Рішення № 84852161, 10.10.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3595/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альміра" (вул. Будька, б.47, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300) до приватного виконавця Пишного Артема Володимировича (вул. Дмитрівська, 35В, м. Київ 54, 01054), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул. Будька, б.47, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300) про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

24 вересня 2019 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Альміра" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця Пишного Артема Володимировича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про визнання протиправними та скасування постанови від 10.07.2019 про відкриття виконавчого провадження №59516223, постанови від 10.07.2019 про відкриття виконавчого провадження №59513987.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанов приватного виконавця про відкриття виконавчих проваджень №59516223 та 59513987, оскільки останній не мав жодних правових підстав для прийняття до виконання наказів Господарського суду Полтавської області та відкриття вказаних виконавчих проваджень у виконавчому окрузі м. Києва. Місце реєстрації та здійснення господарської діяльності боржника за виконавчими провадженнями ТОВ "Гадячсир" в м. Гадяч Полтавської області. Таким чином, оскаржувані постанови, на думку позивача, прийнято з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Ухвалою суду від 30.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12:00 год. 10.10.2019. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Торговий дім "Пальміра" Дочірнє підприємство компанії "Пальма Груп С.А." (Швейцарія).

У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду електронною поштою та, у подальшому поштою, приватний виконавець просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що при відкритті виконавчого провадження №58279645 приватним виконавцем не було порушено приписів статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки до виконавця стягувачем подано заяву про примусове виконання виконавчого документу із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) у межах виконавчого округу м. Києва, а саме: АТ "УКРСОЦБАНК" МФО 3 00023, АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" МФО 300614, АТ "ПРАВЕКС БАНК" МФО 380838, АТ "Укрексімбанк" МФО 322313, АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" МФО 300614, АТ "ОТП БАНК" МФО 300528, АТ "УКРСИББАНК" МФО 322313, Київська філія ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПІВДЕНКОМБАНК" МФО 320876. Грошові кошти є різновидом майна та в даному випадку місцезнаходженням такого майна є м. Київ, оскільки кошти перебувають на рахунках, відкритих у банківських установах, місцезнаходження яких м. Київ.

Представник позивача до суду з`явився, надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належно повідомленим про дату, час та місце його проведення.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися.

Представник Торгового дому "Пальміра" Дочірнє підприємство компанії "Пальма Груп С.А." (Швейцарія) надіслав до суду електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи та проведення наступних судових засідань в режимі відеоконференції, яке у зв`язку зі стислими строками розгляду вказаної категорії справ було відхилено судом протокольною ухвалою від 10.10.2019.

Відповідно до приписів частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи положення частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

10.07.2019 на адресу приватного виконавця надійшли заяви від Торгового дому "Пальміра" Дочірнього підприємства компанії "Пальма Груп С.А." (Швейцарія) про примусове виконання наказів Господарського суду Полтавської області, у яких останній просить виконавця:

- відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника виконавче провадження з примусового виконання наказу №917/1775/16, виданого Господарським судом Полтавської області 22.03.2019, про стягнення із ТОВ "Гадячсир" (вул. Будька, буд.47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 33460268) на користь Торгового дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія), (1665 км автошляху Санкт-Петербург - Київ - Одеса, Біляївський район, Одеська область, 65031; ідентифікаційний код 25422297) 74148,91 грн. 3% річних, 312003,56 грн. інфляційних витрат, 355551,83 грн. пені та 48644,41 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви;

- відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника виконавче провадження з примусового виконання наказу №917/1775/16, виданого Господарським судом Полтавської області 22.03.2019, про стягнення із ТОВ "Гадячсир" (вул. Будька, буд.47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 33460268) на користь Торгового дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія), (1665 км автошляху Санкт-Петербург - Київ - Одеса, Біляївський район, Одеська область, 65031; ідентифікаційний код 25422297) 2531030,23 грн. основного боргу.

В заявах стягувач зазначив про відомі йому рахунки боржника, відкриті у банківських установах - АТ "Укрсоцбанк", АТ "Креді Агріколь Банк", в Київській філії ПАТ КБ "Південкомбанк", АТ "Правексбанк", АТ "Укрексімбанк", АТ "ОТП Банк", АТ "Укрсиббанк", в Полтавському ГРУ АТ "Приватбанк", Полтавське обласне управління АТ "Ощадбанк".

На підставі поданих заяв Торговим домом "Пальміра" Дочірнє підприємство компанії "Пальма Груп С.А." (Швейцарія) приватним виконавцем 10.07.2019 винесено:

- постанову про відкриття виконавчого провадження №59516223 з примусового виконання наказу №917/1775/16, виданого Господарським судом Полтавської області 22.03.2019, про стягнення із ТОВ "Гадячсир" на користь Торгового дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) 2531030,23 грн. основного боргу;

- постанову про відкриття виконавчого провадження №59513987 з примусового виконання наказу №917/1775/16, виданого Господарським судом Полтавської області 22.03.2019, про стягнення із ТОВ "Гадячсир" на користь Торгового дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) 74148,91 грн. 3% річних, 312003,56 грн. інфляційних витрат, 355551,83 грн. пені та 48644,41 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Також в цей день, приватним виконавцем прийнято постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 59513987 та № 59516223 у зведене виконавче провадження від 10.07.2019 № 59520353.

Не погодившись з винесенням приватним виконавцем постанов про відкриття виконавчого провадження №59513987 та №59516223, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

З матеріалів справи встановлено, що позовні вимоги щодо скасування постанови від 10.07.2019 про відкриття виконавчого провадження №59516223 та постанови від 10.07.2019 про відкриття виконавчого провадження №59513987 ґрунтуються на тому, що боржник ТОВ "Гадячсир" знаходиться у м. Гадяч, виконавче провадження відкрито не за місцезнаходження боржника, у боржника відсутнє майно на території міста Києва, а на банківських рахунках відсутні кошти, тому на думку позивача у приватного виконавця не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій у виконавчому окрузі м. Києва.

Перевіряючи оскаржувані постанови на відповідність критеріям ст. 2 КАС України, з урахуванням доводів позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент прийняття виконавцем спірної постанови, далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону.

При цьому, відповідно до пункту 10 частини 4 вказаної статті виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною 1 статті 5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. Пунктом 2 частини 2 цієї статті Закону у повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України "Про виконавче провадження" і Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною 3 статті 25 Закону право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (частина 6 статті 25 Закону та абзац 2 частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження”).

Частиною 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень статті 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки /статті 179 цього ж Кодексу/.

Позивачем не поданого жодного документального доказу відсутності коштів ТОВ "Гадячсир" на вказаних рахунках, зокрема, довідок банків про залишок коштів станом на 10.07.2019 (на дату відкриття спірних виконавчих проваджень).

При цьому судом встановлено, що АТ "Приватбанк" листом від 17.07.2019 повідомив про прийняття до виконання постанови про арешт коштів боржника та про недостатність кошів на рахунках, а надіслані приватним виконавцям платіжні вимоги були повернуті без виконання АТ "Укрсоцбанк" з відміткою, що на рахунку не має інших ніж арештованих коштів.

Отже, матеріалами виконавчого провадження підтверджено наявність на рахунках, відкритих у АТ "Приватбанк" та АТ "Укрсоцбанк" грошових коштів, належних ТОВ "Гадячсир".

Таким чином, за наявності документальних доказів наявності на рахунках ТОВ "Гадячсир" грошових коштів, суд вважає обґрунтованим прийняття приватним виконавцем постанови від 10.07.2019 про відкриття виконавчого провадження №59516223, постанови від 10.07.2019 про відкриття виконавчого провадження №59513987.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що позивач фактично не погоджується з прийнятими приватним виконавцем постановами від 10.07.2019 про відкриття виконавчого провадження, оскільки відкриття виконавчого провадження та послідуюче накладення арешту на кошти ТОВ "Гадячсир", завдало економічної шкоди ТОВ "Альміра" (учаснику/засновнику ТОВ "Гадячсир"), створюючи непередбачені негативні фінансово-економічні наслідки, що може призвести до втрати позивачем найбільшого активу - ТОВ "Гадячсир" у зв`язку з потенційним банкрутством останнього.

Однак, вказана обставина не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень та жодним чином не порушує права та охоронювані інтереси позивача.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Викладені висновки кореспондуються із нормами п. п. 1, 8 частини першої статті 4, статті 5, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Правова позиція щодо обов`язкової умови надання правового захисту судом, як от наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 грудня 2015 року у справі №21-5361а15, від 1 грудня 2015 року у справі №21-3222а15, від 08 грудня 2015 року у справі №21-5435а15.

Згідно з частиною другою статті 264 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім визначеного цим актом певного кола осіб), в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскарженим рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, ані в позові, ані під час розгляду справи судом, позивачем не наведено обґрунтованих мотивів щодо того, яким чином оскаржувані рішення відповідача порушують права позивача, тобто породжують, змінюють або припиняють його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альміра" (вул. Будька, б.47, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300 ) до приватного виконавця Пишного Артема Володимировича (вул. Дмитрівська, 35В, м. Київ 54, 01054), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" ((вул. Будька, б.47, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300), Торговий дім "Пальміра" Дочірнє підприємство компанії "Пальма Груп С.А." (Швейцарія) (1665 км. Автошляху Біляївський район, Одеська область, 65031) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва