Ухвала суду № 84853774, 10.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

10 жовтня 2019 року м. Київ № 640/7092/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовомОСОБА_1 доВідділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про про визнання протиправною та скасування постанови №49574528 В С Т А Н О В И В:

22 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 26.04.2017 в рамках виконавчого провадження № 49574528 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7 303 017,13 грн.

Ухвалою суду від 24.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 14 травня 2019 року о 15:00 год. Зазначено, що заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовом буде розглянута у першому підготовчому судовому засіданні.

14.05.2019 в підготовчому судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обгрунтування поданого клопотання представник зазначив, що ОСОБА_1 вже зверталася до суду в порядку цивільного судочинства, де предметом оскарження була постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 26.04.2017 у ВП № 49574528.

Ухвалою суду від 27.05.2019 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом. Клопотання представника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 26.04.2017 в рамках виконавчого провадження № 49574528 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 16.09.2019 прийнято адміністративну справу № 640/7092/19 до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10 жовтня 2019 року о 13:30 год.

У даній справі головуючим суддею Арсірієм Р.О. подано заяву про самовідвід у відповідності до вимог частини третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України яка долучена до матеріалів справи.

Суд дійшов висновку, що заява про самовідвід підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участь у розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частин 1, 3 статті 39 КАС, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною першою статті 40 КАС передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 КАС є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Приймаючи до уваги викладене та з метою усунення будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом при розгляді даної справи, об`єктивного вирішення справи, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України заяву про самовідвід слід задовольнити.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 36, статтями 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву судді Арсірія Руслана Олександровича про самовідвід - задовольнити повністю.

Відвести суддю Арсірія Руслана Олександровича від розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 26.04.2017 в рамках виконавчого провадження № 49574528 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7 303 017,13 грн.

Передати справу для визначення складу суду згідно із частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Р.О. Арсірій