА_2 . (т.1 а.с.226)

З протоколу огляду місця події від 05.04.2019 року з фототаблицею до нього встановлено. що за згодою власника будинку - ОСОБА_1 , у присутності понятих було оглянуто будинок та господарське приміщення по АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_1 , під час чого останній показав, де перебували викрадені металева каструля та металеві лещата до зникнення. (т.1 а.с.246-251)

Дослідивши та проаналізувавши наведені вище докази у їх сукупності суд приходить до наступного висновку.

Так, на думку суду, заяви про вчинені кримінальні правопорушення від 18.12.2019 року та протокол огляду місця події від 05.04.2019 року лише підтверджують факт можливої події злочину (вчинення крадіжок), однак жодним чином, ані прямо, ані в сукупності з іншими доказами не доводять тієї обставини, що майно було викрадене та у випадку цього що крадіжку вказаних речей скоїв саме обвинувачений ОСОБА_2 .

При цьому будь-яких обставин щодо вчинення крадіжки обвинуваченим ані потерпілий, ані свідки не зазначали. Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Положеннями п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Таким чином, аналізуючи зібрані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинних епізодів, передбачених ч.2 ст.185 КК України та ч.3 ст. 185 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому діяння поза розумним сумнівом.

У п. 23 Постанови №5 від 29.06.1990 року із змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у випадках, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а також сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає доведеним обвинувачення ОСОБА_2 за ч.3 ст.15 і ч.3 ст. 185 КК України та за ч.3 ст. 185 КК України, при цьому в частині обвинувачення по злочинних епізодах за ч.2 ст.185 КК України та ч.3 ст. 185 КК України по фактах викрадення лещат та каструлі ОСОБА_2 слід виправдати у зв`язку із недоведеністю факту вчинення ним цих кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину - вчинений ОСОБА_2 злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - є тяжким злочином.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, судом достовірно не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку та рецидив злочинів.

Досліджуючи дані про особу винного, суд встановив, що згідно характеристики від 13.05.2019 р. виданої депутатом міської ради ОСОБА_15 обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно. Веде здоровий спосіб життя.(т.1 а.с.36)

Досліджуючи досудову доповідь, яка виготовлена Городнянським районним сектором філії державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області встановлено, що, за місцем проживання обвинувачений ОСОБА_2 характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями та має в колі свого спілкування осіб з антисоціальною поведінкою. Схильний до крадіжок. (т.1 а.с.95-97)

Згідно довідки Городнянської центральної районної лікарні Чернігівської області від 19.02.2019 року на обліку у лікаря-нарколога обвинувачений не перебуває.

Обвинувачений ОСОБА_2 не працює, не перебуває на обліку як безробітний, не має стійких соціальних зв`язків, раніше судимий за вчинення умисних злочинів, судимості не знято і не погашено у встановленому законом порядку, неодноразово протягом року притягувався до адміністративної відповідальності із накладенням адміністративних стягнень.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Врахувавши думку учасників процесу щодо призначення покарання, беручи до уваги позицію органу пробації, викладену у досудовій доповіді, а саме про високу ймовірність вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 повторного кримінального правопорушення а також про те, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб), суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання за ч.3 ст.15 і ч.3 ст.185 КК України із врахуванням положень ст. 68 КК України, у межах санкції ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, та за ч.3 ст. 185 КК України призначити ОСОБА_2 покарання у межах санкції ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Також при призначенні покарання суд керується положеннями ст. 71 КК України, відповідно до якої до покарання, призначеного ОСОБА_2 за новим вироком, слід частково приєднати покарання, не відбуте ОСОБА_2 за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 27.02.2018 року.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Питання про розподіл процесуальних витрат, понесених державою на проведення під час досудового розслідування криміналістичної експертизи необхідно вирішити у відповідності до ст. 118, 124, 126 КПК України - стягнувши з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в загальній сумі 572,00 грн.(товарознавча експертиза № 153 від 26.02.2019 року).

Речові докази по справі, які передані на зберігання потерпілому, відповідно до ст. 100 КПК України слід повернути власнику - потерпілому ОСОБА_1 .

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою обраний судом 04.06.2019 року, строк дії якого продовжений судом до 25.10.2019 року, але не довше строку закінчення розгляду справи, до набрання вироком законної сили з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 слід залишити без змін, підстав для скасування цього запобіжного заходу не встановлено.

Підстав для застосування інших заходів забезпечення кримінального провадження не вбачається.

Керуючись ст. 349, 370, 371, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання по цій статті у виді трьох років позбавлення волі.

Визнати ОСОБА_2 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання по цій статті у виді трьох років трьох місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_2 за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області 27.02.2018 року, призначивши ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання, з 16 год. 30 хв. 04.06.2019 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 572,00 грн.(товарознавча експертиза № 153 від 26.02.2019 року).

За епізодом обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України ОСОБА_2 - виправдати у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

За епізодом обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України за фактом крадіжки лещат з господарства ОСОБА_1 ОСОБА_2 - виправдати у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Речові докази по справі: телевізор марки «Samsung» моделі «CS20FIR» з пультом дистанційного керування та цифровий ефірний «HD» приймач марки «Tiger Т2» з пультом дистанційного керування та з`єднувальним кабелем, металеву каструлю, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_1 - повернути потерпілому ОСОБА_1 .

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а також не пізніше наступного дня направити потерпілому, який не був присутній в судовому засіданні при проголошені вироку.

На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя: М.В.Лиманська