Рішення № 84863711, 09.10.2019, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/284/19

Провадження № 2/574/318/2019

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 13 січня 2018 року між ним та ТОВ «Сігма Автолізинг» було укладено Договір фінансового лізингу № 01786. Предметом Договору відповідно до пункту 1.1. було зазначено автомобіль ВАЗ 2111, 1,6 МТ, комплектація 2,111-2-63, об`єм двигуна 1,6 літри, бензин. В день укладення договору, а саме, 13.01.2018 року він сплатив на користь ТОВ «Сігма Автолізинг» авансовий платіж в розмірі 19000,00 гривень. Однак, станом на день звернення до суду ТОВ «Сігма Автолізинг» так і не надав автомобіль без пояснення причин. Вважає даний Договір недійсним, оскільки його не було посвідчено нотаріально і він є нікчемним. Крім того, Договір фінансового лізингу було укладено з багатьма порушеннями, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін. В зв`язку з вищевикладеним позивач просить суд, визнати недійсним Договір фінансового лізингу №01786 від 13.01.2018 року, стягнути на його користь з ТОВ «Сігма Автолізинг» кошти у сумі 19000 грн. 00 коп. сплачених за договором фінансового лізингу, 5000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди та стягнути на користь держави судовий збір.

Позивач ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав повністю, просив справу розглянути без його участі, проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи не заперечував, про що надав до суду письмову заяву.

Представник відповідача викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України і в розумінні ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, однак у наданий судом строк та станом на 09 жовтня 2019 року своїм правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав, будь-яких клопотань та заяв від представника відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178, ст. 223 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони в судове засідання не явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України. При цьому, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до ст.280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Дослідивши обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку суд приходить до наступних висновків.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що 13 січня 2018 року між позивачем та ТОВ «Сігма Автолізинг» було укладено Договір фінансового лізингу № 01786, предметом якого відповідно до пункту 1.1. було зазначено автомобіль ВАЗ 2111, 1,6 МТ, комплектація 2,111-2-63, об`єм двигуна 1,6 літри, бензин (а.с.5-14).

Позивач ОСОБА_1 в день укладення договору, а саме, 13.01.2018 року сплатив на користь ТОВ «Сігма Автолізинг» авансовий платіж в розмірі 19000 грн. 00 коп., що підтверджується копією квитанції «Приватбанк» (а.с.15).

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки предметом оспорюваного Договору є автомобіль, то до відносин сторін застосуванню також підлягають положення ЦК України про найм (оренду) транспортного засобу.

Частина 2 ст. 799 ЦК України зазначає, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналогічний висновок міститься в правовій позиції Верховного суду України, ухваленій за наслідками розгляду цивільної справи № 6-2766цс15 від 16.12.2015 року.

Відповідно до зазначеної правової позиції виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. В свою чергу частина 2 ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Договір фінансового лізингу № 01786 від 13.01.2018 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Сігма Автолізинг» не був нотаріально посвідченим.

Відповідно до пункту 3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» діяльність з надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Частини 1 та 2 ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначає, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Наявність ліцензії ТОВ «Сігма Автолізинг» підтверджується розпорядженням Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с.19-24).

Відповідно до частини 1 ст. 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Предметом лізингу відповідно до п. 1.1. Договору є автомобіль - ВАЗ 2111, 1,6 МТ, комплектація 2,111-2-63, об`єм двигуна 1,6 літри, бензин. Вказані ознаки не є індивідуальними, а є виключно родовими. У випадку з автомобілем індивідуальними ознаками є номер кузова, рік випуску, колір і т.п. Із вказаних в Договорі ознак не вбачається який саме автомобіль має отримати Позивач - новий або вживаний, в якій комплектації, якого покоління і року випуску, тощо.

Частини 1 та 2 ст. 184 ЦК України зазначають, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

З огляду на це, предмет Договору не визначено індивідуальними ознаками, що є порушенням норм ЦК України і є підставою для оспорювання правочину.

Спірний Договір містить ряд несправедливих умов, що в силу положень ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» також є підставою для його оспорювання. Так, зокрема, стаття 1 Договору передбачає відповідальність сторін за невиконання умов договору. В зазначеній статті і в Договорі в цілому відсутня будь-яка конкретна відповідальність Лізингодавця за невиконання своїх зобов`язань, прострочення передачі предмета лізингу, несвоєчасне повернення коштів і т.п.

Ще однією несправедливою умовою Договору є пункт 3.2.6, яких надає право Відповідачу в односторонньому порядку розірвати Договір у випадку порушення Позивачем будь-якого з зобов`язань за Договором.

Несправедливими є положення Договору щодо вартості предмета лізингу. Так, у випадку його дорожчання, всі платежі Позивача за Договором підлягають безумовному і автоматичному збільшенню, а Позивач в такому випадку зобов`язаний доплатити Відповідачу різницю (п. 9.4., п. 9.7.).

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов`язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов`язань лізингоодержувача.

Відповідно до частини 2 ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

До таких висновків дійшов Верховний Суд України у справах № 6-2766 цс 15 від 15 грудня 2015 року, № 6-330 цс 16 від 8 червня 2016 року та№6-1551 цс 16 від 19 жовтня 2016 року.

За положеннями даної норми ні комісія за укладення Договору, ні адміністративний платіж не відносяться до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. Договір не містить жодного обґрунтування співмірності розміру комісії (10% вартості предмета лізингу) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» не вважається лізинговим платежем, а відповідні дії фактично полягали лише у виготовленні типової форми договору. Те саме стосується і комісії за передачу предмета лізингу (3% вартості предмета лізингу).

Відповідно до частини 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частини 1 та 2 ст. 216 ЦК України зазначають, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За викладених обставин, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, враховуючи зазначені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про недодержання в момент вчинення правочину, а саме договору фінансового лізингу № 01792 від 15.01.2018 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Сігма Автолізинг», сторонами вимог, які встановлені Цивільним кодексом України, а також Законом України «Про захист прав споживачів», у зв`язку із чим спірний договір слід визнати недійсним, стягнувши з ТОВ «Сігма Автолізинг» на користь позивача кошти у сумі 19000 грн. 00 коп. сплачених за договором фінансового лізингу та враховуючи глибину моральних страждань які переніс позивач та їх характер, розмір моральної шкоди на думку суду повинен становить 5000 грн., у зв`язку з чим позов підлягає повному задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України, з врахуванням задоволення вимог позивача та звільнення його відповідно до Закону від сплати судових витрат, з ТОВ «Сігма Автолізинг» підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп..

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19 , 76 , 77 , 81 , 133 , 141 , 263 , 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, статями 203, 215, 220, 509, 799, 806, 808 Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансовий лізинг», суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди задовольнити повністю.

Визнати договір фінансового лізингу №01786 укладений 13 січня 2018 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» (юридична адреса 02099, м.Київ, вул.Ремонтна, буд.6, офіс 407, адреса зазначена у договорі 02121, м.Київ, Харківське шосе, буд.182, код ЄДРПОУ 41298109) недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» (юридична адреса 02099, м.Київ, вул.Ремонтна, буд.6, офіс 407, адреса зазначена у договорі 02121, м.Київ, Харківське шосе, буд.182, код ЄДРПОУ 41298109) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) кошти у сумі 19000 (дев`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп. сплачених за договором фінансового лізингу та 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» (юридична адреса 02099, м.Київ, вул.Ремонтна, буд.6, офіс 407, адреса зазначена у договорі 02121, м.Київ, Харківське шосе, буд.182, код ЄДРПОУ 41298109) на користь держави – 768 грн. 40 коп. судового збору.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: