Рішення № 84844919, 30.09.2019, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/363/19

2/579/303/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2019 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі - головуючого судді Моргуна О.В.,

за участі секретаря Печенової Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , треті особи центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області, орган опіки та піклування Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, служба у справах дітей Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, про припинення права користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 звернулись до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1 .

26 липня 2013 року ОСОБА_3 одружився із ОСОБА_7 і вони стали проживати однією сім`єю у належній йому та його рідним квартирі. 27 квітня 2017 року шлюб між ними було розірвано.

Оскільки ОСОБА_3 із відповідачем на час шлюбу об`єднували взаємні стосунки та почуття любові, він разом з іншими співвласниками квартири домовилися (фактично уклали усний договір) з відповідачем, що остання отримує право користування майном позивачів (право сервітуту) у вигляді квартири у зв`язку з одруженням та на час її перебування у шлюбі з ОСОБА_3 . Окрім цього, вони (позивачі) надали відповідну згоду на здійснення реєстрації місця проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (донька відповідача та ОСОБА_3 ) за адресою їхньої спільної квартири.

На даний час вони бажають оселитись у власній квартирі, але фізично не можуть, оскільки відповідач створила атмосферу нетерпимості, вчиняє постійні сварки, викликає працівників поліції і повідомляє їм неправдиві відомості, щодо них (позивачів).

Відповідач спільно з власниками спірного житла не проживає, спільним побутом не пов`язана; після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 не вибула із зазначеного житлового приміщення, значиться зареєстрованою в квартирі, всупереч неодноразовим проханням власників, порушуючи своїми діями права власників і не виконуючи умови договору (сервітуту).

Між ними, як власниками вказаного житлового приміщення та відповідачем було досягнуто домовленості про право користування квартирою на час перебування в шлюбних відносинах, а підставою встановлення сервітуту стало укладення шлюбу, так як особиста потреба відповідача в спільному проживанні та веденні побуту в сім`ї не могла бути задоволена в інший спосіб.

Виходячи з того, що між ними та відповідачем була домовленість щодо встановлення сервітуту, позивачі вважають, що право сервітуту відповідача на спірну житлову квартиру підлягає припиненню у зв`язку з припиненням обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту (було розірвано шлюбно-сімейні відносини), та у зв`язку із спливом строку, на який був встановлений сервітут.

Такими чином, оскільки між власниками квартири та відповідачем існувала угода про надання останній права користування житлом (сервітут) лише за умови перебування її у шлюбі з ОСОБА_3 , а наразі шлюб між ними розірвано, тому відповідач втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, позивачі просять суд позбавити ОСОБА_5 права користування житловим приміщенням, а саме: квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачем ОСОБА_5 до суду подано відзив на позов (а.с.55-57), згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Дійсно, відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 27.03.1996 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності позивачам по справі. 26 липня 2013 року вона уклала шлюб з позивачем ОСОБА_3 та була зареєстрована з вказаного часу у спірному житловому приміщені, дана реєстрація відбувалася виключно з дозволу її чоловіка і будь-яких усних угод про користування житловим приміщенням з іншими позивачами вона не укладала. 26 квітня 2017 року шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано. Підстава, на яку посилаються позивачі в обгрунтування своїх позовних вимог, а саме положення вимог ст.ст. 401, 402, 406 ЦК України (сервітут) не поширюється на правовідносини, які склалися між ними, оскільки законодавець чітко визначає способи встановлення сервітуту (ст.ст. 401-403 ЦК України) і будь-яких інших способів щодо вказаного питання не регламентує, як то «фактичного укладення усного договору», на що посилаються позивачі. Крім того, жодної домовленості між нею та власниками житлового приміщення щодо строку користування житловим приміщенням (право сервітуту) у зв`язку з її одруженням з одним з співвласників, який, як вони зазначають у позовній заяві, був встановлений на час їх перебування у шлюбі, не було, та вказану позицію позивачі жодними доказами не обґрунтовують. За змістом ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, ч. 4 ст. 156 ЖК України, ч. 1 ст. 405 ЦК України правом користування житлом, яке знаходиться власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарства, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Підстави втрати членом сім`ї власника житла права користування цим житлом передбачені ч. 2 ст. 405 ЦК України. Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника квартири користуватися цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на житлове приміщення в особи, членами сім`ї якого вони є і лише із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї. Виходячи з вищевикладеного, вважає, що позивачами по справі не надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Позивачами відповідь на відзив до суду не подали.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали.

Позивач ОСОБА_4 позов підтримав.

Позивач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує (а.с.12).

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_5 вселилась у спірне житлове приміщення як член сім?ї, його дружина.

Відповідач позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні, аргументуючи свою позицію тим, що оскільки вона перебуває у шлюбі з позивачем ОСОБА_3 , підстави для позбавлення її права користування квартирою АДРЕСА_1 відсутні.

Треті особи центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області, орган опіки та піклування Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, служба у справах дітей Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, в судове засідання своїх представників не направили, надали заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.44, 106).

Від Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області надійшло письмове пояснення, за змістом якого Кролевецька РДА, як орган опіки та піклування вважає, що позбавлення відповідача права користування квартирою АДРЕСА_3 є недоцільним та не буде відповідати інтересам малолітньої ОСОБА_8 (а.с.107-108).

Суд, заслухавши вступне слово сторін, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , їх додаткові пояснення, вивчивши відзив відповідача, дослідивши наявні в справі докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 27 березня 1996 року, виданого житлово-експлуатаційною конторою м.Кролевець, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_6 та членам його сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с.10).

Згідно рішення Кролевецької міської ради Сумської області від 18.02.2016 року «Про перейменування вулиць, провулків, арки та парку в місті Кролевець» вулиця Комуністична перейменована на вулицю Європейська.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області від 03.12.2018 року №4123 по АДРЕСА_4 , зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , 1967 року народження, ОСОБА_4 ,1968 року народження, ОСОБА_3 , 1990 року народження, ОСОБА_6 , 1945 року народження, ОСОБА_5 , 1994 року народження, та ОСОБА_8 , 2014 року народження (а.с.25). Зазначені обставин також підтверджуються записами в будинковій книзі для прописки громадян, що проживають по АДРЕСА_4 (а.с.21-23).

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 27.04.2017 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , зареєстрований 26.07.2013 року Кролевецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у Сумській області, розірвано (а.с.24). Вказаним рішенням суду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 та ОСОБА_5 народилась дочка ОСОБА_8 .

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що відповідач зареєструвала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 після реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_3 як член його сім`ї. Після розірвання шлюбу 27.04.2017 року відповідач залишилась проживати у спірному житловому приміщенні.

Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 19 липня 2019 року у Кролевецькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис №49 (а.с.73), відповідач весь цей час проживала за адресою АДРЕСА_4 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтвердив, що відповідач ОСОБА_5 проживає в квартирі АДРЕСА_1 як його дружина.

За змістом Акту обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_4 , складеного начальником та головним спеціалістом служби у справах дітей Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, за вказаною адресою фактично проживають ОСОБА_5 , її чоловік ОСОБА_3 та їх дочка ОСОБА_8 , 2014 року народження. Умови проживання задовільні (а.с.89).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до статті 1 Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В силу норм ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК УРСР члени сім`ї власника будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ст. 156 ч. 4 ЖК України до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Згідно ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.1 ст.402 ЦК).

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Згідно ч.1 ст.406 ЦК України сервітут припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;

2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;

3) спливу строку, на який було встановлено сервітут;

4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;

5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;

6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Судом не встановлено, що між позивачами та відповідачем за усним договором було встановлено право користування квартирою АДРЕСА_1 на період перебування у шлюбі.

На даний час ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, який зареєстровано 19 липня 2019 року у Кролевецькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис №49 (а.с.73), тобто є членами сім?ї.

Відповідач ОСОБА_5 вселилася у спірну квартиру як дружина одного із позивачів ОСОБА_3 , який є одним із власників квартири. Згоду на вселення ОСОБА_5 до належного позивачам спірної квартири надана позивачами.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що вселення ОСОБА_5 відбулося відповідно до вимог ч.2 ст. 156 ЖК України, оскільки:

1) ОСОБА_5 вселилася у спірну квартиру АДРЕСА_1 за згодою співвласників квартири, про що свідчить реєстрація.

2) ОСОБА_5 вселилася у спірну квартиру як член сім`ї ОСОБА_3 як дружина так як її вселення було обумовлене наявністю сімейних відносин між нею та відповідачем.

3) позивач ОСОБА_3 та інші співвласники квартири до цього часу не ставили питання в судовому порядку про виселення відповідачки зі спірної квартири, пов`язуючи це з протиправним поселенням у спірну квартиру .

4) позивачі в судовому засіданні не надали доказів стосовно того, що вселення у відповідачки ОСОБА_5 відбулося не як члена сім`ї - дружини ОСОБА_3 , а на підставі іншої угоди про порядок користування цим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 набула право користування спірною квартирою на законних підставах, зокрема як члени сім`ї власника житла, а саме як дружина одного із власників квартири ОСОБА_3 при її вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч.3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно приписів пункту 4 частини першої статті 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Частиною другою статті 406 ЦК України визначено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Сторонам, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

На позивачів покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх позовних вимог. Тобто, відповідно до вимог ст.12, 13 ЦПК України - позивачі повиннні були довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, зазначені ними обставини.

Позивачі взагалі не надали доказів тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, та зокрема того, що при вселенні відповідачки була угода про порядок користування приміщенням.

Аргументи наведені позивачами щодо підстав задоволення позову є явно необгрунтовані.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини на які посилаються позивачі як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за необгрунтованістю.

Судом не встановлено підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судові витрати понесені позивачами по сплаті судового збору залишаються за ними.

Керуючись ст.ст. 319, 321, 391, 405, 406 ЦК України, ст. 150 ЖК Української РСР, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , треті особи центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області, код ЄДРППОУ 04058060, місцезнаходження: поштовий індекс 41300, Сумська область, м.Кролевець, вул.Грушевського, 19, орган опіки та піклування Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, код ЄДРППОУ 04058151, поштовий індекс 41300, Сумська область, м.Кролевець, пл.Миру, 1, служба у справах дітей Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, місцезнаходження: поштовий індекс 41300, Сумська область, м.Кролевець, вул.Європейська, 15, код ЄДРПОУ 04058151, про припинення права користування житловим приміщенням.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 09 жовтня 2019 року.

Суддя О. В. Моргун