Ухвала суду № 84847131, 10.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.10.2019Справа № 910/9741/13

Суддя Господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1

до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію втрати частини зарплати та суму індексації

в межах справи № 910/9741/13

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Залар"

до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"

(ідентифікаційний код 24964464)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Господарському суді міста Києва знаходиться справа №910/9741/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Залар" про визнання Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" банкрутом.

До господарського суд міста Києва від ОСОБА_1 надійшла позовна заява про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 37 316,58 грн. за період з 01.05.2019 по 30.06.2019, компенсацію втрати частини зарплати та суму індексації в розмірі 351 790,85 грн. за період з липня 2006 по квітень 2019 в межах справи №910/9741/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з межах справи № 910/9741/13, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

31.07.2019 від позивача надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просив стягнути з відповідача 57 947,83 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.05.2019 по 31.07.2019 та компенсацію втрати частини зарплати та суму індексації в розмірі 351 790,85 грн. за період з липня 2006 по квітень 2019.

05.08.2019 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

09.08.2019 до канцелярії суду надійшов відзив на відзив на позовну заяву.

02.09.2019 від позивача надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач проси суд стягнути з відповідача 77 497,98 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 01.05.2019 по 31.08.2019 та компенсацію втрати частини зарплати та суму індексації в розмірі 351 790,85 грн. за період з липня 2006 по квітень 2019.

Розглянувши заяву про уточнення позовних вимог, поданих до суду 31.07.2019, 02.09.2019, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, (та Господарським процесуальним кодексом в редакції чинній з 15.12.2017) не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

За таких обставин доповнення до позовних заяв, поданих 31.07.2019 та 02.09.2019 за своєю правовою природою є заявою про збільшення позовних вимог.

Аналізуючи вказані заяви, позивач просить стягнути з ДП «УАТК» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у загальний період з 01.05.2019 по 31.08.2019 у розмірі 77 497,98 грн. та компенсацію втрати частини зарплати та суму індексації в розмірі 351 790,85 грн. за період з липня 2006 по квітень 2019.

Тобто, заявник збільшив свої позовні вимоги шляхом зміни періоду нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною 2 п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

За таких обставин, уточнення до позовних вимог, поданих 31.07.2019 та 02.09.2019, які за своєю правовою природою є збільшенням позовних вимог, приймаються судом, а тому новою ціною позову є 77 497,98 грн. та компенсацію втрати частини зарплати та суму індексації в розмірі 351 790,85 грн. за період з липня 2006 по квітень 2019.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін по справі до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2006, яке набрало законної сили 18.05.2007 року, визнано незаконним наказ № 605-п від 26.06.06 про звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на роботі у Державному підприємстві "Українська авіаційна транспортна компанія" на посаді начальника відділу сертифікації льотного складу та методичної роботи, стягнуто з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, добові витрати за час перебування у відрядженні та моральну шкоду і судові витрати. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати в сумі 10 005, 60 грн. допущено до негайного виконання.

Таким чином, суд зазначає, що трудові права ОСОБА_1 були порушені до відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія". Більше того, до цього моменту відповідачем не виконано рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2006, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу сертифікації льотного складу та методичної роботи.

Стосовно заявленого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 01.05.2019 по 31.08.2019, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 р. №95, ратифікованої Україною 04.08.1961р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Таким чином суд вважає за необхідне винести рішення про виплату позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у період з 11.10.2018 по 30.04.2019.

Відповідно до пункту 2 частини 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 2 пункту 8 Порядку визначено, що у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно з абзацом 3 пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи вищенаведене, а також, що розмір середньоденної зарплати, було встановлено у рішенні Дарницького районного суду по справі №2а-749/06 від 05.12.2006, суд вважає правильним розрахунок середнього заробітку у розмірі 77 497,98 грн. за час вимушеного прогулу з 01.05.2019 по 31.08.2019 року.

Згідно п. 3 Порядку, всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України узгоджуються з вимогами Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу 77 497,98 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті, у період з 01.05.2019 по 31.08.2019.

Крім того, ОСОБА_1 в своїй заяві просить суд стягнути з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" на його користь компенсацію втрати частини зарплати та суму індексації в розмірі 351 790,85 грн. за період з липня 2006 по квітень 2019.

Стосовно цих вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до;статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 95 Кодексу законів про працю України та :статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Згідно із статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове Державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, вказано про необхідність відповідної індексації коштів компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.

В силу п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМ України за №159 від 21.02.2001 року, компенсації підлягає, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Розрахунок проіндексованої втрати частини заробітної плати здійснюється у відповідності з вимогами, викладеними у ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", згідно якої сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за яким виплачується доход, до уваги не береться).

Як вбачається, з матеріалів справи, ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата, будь-яких доказів про невиплату заробітної плати заявником до суду не подано, а судовими рішеннями, прийнятими з 2006 року було стягнуто з відповідача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд відзначає, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати.

Так як, судом встановлено, що заробітна плата на час звільнення заявнику була виплачена, а середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, то суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення суми індексації у розмірі 351 790,85 грн. та компенсації втрати частини зарплати за період з липня 2006 року по квітень 2019 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 77 497,98 грн. у період з 01.05.2019 по 31.08.2019.

На підставі викладеного, керуючись КЗпП України, ст.10, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію втрати частини зарплати та суму індексації в межах справи № 910/9741/13 частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп. 3; ідентифікаційний код 24964464) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 01.05.2019 по 31.08.2019 на загальну суму 77 497 (сімдесят сім тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 98 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Суддя А.В. Яковенко