Рішення № 84865454, 08.10.2019, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.10.2019

Справа № 497/1477/18

Провадження № 2/497/674/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря – Ковтун О.І.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Чаленка І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (надалі АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості у розмірі 116 904.85 гривен та суму судових витрат у розмірі 1 762.00 гривен судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 04.06.2013 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 14 200.00 гривен у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту та відсотків нарахованих за користування кредитом відповідач належним чином не виконав, в зв`язку з чим у неї перед позивачем станом на 08.07.2018 року виникла заборгованість по кредитному договору у розмірі 116 904.85 гривен. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 27.09.2018 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Болград, Одеської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 17.07.2017 року Болградським РВ ГУДМС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, № 50, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, № 50 (МФО 305229, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 ) заборгованість станом на 08.07.2018 року за кредитним договором № б/н від 04.06.2013 року в розмірі 116 904.85 гривен (сто шістнадцять гривен дев`ятсот чотири гривні вісімдесят п`ять гривен ), у тому числі:

- 13 510.00 гривен – заборгованість за кредитом;

- 103 394.85 гривен – заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 04.06.2013 по 26.06.2017 року.

та судовий збір – 1762.00 гривен (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

24.06.2019 року заяву ОСОБА_1 , про перегляд вищеназваного заочного рішення суду задоволено та скасовано вказане заочне рішення від 27 вересня 2018 року. Цією ж ухвалою суду від 24.06.2019 року призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження на 22 липня 2019 року на 13:00 годину (а.с.69-70).

Разом з цим, клопотання відповідача про забезпечення доказів - задоволено, та зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» в строк до 18 липня 2018 року надати на адресу суду оригінал кредитної справи за кредитним договором № б/н від 04.06.2013 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (а.с.73).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач та її представник наполягали на застосуванні наслідків спливу строків позовної давності, та відмові в задоволенні позовних вимог (а.с.75-80).

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» про дату та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином (а.с.85), у підготовче засідання не прибув, на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з підготовкою банком відповіді на заяву відповідача (а.с.82, 83-84).

Підготовче засідання за участю відповідача та представника, які наполягали на відмові в задоволенні позовних вимог, було відкладено з огляду на наявність клопотання позивача на 11.09.2019 року (а.с.89). До відома позивача вдруге доведено про необхідність обов`язкового виконання ухвали суду від 24.06.2019 року в частині зобов`язання позивача надати на адресу суд в строк до 18.07.2019 року копію, засвідчену належним чином кредитної справи по кредитному договору б/н від 04.06.2013 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Оригінал кредитної справи надати для дослідження в судовому засіданні. Визнано обов`язковою особисту явку представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» в підготовче і судове засідання на призначений час. Зобов`язано представника позивача прибути до суду в призначений час з оригіналом кредитної справи, та її копією засвідченою належним чином для долучення до матеріалів справи; детальним, зрозумілим розрахунком заборгованості по кожній складовій заборгованості окремо (тіло кредиту, проценти, комісія, пеня, штраф), та бути готовим для дачі особистих пояснень з приводу предмету та підстав позову (а.с.90-91).

08.08.2019 року на адресу суду позивачем надіслано відповідь на відзив (а.с.98-106), згідно якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Зазначаючи при цьому щодо належної форми кредитного договору з посиланням на Правила та Умови, які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам, та таким чином клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.

Позивач звертав увагу суду, що Тарифи зазначені в Пам`ятці клієнта, яка існує в єдиному примірнику та яку отримала відповідач разом із кредитною картою у спеціальному конверті. Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є на думку представника позивача належними та допустимими доказами по справі. При цьому представник зазначає, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу, в зв`язку з чим надає виписку по рахунку (хоча фактично виписку не надав, та в додатках відсутнє посилання на нею).

Позивач вважає, що ним не порушено строків позовної заяви, так як строк перевипущеної картки до останнього дня 07.2017 року.

13 серпня 2019 року представник відповідача подав заперечення (а.с.107-113), в яких виклав доводи на спростування тверджень позивача.

В підготовче засідання 11.09.2019 року представник позивача вдруге не прибув, будучи належним чином повідомленим (а.сс.114). Знову подав клопотання про перенесення судового засідання без надання доказів поважності причин неможливості прибуття в підготовче засідання (а.с.115-117).

11.09.20119 року за наслідками проведеного підготовчого розгляду за участю представника відповідача, ухвалою суду було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 08.10.2019 року (а.с.124).

17.09.2019 року представник позивача спрямував на адресу суду заперечення (а.с.130-149), згідно яких наполягав на задоволенні позовних вимог.

Вдруге 07.10.2019 року позивачем через канцелярію суду подано аналогічний екземпляр заперечень (а.с.150-171).

Позивач АТ КБ «Приватбанк» про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.126), в судове засідання 08.10.2019 року представник не прибув, незважаючи на те, що його явка визнана обов`язковою (а.с.69-70).

Відповідач заперечувала щодо задоволення позовних вимог. Пояснила суду, що оформляючись на роботу в Болградську ЦРЛ, та маючи намір отримувати заробітну картку через банківську систему, вона дійсно отримала в АТ КБ «Приватбанк» кредитну картку і лише тому, що без її видачі не видавалася зарплатна картка, це було обов`язковою умовою. Картка була звичайна, не GOLD. Користувалася нею виключно вона особисто. Кредитний ліміт на цій картці було встановлено в розмірі 1 000.00 гривень. Кредитною карткою вона скористалася всього лише один раз, знявши готівку в розмірі 800.00 гривен, та отримавши заробітну плату на початку місяця відразу ж поповнила кредитну картку. Жодних перевипущених карток вона не отримувала, так як взагалі перейшла користуватися послугами Ощадбанку.

Представник відповідача підтримав подані ним раніше відзив, заперечення, та викладені в них обставини. Стверджував, що позивачем не доведено позовних вимог, який кредитний ліміт було встановлено відповідачу при оформленні кредитного договору не відомо, на яких умовах видано ці кошти також не зрозуміло. Умови кредитування не були вручені відповідачу та нею не були підписані, а тому вони не можуть вважатися належним доказом. Позивачем не надано визначену кредитором сукупність документів, що разом складають договір.

Формулювання, яке наводить позивач стосовно відкриття карткового рахунку та його дії до повного виконання, не містить правової визначеності оскільки, поняття строку дії договору та строку виконання зобов`язання не є тотожним але призводить до того, що його закінчення може ніколи не настати.

Представник вважає, що порушено строк позовної давності, так як перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту. Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка дії в межах визначеного нею строку. Позивачем не надано доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитної картки, яка була перевипущена банком на новий строк, та її використання. Крім того, останній платіж було здійснено 28.11.2014 року, і саме з цією датою пов`язується початок спливу строку позовної давності, а відтак позивач звернувшись до суду у 2018 року після спливу строку позовної давності. Щодо платежу у розмірі 5.02 гривен від 28.04.2015 року, докази про здійснення його саме відповідачем в матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначені заперечення, представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 04.06.2013 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписала заяву, шляхом заповнення бланку, наданого банком (а.с.10).

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами банку, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у анкеті-заяві.

Дані обставини не заперечувала відповідач.

Відповідно до п. п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6, 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. У разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку. Власник картки зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.

Згідно п. 1.1.2.1.5 Умов та правил надання банківських послуг, до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснення операції по картрахунках.

Пунктом 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що на боргові зобов`язання за кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки у розмірі, встановленому Тарифами Банку з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Одночасно, пунктом 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, вставленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 гривень, клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків по кредиту.

Відповідно до п. 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

З розрахунку заборгованості, складеного позивачем, вбачається, що станом на 08.07.2018 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 116 904.00 гривень, з яких: заборгованість за кредитом – 13 510.00 гривень, заборгованість про процентам за користування кредитом за період з 04.06.2013 року по 26.06.2017 року – 103 394.85 гривень (а.с.6-8).

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, де одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, розмір кредитного ліміту є істотною умовою договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом досліджені надані позивачем анкета-заява, довідка про зміну умов кредитування з використанням кредитки «Універсальна GOLD», витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», розрахунок заборгованості та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, у зв`язку з чим, суд звертає увагу на наступне.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору б/н від 04.06.2013 року.

В обґрунтування позову, щодо укладення кредитного договору позивач надав суду: розрахунок заборгованості, копію анкети-заяви позичальника, довідку про зміну умов кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна GOLD», витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, копію паспорту відповідача, довіреності представників позивача, витяг з Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій України, копію банківської ліцензії, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію двох аркушів статуту.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вище вказані письмові докази, які надані в обґрунтування позову, суд приходить до висновку, що вони не свідчать про дотримання усіх істотних умов при укладенні сторонами 04.06.2013 року кредитного договору, та невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

По твердженню позивача, відповідно до умов цього договору, відповідач отримала кредит у розмірі 14 200.00 гривен у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Разом з цим, відповідач стверджує, що кредитний ліміт було встановлено в розмірі 1 000.00 гривен.

З метою перевірки доводів кожної сторони, за наслідками дослідженої Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг як в оригіналі, та і долученої до позовної заяви її копії (а.с.10), судом було встановлено, що в цій анкеті-заяві не зазначено розмір кредитного ліміту, який встановлюється на час підписання цієї заяви. Відсутня відмітка про те, яка саме картка видається відповідачу, оскільки їх є шість видів, а тому не зрозуміло який саме тариф обслуговування кредитної карти застосовуються в результаті підписання анкети заяви ОСОБА_1 ..

Позивач, додав до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.11), а саме відносно чотирьох видів кредитних карт з різними умовами користування цих карт. Втім, не маючи відомостей проте, яку картку було видано відповідачу, не можливо з`ясувати які тарифи обслуговування кредитної карти слід застосовувати.

Слід відмітити, що анкета-заява була підписана 04.06.2013 року (а.с.10), а у доданому Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»(а.с.11) є відмітка про те, що:

- з 01.09.2014 року змінено проценту ставку по кредитним картам «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД»;

- з 01.04.2015 року змінено тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД».

Тобто, це не ті Тарифи які були діючими на момент укладання кредитного договору, та з якими була ознайомлена відповідач.

В позовній заяві позивач стверджує, що на час укладення кредитного договору 04.06.2013 року відповідач отримала кредит у розмірі 14 200.00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову (а.с.2 зворотна сторінка). При цьому позивач навіть не зазначає під яку відсоткову ставку за користування кредитом було надано ці кошти.

З дослідженої Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с.9), на яку посилається позивач слідує, що старт карткового рахунку за № 5168 НОМЕР_4 проведено 02.10.2013 року, тоді як договір укладено 04.06.2013 року, кредитний ліміт 11200.00 гривень, хоча позивач стверджує про розмір кредитного ліміту 14 200.00 гривень, проте відповідач наполягає на встановленому кредитному ліміті 1 000.00 гривень.

Позивачем до суду не надано копії пам`ятки клієнта, з якої суд міг би встановити дійсний розмір виданих кредитних коштів (первісний розмір кредитного ліміту).

В обґрунтування розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості (а.с.6-8), який починається з дати 02.10.2013 року, незважаючи на те, договір укладено 04.06.2019 року. Даний розрахунок не містить відомостей щодо кредитного ліміту, щодо інших складових заборгованості, та зазначено процентну ставку яка не була визначена при оформленні кредитного договору.

До того ж, в запереченнях від 17.09.2019 року (а.с.130-149) сам позивач зауважує на те, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу (а.с.137).

Позивач в цих запереченнях, рівно як і в інших посилається на те, що суду надано виписку по рахунку, яка саме і має статус первинного документу. Втім фактично в рамках цього судового розгляду така виписка не була надана, навіть відсутня в переліку документів в додатку відповіді на відзив, в запереченнях (а.с.103, 140, 170).

Виписка по рахунку позивачем додавалася до відзиву на заяву про перегляд заочного рішення (провадження 2-п/497/9/19).

В даній виписці присутнє прізвище відповідача: ОСОБА_1 , основна картка: НОМЕР_5 , виписка за період з 01.06.2013 по 05.04.2019 року, кредитний ліміт 12 950.00 гривен (а.с.60-63), що знову ж таки не відповідає обставинам викладеним в позовній заяві. Крім цього, зазначено ще один номер: НОМЕР_6 ** НОМЕР_7 *** 0111, а тому не зрозуміло який з цих номерів є номером рахунку, а який є номером кредитної картки.

Хоча, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою правління НБУ від 11.09.2007 року № 89 щодо вимог до нумерації рахунків аналітичного обліку, усі номери рахунків аналітичного обліку банки мають формувати за визначеною схемою. Довжина номера рахунку не є фіксованою. Максимальна довжина номера рахунку становить 14 символів, мінімальна – 5 символів (а.с.183-186).

А відтак, слід зробити висновок, що а ні номер НОМЕР_5 , а ні номер НОМЕР_8 , які містять 16 символів не являються номером рахунку відкритого на ім`я відповідача в зв`язку з оформленням кредитного договору.

До того ж, дана виписка по рахунку за формою не відповідає вимогам, визначеним в як в п.5.5 Постанови правління НБУ від 18.06.2003 року №254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України», яка втратила чинність 04.07.2018 року, так і п.48 розділу ІІІ Постанови правління НБУ від 04.07.2018 року за №75 (а.с.175-182).

Таким чином, позивачем не надано до суду виписки по рахунку відповідача, як належного, допустимого і достатнього доказу, за формою визначеною Національним банком України, з якої можливо було б з`ясувати розмір встановленого кредитного ліміту та розмір використаних позичальником коштів, оскільки отримання платіжної картки не означає використання кредитних коштів.

З метою з`ясування усіх обставин справи, які мають істотне значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення, в зв`язку з необхідністю отримання пояснень від представника позивача з метою усунення усіх зазначених вище протирічь, суд визнавав явку представника позивача обов`язковою, та зобов`язував надати розрахунок заборгованості по кожній складовій.

Втім, позивач проігнорував усі ухвали суду, не забезпечив явку представника в судові засіданні, тобто скористався своїм правом подання суду пояснень, доказів, та доведення їх переконливості перед судом – на власний розсуд.

Щодо вимоги суду про надання дійсного розрахунку заборгованості по усім складовим, позивач в одних із своїх заперечень навів формули за якими здійснюються розрахунки заборгованості по кожній складовій (а.с.150-170), таким чином запропонувавши суду самостійно здійснити розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, тобто не виявив бажання доводити свої позовні вимоги.

Слід зазначити, що наведені позивачем формули розрахунку заборгованості не відповідають тим формулам, що визначені для встановлення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які затверджені постановою правління національного банку України від 0806.2017 року за №49 (а.с.178-182).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини …, інші юридичні факти.

Стаття 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

З дослідженої судом анкети-заяви позичальника вбачається, що відповідачем підписано лише заяву на отримання кредиту. При цьому, підписаний сторонами договір не містить умов щодо сплати відсотків, пені та штрафу (а.с.10).

В той же час, долучені до позовної заяви Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.11), а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» (а.с.12-35) не містять підпису відповідача, а отже не можуть визнаватися кредитним договором.

При цьому суд зазначає, що підписана відповідачем заява на кредитування, що містить посилання на умови та правила надання банківським послуг, не містить прив`язки до редакції умов та правил, а тому не дозволяє встановити, які саме умови мали на увазі сторони у 2013 році (рік укладення договору).

Отже, матеріали справи не містять доказу, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов і правил банківських послуг розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків, неустойки (пені, штрафів) і саме в таких розмірах.

Відтак, за відсутності письмового договору про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг та відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів … та Витяг з Умов … не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічну позицію висловила Велика палата Верховного суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, зазначивши, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання до запропонованого договору.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позивач не надав жодного належного доказу на обґрунтування своїх позовних вимог, а саме того, що надані ним анкета-заява позичальника, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», дійсно є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, враховуючи, що заява складена відповідачем 04.06.2013 року, а картковий рахунок був відкритий 02.10.2013 року, та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» не підписувались відповідачем, не мають терміну, дати їх складення, строку їх дії, а пам`ятка клієнта про «Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування» (а.с.187), що за позицією позивача є складовою договору, взагалі відсутня.

Дані обставини унеможливили суд встановити, який кредитний ліміт було вирішено надати відповідачу, оскільки тільки в позовній заяві вказано про розмір кредиту в 14200.00 гривень, а в заяві взагалі не визначено кредитний ліміт, при цьому, суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, оскільки відсутні вихідні дані, зокрема: про дату збільшення чи зменшення кредитного ліміту та його використання позичальником, про тарифи обслуговування кредитної карти, і яка саме карта була видана.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно положень ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Виходячи із загальних засад цивільного судочинства, принципів змагальності та диспозитивності, АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження вимог позову обмежився доданими до позовної заяви копіями вищезазначених документів, тим самим самоусунувся від доведення та обґрунтування належними доказами своїх позовних вимог.

Беручи до уваги недоведеність позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.

На підставі статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем при поданні позову відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95,133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд –

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Болградський районний суд Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення виготовлено 10.10.2019 року.

Суддя С.В.Кодінцева