Вирок № 84863483, 09.10.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа №480/163/19

Провадження №1-кп/480/220/19

ВИРОК

Іменем України

09 жовтня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Войнарівського М.М.,

за участю:

секретарів судових засідань Бойко В.Д., Трифонової І.О.,

прокурора Кравченко В.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області кримінальне провадження №12017150260000986, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.10.2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ош, Киргизія, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в середині жовтня місяця 2017 року, близько 16 години 00 хвилин (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового слідства) не встановлено, ОСОБА_1 проходив біля неогородженої території домоволодіння АДРЕСА_2 , де останній побачив гаражне приміщення, вхід до якого здійснювався через двохстворчаті металеві ворота. В цей момент у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме вищевказаних металевих воріт, з метою подальшої їх реалізації та незаконного власного збагачення. Реалізуючи свій злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , шляхом вільного доступу, потрапив на територію вище вказаного домоволодіння, де підійшовши до гаражного приміщення, демонтував вхідні металеві двохстворчаті ворота, належні ОСОБА_2 , спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 450 грн 00 коп. Після цього з викраденим майном з місця скоєння злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи допитаним у судовому засіданні, вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Так, обвинувачений ОСОБА_1 показав, що в середині жовтня місяця 2017 року, близько 16 години 00 хвилин, більш точної дати та часу він вже не пам`ятає, проходив біля території домоволодіння АДРЕСА_2 , яка була неогороджена. Там він побачив гаражне приміщення, вхід до якого здійснювався через двохстворчаті металеві ворота, які вирішив демонтувати та здати на метал.

Завдану потерпілій шкоду ОСОБА_3 не відшкодував. Цивільний позов визнав частково та додав, що сплатити всю завдану шкоду одним платежем не має можливості.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала обставини, викладені у обвинувальному акті, оскільки вони відповідають дійсності та, одночасно, вказала, що у її власності знаходилося домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Після того, як обвинувачений ОСОБА_1 демонтував гаражні ворота, вартість домоволодіння була знижена, оскільки була порушена його цілісність. Крім того, заявлений цивільний позов підтримала та просила суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду, завдану їй внаслідок злочину у розмірі 13284 грн 60 коп та моральну шкоду у розмірі 10000 грн 00 коп.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінованому йому діянні. Це підтверджується наданими у судовому засіданні показаннями обвинуваченого, показаннями потерпілої, а також сукупністю доказів, які суд визнає належними та допустимими, а саме:

- витягом з кримінального провадження №12017150260000986, відомості про яке внесені до ЄРДР 16.10.2017 року, відповідно до якого у ніч з 14.10.2017 року на 15.10.2017 року невідома особа проникла до гаражного приміщення, розташованого на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , демонтувавши вхідні ворота, звідки вчинила крадіжку майна ОСОБА_4 , 1937 року народження (а.с.68);

- постановою про зміну до кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадження від 21.01.2019 року, відповідно до якої змінено підстави кваліфікації кримінального правопорушення з ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України у кримінальному провадженні №12017150260000986 (а.с.70);

- рапортом чергового Миколаївського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області Юрковського Ю.В. від 15.10.2017 року, відповідно до якого 15.10.2017 року о 09 годині 35 хвилин до ЧЧ Миколаївського РВП надійшло повідомлення від непрацюючого мешканця с.Трихати ОСОБА_5 , який повідомив, що у період часу з 10.10.2017 року по 15.10.2017 року по АДРЕСА_2 шляхом вільного доступу скоєно крадіжку металевих воріт з гаражу (а.с.71);

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_4 про вчинене кримінальне правопорушення від 15.10.2017 року (а.с.72);

- протоколом огляду місця події від 15.10.2017 року — території домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 та фототаблицею, доданою до протоколу огляду місця події. Відповідно до протоколу встановлено відсутність гаражних воріт за вищевказаною адресою (а.с.а.с.76-85);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.01.2019 року (а.с.а.с.87-89);

- висновком експерта №33 від 18.01.2019 року, відповідно до якого, ринкова вартість 1 кг брухту чорного металу станом на 15.10.2017 року могла становити — 5,03 грн без податку на додану вартість (а.с.а.с.94-99).

Таким чином, оцінюючи у сукупності зібрані в ході судового засідання докази, які суд визнає належними та допустимими та які повністю узгоджуються між собою, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст.185 КК України — таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, вину у скоєному злочині визнав, щиро каявся.

Відповідно до досудової доповіді, наданої на запит суду, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється, як середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється, як середній.

Обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом`якшують та обтяжують покарання.

Крім того, статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства із призначенням покарання у виді штрафу.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 13284 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 60 коп, суд дійшов до наступного.

Частиною 1 статті 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч.1 ст.129 КПК України).

У судовому засіданні встановлено, що матеріальна шкода потерпілій ОСОБА_2 , завдана внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_1 на загальну суму 13284 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 60 коп, не відшкодована, а тому суд вважає за необхідне стягнути її з обвинуваченого у повному обсязі.

Розглядаючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 (десяти тисяч) грн 00 коп, суд дійшов до наступного.

Відповідно до п 9 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною 1 статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілій ОСОБА_2 моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь цивільного позивача, суд враховує роз`яснення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж постанови Пленуму роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4).

У судовому засіданні встановлено, що внаслідок ситуації, яка досліджується у кримінальному провадженні, ОСОБА_2 були заподіяні негативні психоемоційні переживання (моральні страждання).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, та роз`яснень, що викладені в п.9 постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та бере до уваги те, що внаслідок ситуації, яка досліджується у кримінальному провадженні, ОСОБА_2 були заподіяні негативні психоемоційні переживання, які й досі негативно впливають на психологічний стан потерпілої. За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення цивільного позову потерпілої в частині стягнення моральної шкоди у повному обсязі, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн 00 коп, що відповідає засадам розумності, зваженості, достатності, співмірності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин при яких було спричинено моральну шкоду ОСОБА_2 , з оцінкою ступеня та обсягу моральних страждань потерпілої, а також з огляду на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , у тому числі його сімейний та майновий стан.

В цілому, суд дійшов висновку про необхідність задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 у повному обсязі.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складаються з витрат на проведення судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта №33 від 18.01.2019 року) у сумі 1144 грн 00 коп. Вказані витрати є підтверджені документально та підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувався.

Керуючись ст.100, ст.368, 370, 373, 374, 376 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_1 не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 13284 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 60 коп та моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп, а всього 23284 (двадцять три тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи, які підтверджені документальному розмірі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн 00 коп (Миколаївський НДЕКЦ МВС України р/р 31254295117675 Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25574110).

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч.2 ст.394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя М.М.Войнарівський

09.10.2019