Ухвала суду № 84861681, 03.10.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4258/18

Провадження № 1-кп/461/135/19

УХВАЛА

03.10.2019 року.

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Фролової Л.Д.,

за участі:

секретаря судового засідання Остапчук М.Ю.,

прокурорів Максимціва Б.Б., Пристаюк В.Б.,

обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

захисників Лисович І.І., Палєя Ю.А.,

Акера І.Я., Богуша Б.М ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27 – ч. 2 ст. 187, ч.3 ст. 27 - ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 14 – ч.3 ст. 332 Кримінального кодексу України, ОСОБА_2 за ч.2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 14 – ч.3 ст. 332 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України, ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України та ОСОБА_3 за ч.2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень під час іспитового строку, в тому числі тяжкого злочину, пов`язаного з насильством. Вона є організатором злочинних діянь, не має міцних соціальних зв`язків, не працює, не навчається, раніше судима. Ризики, що були встановлені слідчим суддею та підтверджувались судом під час обрання запобіжного заходу та продовження строків тримання її під вартою, не зменшились. А відтак, на думку прокурора, інші запобіжні заходи не забезпечать її належну процесуальну поведінку.

Захисники обвинуваченої ОСОБА_1 - адвокати Палєй Ю.А., Лисович І.І. проти задоволення клопотання прокурора заперечили. Просили змінити обвинуваченій запобіжний захід на домашній арешт. Зазначили, що на даний час відсутня потреба у триманні ОСОБА_9 під вартою, прокурором не доведено існування передбачених КПК України ризиків. Так, потерпілий вже був допитаний в судовому засіданні, тому ризик впливу на останнього не може бути врахований судом. Зазначили, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває неповнолітня дитина – інвалід.

Обвинувачена підтримала позицію захисника.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання прокурора та клопотання сторони захисту, суд виходить з наступних вимог кримінального процесуального закону.

У ст. 315 КПК України не зазначено про право суду продовжувати дію запобіжного заходу. Проте, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Пунктом 24 ст. 3 КПК України визначено, що судове провадження – це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Таким чином, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, якщо судове провадження не було завершене до спливу відповідного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Слідчим суддею при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу була надана оцінка обґрунтованості підозри обвинуваченої ОСОБА_1 Тому, в даному судовому засіданні суд цього питання не вирішує.

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з санкцією однієї зі статей, що інкримінована обвинуваченій - ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України, у разі визнання ОСОБА_1 винуватою, вона може бути позбавлена волі на строк до дев`яти років.

Суд погоджується з позицією сторони обвинувачення, що частина ризиків, які були встановлені на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існування і на момент розгляду цього клопотання.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, в тому числі – тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, чч. 2-3 ст. 332 Кримінального кодексу України, за які законом передбачені покарання у виді позбавлення волі на строки більше п`яти років. Остання до взяття під варту не працювала. Раніше була засуджена вироком Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2017 року за ч. 2 ст. 332 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі; на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнена від відбування покарання з річним іспитовим строком. Проте, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень в період призначеного судом іспитового строку, що свідчить про те, що остання не стала на шлях виправлення.

Ці обставини свідчать про існування ризику продовження ОСОБА_1 злочинної діяльності з метою здобуття собі засобів для існування.

Дії ОСОБА_1 та вона сама як особа представляють підвищену суспільну небезпеку.

Суворість можливого покарання у сукупності з наведеним ризиком також свідчить про можливість переховування ОСОБА_1 від суду, побоюючись настання кримінальної відповідальності у випадку доведеності її винуватості.

У той же час, вирішуючи питання про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою, суд вважає недоведеними обставини, які дають підстави стверджувати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України, не може запобігти наведеним вище ризикам. Суд також враховує тривалий з об`єктивних причин розгляд кримінальної справи та відповідно тривале (більше року) тримання ОСОБА_1 під вартою.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання ОСОБА_1 під вартою перебуває за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення її належної поведінки на цей період. Продовження строку є неспівмірним меті заходу та не забезпечує виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 Кодексу.

Такий висновок суду ґрунтується також на усталеній практиці Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 11 липня 2019 року у справі "Коростильов проти України", згідно з яким надмірна тривалість досудового ув`язнення заявника визначено порушенням ст. 5 §3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У той же час, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України до обвинуваченого може бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора, під час удового провадження – судом.

За наведених вище обставин, суд вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту за наведених умов буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 , виконання нею покладених судом обов`язків у подальшому. Тому, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу суд задовольняє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 371-372 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1 – відмовити.

Клопотання захисників Лисовича І.І., Палєя Ю.А. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 – задовольнити.

Змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на цілодобовий домашній арешт за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , терміном на 60 діб – по 02 грудня 2019 року включно.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , потерпілим ОСОБА_10 ;

- здати на зберігання до відповідного органу документи, що дають право виїзду за кордон.

Виконання ухвали покласти на Головне управління Національної поліції у Львівській області, контроль – на прокурора Львівської місцевої прокуратури № 1 Максимціва Б.Б.

Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 03 жовтня 2019 року проголошено її вступну та резолютивну частини.

Повний текст ухвали проголошений 07 жовтня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семі днів з дня її постановлення.

Суддя Л.Д. Фролова