Рішення № 84851695, 09.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2458/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Лисичанського міського відділення про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Лисичанського міського відділення (далі – Управління, Фонд, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області в особі Лисичанського міського відділення у відмові у перерахунку ОСОБА_1 страхової виплати на дату взяття на облік та здійснення перерахунку передбаченого законодавством України;

-зобов`язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області в особі Лисичанського міського відділення здійснити ОСОБА_1 правильне нарахування страхової виплати на дату взяття на облік та здійснити всі перерахунки передбачені законодавством України.

-зобов`язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області в особі Лисичанського міського відділення виплатити ОСОБА_1 щомісячні страхові суми, з урахуванням її коригування з дня звернення 08.01.2019 по теперішній час, за вирахуванням виплачених страхових сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку у Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області з 18.06.2007 та отримує страхові виплати, в зв`язку з професійним захворюванням "силікоз", згідно виписки з акта огляду МСЕК від 04.07.2007 року. Розмір страхової виплати на дату призначення був розрахований у розмірі 85,32 грн. На даний час позивач отримує страхову виплату у розмірі 396,97 грн.

Вважає, що страхова виплата спочатку була розрахована невірно, у зв`язку з чим 08.01.2019 звернувся до Управління із заявою, в якій просив надати роз`яснення щодо розрахунку суми страхової виплати.

16.01.2019 Управлінням надано відповідь із розрахунком розміру належної позивачу страхової виплати, в якій повідомлено, що середньомісячна заробітна плата була розрахована виходячи з розміру заробітної плати ОСОБА_1 за 6 місяців, що передували звільненню з роботи, з якою пов`язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування та визначений розрахунок відповідно до пункту 12 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 22.02.2006 № 193). Також відповідач повідомив, що позивачем за період: з 01.07.1993 по 31.12.1993 була отримана заробітна плата в загальній сумі 2627496,14 крб, з якою в розрахунок середньомісячної заробітної плати не були враховані такі види нарахувань, що не входять до фонду оплати труда або з них не сплачувались страхові внески, а саме: "за пересування до місця роботи під землею" - 54989,00 крб.

Із посиланням на вимоги Конституції України, Цивільного кодексу України, Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Інструкцію зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням” вважає, що відповідачем страхова виплата позивачу повинна була нараховуватися у розмірі втраченого заробітку (доходу) виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

04.07.2019 від представника відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційним номером 35064/2019 було надано відзив на позову заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку із необґрунтованістю (арк.спр.33-36).

09.10.2019 представником відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційним номером 51267/2019 було надано доповнення до відзиву на адміністративний позов та просив відмовити у задоволенні позовних вимог (арк.спр.121-123).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вимоги статті 205 КАС України, суд приходить до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 14.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр.1-2).

Ухвалою суду від 12.07.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк. спр. 87).

Ухвалами суду від 31.07.2019, 18.09.2019 зупинено провадження у справі (арк. спр. 98,108);

Ухвалою суду від 02.10.2019 поновлено провадження у справі (арк. спр. 116).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 – 24.05.2007 отримав виробничу травму під час роботи на відокремленому структурному підрозділі державного підприємства “Лисичанськвугілля” шахта імені Д.Ф. Мельникова, що підтверджується копією акту розслідування хронічного професійного захворювання від 24.05.2007 (арк. спр. 51-52).

18.09.2007 ОСОБА_1 звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ у м. Лисичанську із заявою про призначення страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (арк. спр. 63). Згідно із інформацією, зазначеною у даній заяві, ОСОБА_1 надано: свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; акт розслідування професійного захворювання за формою П-4; висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності; довідка про середню заробітну плату (дохід) потерпілого; копія трудової книжки ОСОБА_1 (звор. бік арк. спр. 63).

На підставі заяви від 18.09.2007 та документів, поданих ОСОБА_1 , відділенням виконавчої дирекції фонду в м. Лисичанську Луганської області на виконання вимог пункту 26 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2011 № 1266 із змінами, внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006, проведено перевірку обґрунтованості видачі довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 за період з липня 1993 року по 31 грудня 1993 року. За наслідками даної перевірки складено акт перевірки від 18.09.2007 № 9, у якому зазначено, що перевірку проведено в присутності начальника розрахункового відділу відокремленого підрозділу “Шахта імені Д.Ф. Мельникова” державного підприємства “Лисичанськвугілля”, та вказані дані в довідці від 10.09.2007 № 879 про середню заробітну плату ОСОБА_1 за період: з 01.07.1993 по 31.12.1993 відповідають фактичним нарахуванням (арк. спр. 61, 64, 65).

18.09.2007 Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнято постанову № 2099 “Про призначення страхової виплати ОСОБА_1 ”, якою призначено позивачу одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 8531,70 грн та щомісячну грошову суму в разі стійкої втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 85,32 грн (арк. спр. 66-69).

Відповідно до вимог статті 29 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” відповідачем прийнято постанови про проведення перерахунку щомісячних страхових виплат, пов`язаних із зростанням у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики з 1 березня кожного року, а саме: з 01.03.2008 коефіцієнт підвищення 1,125 розмір щомісячної страхової виплати дорівнює 95,98 грн; з 01.03.2009 коефіцієнт підвищення 1,063 розмір щомісячної страхової виплати дорівнює 102,03 грн; з 01.03.2010 коефіцієнт підвищення 1,000 розмір щомісячної страхової виплати дорівнює 102,03 грн; з 01.03.2011 коефіцієнт підвищення 1,102 розмір щомісячної страхової виплати дорівнює 112,44 грн; з 01.03.2013 коефіцієнт підвищення 1,149 розмір щомісячної страхової виплати дорівнює 151,93 грн; з 01.03.2014 коефіцієнт підвищення 1,079 розмір щомісячної страхової виплати дорівнює 163,93 грн (арк. спр. 70-78).

Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідно пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону (зі змінами), з 01.01.2015 до стабілізації фінансово-економічного становища держави, перерахунок щомісячних страхових виплат було призупинено. Відновлення такого перерахунку визначено з 01.03.2017.

Так, постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України призначено ОСОБА_1 перераховану щомісячну страхову виплату а саме: з 01.03.2017 коефіцієнт підвищення 1,236 розмір щомісячної страхової виплати дорівнював 202,61 грн (арк. спр. 81).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей” від 27.12.2017 № 1053 ОСОБА_1 проведений перерахунок щомісячної страхової виплати з 01.01.2018, а саме: з 01.01.2018 середньомісячна заробітна плата, на дату первинного призначення, становить 853,17 грн (арк. спр. 82). Перераховану з 01.03.2018 щомісячну страхову виплату потерпілий ОСОБА_1 отримує час звернення до суду з даним позовом, що підтверджується довідкою від 25.06.2019 № 1608/02-1, виданою ОСОБА_1 (арк. спр. 83-87).

08.01.2019 позивач звернувся до відповідача із зверненням щодо розміру страхових виплат, на яку управлінням надано відповідь від 16.01.2019 за вих. № К-2/03-3, та зазначено, що згідно виписки акта огляду МСЕК від 04.07.2007 ОСОБА_1 з 18.06.2007 первинно встановлено 10 % стійкої втрати професійної працездатності, у зв`язку із професійним захворюванням. Відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінетом Міністрів України від 22.02.2006 № 193), середньомісячна заробітна плата була розрахована виходячи з розміру заробітної плати за 6 місяців, що передували звільненню з роботи, з якою пов`язане професійне захворювання, з урахуванням коригування. У зв`язку з тим, що за професією “прохідник підземний” ОСОБА_1 працював на відокремленому підрозділі “Шахта імені Д.Ф. Мельникова” державне підприємство “Лисичанськвугілля” з 15.11.1983 по 21.01.1994, розрахунковий період для визначення середньомісячної заробітної плати становив з 01.07.1993 по 31.12.1993. За вказаний період ОСОБА_1 отримано заробітну плату в загальній сумі 2627496,14 крб, у зв`язку з чим середньомісячна заробітна плата для розрахунку страхових виплат на дату встановлення стійкої втрати працездатності складала 853,17 грн. Крім того, зазначено, що Фондом у відповідності до вимог статей 29, 37 Закону України “Про загальнообов`язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” проведено перерахунок щомісячних страхових виплат, у зв`язку із зростанням у попередньому календарному році середньої заробітної плати (арк. спр. 10-11).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фонд соціального страхування від нещасних випадків як некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням, здійснює страхування працівників від нещасного випадку.

Відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків (пункти 1,2 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV).

Отже, за змістом цих положень Фонд соціального страхування від нещасних випадків з 1 квітня 2001 року проводить страхові виплати особам, які потерпіли до цієї дати, у розмірах, що були встановлені до цієї дати, здійснюючи перерахування їх розміру у порядку, визначеному статтею 29 Закону.

Таким чином, перерахування розміру страхових виплат провадиться лише з підстав і в порядку, передбачених статтею 29 Закону № 1105-ХІV.

Статтею 29 Закону № 1105-ХІV встановлено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім`ї померлого; підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством. Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року.

Тобто, даним Законом визначено, що безпосередньо відповідачем у справі перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться у випадках, передбачених статтею 29 Закону № 1105-ХІV.

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 із посиланням на вимоги частини першої статті 1197 Цивільного кодексу України просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру щомісячних страхових виплат з 08.01.2019 виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, який має дорівнювати 752,29 грн (2100 грн - п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.04.2007; 6269,09 грн – осучаснена заробітна плата станом на 01.01.2018; 626,91 грн – щомісячна страхова виплата станом на 01.01.2018; 752,29 грн – щомісячна страхова виплата після перерахунку з 01.03.2018).

Але таких підстав як видача нової довідки про середньомісячну заробітну плату для зобов`язання Фонду перерахувати суми щомісячних страхових виплат статтею 29 Закону №1105-ХІV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено не було.

Частиною 1 статті 34 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я. Відповідно до частини 10 статті 34 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням” із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №193 (в редакції, чинній станом на час спірних правовідносин) був затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок № 1266).

Порядок №1266 визначає правила обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.

Пунктами 3-4 Порядку №1266 передбачено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця ( в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Відповідно до пунктів 7, 9 Порядку № 1266 середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. До середньої заробітної плати (доходу) включається заробітна плата (дохід) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), для цілей цього Закону під терміном “заробітна плата” розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Пунктом 12 Порядку №1266 визначено, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов`язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що провадиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, за формулою З = 3(н) х С : М, де 3 - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях; 3(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року з якого призначається страхова виплата; С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + КЗ + К4 + К5 + К6); М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.

Коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який враховується при призначенні страхових виплат, визначається за формулою К = 3(в): 3(с), де К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи; 3(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка враховується при призначенні страхових виплат за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати; 3(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати.

Пунктом 22 Порядку №1266 передбачено, що довідка про розмір заробітної плати видається роботодавцем за вимогою застрахованої особи або робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1266 довідка про середню заробітну плату, з якої сплачено страхові внески, для розрахунку страхових виплат складається за формою згідно з додатком 2.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ВП “Шахта ім. Д.Ф. Мельникова” ВАТ “Лисичанськвугілля” для розрахунку страхових виплат за формою згідно з додатком 2, до відділення у м. Лисичанську 10.09.2007 надала довідку про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 за 6 місяців, що передували звільненню з роботи, з якою пов`язане професійне захворювання, тобто за період: з 01.07.1993 по 31.12.1993. Правильність зазначення розміру заробітної плати позивача за вказаний період перевірено головним спеціалістом відділу відшкодування шкоди потерпілим на виробництві відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ у м. Лисичанську в присутності начальника розрахункового відділу відокремленого підрозділу “Шахта імені Д.Ф. Мельникова” державного підприємства “Лисичанськвугілля”.

Таким чином, відділенням виконавчої дирекції Фонду СНВ у м. Лисичанську призначено страхові виплати призначені на підставі довідки від 10.09.2007 № 880 про заробітну плату ОСОБА_1 за період: з 01.07.1993 по 31.12.1993, яку надано відокремленим підрозділом “Шахта імені Д.Ф. Мельникова” державного підприємства “Лисичанськвугілля”.

Отже, права працівника щодо правомірного нарахування відповідно до вимог закону страхових виплат частини втраченого заробітку відповідно до втрати професійної працездатності можуть бути порушені лише роботодавцем, оскільки Фонд, як наслідок, здійснює виплати по наданим йому розрахункам.

Тобто, відповідач, згідно із Законом України від 23.09.1999 №1105-ХІV “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, зобов`язаний виплачувати позивачу компенсацію лише на підставі розрахунку і документів, переданих відокремленим підрозділом “Шахта імені Д.Ф. Мельникова” державного підприємства “Лисичанськвугілля”.

Частиною першою статті 1197 ЦК України (в редакції, чинній на час спірних відносин) визначено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва, або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є

Із меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Частиною першою статті 9 ЦК України (в редакції, чинній на час спірних відносин) закріплено, що положення зазначеного кодексу застосовуються для врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо їх не врегульовано іншими актами законодавства.

Відповідно до частини другої статті 999 ЦК України (в редакції, чинній на час спірних відносин) до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення зазначеного кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Цивільним Кодексом України регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майнової самостійності їх учасників (стаття 1).

Загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Положення Цивільного Кодексу України застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (стаття 9).

Виходячи з викладеного вище, норми Цивільного Кодексу України не застосовуються в сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки регулюють виключно цивільно-правові відносини. Тобто, до даних правовідносин слід застосовувати саме спеціальний закон, який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Таким чином, судом достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відділенням виконавчої дирекції фонду в м. Лисичанську Луганської області у відповідності до вимог статті 34 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням”, на підставі довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 за період: з липня 1993 року по 31 грудня 1993 року, виданої відокремленим підрозділом “Шахта імені Д.Ф. Мельникова” державного підприємства “Лисичанськвугілля”, правомірно призначено розмір страхових виплат ОСОБА_1 , та відповідно до вимог статті 29 вказаного вище Закону проведено перерахунок щомісячних страхових виплат, пов`язаних із зростанням у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики з 1 березня кожного року.

Оскільки розмір страхових виплат призначений ОСОБА_1 відділенням виконавчої дирекції фонду в м. Лисичанську Луганської області із дотриманням вимог Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням”, та на відповідача не покладається відповідальності за правильністю зазначеного розміру втраченого заробітку потерпілого визначеного підприємством, як наслідок Фонд, здійснює виплати по наданим йому розрахункам, відтак суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно, в межах повноважень, наданих чинним законодавством України, відмовлено позивачу в перерахунку страхової виплати на підставі заяви від 08.01.2019, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, який має дорівнювати 752,29 грн (2100 грн - п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.04.2007; 6269,09 грн – осучаснена заробітна плата станом на 01.01.2018; 626,91 грн – щомісячна страхова виплата після перерахунку з 01.03.2018).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Положеннями частин першої, другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

За приписами зазначених норм відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору та підтвердження цих обставин належними доказами.

Ухвалою суду ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та станом на час розгляду справи судовий збір позивачем не сплачено, тому у відповідності до вимог частини другої статті 133 КАС України судовий збір у розмірі 768,40 грн слід стягнути з позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 14, 77, 133, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297, 371 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Лисичанського міського відділення про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) – 899998, Рахунок отримувача - UA798999980000031211256026001, Код класифікації доходів бюджету – 22030106) суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.О. Кисельова