Рішення № 84853604, 13.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2019 року № 640/19355/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Харченка А.О.,

за участі представників сторін:

від позивача: Грачова О.В.,

від відповідача: Кокиза Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Спутнік-Крим»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО «Спутнік-Крим» (далі - позивач, ТОВ «НВО «Спутнік-Крим») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2018 №0051931404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2018 відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Селінкс Україна», ТОВ Статус Альянс», ТОВ «Праймкорп» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на те, що податковий кредит сформований на підставі відповідних первинних документів та висновки відповідача про його завищення є безпідставними.

Представником відповідача позовні вимоги не визнано та зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства. Посилався на відсутність реального характеру взаємовідносин позивача із ТОВ «Селінкс Україна», ТОВ Статус Альянс», ТОВ «Праймкорп».

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу від 06.09.2018 №13522, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «НВО «Спутнік-Крим» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Селінкс Україна» за серпень 2016 року, ТОВ «Статус Альянс» за вересень 2016 року та з ТОВ «Праймкорп» за жовтень, листопад та грудень 2016 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 20.09.2018 №919/26-15-14-04-05/39039742, згідно із висновками якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «НВО «Спутнік-Крим» пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 93244,00 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду якого відповідачем висновки акта залишено без змін, а заперечення без задоволення, про що ТОВ «НВО «Спутнік-Крим» повідомлено листом від 10.10.2018 №79901/10/26-15-14-04-05 (т. І а.с. 69-80).

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2018 №0051931404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 139 866,00 грн., в тому числі основний платіж - 93244,00 грн., штрафні санкції - 46 622,00 грн. (т. І а.с. 67).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачем оскаржено їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту акта перевірки від 20.09.2018 №919/26-15-14-04-05/39039742 слідує, що контролюючим органом поставлено під сумнів реальність господарських відносин ТОВ «НВО «Спутнік-Крим» із контрагентами ТОВ «Селінкс Україна», ТОВ «Статус Альянс» та ТОВ «Праймкорп».

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Селінкс Україна» до матеріалів справи надано оборотно-сальдову відомість, інформацію про розподіл товарно-матеріальних цінностей, копії наступних документів: рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківських виписок, квитанцій про реєстрацію податкових накладних, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (т. І а.с. 126-176).

Відповідно до зазначених документів позивачем придбано у ТОВ «Селінкс Україна» будівельні матеріали.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за серпень 2016 року у сумі 21 584 грн.

Вказані первинні документи від імені ТОВ «Селінкс Україна» підписано директором ОСОБА_1

Відповідачем вказано на те, що основним видом діяльності ТОВ «Селінкс Україна» за КВЕД є 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за серпень 2016 року зареєстровано 1 особу.

На думку відповідача господарські операції позивача TOB «Селінкс Україна» неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності. Крім того, відповідачем поставлено під сумнів операції по перевезенню вантажу, оскільки транспортний засіб, вказаний у товарно-транспортних накладних (Renaut Тrafic, АА3441МВ) на момент здійснення операції не мав полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який є обов`язковим згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 №1306.

Крім того, відповідачем зазначено про те, що згідно даних, що містяться в інформаційній системі «Єдиний реєстр податкових накладних», встановлено декларування позивачем операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту її реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження (введення в обіг при первинному продажі) від контрагентів ідентифікованого товару на які позивачем від контрагента TOB «Селінкс Україна» задекларовано податковий кредит.

З матеріалів справи слідує, що до перевірки ТОВ «НВО «Спутнік-Крим» не надано документів, що підтверджують якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару а саме: сертифікати відповідності товарів, паспорта заводів виробників, дозволи та свідоцтва, щодо підтвердження якості, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов`язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ДСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника).

Відповідно до матеріалів перевірки, у TOB «Селінкс Україна» відсутні трудові ресурси, що необхідні для виконання діяльності в значних обсягах, номенклатура та обсяг наданих послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності зокрема, товари. Відповідні товари за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавалися даним контрагентом.

Відповідачем також надано до матеріалів справи копію протоколу допиту свідка (досудове розслідування №32017100060000024) громадянина ОСОБА_1 , що являвся засновником, директором та головним бухгалтером TOB «Селінкс Україна» у період взаємовідносин із позивачем. Відповідно до цих пояснень ОСОБА_1 не має відношення до господарської діяльності ТОВ «Селінкс Україна», не підписував первинні документи та йому не відомо за яких обставин його було зареєстровано як засновника та директора даного товариства (т. VІІ а.с. 7, 8).

Стосовно господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Праймкорп» судом встановлено наступне.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Праймкорп» до матеріалів справи надано оборотно-сальдові відомості, інформацію про розподіл товарно-матеріальних цінностей, копії наступних документів: рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківських виписок, квитанцій про реєстрацію податкових накладних, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (т. V а.с. 1-80).

Відповідно до зазначених документів позивачем придбано у ТОВ «Праймкорп» будівельні матеріали.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за жовтень, листопад та грудень 2016 року у сумі 69897 грн.

Вказані первинні документи від імені ТОВ «Праймкорп» підписано директором ОСОБА_2

Відповідачем вказано на те, що основним видом діяльності ТОВ «Праймкорп» за КВЕД є 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за жовтень, листопад та грудень 2016 року зареєстровано 1 особу.

На думку відповідача господарські операції позивача ТОВ «Праймкорп» неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності. Крім того, відповідачем поставлено під сумнів операції по перевезенню вантажу, оскільки транспортний засіб, вказаний у товарно-транспортних накладних (Renaut Тrafic, АА3441МВ) на момент здійснення операції не мав полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який є обов`язковим згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 №1306.

Крім того, відповідачем зазначено про те, що згідно даних, що містяться в інформаційній системі «Єдиний реєстр податкових накладних», встановлено декларування позивачем операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту її реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження (введення в обіг при первинному продажі) від контрагентів ідентифікованого товару на які позивачем від контрагента ТОВ «Праймкорп» задекларовано податковий кредит.

З матеріалів справи слідує, що до перевірки ТОВ «НВО «Спутнік-Крим» не надано документів, що підтверджують якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару а саме: сертифікати відповідності товарів, паспорта заводів виробників, дозволи та свідоцтва, щодо підтвердження якості, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов`язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ДСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника).

Відповідно до матеріалів перевірки, у ТОВ «Праймкорп» відсутні трудові ресурси, що необхідні для виконання діяльності в значних обсягах, номенклатура та обсяг наданих послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності зокрема, товари. Відповідні товари за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавалися даним контрагентом.

Відповідачем також надано до матеріалів справи копію протоколу допиту свідка (досудове розслідування №32017100060000101) громадянина ОСОБА_2 , що являвся засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Праймкорп» у період взаємовідносин із позивачем. Відповідно до цих пояснень ОСОБА_2 не має відношення до господарської діяльності ТОВ «Праймкорп», не підписував первинні документи та йому не відомо за яких обставин його було зареєстровано як засновника та директора даного товариства (т. VІІ а.с. 16-21).

Стосовно господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Статус Альянс» судом встановлено наступне.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Статус Альянс» до матеріалів справи надано оборотно-сальдову відомість, інформацію про розподіл товарно-матеріальних цінностей, копії наступних документів: рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківських виписок, квитанцій про реєстрацію податкових накладних, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (т. VІ а.с. 140-158).

Відповідно до зазначених документів позивачем придбано у ТОВ «Статус Альянс» будівельні матеріали.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за вересень 2016 року у сумі 1763 грн.

Вказані первинні документи від імені ТОВ «Статус Альянс» підписано директором ОСОБА_3

Відповідачем вказано на те, що основним видом діяльності ТОВ «Статус Альянс» за КВЕД є 46.31 - оптова торгівля фруктами й овочами. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за вересень 2016 року зареєстровано 1 особу - директор.

На думку відповідача господарські операції позивача ТОВ «Статус Альянс» неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Крім того, відповідачем зазначено про те, що згідно даних, що містяться в інформаційній системі «Єдиний реєстр податкових накладних», встановлено декларування позивачем операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту її реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження (введення в обіг при первинному продажі) від контрагентів ідентифікованого товару, на які позивачем від контрагента ТОВ «Статус Альянс» задекларовано податковий кредит.

Відповідачем зазначено, що аналізом інформації, наявної в базах даних ДФС України, щодо TOB «Статус Альянс» встановлено, відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення наданих послуг, зокрема, виявлено відсутність основних засобів на балансі підприємства, а також відсутня інформація, що підтверджувала оренду основних засобів TOB «Статус Альянс» у контрагентів- постачальників.

Крім того, відповідачем вказано на наявність кримінального провадження №32017100000000024 від 13.02.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205, частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Також надано до матеріалів справи копію протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_3 , що являвся засновником, директором та головним бухгалтером TOB «Статус Альянс» у період взаємовідносин із позивачем. Відповідно до цих пояснень ОСОБА_3 не має відношення до господарської діяльності TOB «Статус Альянс», не підписував первинні документи та йому не відомо за яких обставин його було зареєстровано як засновника та директора даного товариства (т. VІІ а.с. 9-12).

Досліджуючи питання правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами, суд враховує наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наявність у позивача належним чином формально оформлених податкових накладних не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Так, відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем вказано на те, що у контрагентів позивача - ТОВ «Селінкс Україна», ТОВ Статус Альянс», ТОВ «Праймкорп» відсутні основні засоби, недостатня кількість трудових ресурсів, контролюючим органом не встановлено ланцюг постачання товару, реалізованого позивачу, що дозволяє дійти висновку про неможливість здійснення названими контрагентами операцій, що задекларовані у податковій звітності, а також відсутність реального характеру господарської операції між позивачем і даними товариствами, що позбавляє права ТОВ «НВО «Спутнік-Крим» на формування податкового кредиту по взаємовідносинам із даними товариствами.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарчої операції відсутнє, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, надані позивачем первинні документи стосовно взаємовідносин із ТОВ «Селінкс Україна», ТОВ Статус Альянс», ТОВ «Праймкорп» суд не приймає як доказ реальності здійснення фінансово-господарської діяльності із вказаними контрагентами з огляду на не підтвердження належними і допустимими доказами реальності спірних господарських операцій.

За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами реальність господарських взаємовідносин із ТОВ «Селінкс Україна», ТОВ Статус Альянс», ТОВ «Праймкорп», а висновки контролюючого органу про те, що такі взаємовідносини не мали реального характеру є обґрунтованими.

Наведена правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.04.2018 у справі №826/1374/16, від 28.02.2019 у справі №826/10838/15, від 11.09.2018 у справі №806/1454/15.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є правомірними, а позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2018 №0051931404 задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Спутнік-Крим» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2018 №0051931404 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.Повний текст судового рішення виготовлено 04.10.2019.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «НВО «Спутнік-Крим» (код ЄДРПОУ 39039742, адреса: 03179, м. Київ, вул. Верховинна, 91).

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Суддя Н.М. Клименчук