Рішення № 84853766, 10.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2019 року № 640/633/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф.Засядька»доГоловного управління ДФС у Донецькій області Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2018 р. № 0086064507, № 0086084507, визнання протиправним та скасування рішення,В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Шахта ім. О.Ф.Засядька» (далі-позивач/ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька») звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі-відповідач 1/ГУ ДФС у Донецькій області) та Державної фіскальної служби України (далі-відповідач 2/ ДФС України) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2018 р. № 0086064507 та № 0086084507; визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 22.12.2018 р. № 41484/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг в частині залишення без задоволення скарг позивача та про залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 10.10.2018 р. № 0086064507 та № 0086084507.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, встановив, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 21.09.2018 р. № 336/05-99-45-07/00174846 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з екологічного податку, а спірним рішенням про результати розгляду скарг необґрунтовано відмовлено в скасуванні спірних рішень.

Відповідач 1 у письмовому відзиві на позов вказав про відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Відповідач 2 у поданому письмовому відзиві зазначив, що оскаржуване рішення про результати розгляду скарги не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для платника податків.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого грошового зобов`язання по екологічному податку ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька» (код ЄДРПОУ 00174846).

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату грошових зобов`язань по екологічному податку згідно наданих податкових накладних № 9023289970 від 25.04.2014 р. за І квартал 2014 року, № 9039164686 від 10.07.2014 за 2 квартал 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.09.2018 р. № 336/05-99-45-07/00174846 та винесено податкові повідомлення-рішення;

від 10.10.2018 р. № 0086064507, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 54 920,91 грн.;

від 10.10.2018 р. № 0086084507, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 246 599,25 грн.;

від 10.10.2018 р. № 0086064507, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 4 946,07 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірних рішень, ДФС України прийнято рішення від 22.12.2018 р. № 41484/6/99-99-11-06-01-25, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 р. № 0086064507, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 4 946,07 грн., а податкові повідомлення-рішення від 10.10.2018 р. № 0086064507 та № 0086084507 залишено без змін.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про результати розгляду скарг, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що платник податку на прибуток зобов`язаний сплачувати визначені ним податкові зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов`язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації.

За правилами підпункту 250.2.1 пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об`єктів.

Таким чином, податкове зобов`язання з екологічного податку, самостійно визначене платником податків у податковій декларації підлягає сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання такої податкової декларації, а штрафні санкції застосовуються у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено несвоєчасну сплату позивачем грошових зобов`язань по екологічному податку згідно наданих податкових накладних № 9023289970 від 25.04.2014 р. за І квартал 2014 року, № 9039164686 від 10.07.2014 за 2 квартал 2014 року, що призвело до застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно ст. 126 Податкового кодексу України.

Однак, суд звертає увагу, що строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) врегульовано статтею 114 Податкового кодексу України, відповідно до якої граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку, зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України пов`язує втрату права контролюючого органу для нарахування податкових зобов`язань із закінченням 1095-денного терміну, що настає за останнім днем сплати грошових зобов`язань (в даному випадку), а тому суд погоджується з доводами позивача про протиправність нарахувань штрафних санкцій по спірним податковим повідомленням - рішенням, відповідно до розрахунків яких, визначено суму штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань, а саме, з моменту граничного строку сплати таких зобов`язань та до моменту винесення податкових рішень минуло більше як 1095 днів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 10.05.2018 року у справі №820/3544/17.

Враховуючи, що відповідач при винесенні спірних рішень не врахував норми пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, тобто, строку давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), суд доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10.10.2018 р. № 0086064507 та № 0086084507 є протиправними, винесеними з порушеннями норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 22.12.2018 р. № 41484/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг в частині залишення без задоволення скарг позивача та про залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 10.10.2018 р. № 0086064507 та № 0086084507, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У свою чергу, приписами пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктами 56.2-56.3 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями пункту 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктами 56.8-56.9 статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Водночас, частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб віт порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду па зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Підсудність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року № К/9901/1141/18.

Отже, згідно наведеного, право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом виникає лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Як вже зазначалось, оскаржуваним рішенням про результати розгляду скарги від 22.12.2018 р. № 41484/6/99-99-11-06-01-25, скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 р. № 0086064507, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 4 946,07 грн., а податкові повідомлення-рішення від 10.10.2018 р. № 0086064507 та № 0086084507 залишено без змін.

Так, суд звертає увагу, що рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов`язку, отже сама по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки, а відтак не є рішенням суб`єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, не порушують права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині є недоведеними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі (ч. 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019 р. позивачу відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до винесення судового рішення у справі.

Виходячи з того, що позовні вимоги задоволено в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2018 р. № 0086064507 та № 0086084507, з відповідача, як суб`єкта владних повноважень, підлягає стягненню несплачений судовий збір у розмірі 4 522,80 грн. на користь Окружного адміністративного суду міста Києва, враховуючи характер заявлених позовних вимог.

При цьому, в частині відмови позову, з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині, а надані позивачем докази є достатніми для прийняття рішення по справі в порядку спрощеного провадження про часткове задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф.Засядька» (86065, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00174846) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 10.10.2018 р. № 0086064507 та № 0086084507.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) судовий збір у розмірі 4 522 (чотири тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 80 копійок на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; Рахунок отримувача - UA798999980000031244256026001; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код класифікації доходів бюджету - 22030106). Стягувачем за вказаною частиною рішення є Державна судова адміністрація України (код ЄДР: 26255795; адреса: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф.Засядька» (86065, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00174846) судовий збір у розмірі 1 921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня користь Державного бюджету України (Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; Рахунок отримувача - UA798999980000031244256026001; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код класифікації доходів бюджету - 22030106). Стягувачем за вказаною частиною рішення є Державна судова адміністрація України (код ЄДР: 26255795; адреса: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко