Рішення № 84847472, 08.10.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/585/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Перлина Полісся"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЗЕВС ЛТД"

про стягнення боргу 182 517,12 грн.

Секретар судового засідання: Лиманський А.Ю.

Представники сторін:

від позивача : Несен О.А. - керівник

від відповідача : Кучмак В.З.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Перлина Полісся" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЗЕВС ЛТД" про стягнення заборгованості 182 517,12 грн., з яких 148 013,00 грн. - основний борг, 4279,27 грн. - 3% річних, 30 224,85 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору купівлі-продажу №50 від 23.10.2018 р., а саме не розрахувався своєчасно та у повному обсязі за отриманий товар - велику рогату худобу. Тому покликаючись на ст.625 ЦК України, та умови Договору позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою від 27.08.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 24.09.2019 р. на 11:30 год.

24.09.2019 р. від представника відповідача до канцелярії господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю з`явитися у судове засідання по причині перебування у відрядженні.

Ухвалою суду від 24.09.2019 року розгляд справи відкладено на 08.10.2019 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Як вбачається з позовної заяви, 23.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ЗЕВС ЛТД” (відповідач, покупець) та Фермерським господарством «Перлина Полісся» (позивач, продавець) укладено договір купівлі-продажу № 50, за умовам якого позивач зобов`язався продати, а відповідач прийняти товар - велику рогату худобу в кількості, згідно з ПК-1, голів за ціною, зазначеною в накладній на кожну окрему партію, яка є невід`ємною частиною договору.

23.10.2018 року на виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 698 013,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною, приймальною квитанцією № 015491 на закупівлю худоби.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов`язання перед відповідачем, передбачені договором купівлі-продажу №50 від 23.10.2018 року.

У свою чергу, відповідач, отримавши товар, порушив п. 2.1 договору, частково провівши розрахунки на суму 550 000,00 грн., відтак сума боргу відповідача перед позивачем становить 148013,00 грн.

Позивач вважає, що обов`язок виконати належним чином зобов`язання по оплаті отриманого товару виникає у відповідача з моменту його отримання, а саме: 23.10.2018 року і просить суд стягнути з відповідача 148 013,00 грн. основного боргу.

Крім того, за період прострочення виконання відповідачем зобов`язань позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, 4 279,27 грн. 3 % річних та 30 224,85 грн. інфляційних втрат.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ч.ч.1,2 ст.193 ГК України, ч.2 ст. 625 та ч.ч. 1,2 ст. 692 ЦК України.

Відповідач 08.10.2019 р. до канцелярії суду подав письмовий відзив, у якому позовні вимоги визнав, погодився, що має борг перед ФГ "Перлина полісся" у розмірі 148 013,00 грн. Проте зазначив, що позивач невірно обрахував 3% річних та інфляційні втрати. Так, відповідач надав власний розрахунок, за яким 3% річних за період прострочення сплати боргу складають 4 234,00 грн., інфляційні втрати - 14 561,73 грн.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

23.10.2018 року між відповідачем (покупець) та позивачем (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 50 (договір).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом року, а в частині виконання своїх зобов`язань - до повного їх виконання. У випадку якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за тридцять днів до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік (п. п. 4.2., 4.3. договору).

Згідно з п. 1.1. договору продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти товар – велику рогату худобу в кількості, згідно з ПК-1, голів за ціною, зазначеною в накладній на кожну окрему партію, яка є невід`ємною частиною договору.

Невід`ємною частиною договору є накладні, що супроводжують товар (п. 2.2. договору).

У розділі 5 договору передбачено, що продавець зобов`язаний вчасно передати товар покупцю, забезпечити наявність відповідних документів: видаткової накладної, податкової накладної; ветеринарного свідоцтва (форма-1); паспорта ВРХ; ветеринарної картки ВРХ.

Відповідно до п. 5.2. договору покупець зобов`язаний прийняти товар за кількістю, якістю в порядку і терміни, установлені цим договором і чинним законодавством.

Судом установлено, що на виконання умов договору 23.10.2018 року позивач поставив відповідачу товар – велику рогату худобу в кількості 29 голів, вагою 15182 кг, на суму 698 013,00 грн., що підтверджується приймальною квитанцією на закупівлю худоби № 015491 від 23.10.2018 року та податковою накладною від 23.10.2018 року.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

За п. 2.1. договору покупець здійснює оплату товару згідно з рахунками, пред`явленими продавцем, або готівкою в касу.

Оплата за цим договором проводиться в національній валюті України, шляхом видачі готівки з відміткою в приймальній квитанції, що є невід`ємною частиною договору, або безготівково на розрахунковий рахунок продавця (п. 3.1. договору).

Протлумачивши зміст вказаних умов, суд дійшов висновку про те, що останні пов`язані не зі строком проведення розрахунків (виставлення рахунку), а з порядком їх проведення - безготівковим чи готівковим, а отже оплата товару здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідач, отримавши товар, у порушення умов договору розрахувався за нього частково.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач згідно з платіжними дорученнями № 1084 від 23.10.2018 року, № 1108 від 25.10.2018 року, № 1630 від 26.03.2019 року здійснив проплату за поставлений товар на суму 200 000,00 грн., 300 000,00 грн., 50 000,00 грн. відповідно, всього в розмірі 550 000,00 грн.

Отже, розмір основного боргу відповідача перед позивачем становить 148 013,00 грн.

Доказів оплати поставленого товару станом на дату розгляду справи в матеріалах справи немає, відтак за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 148 013,00 грн.

Згідно з п. 6.1. договору за невиконання умов договору однією із сторін, винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

Враховуючи викладене, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 4 279,27 грн. 3% річних та 30 224,85 грн. інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки, та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом, відповідач отримавши від позивача товар на загальну суму 698 013,00 грн., що підтверджується приймальною квитанцією на закупівлю худоби, своєчасно розрахунків за нього не провів, частково сплативши 550 000,00 грн., а відтак позовна вимога в частині стягнення 148013,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, здійснив нарахування 3% річних та інфляційних у розмірі 4 279,27 грн. та 30 224,85 грн. відповідно.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних та інфляційних.

Суд, перевіривши наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу № 50 від 23.10.2018 року, виходячи із фактичних обставин справи, здійснив власний розрахунок та встановив, що 3% річних становлять 4 234,00 грн. (при заявлених 4279,27 грн.), а інфляційні втрати - 14 561,73 грн. (при заявленому - 30 224,85 грн.).

Отже, підлягають задоволенню у даному випадку вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 234,00 грн. - 3% річних, та інфляційні втрати - 14 561,73 грн. У частині стягнення 45,27 грн. 3% річних та 15 663,12 грн. - інфляційних втрат у позові слід відмовити за безпідставністю їх нарахування.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 148 013,00 грн. основного боргу, 4 234,00 грн. - 3% річних, та інфляційних втрат - 14 561,73 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 737,76 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Зважаючи, що відповідач до початку розгляду спору по суті надав відзив, у якому вимоги позивача визнав, тому у даному випадку існує необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить - 1 368,88 грн., про що слід винести відповідну ухвалу.

Відтак покладається на відповідача судовий збір в розмірі 1 368,88 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 237, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Зевс ЛТД" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Клима Савури, буд. 6, код ЄДРПОУ 30362061) на користь Фермерського господарства "Перлина Полісся" (30023, Хмельницька область, Славутський район, с. Великий Скнит, вул. Гагаріна, 12, код ЄДРПОУ 33558563) - 148 013 (сто сорок вісім тисяч тринадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 4 234 (чотири тисячі двісті тридцять чотири) грн. 00 коп. 3% річних, 14 561 (чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят одну) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 1368 (одну тисячу триста шістдесят вісім) грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 45,27 грн. 3% річних та 15 663,12 грн. - інфляційних втрат відмовити.

4. Повернути з державного бюджету України Фермерському господарству "Перлина Полісся" (30023, Хмельницька область, Славутський район, с. Великий Скнит, вул. Гагаріна, 12, код ЄДРПОУ 33558563) - 1 368 (одну тисячу триста шістдесят вісім) грн. 88 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №529 від 22.08.2019 р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №918/585/19. Ухвалу видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09 жовтня 2019 року.

Суддя Бережнюк В.В.