Рішення № 84847476, 09.10.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/620/19

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Стафійчук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Березнекомуненергія"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Незнамова Т.О. (ордер РН-564 № 09/10/01 від 09.10.19)

від відповідача: Тарасюк О.В. (довіреність від 14.01.2019)

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Березнекомуненергія" в якій просить стягнути борг у загальній сумі 38 480,00 грн., у тому числі: пеня у сумі 33 972,59 грн., три проценти річних у сумі 2 916,97 грн., інфляційні втрати у сумі 1 590,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 3384/16-БО-28 постачання природного газу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 38 480,00 грн, в тому числі: пеня в сумі 33 972,59 грн; три проценти річних в сумі 2 916,97 грн та інфляційні втрати в сумі 1 590,44 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 15.12.2015 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Березнекомуненергія” (Споживач) укладено Договір № 3384/16-БО-28 постачання природного газу, за умовам якого постачальник передав у власність споживачу природний газ на загальну суму 1 712 682,99 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Відповідач свої зобов`язання по оплаті за переданий газ виконав несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору. За несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати переданого газу позивач нарахував пеню у розмірі 33 972,59 грн, 3% річних у розмірі 2 916,97 грн та інфляційні у розмірі 1 590,44 грн, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264 - 265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 4,12,20,42,46,162-164,171,172,176,247 ГПК України.

30.09.2019 року до суду від Відповідача надійшов відзив в якому останній проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що законодавство не пов`язує проведення розрахунків із власним волевиявленням боржника, а виключно з моментом надходження уповноваженому банку реєстру нормативів перерахування коштів від НКРЕКП.

Відповідач також посилається на ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до якого, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (до 30.11.2016 р.) неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. При цьому достатнім є факт погашення заборгованості за природний газ, яку Відповідач сплатив 20 жовтня 2016 року.

Заяв і клопотань від сторін не надходило.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.09.2019 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "02" жовтня 2019 р.

Ухвалою Господарського суду рівненської області від 02.10.2019 року відкладено розгляд справи на "09" жовтня 2019 р.

09.10.2019 року представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник Відповідача в судовому засіданні 09.10.2019 року заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши зібрані у справі докази, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

15 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальне підприємство “Березнекомуненергія” (Споживач), уклали Договір № 3384/16-БО-28 постачання природного газу (надалі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2. Договору, газ що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.

Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 312 тис. куб. м (триста дванадцять тисяч куб. м), у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): січень - 120; лютий 100; березень 92; всього І кв. 312 (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Відповідно п. 5.1 Договору ціна на природний газ на дату укладання договору визначається відповідно до п.5.2 цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання Сторонами відповідних додаткових угод до Договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника. У разі зміни ціни Постачальником, така ціна є обов`язковою для Сторін даного Договору. Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначенням та зміни ціни.

Згідно п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 6 474,00 грн. Без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ — 2%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу — 6 603,48 грн., крім того ПДВ — 20%, всього з ПДВ — 7 924,18 (сім тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні, 18 коп.) гривень.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ проводиться Споживачем виключно грошовими коштами до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2 цього договору або у відповідних додаткових угодах (п. 5.1 даного договору). Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою № 4 від 15.12.2015 року до договору постачання природного газу від 15.12.2015 року № 3384/16-БО-28 сторони погодили п. 5.2. Договору - ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01 квітня 2016 року становить 6 255,00 гривень, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 251,00 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ — 7 506,00 грн. (сім тисяч п`ятсот шість грн. 00 коп). Також, даною додатковою угодою сторони погодили п. 6.1. Договору — оплата планових обсягів газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 8.1. та 8.2. Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання Споживачем умов пункту 6.1. цього Договору Постачальник має право не здійснювати поставку газу Споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Споживачем пункту 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років (п. 10.3. Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 квітня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 додаткової угоди № 4 від 15.12.2015 року до договору постачання природного газу від 15.12.2015 року № 3384/16-БО-28).

Вказаний Договір та додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 1 712 682,99 грн, в тому числі за січень 2016 року в сумі 765 174,83 грн, лютий 2016 року в сумі 472 603,38 грн, березень 2016 року в сумі 442 591,44 грн, квітень 2016 року в сумі 32 313,34 грн.

Факт поставки природного газу відповідачеві стверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2016 року, 29.02.2016 року, 31.03.2016 року, 30.04.2016 року.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу виконував несвоєчасно у визначений договором строк, що підтверджується виписками з банку від 13.01.2016 р., від 27.01.2016 р., від 28.01.2016 р., від 29.01.2016 р., від 19.02.2016 р., від 26.02.2016 р., від 29.02.2016р., від 17.03.2016 р, від 18.03.2016 р., від 24.03.2016 р., від 28.03.2016 р., від 29.03.2016 р., від 15.04.2016 р., від 20.04.2016 р., від 27.04.2016 р., від 28.04.2016 р., від 19.05.2016 р., від 17.06.2016 р., від 04.07.2016 р., від 13.07.2016 р., від 18.08.2016 р., від 23.08.2016 р., від 06.09.2016 р., від 09.09.2016 р., від 14.09.2016 р., від 20.09.2016 р., від 27.09.2016 р., від 07.10.2016 р., від 13.10.2016 р., від 17.10.2016 р., від 19.10.2016 р., від 20.10.2016 р., які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи порушення Відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором № 3384/16-БО-28 від 15 грудня 2015 року, Позивачем відповідно до п. 6.1 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 33 972,59 грн. - пені (з 13.01.2016 р. по 19.10.2016 р.), 2 916,97грн. - 3% річних (з 13.01.2016 р. по 20.10.2016 р.), 1 590,44 грн. - інфляційних втрат (з травня 2016 р. по вересень 2016 р. включно) згідно доданого розрахунку.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", (надалі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України у межах своєї компетенції).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду Касаційного господарського суду по справі № 927/1152/16 від 07.02.2018 року.

Предметом спору у даній справі є пеня, інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на основну заборгованість за спожитий в період з січня по квітень 2016 року природний газ, зокрема на заборгованість, яка була погашена відповідачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Березнекомуненергія" про стягнення 33 972,59 грн — пені, 2 916,97 грн - три проценти річних, 1 590,44 грн - та інфляційних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов визнаний необґрунтованим, відтак судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. покладаються на Позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Керуючись статтями 129, 237 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10 жовтня 2019 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Романюк Р.В.