Рішення № 84853518, 09.10.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року справа № 580/2793/19

19 годин 26 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 580/2793/19

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник позивача Краснюк О.М. - за довіреністю]

до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (бул. Шевченка, 185,

м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34924330) [представник відповідача Власенко У.О. - за довіреністю]

про скасування постанови про накладення штрафу, постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, прийняв рішення.

10.09.2019 Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, просить:

- скасувати постанови ВП № 59426462 від 16.07.2019 про накладення штрафу у сумі 5100 грн, від 16.07.2019 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 167 грн, від 27.06.2019 про стягнення виконавчого збору у сумі 16692 грн.

Ухвалою від 01.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, судове засідання призначено на 08.10.2019. Ухвалою від 08.10.2019 оголошено перерву до 09.10.2019.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області отримало 08.07.2019 постанову про стягнення виконавчого збору від 27.06.2019 у сумі 16692 грн у ВП №59426462 та постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенко М.А. від 16.07.2019 ВП №59426462 про стягнення з Головного управління витрат виконавчого провадження у сумі 167 грн, постанови від 16.07.2019 про накладення штрафу у сумі 5100 грн. Позивач вважає, що зазначені постанови прийнято з порушенням строку та норм Закону України «Про виконавче провадження», тому належать скасуванню. Щодо постанови від 16.07.2019 про накладення штрафу у сумі 5100 грн позивачем зазначено, що листом від 16.07.2019 №64033/08-02 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило державного виконавця про виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження у добровільному порядку та у межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду до відкриття виконавчого провадження - здійснило перерахунок коштів. Згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VІІ фінансове забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб за рахунок бюджетних коштів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до Конституції та законів України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів державного бюджету, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Бюджетного кодексу України. Позивач зазначає, що виплата коштів ОСОБА_1 буде здійснюватись відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 365 та у межах повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії. Поважними у розумінні наведених норм Закону можуть вважатися об`єктивні причини, що унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення. Позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю фінансування неможливо з боку виконавця стверджувати про невиконання рішення суду боржником у частині фактичної невиплати перерахованої пенсії без поважних причин та застосуванням штрафу, передбаченого статтею 75 Закону № 1404. У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на постанову Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а та від 13.06.2018 у справі № 757/2954/14-а. У обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови від 16.07.2019 ВП №59426462 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 167 грн позивачем зазначено, що витрати виконавчого провадження є безпідставними, необґрунтованими та завищеними щодо їх кількості та вартості. Безпідставність витрат у тому, що не було необхідності їх проводити у тій кількості, у якій вони проведені, позаяк рішення, що стало підставою для відкриття виконавчого провадження виконано до відкриття виконавчого провадження. У обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови від 27.06.2019 ВП №59426462 про стягнення виконавчого збору у сумі 16692 грн позивачем зазначено, що положення Закону № 1404, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору. Державний виконавець не вчинив будь-яких дій, що би свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 10 Закону № 1404, зокрема перевірки виконання рішення суду з боку управління. Рішення суду у справі № 580/771/19 може бути виконана лише Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, державний виконавець не має можливості без участі боржника в примусовому порядку виконати дане рішення. Зазначене свідчить про те, що державним виконавцем безпідставно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 27.06.2019 ВП № 59426462. У обґрунтування позиції позивач посилався на постанову Вищого господарського суду України від 12.01.2016 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 у справі № 802/354/17-а, де зазначено, що оскільки судове рішення, що належало виконанню, може бути виконане лише боржником, а державний виконавець не може без участі боржника у примусовому порядку виконати дане рішення, то виконавчий збір не стягується. Представник позивача у судовому засіданні 09.10.2019 просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач позов не визнав, 09.10.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що накладення штрафу є виконавчою дією у межах процедури з метою виконання судових рішень. Накладення штрафу у процедурі виконавчого провадження є гарантією захисту інтересів стягувача та розглядається у контексті «права на справедливий суд». У відзиві зазначено, що у разі відсутності коштів державного бюджету на погашення боргу за рішенням суду, боржник мав би надати докази поважності причин неможливості виконання рішення суду, докази того, які саме зусилля та заходи вжито боржником на виконання рішення суду, як саме боржник сприяє внесенню відповідних змін до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік для проведення соціальних виплат, чи звертався боржник із зверненнями до керівництва з проханням вирішити дане питання. Відповідачем зазначено, що боржник у межах строку виконання не звертався ні з заявами про відстрочення виконання рішення суду, ні з заявами про зміну способу та порядку виконання рішення суду. У зв`язку із невиконанням рішення суду, не здійснення заходів спрямованих на здійснення виплати згідно виконавчого листа, державним виконавцем було здійснено захід, що спрямований на примусове виконання та прийнято постанову про накладення штрафу від 16.07.2019 ВП № 59426462 у сумі 5100 грн. Відповідач вважає, що єдиним заходом, що Закон № 1404 дозволяє застосовувати до боржника у випадку невиконання рішення суду зобов`язального характеру - є штраф. У випадку скасування судом постанови, орган виконавчої служби буде позбавлений можливості виконати свої функціональні обов`язки щодо виконання рішення суду. Щодо правомірності постанови від 16.07.2019 ВП № 59426462 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 167 грн відповідачем зазначено, що відповідно до пункту 2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. У постанові зазначено детальний розрахунок витрат: папір офісний А-4/80 Laser-Сору кількість аркушів / 0,14 1 шт; поштові витрати: конверт маркований (кількість 5, вартість 8,00 грн = 40 грн.), рекомендований лист без повідомлення кількість 3, вартість 13,00 грн = 39,00 грн; обслуговування комп`ютерної техніки, що використовується державним виконавцем 6,80 грн; витрати з роздрукування документів: заправка картриджів - НР85А кількість 1 шт - 3,45 грн, відновлення картриджа кількість 1 шт - 2,80 грн; користування АСВП 69,00 грн; канцелярські товари (стержні для ручок, ручки, коректори, швидкозшивач, клей, скоби, скріпки, книга обліку, фарба для печаток, файл) 1,19 грн; всього фактичних витрат: 34 аркуша. Вартість витрат на канцелярські товари зазначена у сумі 1,19 грн відповідно до наданого Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області середнього розрахунку канцтоварів на одне виконавче провадження. У обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваної постанови від 27.06.2019 ВП № 59426462 про стягнення виконавчого збору у сумі 16692 грн відповідачем зазначено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених Законом № 1404, виконавчий збір не є відповідальністю за невиконання судового рішення у добровільному порядку у встановлений державним виконавцем строк, оскільки за своєю правовою природою виконавчий збір є встановленою законом платою за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. У обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на постанови Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №816/823/17, від 02.05.2018 у справі №6/212/08. Представник відповідача у судовому засіданні 09.10.2019 просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404 примусовому виконанню належать рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках. Згідно частини 1 статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі № 580/771/19 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, оформлену листом від 03.09.2018 за вих. № 946/К-10 у частині проведення виплати ОСОБА_1 доплати пенсії за період з 11.09.2017 до 30.11.2018 у сумі 16831 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн 32 коп; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 не виплачену доплату до пенсії за період з 11.09.2017 до 30.11.2018 у сумі 16831 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн 32 коп; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. Зазначене рішення набрало законної сили за результатами апеляційного оскарження 07.06.2019 (ЄДРСР 81279155).

Постановою від 27.06.2019 відкрито виконавче провадження ВП № 59426462 з виконання виконавчого листа від 27.06.2019 у справі № 580/771/19, боржника повідомлено про необхідність протягом 10 робочих днів виконати рішення суду (а.с.32), стягнуто з боржника - юридичної особи виконавчий збір відповідно до статті 27 Закону № 1404 за примусове виконання рішення немайнового характеру у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Постановою від 27.06.2019 у ВП № 59426462 з боржника передбачено стягнути виконавчий збір у сумі 16692 грн (а.с.34).

Постановою від 16.07.2019 у ВП № 59426462 до боржника застосовано штраф у сумі 5100 гривень, позаяк боржником станом на 16.07.2019 рішення суду у справі № 580/771/19 не виконано без поважних причин. Боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та повідомлено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду (а.с.28).

16.07.2019 прийнято постанову у ВП № 59426462 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 167 грн (а.с.30).

Позивач не погоджуючись із оскаржуваними постановами звернувся за захистом порушених прав до суду.

Оцінюючи відповідність дій відповідача під час прийняття постанови від 27.06.2019 у ВП № 59426462 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 16692 грн за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає про таке.

Абзацом 2 частини 5 статті 26 Закону №1404 встановлено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Згідно частини 6 статті 26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів. Відповідно до частини 3 статті 27 Закону № 1404 за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Частиною 4 статті 27 Закону № 1404 встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору. Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Частиною 5 статті 27 Закону № 1404 визначено випадки, у яких виконавчий збір не стягується.

Суд зазначає, що пенсія за своєю правовою природою є періодичним платежем, однак за виконавчим листом №580/771/19 не передбачалося стягнення періодичних платежів, натомість боржника зобов`язано вчинити дії - виплатити не виплачену доплату до пенсії за період з 11.09.2017 до 30.11.2018 у сумі 16831 грн 32 коп. Станом на час розгляду справи рішення у справі № 580/771/19 не виконано.

Відповідно до пункту 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Пунктом 13 розділу 9 Інструкції № 512/5 встановлено, що під час виконання рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 1 статті 37 Закону закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 Закону), 11 частини 1 статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та належить виконанню у порядку, передбаченому Законом та Інструкцією. Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.

Оцінюючи доводи позивача щодо врахування судової практики, зокрема висновків у постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2016 та постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 у справі № 802/354/17-а, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 712/1684/17 (ЄДРСР 83513720) зроблено висновок, що стягнення виконавчого збору під час відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Судом враховано, що у постанові про відкриття виконавчого провадження (а.с.15), отриманій позивачем 08.07.2019 за вх.20510/07 (а.с.14) боржнику визначено десять робочих днів для виконання рішення суду, тобто до 22.07.2019 позивач повинен був повідомити відповідача. Судом встановлено, що відповідача повідомлено тотожними за змістом відомостями про причини неможливості проведення виплат - вх.19.07.2019 без додатків (а.с.95) щодо вжитих заходів та вх.13.08.2019 (а.с.101) з додатком - лист від 24.07.2019 за № 66224/04-01 про звернення відповідача до заступника Голови правління Пенсійного фонду України про надання дозволу на фінансування пенсії ОСОБА_1 у сумі 16831,32 грн на виконання рішення суду (а.с.102), тобто недотримано пункт 5 Порядку № 649 у частині доказів реалізації механізму погашення заборгованості. Позивач звернувся до ПФУ після 22.07.2019 листом від 24.07.2019 за вих.№ 66224/04-01 (а.с.102).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що належить виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що належить виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про скасування постанови про стягнення виконавчого збору належить відмовити.

Оцінюючи відповідність дій відповідача під час прийняття постанови від 16.07.2019 у ВП № 59426462 про накладення штрафу у сумі 5100 грн за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчих дій має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Частиною 2 статті 63 Закону № 1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що належить негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно статті 75 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі № 580/771/19 не виплачено кошти з посиланням на відсутність фінансових ресурсів та встановленого порядку виплат, про що повідомлено відповідача листом від 16.07.2019 № 64033/08-02 без додатків на підтвердження вжиття заходів з виконання рішення суду (а.с.11, а.с.95), зареєстрованим відповідачем 19.07.2019 та листом від 08.08.2019 з підтвердженням скерування звернення до керівництва ПФУ із зазначенням потреби у фінансуванні, тобто про поважність причин не проведення виплати мотивовано повідомлено відповідача з пропуском встановленого строку державним виконавцем.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення № 28-2) Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України. Відповідно до підпункту 8 пункту 4 Положення № 28-2 основним завданням Управління, зокрема є фінансування та виплата пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, що згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Згідно з пунктом 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, окрім іншого, планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій та інших виплат, що згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Відповідно до підпункту 3 та 8 пункту 4 Положення № 28-2 планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, що згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Згідно ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Органи Пенсійного фонду України здійснюють виплату пенсій лише у межах видатків, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету та бюджету Пенсійного Фонду України.

У постанові від 22.11.2016 у справі №21-1907а16 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України сформувала правовий висновок, згідно з яким невиконання судового рішення Управлінням Пенсійного фонду України у частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання коштів. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (ЄДРСР 71834551), 21.02.2018 у справі №814/2655/14 (ЄДРСР 72404814), 10.09.2019 у справі №0840/3476/18 (ЄДРСР 84165920).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 (далі - Порядок № 649) цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на цю мету. Згідно пункту 11 боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоду виплати пенсії зобов`язаний здійснити виплату стягувачу суми, що належить виплаті, у порядку статті 47 зазначеного Закону.

Судом встановлено, що відповідача повідомлено тотожними за змістом відомостями про причини неможливості проведення виплат - вх.19.07.2019 без додатків (а.с.95) та вх.13.08.2019 (а.с.101) з додатком - лист від 24.07.2019 за № 66224/04-01 звернення відповідача до заступника Голови правління Пенсійного фонду України про надання дозволу на фінансування пенсії ОСОБА_1 у сумі 16831,32 грн на виконання рішення суду (а.с.102).

Суд зазначає, що постанову від 27.06.2019 про відкриття ВП № 59426462 отримано позивачем 08.07.2019, що підтверджується відміткою про отримання вх. № 20511/07 (а.с.33). Десятиденний термін на виконання постанови щодо виконання рішення суду закінчився 22.07.2019. Тобто, оскаржувану постанову від 16.07.2019 прийнято передчасно без урахування десятиденного терміну на виконання з боку позивача та за відсутності реагування на лист про причини неможливості проведення виплат - вх.19.07.2019 без додатків (а.с.95), що аналогічний за змістом вх.13.08.2019 (а.с.101) з додатком.

Разом з тим, зазначена обставина про повідомлення механізму проведення виплат з метою отримання дозволу на фінансування пенсії ОСОБА_1 не свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин з боку позивача.

Оцінюючи відповідність дій відповідача під час прийняття постанови від 16.07.2019 у ВП № 59426462 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 167 грн за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 Закону №1404 кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Згідно з частиною 2 статті 42 Закону №1404 витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Абзацом 3 частини 3 статті 42 Закону №1404 передбачено, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1404 на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Суд зазначає, що компетенція державного виконавця приймати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження обумовлена статтею 42 Закону № 1404.

Відповідно до пункту 2 Розділу VІ Інструкції № 512/5 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її прийняття. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження приймається на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини 1 статті 37 Закону № 1404, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону № 1404. У разі якщо під час закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження не стягнуто, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і належить виконанню у порядку, встановленому Законом.

Згідно з розділом I видів та розмірів витрат виконавчого провадження, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 (далі - Наказ № 2830/5) до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку), плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Відповідно до частин 1 і 2 Розділу ІІ Наказу № 2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах; розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта».

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2016 № 3917/5 «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з 08.05.2018 плата за користування системою становить 69,00 грн. за кожне відкрите виконавче провадження.

Суд дійшов висновку, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний співмірний розрахунок витрат, понесених державним виконавцем, із зазначенням їх видів та розміру усіх складових загальної суми. Розрахунки, наведені в оскаржуваній постанові, відповідають встановленим Наказом № 2830/5 вимогам станом на дату їх обрахунку, позивачем як суб`єктом владних повноважень у контексті принципів належного урядування не надано обґрунтованих доводів і розрахунків на підтвердження власних сумнівів у завищенні таких витрат, у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги про скасування постанови від 16.07.2019 у ВП № 59426462 у сумі 167 грн належить відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 750/6793/17 (ЄДРСР 81214927), 05.04.2018 у справі № 750/4352/17 (ЄДРСР 73249946), 26.07.2018 у справі №751/5321/17 (ЄДРСР 75510981).

Оцінюючи дії відповідача за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо правомірності прийняття постанови ВП № 59426462 від 16.07.2019 про накладення штрафу у сумі 5100 грн, суд зазначає, що відповідач приймаючи зазначену постанову, діяв без дотримання строків, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, скасувавши постанову від 16.07.2019 у ВП № 59426462 про накладення штрафу у сумі 5100 грн.

Відповідно до частин 2, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У випадку часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивачем є суб`єкт владних повноважень, позов задоволено частково і позивачем не надано доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 139, 242-245, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Cкасувати постанову державного виконавця від 16.07.2019 у ВП № 59426462 про накладення штрафу у сумі 5100 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255, 272 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 272, 293, частиною 6 статті 287, статтями 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538];

відповідач: Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області [бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34924330].

Повне судове рішення складено і проголошено 09.10.2019.

Суддя Л.В. Трофімова