Рішення № 84847912, 08.10.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.10.2019 Справа № 920/905/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв»

до відповідача - Державної установи «Сумська виправна колонія № 116»,

про стягнення 27906 грн 30 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 27.08.2019 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 21520 грн 76 коп. боргу, 4707 грн 45 коп. пені, 399 грн 76 коп. 3% річних, 1278 грн 33 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 21.12.2018 договору № С/520-18/Г постачання природного газу (надалі – Договір). Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу було поставлено газ по Договору, відповідачем газ було прийнято, однак за нього не сплачено вчасно, що є порушенням п.4.2.2 Договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Ухвалою суду від 28.08.2019 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач 06.09.2019 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що борг в розмірі 21520 грн 76 коп. існує та буде погашений в IV кварталі 2019 року. Однак відповідач не погоджується з сумою заявленої позивачем до стягнення пені, оскільки позивачем заявлено пеню за 226 днів, що суперечить вимогам п. 6 ст. 232 ГК України.

Розгляд справи здійснюється 08.10.2019, оскільки з 23.09.2019 по 07.10.2019 суддя Резніченко О.Ю. знаходилась у відпустці, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією наказу про відпустку.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21.12.2018 між сторонами було укладено договір № С/520-18/Г постачання природного газу (а.с.13-17). Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язався поставити відповідачу у грудні 2018 року природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.9.1 Договору кількість спожитого відповідачем газу за місяць оформлюється актом прийому-передачі. У грудні 2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 211517 грн 86 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаним сторонами без заперечень та скріпленим печатками сторін актом приймання-передачі природного газу (а.с.18).

Також, факт поставки газу позивач підтверджує запитом щодо підтвердження фактичного споживання природного газу та листом АТ «Сумигаз» про надання інформації (а.с.22-25).

Відповідно до п. 4.2.2 Договору оплата за природний газ, який постачається в грудні місяці, здійснюється відповідачем: до 31 числа звітного місяця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача; до 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача залишку суми.

Відповідач 27.12.2018 сплатив передплату у розмірі 189997 грн 10 коп., що підтверджується випискою з банківських операції (а.с.26).

04.06.2019 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу (а.с.19-20). Крім того, між сторонами був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків, в якому сторони визначили суму боргу відповідача в розмірі 21520 грн 76 коп. (а.с.21). Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача та визнано наявність заборгованості. Тому, факт боргу в сумі 21520 грн 76 коп. встановлений судом.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що сторони уклали Договір, яким передбачено обов`язок позивача поставити газ, а відповідача прийняти газ та сплатити за нього. Позивачем обов`язок з поставки виконаний, а відповідачем газ був прийнятий. Відповідачем зустрічне зобов`язання по оплаті газу не виконано, а саме у строки, які встановлені Договором, не сплачено 21520 грн 76 коп., чим порушено п. 4.2.2 Договору.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 21520 грн 76 коп. боргу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с.5-6).

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 399 грн 76 коп. 3% річних (загальний період з 08.01.2019 по 21.08.2019) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно інфляційних втрат, то позивач просить суд стягнути з відповідача 1278 грн 33 коп. за період з грудня 2018 року по липень 2019 року. Однак суд дійшов висновку, що позивачем, з урахуванням п. 4.2.2 Договору, неправомірно включено до періоду розрахунку грудень 2018 року. Крім того, позивачем при розрахунку інфляційних втрат допущена арифметична помилка. Тому, суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за період з 08.01.2019 по 31.07.2019, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 650 грн 81 коп. інфляційних втрат.

В частині стягнення з відповідача 627 грн 52 коп. інфляційних втрат суд відмовляє, в зв`язку з необгрунтованістю вказаної вимоги.

Щодо стягнення з відповідача пені.

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем Договору стосовно оплати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4707 грн 45 коп. пені за період з 08.01.2019 по 21.08.2019. Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок пені (а.с.5).

Суд погоджується з запереченнями відповідача, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України пеня може бути стягнута не більше ніж за 6 місяців, в той час як позивачем розраховано пеню за 226 днів. Тому, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає 3819 грн 49 коп. пені за період з 08.01.2019 по 08.07.2019.

В частині стягнення з відповідача 887 грн 96 коп. пені суд відмовляє, в зв`язку з необгрунтованістю зазначеної вимоги.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені частково, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору – пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Згідно з ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4000 грн витрат на правничу допомогу. Однак позивач не надає суду відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 4000 грн витрат на правничу допомогу є неправомірною і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 126, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» до Державної установи «Сумська виправна колонія № 116» про стягнення 27906 грн 30 коп. – задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи «Сумська виправна колонія № 116» (вул. Роменська, 110, м. Суми, 40002, код 08565115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» (вул. Гоголя, 137, оф. 15, м. Черкаси, 18002, код 36860996) 21520 грн 76 коп. боргу, 399 грн 76 коп. 3% річних, 650 грн 81 коп. інфляційних втрат, 3819 грн 49 коп. пені, 1816 грн 68 коп. судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» про стягнення з Державної установи «Сумська виправна колонія № 116» 887 грн 96 коп. пені та 627 грн 52 коп. інфляційних втрат – відмовити.

4. В задоволенні вимоги позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв», про стягнення 4000 грн витрат на правничу допомогу – відмовити.

5. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 104 грн 62 коп. - покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв».

6. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 10.10.2019.

Суддя О.Ю. Резніченко