Рішення № 84851978, 10.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року Справа № 160/8982/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В.

при секретарі судового засідання - Говорусі А.В.

за участю:

представника позивача - Верби А.П.

представника відповідача - Савенко О.О.

третьої особи - Омельченка М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови №58654717 від 23.08.2019,-

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни у виконавчому провадженні №58654717 від 23.08.2019 про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. на ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення суду позивач виконує добровільно в порядку, визначеному рішенням, побаченням батька із сином не перешкоджає, однак ОСОБА_3 не виявляє бажання бачитись із дитиною, а суд не зобов`язував її здійснювати транспортування дитини за певною адресою; постанова про відкриття виконавчого провадження не була доведена до відома, а саме провадження було відкрито незаконно тому, що на території Чечелівського району м. Дніпра ОСОБА_2 ніколи не проживала і не була зареєстрована, про що було відомо як стягувачу ОСОБА_3 так і відділу ДВС. Дана обставина підтверджується копією паспорту позивачки. Таким, чином були відсутні правові підстави для накладення штрафу визначені ст. ст. 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» на які посилався державний виконавець, а сама постанова не мотивована і оформлена із порушенням Закону, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, Положення про автоматизовано систему виконавчого провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016, Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 в тому числі оскільки не містить мотивів, за яких виконавець дійшов висновку, що боржник не виконує рішення суду, зміст вчинених боржником дій. Єдиним обгрунтуванням винесення постанови є інформація стягувача.

Ухвалою суду від 18.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

16.09.2019 до суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою суду від 24.09.2019 було зупинено провадження у справі №160/8982/19 до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Ухвалою суду від 25.09.2019 у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В. по справі №160/8982/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №58654717 від 23.08.2019 було відмовлено.

Ухвалою суду від 26.09.2019 провадження у справі № 160/8982/19 поновлено та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

30.09.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив, в якому останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що, зокрема, 18.03.2019 старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м.Дніпра Мазур А.С. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №58654717 та направлено сторонам виконавчого провадження на адреси вказані у виконавчому документі рекомендованим листом, з огляду на що, у відповідності до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення. Крім того, постанова від 23.08.2019 про накладення штрафу у розмірі 3 400 грн. на ОСОБА_2 є такою, що прийнята правомірно та у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження", яка винесена на підставі акту державного виконавця від 23.08.2019, яким було встановлено: "виходом державного виконавця за адресою місцезнаходження та реєстрації стягувача та за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , боржник ОСОБА_2 разом із дитиною ОСОБА_4 не з`явилась. Жодних поважних причин не повідомила. Рішення суду не виконується».

Щодо твердження позивача про те, що вона проживає зараз у Республіці Польща, а кореспонденція державним виконавцем направляється їй на адресу в Україні, то відповідач зауважив, що таке твердження не відповідає дійсності, що спростовується Актом державного виконавця від 27.08.2019, згідно з яким було відкрито 12 поштових конвертів, які повернулись на адресу Чечелівського ВДВС м.Дніпра, які направлялись ОСОБА_2 , за її адресами, а саме: АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 . У вказаних конвертах було виявлено: 1) відповідь ОСОБА_2 від 08.04.2019 з додатками та постанови про відкриття виконавчих проваджень; 2) виклик державного виконавця від 05.07.2019, вимоги №15528, №15522, постанови про накладення штрафів. Згідно із відповіді Генерального консула України в Кракові, що факт перебування на тимчасовому/постійному консульському обліку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не виявлено.

Ухвалою суду від 03.10.2019 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 .

07.10.2019 до суду від ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, в яких останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що погодження на навчання за кордоном його сина він не надавав, а також враховуючи те, що на початковому етапі формування світогляду його сина, він повинен навчатись в рідній країні у дусі патріотизму та любові до Батьківщини, досконало вивчити рідну мову, історію та звичаї свого народу, що в свою чергу не є перешкодою для того, щоб в подальшому йому навчатись за межами України. Незаконне утримання малолітнього сина ОСОБА_3 та його навчання за межами України впливає на невиконання судового рішення загалом.

07.10.2019 до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про витребування доказів, однак суд не знайшов підстав для його задоволення, оскільки письмовому клопотанні, не зазначає обставини, ягі можуть підтвердити визначені докази, або аргументи, які вони можуть спростувати в даній справі. Не зазначає заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цих доказів самостійно, не надає належних та допустимих письмових доказів вжиття таких заходів.

Третьою особою ОСОБА_3 подане клопотання про особисту участь позивача як свідка - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . про відомі їм обставини, що мають для справи, однак суд не знайшов підстав для визнання явки у судове засідання ОСОБА_2 обов`язковою, та допиту саме як свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки позивач, представник позивача та третя особа надали свої пояснення про відомі їм обставини щодо предмету позову.

У судовому засіданні 10.10.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити у їх задоволенні повністю посилаючись на обставини, викладені у відзиві та письмові пояснення третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 у справі № 175/5360/13-ц, провадження № 22-ц/774/1579/18 http://reestr.court.gov.ua/Review/74583269):

- апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 - задоволено частково;

- рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 в частині: заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_3 , виїзд за межі України та в`їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові ОСОБА_4 : в задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та в задоволених частково позовних вимог ОСОБА_6 , в частині задоволених частково позовних вимог ОСОБА_8 скасоване;

- у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_3 , виїзд за межі України та в`їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові ОСОБА_4 відмовлено;

- у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління - служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про зміну способу участі батька у вихованні дитини відмовлено;

- у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради та Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про встановлення способу та порядку спілкування з ним відмовлено;

- у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_8 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради, Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації та ОСОБА_6 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про порядку спілкування з ним відмовлено;

- в іншій частині рішення залишено без змін.

02.07.2018 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області на підставі постанови апеляційного суду від 01.06.2018 видано виконавчий лист по справі № 175/5360/13-ц, згідно якого суд вирішив (http://reestr.court.gov.ua/Review/77068235):

1) зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) встановити наступний час та дні для зустрічей батька з сином:

- батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини - 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року;

- кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_3 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_2 ;

- спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_3 , без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнюй половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків;

- щоденне вільне спілкування з сином телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами;

- день народження сина 08 листопада з 09:00 години до 20:00 години 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018...) за місцем мешкання ОСОБА_3 ;

- день народження ОСОБА_3 . 11 червня з 09:00 години до 20:00 години 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини;

- під час хвороби дитини з 09:00 години до 20:00 години за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду;

- вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу.

Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2018 у справі № 175/5360/13-ц провадження № 61-37709ск18:

- відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року у справі № 175/5360/13-ц;

- зупинено дію рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 175/5360/13-ц, провадження № 61-37709св18 (http://reestr.court.gov.ua/Review/80112220):

- касаційні скарги ОСОБА_2 , подані її представниками ОСОБА_7 та Вербою Андрієм Петровичем , і касаційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення;

- рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 залишено без змін;

- поновлено виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018.

18.03.2019 ОСОБА_3 звернувся до Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області з заявою від 14.03.2019 про прийняття до примусового виконання виконавчого листа та здійснення виконавчих дій за місцем проживання стягувача.

18.03.2019 старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур Анастасією Сергіївною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 58654717 з виконання виконавчого листа № 175/5360/13-ц, виданого 02.07.2018 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області.

Постанова про відкриття виконавчого провадження № 58654717 оскаржена у судовому порядку 17.04.2019 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81275321).

23.08.2019 старшим державним виконавцем Мазур А.С. було складено акт державного виконавця при виконанні виконавчого листа № 175/5360/13-ц від 02.07.2018, яким було встановлено, що виходом державного виконавця за адресою місцезнаходження та реєстрації стягувача та за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , боржник ОСОБА_2 разом із дитиною ОСОБА_4 не з`явились. Жодних поважних причин не повідомила. Рішення суду не виконується.

На підставі означеного акту, 23.08.2019 державним виконавцем у виконавчому провадженні № 58654717 було винесено постанову, якою на ОСОБА_2 було накладено штраф в розмірі 3400,00 грн. на користь держави із посиланням на ст. ст. 63, 75 ЗУ "Про виконавче провадження", у зв`язку з повторним невиконанням рішення боржником без поважних причин.

Позивач, не погодившись із оскаржуваною постановою державного виконавця про накладення штрафу від 23.08.2019, звернувся з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо правомірності прийняття оскаржуваної постанови за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин, суд виходить із наступного. Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Законі № 1404-VIII органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною); за рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Статтею 28 Закону № 1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Особливості порядку виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовані статтею 63 Закону № 1404-VIII.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником (частина перша статті 63 Закону № 1404-VIII).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя статті 63 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої та другої статті 75 Закону № 1404-VIIІ встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно пункту 3 розділу 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

За вказаних обставин державний виконавець зобов`язаний перевірити стан виконання рішення наступного робочого дня після закінчення строку, вказаного у постанові про відкриття виконавчого провадження та у постанові про накладення штрафу.

Судом на підставі аналізу вказаних вище норм Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, встановлено, що державний виконавець під час виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, вправі винести лише дві постанови про накладення на боржника штрафу за невиконання виконавчого документу; після цього державний виконавець повинен надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, вжити інших заходів примусового виконання рішення та закінчити виконавче провадження.

При цьому, з наведених норм вбачається, що державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Обов`язковість встановлення відсутності поважних причин не виконання судових рішень покладена саме на державного виконавця, та випливає зі змісту ст. 75 Закону № 1404-VIII.

Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Так, судом під час розгляду справи встановлено, що позивачем направлялась заява до начальника Чечелівського ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області з приводу того, що номери телефонів, які вказані у оскаржуваній постанові державного виконавця та інших постановах державного виконавця про накладення штрафу не належать позивачу, що підтверджується заявою позивача від 13.06.2019 року, яка міститься у матеріалах справи.

Судом на підставі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що фактично на позивача накладено штраф за те, що ОСОБА_2 разом із дитиною ОСОБА_4 не з`явились за адресою місцезнаходження та реїстрації стягувача та за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, судом не встановлено факту накладення державним виконавцем штрафу постановою від 23.08.2019 на позивача саме за невиконання вимог виконавчого документу, оскільки державним виконавцем у оскаржуваній постанові не зазначено, яким чином позивач не виконав виконавчий документ.

Окрім того, суд бере до уваги та враховує практику Верховного Суду, а саме постанову Верховного суду від 31 липня 2019 року, в якій зазначено, зокрема, про те, що: «відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», сплив строку, наданого для добровільного виконання ріщення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржника.

Боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.

Таким чином, державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк».

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано до суду доказів того, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про відкриття виконавчого провадження, відповідачем також не надано до суду доказів того, що ОСОБА_2 без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк не виконала рішення суду.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач повинен був не лише направити ОСОБА_2 копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання нею копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. Відповідачем також таких доказів не було надано до суду.

У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 ст.8 Конституції України).

Згідно п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, державний виконавець вправі вчиняти лише ті дії, які визначено Конституцією та законами України та у спосіб, який визначених вказаними законодавчими актами.

Отже, державний виконавець виніс оскаржувану постанову не на підставі та не у спосіб, які визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768,40 гривень, які підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Також позивач просить суд відшкодувати витрати на правничу допомогу адвоката.

У відповідності до ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що 13.09.2019 між позивачем та адвокатом Вербою А . П. був укладений договір про надання правничої допомоги.

У матеріалах справи міститься ордер від 13.09.2019 на представництво інтересів позивача на підставі договору про надання правничої допомоги від 13.09.2019.

Також позивачем надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 738 від 24.12.2011 року, яке видано Вербі А.П .

У матеріалах справи міститься копія квитанції №26628 від 13.09.2019 на суму 3000 грн., в якій в призначенні платежу зазначено: на часткову оплату гонорара адвоката згідно договору від 13.09.2019 за представництво у суді по оскаржуваній постанові Чечелівського ВДВС м.Дніпра від 23.08.2019 у ВП №58654717.

Також у матеріалах справи міститься акт виконаних робіт (наданих послуг) від 16.09.2019, з якого видно, що вартість однієї години роботи адвоката становить 1000 грн.; адвокатом надані наступні послуги позивачу: усні консультування з правових питань 1000 грн. (1 год.), проведення на вимогу клієнта аналізу судової практики з розгляду подібної категорії справ 250 грн. (0,25 год.), збір доказів, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 250 грн. (0,25 год.), підготовка позовної заяви 1500 грн. (1,5 год.), надання інших видів правничої допомоги на вимогу клієнта в т.ч. правова оцінка судової перспективи справи 250 грн. (0,25 год.), загалом акт складено на суму 3250 грн.

Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги що дана справа не складною (за обсягом доказів), а також те, що ціна позову складає 3400 грн., витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що витрати позивача на правничу допомогу адвоката оплачено лише на суму 3000 грн., то, суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 3250 гривень.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49008, м.Дніпро, вул. Надії Олексієнко, 100, код ЄДРПОУ 34984488), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови №58654717 від 23.08.2019 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни у виконавчому провадженні №58654717 від 23.08.2019 про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. на ОСОБА_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3250 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко