Ухвала суду № 84864754, 09.10.2019, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/3296/19

Провадження № 2/648/1020/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року смт.Білозерка

Суддя Білозерського районного суду Херсонської області Рибас А.В., розглянувши матеріали позовної заяви представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що вона не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017).

Відповідно до положень ч.1 ст.14 Сімейного кодексу України сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Згідно з вимогами ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.15 постанови від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються.

Отже, виходячи із змісту наведених норм Сімейного кодексу України, право на пред`явлення позову про розірвання шлюбу має лише один з подружжя та волевиявлення особи, щодо розірвання шлюбу є її індивідуальним бажанням, яке залежить від обставин, що склалися під час спільного проживання у шлюбі і має виражатися самостійно у певних діях, зокрема подання позову про розірвання шлюбу. Тобто, право на подачу позову про розірвання шлюбу є особистим правом подружжя та не підлягає передорученню.

Таким чином, зважаючи на спеціальну норму Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку, що заяву від імені позивача подано особою, яка не має права її підписувати.

Згідно ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом.

Разом з тим, до позовної заяви долучене клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, яке нічим не підтверджене.

Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, зазначається точна сума судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити), про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 185, 260 ЦПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017), суддя, –

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява вважатиметься не поданою та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Рибас А.В.