Рішення № 84865781, 09.10.2019, Іллічівський міський суд Одеської області

Дата ухвалення
09.10.2019
Номер справи
501/1558/19
Номер документу
84865781
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Дата документу 09.10.2019

Справа № 501/1558/19

2/501/1062/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

при секретарі - Тимко М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності на самовільно реконструйовану станцію технічного обслуговування,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Чорноморської міської ради Одеської області, в якому просить суд визнати за ним право власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, а саме: станцію технічного обслуговування, яка в цілому складається з: літ. «А» - будівля СТО - загальною площею 201,4 кв. м.; літ «а» - прибудови та яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що розташована на земельній ділянці площею 0,0256 га, кадастровий номер 5110800000:02:023:0027, з подальшим належним оформленням, шляхом внесенням змін в державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а саме в реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1644569051108, номер запису про право власності 27929748.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу належить будівля станції технічного обслуговування, яка в цілому складалась з: літ «А» - будівля СТО - загальною площею 157,1 кв.м., літ «а» - навіс, що розташована на земельній ділянці площею 0,0256 га, кадастровий номер 5110800000:02:023:0027 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності за реєстраційним номером 1644569051108 від 14.09.2018 р.

В подальшому ОСОБА_1 здійснив реконструкцію належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме: будівлі станції технічного обслуговування, літери «а» - прибудови, шляхом заміни металевої стіни на пінобетон та улаштування блоків, при цьому не змінюючи конфігурацію будівлі та не порушуючи несучих конструкцій. Опис об`єкту зазначений в технічному паспорту №380 від 11.04.2019р., виданий Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Чорноморської міської ради Одеської області на станцію технічного обслуговування, яка в цілому складається з: літ «А» - будівля СТО - загальною площею 201,4 кв.м., літ «а» - прибудови. Позивач також зазначив, що подав декларацію про прийняття в експлуатацію реконструйованого об`єкту згідно декларації №ОД211191151054 від 25.04.2019 року.

Однак 02.05.2019р. отримав відповідь з відмовою відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області.

Для встановлення відповідності технічного стану будівлі станції технічного обслуговування позивач звернувся до судового експерта Дзиньці А.І. (свідоцтва №1681 від 11.04.2014 р., виданого на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) та 07.05.2019 р. отримав висновок експертного будівельно-технічного дослідження, у відповідності до якого спеціаліст зазначив, що:

- технічний стан будівлі - нормальний (технічний стан всіх конструкцій будівлі-нормальний, фактичні зусилля в елементах та перерізах конструкцій не перевищують допустимих, відсутні дефекти та пошкодження, які знижують несучу здатність та довговічність або перешкоджають нормальній експлуатації).

- протипожежний розрив між досліджуваною будівлею та будинками розташованими на сусідніх земельних ділянках, в результаті реконструкції залишились не змінні.

Позивач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, розгляд справу просив провести за його відсутності (а.с.117 зв.).

Представник Чорноморської міської ради Одеської області в судове засідання не прибув, надав суду відзив на позовну заяву (а.с.49-52) в якому вказав, що позов не визнає з підстав, що самовільне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 було здійснено з порушенням норм чинного законодавства, а саме позивач всупереч вимогам містобудівного законодавства провів реконструкцію станції технічного обслуговування по АДРЕСА_1 та збільшив загальну площу будівлі за рахунок забудови навісу літ. «а» згідно технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами інв. №380. Зазначену реконструкцію було виявлено працівниками відділу ДАБК дев`ятого квітня 2019 року шляхом планової перевірки, за результатами якої позивача визнано винним у порушенні п.1 ч.1 ст.34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.13 постанови КМУ №466 «Деякі питання містобудівної діяльності». Відповідно працівниками відділу ДАБК окрім акту перевірки №34 від 09.04.2019 року, протоколу про адміністративне правопорушення від 09.04.2019 року та винесення постанови з накладенням штрафу від №01-07/25 від 19.04.2019 р., винесено і припис про зупинення будівельних робіт до усунення містобудівного законодавства, а саме: до надання затверджених проектних документів або звільнити земельну ділянку від самочинного будівництва шляхом знесення. В наступному усвідомлюючи порушення (самовільне будівництво та не виконання вимог припису посадових осіб) Позивач подав до відділу ДАБК завідомо неможливу для задоволення заяву про прийняття в експлуатацію реконструйований об`єкт - станції технічного обслуговування на підставі п. 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідач вважає, що Позивач звернувся до органів державного архітектурно-будівельного контролю з вищезазначеною заявою з метою отримання відмови, а не для прагнення досудового врегулювання спору та виконання вимог припису в частині оформлення правоустановчих документів. Також Відповідач в своєму запереченні щодо позову вказав, що відповідно до ч.20 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті. Частина четверта ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» містить перелік об`єктів будівництва замовники яких до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються, в якому відсутня станція технічного обслуговування або щось подібне.

В зв`язку з тим, що в заяві, на яку посилається Позивач, зі звернення про прийняття об`єкта будівництва до експлуатації на підставі п.9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не може слугувати аргументом для звернення до суду по захисту прав, адже об`єкт спору не відноситься до переліку об`єктів які вводяться в експлуатацію на підставі п. 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», то відповідно з боку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області відсутні порушення прав Позивача по захисту яких він звернувся до суду шляхом визнання прав власності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п.9,12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України №2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання прав власності на самочинне будівництво має здійснюватись за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Таким чином, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об`єкти суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об`єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин.

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

За таких підстав позивачем при зверненні до суду дотримані вимоги процесуального законодавства та положення 9,12 Постанови ВССУ №6 від 30.03.2012 року, оскільки він звертався до компетентних органів, що підтверджується листом органу державного архітектурно-будівельного контролю про відмову в реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Судом встановлено, що між позивачем та Чорноморською міської радою Одеської області укладений договір оренди землі № 31 від 04.07.2019 р., що зареєстрований згідно витягу №174493758 від 19.07.2019р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Тобто Позивач є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:023:0027 (а.с.118-122).

На вказаній земельній ділянці розташована будівля станції технічного обслуговування, яка в цілому складалась з: літ «А» - будівля СТО - загальною площею 157,1 кв. м, літ «а» - навіс, що належить позивачу на праві приватної власності, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14.09.2018 року, номер запису про право власності: 27929748, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності N 1137844416 від 14.09.2018 року (а.с.11).

В подальшому позивач здійснив реконструкцію вказаної будівлі станції технічного обслуговування без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту, у зв`язку з чим реконструйований об`єкт вважається самочинним будівництвом.

Штрафи згідно постанов виданих відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, а саме: №01-07/25 від 19.04.2019 та № 01-07/26 від 25.04.2019 р., Позивачем були сплачені в повному розмірі, що підтверджується копією платіжного дорученням №1 від 23.04.19 р. та копією квитанцією № СВ1941711/1 від 05.09.2019 р. (а.с.128-132).

Згідно технічного паспорту №380 від 11.04.2019р., виготовленого комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації», зазначений об`єкт нерухомості після реконструкції має загальну площу 201,4 кв.м. та складається з: літ «А» - будівля СТО - загальною площею 201,4 кв.м.; літ «а» - прибудови (а.с.18-24).

З метою введення в експлуатацію вказаного об`єкту нерухомості позивач звернувся до відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Чорноморської міської ради, де, згідно відповіді (а.с.28), отримав відмову.

Згідно висновку експерта №906/2019 від 24.06.2019 р. (а.с.105-112), технічний стан всіх конструкцій будівлі (станції технічного обслуговування, яка в цілому складалась з: літ «А» - будівля СТО - загальною площею 201,4 кв.м., літ «а» - прибудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що розташована на земельній ділянці площею - 0,0256 га, кадастровий номер 5110800000:02:023:0027) - нормальний, фактичні зусилля в елементах та перерізах конструкцій не перевищують допустимих, відсутні дефекти та пошкодження, які знижують несучу здатність та довговічність або перешкоджають нормальній експлуатації. Протипожежний розрив між досліджуваною будівлею та будинками розташованими на сусідніх земельних ділянках, в результаті реконструкції залишились не змінні, однак не відповідає вимогам ДБН 360-92**.

Згідно Акту № 56 від 22.04.2019р. виданого відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету міської ради Одеської області вказано, що від новозбудованої стіни прибудови СТО до найбільш виступаючої частини житлового будинку (балкону) за адресою: АДРЕСА_2 становить 6820мм , до стіни житлового будинку - 8440мм. Відповідно до таблиці 7,5* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень» відстань від СТО до житлових будинків приймається з приміткою 15 м, але згідно з приміткою «**» приймається не менше протипожежних відстаней згідно з таблице 1 додатку 3.1, а саме від 6 до 9 м, тому фактичні відстані відповідають вимогам ДБН 360-92**.

Також встановлено, що введення в експлуатацію станції технічного обслуговування відбулось в 1997 році, після чого попередній власник оформив право власності на вищевказане майно, яке в подальшому придбав Позивач згідно договору купівлі-продажу та провів реконструкцію, не змінивши при цьому розрив між будівлею СТО та будівлею житлового будинку.

У відповідності до ч. 20 ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», Позивачем був укладений Договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Чорноморської територіальної громади № 8 від 15.07.2019р. для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Чорноморської територіальної громади при реконструкції прибудови за адресою: АДРЕСА_1 (будівля СТО). Кошти до Договору були внесені на рахунок Чорноморської територіальної громади згідно Квитанції № СВ02006136/1 від 16.08.2019р. у повному розмірі (а.с.126-127).

Пунктом 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. N 750) регламентовано прийняття в експлуатацію самочинно збудованих (реконструйованих) об`єктів за рішенням суду.

Так, відповідно до вказаного пункту Порядку, у випадку визнання права власності на самочинно збудований (реконструйований) об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Таким чином позивач у відповідності до вимог чинного законодавства здійснив дії щодо введення в експлуатацію вказаного реконструйованого об`єкта нерухомості.

За змістом ч.1 ст.376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Отже, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Таким чином, відсутність дозволу на будівництво тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України.

У розумінні ч.1 ст.376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, здійсненої без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року №295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Таким чином, норма ч.1 ст.376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо; розділ 3.4 Методичних рекомендацій N 146).

При цьому за змістом ч.1 ст.376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Згідно з ч.2 ст.376 ЦК України головним наслідком самочинного будівництва (реконструкції) є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості.

У зв`язку із цим, норми ч.3 ст.376 ЦК України можуть бути підставою для задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудований (реконструйований) об`єкт нерухомості лише тоді, коли було здійснено самочинне будівництво (реконструкцію) з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил.

Враховуючи наявність позитивних висновків про додержання під час реконструкції спірного об`єкту архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил, даний позов може бути задоволений з підстав, зазначених у ч.3 ст.376 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Частина 3 ст.18 Закону України «Про основи містобудування» забороняє експлуатацію об`єктів, не прийнятих в експлуатацію в установленому законом порядку.

Відповідно до змісту п.п.1 п. «б» ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно вимог ст.ст.5, 18 Закону України «Про основи містобудування» будівництво нерухомого майна повинно вестись згідно із затвердженим у встановленому порядку проектом, закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений Постановою КМУ від 13.04.2011 року N 461 (в редакції Постанови КМУ від 08.09.2015 року N 750), введення в експлуатацію можливе на підставі рішення суду про визнання права власності на самочинно збудоване (реконструйоване) нерухоме майно.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч.4 ст.41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.4 ЦК України - кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.

Згідно ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи те, що згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження, у відповідності до якого спеціалістом встановлено, що технічний стан будівлі - нормальний (технічний стан всіх конструкцій будівлі-нормальний, фактичні зусилля в елементах та перерізах конструкцій не перевищують допустимих, відсутні дефекти та пошкодження, які знижують несучу здатність та довговічність або перешкоджають нормальній експлуатації), тобто встановлено технічну можливість надійної та безпечної експлуатації будівлі СТО, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності на самовільно реконструйовану станцію технічного обслуговування підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності на самовільно реконструйовану станцію технічного обслуговування, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), право власності на реконструйований об`єкт майна, а саме: станцію технічного обслуговування, яка в цілому складається з: літ. «А» - будівля СТО - загальною площею 201,4 кв.м.; літ. «а» - прибудови, та яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і розташована на земельній ділянці площею 0,0256 га, кадастровий номер 5110800000:02:023:0027, з подальшим належним оформленням, шляхом внесенням змін в державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а саме в реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1644569051108, номер запису про право власності 27929748.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя

Попередній документ : 84865767
Наступний документ : 84890232