Ухвала суду № 84850956, 08.10.2019, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2303/19

Провадження № 2/541/1182/2019

У Х В А Л А

08 жовтня 2019 року м. Миргород

Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Городівський О. А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Миргородської дитячо-юнацької спортивної школи про визнання дій протиправними, незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та зміну запису в трудовій книжці, стягнення моральної шкоди,

установив:

04 жовтня 2019 року позивач звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою. Дослідивши зміст поданої заяви та доданих до неї документів, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Позивачем заявлено шість вимог, з який чотири є немайновими і дві майнові.

У відповідності до п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві зазначається ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягується чи оспорюється.

Згідно зі змісту п.1 ч.1 ст. 176 ЦПК України, у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

З огляду на те, що позов містить одну майнову вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач повинен визначити ціну позову та надати обґрунтований розрахунок даної суми.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач посилається на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення від сплати судового збору.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» N 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі N 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

За таких обставин, позивач звільнений від сплати судового збору за пред`явлення позовної вимоги щодо визнання дій протиправними, незаконним звільнення, поновлення на роботі, зміну запису в трудовій книжці, однак, повинен сплатити судовий збір за подання позову про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.1.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір, виходячи зі ставки 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1січня календарного року ,в якому відповідна заява подається до суду (1 відсоток ціни позову, але не менше 768,40 грн., та не більше 9 605 грн.).

Таким чином, позивачеві необхідно визначити ціну позову, виходячи з розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу та сплатити судовий збір за подання позовної заяви до суду, виходячи з ціни позову.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 гривень.

З цього приводу суд зазначає наступне.

За ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, правова норма, викладена у абз. 2 пп. 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розповсюджується лише на моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц дійшов до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою. А тому за неї підлягає сплаті судовий збір як за позовну вимогу майнового характеру згідно абз. 3 пп. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, як за позовну вимогу майнового характеру, у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн., сплаті підлягає судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Таким чином, позивачеві необхідно визначити ціну позову, виходячи з розрахунку розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу та сплатити судовий збір за подання позовної заяви до суду, виходячи з ціни позову.

Відповідно до правил ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки, дана позовна заява оформлена з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України її необхідно залишити без руху, а позивачу надати строк, що не перевищує 5 днів з дня вручення йому ухвали, для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України,-

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Миргородської дитячо-юнацької спортивної школи про визнання дій протиправними, незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та зміну запису в трудовій книжці, стягнення моральної шкоди – залишити без руху.

Надати позивачу строк, що не перевищує 5 днів з дня вручення йому ухвали, для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме:

-визначити ціну позову, виходячи розрахунку розміру заробітної за час вимушеного прогулу;

-сплатити судовий збір за подання позовної заяви до суду, виходячи з ціни позову;

-сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, а саме стягнення моральної шкоди у розмір 768,40 гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя О. А. Городівський