Рішення № 84844365, 25.09.2019, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8809/17

Провадження №2/367/1327/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2019 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Стародубець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 28 липня 2009 року він працював на штатній посаді начальника автотранспортної служби Відособленого підрозділу відповідача під назвою «Управління справами» ДП «НАЕК «Енергоатом». Через сімейні обставини, позивач із 02 лютого 2015 року по 30 вересня 2017 року перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У відповідності з Наказом відповідача №781-к від 31.08.2017 р. позивач приступив з 31.08.2017 р. до роботи (у зв`язку із закінченням відпустки). Цим же наказом йому було встановлено посадовий оклад у розмірі 14140 грн. в місяць. В перший же робочий день після виходу із відпустки йому було вручено для ознайомлення попередження про наступне вивільнення у зв`язку з тим, що посада начальника управління, яку він займав до відпустки, нібито скорочена. У цьому попередженні вказувалися формальні правові підстави для вчинення процедури попередження та вказувалося, що він буде звільнений з роботи по спливу двомісячного терміну на підставі пункту 1 ст.40 КЗпП України. Певний час після цього намагався переконати кадрову службу підприємства, що є інвалідом 2-ї групи, має на утриманні двоє малолітніх дітей (11-ти та 3-х років), що його посада досі є у штатному розписі та зайнята іншою особою. Усі ці обставини він розглядав як факти, що мають запобігти незаконному звільненню з роботи. Однак, працівники відділу кадрів ці доводи ігнорували, стверджуючи, що вони виконують Наказ відповідача від 24.12.2014 року № 1098 «Про затвердження штатного розпису ВП «Управління справами». 23 жовтня 2017 року відповідачем було видано наказ № 983-к «Про звільнення працівника ВП УС ОСОБА_1 », згідно з яким його мало бути звільнено з роботи з 02 листопада 2017 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою одномісячного середнього заробітку. У зв`язку зі значним погіршенням стану здоров`я, спричиненим очікуванням несправедливого та незаконного звільнення, він захворів й перебував з 26 жовтня по 12 листопада 2017 р. на лікуванні. З цієї причини наказ про звільнення (зі змінами, внесеними наказом від 13.11.2017 р. № 1051-к) йому було надано для ознайомлення 13 листопада 2017 р. У цей же день було видано трудову книжку із записом про звільнення з роботи «у зв`язку зі скороченням посади, п.1. ст. 40 КЗпП України». Вказує, що має підстави вважати наказ роботодавця № 983-к від 23.10.2017 р. (зі змінами) про його звільнення незаконним, і таким, що грубо порушує його конституційне право на працю, а тому вважає ефективним для себе способом захисту прав постановления судом рішення про скасування незаконного наказу №989-к про його звільнення та поновлення його на роботі у відповідача з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (у зв`язку зі звільненням). Незаконність звільнення з роботи вбачається у наступному. Правовою підставою для його звільнення відповідач вказав пункт 1 ст. 40 КЗпП України. Ця норма закону вказує, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний роботодавцем лише у випадку «змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників». Норма даної статті дає вичерпний перелік правових підстав, коли можна звільнити працівника з роботи. Зазначає, що має обґрунтоване належними доказами ствердження, що під час звільнення його з роботи у відповідача була відсутня будь-яка із підстав, наведених у пункті 1 ст. 40 Кодексу. Як вже зазначав, із липня 2009 року займав посаду Начальника автотранспортної служби - структурного підрозділу відповідача. Положення про автотранспортну службу ПЛ-П.5.25.020-09 визначало (пункт 1.2.), що автотранспортна служба є структурним підрозділом ВП «Управління Справами» ДП НАЕК «Енергоатом». Його розділ 2 визначав усі завдання і функції Служби (пункти 2.1-2.14), а пункт 1.3 - визначав її організаційну й функціональну структуру. На підставі даного Положення була розроблена й його Посадова інструкція з чітким описанням його повноважень та обов`язків. За час роботи на посаді начальника цієї Служби він добросовісно виконував свої посадові обов`язки, постійно отримував від Відповідача премії та заохочення, а очолюваний ним транспортний підрозділ НАЕК «Енергоатом» мав високі результати в організації праці та виробництва, що неодноразово визнавалося органами контролю та аудиту. До заяви додано характеристику, видану відповідачем при звільненні, у якій зазначено, що він зарекомендував себе «висококваліфіційним, добропорядним, відповідальним фахівцем», який за високу професійну майстерність «нагороджений грамотами ДП НАЕК «Енергоатом». Незадовго до його вибуття у відпустку по догляду за дитиною посадові особи відповідача вирішили протиправно і за будь-яку ціну звільнити його з роботи, а на його місце призначити іншу (бажану для них) особу. З цією метою керівник ВП «Управління справами» відповідача видав 28.11.2014 р. наказ №103 «Про внесення змін до організаційної структури ВП «Управління справами», яким вів в дію нову організаційну структуру ВП «Управління справами» (додаток -1 до наказу), та просто перейменував Автотранспортну службу Відокремленого підрозділу «Управління Справами» у Транспортну дільницю ВП «Управління справами». Скориставшись перебуванням у відпустці по догляду за дитиною, що давало йому згідно закону гарантію збереження за ним посади керівника цього структурного підрозділу (після виходу з відпустки), ще у лютому 2015 року було незаконно прийнято на умисно перейменовану посаду начальника цього підрозділу іншу особу на умовах безстрокового трудового договору. Співставлення змісту Положення про новостворену відповідачем транспортну дільницю (затвердженого 04.03.2015 р.), а саме - його розділу 2 «Задачі та функції транспортної дільниці» вказує на його 100-відсоткову ідентичність зі змістом розділу 2 первісного Положення про автотранспортну службу. Безпосереднім доказом того, що стосовного очолюваного ним структурного підрозділу відбулася звичайна зміна найменування без жодних змін в організації виробництва і праці, є додаток №2 до згаданого вище наказу №103 від 28.11.2014 р.: на сторінці 3 додатку 2 у колонці 2 роботодавець чітко визначив, що перетворення служби у дільницю відбувається «без зміни функцій підрозділу та обов`язків керівників». Відповідно - була збережена у штатному розписі ВП «Управління справами» формальна назва посади «Начальник служби/дільниці, як особи, яка очолює службу «на підставі єдиноначальності» (п.1.3 Положення про дільницю). Ці факти об`єктивно свідчать, що зміна відповідачем назви займаної ним до відпустки посади в описаній ситуації не потягла зміни в організації праці чи її істотних умов його посадових повноважень, а була вчинена умисно, з метою незаконного створення передумов для його звільнення з посади у зв`язку з її скороченням.

Тлумачний словник української мови свідчить наступне: посада - це службове положення працівника, зумовлене колом його обов`язків, посадовими правами та характером відповідальності. Професія - здатність виконувати роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації. Робота - певні завдання та обов`язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою. Однією з основних умов трудового договору є трудова функція, яка визначається встановленням професії, спеціальності, кваліфікації для робітника і посади для службовця. За загальним правилом трудова функція визначається відповідно до Національного класифікатора професій ДК 003:2010 «Класифікатор професій». Отже, у випадку потенційної зміни працівником посади, професії, роботи мають бути змінені відповідно і його обов`язки, посадові права, трудові функції, кваліфікаційний рівень робіт, відповідаль-ність. Насправді, як видно із змісту локальних нормативних актів самого відповідача, при зміні назви займаної ним посади абсолютно не змінилася трудова функція керівника транспортного підрозділу; повністю зберіглася штатна посада керівника підрозділу (з видозміненою назвою) у штатному розписі ВП «Управління справами» відповідача, тобто - характер і зміст його попередніх функціональних обов`язків як керівника автослужби за перейменованою посадою були повністю ідентичними. В даній ситуації, усі ці критерії роботи залишилися незмінними, що свідчить про відсутність факту скорочення відповідачем посади керівника, яку він займав до звільнення. Напрошується єдиний висновок: перейменування служби у дільницю не було зміною в організації виробництва і праці, в т.ч. реорганізацією для працівників автотранспортної служби. Це не тягнуло за собою звільнення працівників чи переведення їх на інші посади (професії). В цій ситуації, поважаючи закони держави та права її громадянина, відповідач мав обов`язок при перейменуванні посади, яку він займав, лише виконати вимоги пунктів 2.14 та 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58: у випадку перейменування відділів, управлінь, департаментів до графи 3 розділу «Відомості про роботу» трудових книжок працівників вносять лише запис про перейменування відповідної структурної одиниці. Відповідно, у графі 4 трудової книжки зазначають підставу перейменування - наказ, його дату і номер. Отже, в ситуації, яка призвела до звільнення позивача з посади з ініціативи роботодавця, у відповідача з точки зору закону не відбулося жодних змін в організації виробництва і праці очолюваного ним підрозділу, не змінилися жодні завдання чи функції підрозділу, зберіглася сама посада керівника підрозділу, змін не зазнали жодні його посадові обов`язки. Усе це свідчить про незаконність усієї процедури звільнення його з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. В даній ситуації жодних таких змін не відбувалося, а процедури, передбачені пунктом 1 ст.40 КЗпП України були використані відповідачем виключно з метою незаконного звільнення його з роботи. Аналізуючи обставини його звільнення, просить суд погодитися, що зміна назв структурних підрозділів не є ні реорганізацією, ні перепрофілюванням. Адже структурний автотранспортний підрозділ відповідача не зазнав злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення чи змін у напрямах своєї основної діяльності. До того ж частиною третьою статті 36 КЗпП визначено, що навіть у випадку реорганізації особи (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Таким чином, розірвання з ним 13.11.2017 року трудового договору з ініціативи роботодавця на підставі п.1 ч.1 статті 40 КЗпП слід визнати незаконним та безпідставним. Незаконність звільнення позивача без згоди профспілкової організації полягає в тому, що позивач є членом первинної профспілкової організації працівників відповідача, а тому - відповідно до ст.43 КЗпП України міг бути звільнений лише за її попередньою згодою. Зважаючи на надуманість підстав його звільнення з роботи, відповідач не виявив бажання звернутися у свій час до первинної профспілкової організації ДП НАЕК «Енергоатом» з клопотанням про дачу згоди на його звільнення з роботи за скороченням штату. Відповідно - як повідомив його керівник ППО працівників відповідача на прийомі, - зазначене клопотання від роботодавця у Профком ППО ніколи не надходило, й відповідно - там не розглядалося взагалі. Отже - попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на його звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, відповідачем не було отримано. Тому, позивач вважає, що відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з позивачем з підстави, передбаченої п.1 ст. 40 Кодексу, могло бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового комітету відповідача за результатами розгляду обґрунтованого письмового подання керівника ДП НАЕК «Енергоатом» у його присутності. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається по закону лише за його письмовою заявою. Зазначена обставина також свідчить про незаконність його звільнення з роботи. Просив визнати поважною причину пропуску позивачем строку звернення до суду для захисту його прав на працю; визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Національна атомна електрогенеруюча компанія «Енергоатом» № від 23.10.2017 р. (зі змінами від 13.11.2017 р.) про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника автотранспортної служби Відокремленого підрозділу «Управління справами» з 13 листопада 2017 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника автотранспортної служби Відокремленого підрозділу «Управління справами» відповідача з дня звільнення; стягнути з Державного підприємства «Національна атомна електрогенеруюча компанія «Енергоатом» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2017 року до моменту поновлення на роботі, виходячи із розміру заробітної плати позивача (окладу) у розмірі 14140 грн. в місяць; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі.

20.03.2018 року до суду від представника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Прокопенко І.М. надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що ДП «НАЕК «Енергоатом» розглянуло позовну заяву ОСОБА_1 та заперечує проти його позовних вимог на підставі їх необґрунтованості, незаконності і недоведеності. Зазначає, що звільнення позивача відбулося в повній відповідності до чинного законодавства на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням штатної посади, яку займав позивач. Доказом вищезазначених змін є окреме доручення президента ДП «НАЕК «Енергоатом» від 28.11.2014 року № 49, Штатний розпис Відокремленого підрозділу Управління справами» станом на 01.03.2014 року, наказ ВП «Управління справами» ДП «НАЕК «Енергоатом» від 28.11.2014 року № 103 «Про внесення змін до організаційної структури ВП «Управління справами», наказ ДП «НАЕК «Енергоатом» від 24.12.2014 року № 1098 «Про затвердження штатного розпису ВП «Управління справами», Повідомлення № 06-15-14-И від 24.09.2014 року та № 06-21-14-И від 25.12.2014 року про внесення змін № 21 та № 22 до Положення про організаційну стуктуру ДП «НАЕК «Енергоатом». Згідно вищезазначених документів були внесені зміни до організаційної структури та штатного розпису ВП «Управління справами» (попередня чисельність - 134 особи), зокрема, було виключено Автотранспортну службу штатною чисельністю 76 осіб, в тому числі і посаду начальника автотранспортної служби, яку займав Позивач, та введено в дію нову організаційну структуру і штатний розпис ВП загальною чисельністю 125 осіб. Зокрема, у складі Управління зв`язку та транспортного забезпечення (яке підпорядковане заступнику директора ВП) створено Транспортну дільницю штатною чисельністю 74 особи замість Автотранспортної служби, яка перебувала у підпорядкуванні головного інженера. Таким чином, відбулися як організаційні зміни, так і скорочення штату відокремленого, у т.ч. структурного підрозділу. Це спростовує твердження позивача про відсутність факту змін в організації виробництва і праці Відокремленого підрозділу «Управління справами» ДП «НАЕК Енергоатом» чи скорочення чисельності або штату його працівників. Організаційні зміни відбулися і щодо інших структурних підрозділів ВП (зокрема, створено нові управління - зв`язку та транспортного забезпечення, із забезпечення інфраструктури, ліквідовано відділи - ремонтно-будівельний, з конкурсних торгів та правового забезпечення), що спростовує твердження позивача, що наказ № 103 від 28.11.2014 року було видано з метою «за будь-яку ціну звільнити» його з роботи. Що стосується, власне, положень про автотранспортну службу та про транспортну дільницю (копії надані позивачем), то твердження позивача про їх ідентичність спростовується порівнянням п. 2.6 р. 3 та додатку 1 до них, які у положенні про новостворений підрозділ викладені у іншій редакції - змінено структуру, підпорядкованість. Відповідно до п. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. За заявою позивача згідно наказу від 30.01.2015 року № 66-к йому було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно наказу від 30.08.2017 року № 781-к позивач приступив до роботи після закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України позивача 31.08.2017 року було персонально письмово попереджено про скорочення його посади, одночасно запропоновано іншу роботу (надано списки усіх вакантних посад), та повідомлено про можливе наступне вивільнення (розірвання трудового договору) у разі відмови продовжити роботу на підприємстві. Доказом цього є власноручний підпис позивача, без будь-яких заперечень чи зауважень, на попередженні. Аналогічне пропонування позивачу вакантних по підприємству посад було ведено під підпис ще декілька разів - 18.09.2017 року, 28.09.2017 року, 09.10.2017 року, однак позивач кожного разу зазначав, що «на наявні вакансії не претендую». Не дивлячись на те, що позивачу рішенням МСЕК від 17.07.2017 року було поновлено другу групу інвалідності із висновком про умови та характер праці «Може працювати у створених умовах», відповідач нічим не обмежував вибір позивачем іншої роботи, що свідчить про реальне та ретельне виконання відповідачем вимог законодавства при проведенні організаційних змін та скороченні штату. В списках вакантних посад, які пропонувались позивачу, крім інших, були посади (більше 10), які відповідали його освіті (інженер-механік, магістр з економіки, еколог) та досвіду роботи (біографічна довідка додається), однак, від моменту попередження про вивільнення та пропонування іншої роботи і до моменту звільнення позивачем не було надано відповідачу відповідної заяви про переведення на будь-яку із запропонованих посад, яка б свідчила про його згоду продовжити роботу на підприємстві, а переведення працівника на іншу роботу без його згоди заборонено чинним трудовим законодавством (ст. 32 КЗпП України). Крім зазначеного, про необґрунтованість вимог позивача також свідчить те, відповідач, виконуючи вимоги ст. 43 КЗпП України, направив до профспілкового органу обгрунтоване письмове подання про надання згоди на звільнення позивача від 02.10.2017 року № 172-01/07 (копія з відміткою про отримання дається). Відповідно до ст. 43 КЗпП України, профспілковий орган в 15-денний строк розглядає таке подання і в 3-денний строк після прийняття рішення повідомляє власника або уповноважений ним орган про нього. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. До дня видачі наказу про звільнення позивача заперечень від профспілкового органу щодо звільнення не надійшло, тобто зазначену вимогу законодавства відповідачем також виконано. Із наказом про звільнення від 23.10.2017 року № 983-к та наказом про внесення до нього змін від 13.11.2017 року № 1051-к позивач був ознайомлений у день їх видання, що підтверджується власноручними підписами позивача на цих наказах. Трудова знижка із записом про звільнення видана позивачу у день звільнення за його власноручним підписом у Книзі обліку руху трудових книжок. Ці факти підтверджує і визнає позивач у позовній заяві. Оскільки, звільнення позивача відбулося цілком законно, то правові підстави для поновлення на роботі та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного лрогулу відсутні. Просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Товянський В.С. просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Коваленко М.О. просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали позовної заяви та заслухавши пояснення учасників процесу суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 28 листопада 2014 року № 103про внесення змін до організаційної структури ВП «Управління справами» введено в дію організаційну структуру ВП «Управління справами» згідно додатку № 1 до цього наказу. Введено в дію функції структурних підрозділів ВП «Управління справами» згідно додатку № 2 до цього наказу.

Відповідно до наказу від 24 грудня 2014 року № 1098 про затвердження штатного розпису ВП «Управління справами» введено в дію з дати реєстрації цього наказу штатний розпис ВП «Управління» згідно з додатком. Директора ВП «Управління справами» ОСОБА_8. зобов`язано надати пропозиції до виконавчої дирекції з кадрів, праці та соціальних питань щодо укомплектування штатного розпису працівниками відповідної кваліфікації. Проводити комплектування штатного розпису робітиками тільки такого рівня кваліфікації, який необхідний для виконання робіт і завдань, покладених на ВП «Управління справами» та відповідає Довідникам кваліфікаційних характеристик професій працівників. Тимчасово виконуючому обов`язки виконавчого директора з кадрів, праці та соціальних питань ОСОБА_7 . забезпечити виконання вимог трудового законодавства щодо працівників ВП «Управління справами», у яких змінюються істотні умови праці або посади яких скорочуються.

Відповідно до наказу про надання відпустки для догляду за дитиною працівнику ВП УС ОСОБА_1 начальнику автотранспортної служби ВП «Управління справами» надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02 лютого 2015 року по 30 серпня 2017 року.

Відповідно до наказу про вихід на роботу працівника ВП УС від 30 серпня 2017 року № 781-К ОСОБА_1 начальнику автотранспортної служби ВП «Управління справами» ДП «НАЕК «Енергоатом» наказано приступити до роботи з 31 серпня 2017 року у зв`язку з закінченням відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП» від 24.12.2014 року № 1098 «Про затвердження штатного розпису ВП «Управління справами» проведені зміни в організаційній структурі та штатному розписі ВП «Управління справами» ДП «НАЕК «Енергоатом». У зв`язку з цим, посада начальника автотранспортної служби ВП «Управління справами» ДП «НАЕК «Енергоатом», яку він обіймає скорочена та запропоновано розглянути вакантні посади, які є в наявності у компанії.

З вказаним попередженням ОСОБА_1 був ознайомлений 31 серпня 2017 року про, що свідчить його підпис.

Згідно листа про ознайомлення з вакансіями ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 було запропоновано вакантні посади станом на 31.08.2017 року, 18.09.2017 року, 28.09.2017 року та 02.10.2017 року. Проте на вказані вакантні посади він не претендував про, що свідчить його підпис.

02.10.2017 року до Профспілквого комітету Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом» було направлено подання для отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату по п. 1 ст. 40 КЗпП України. Згідно відмітки на вказаному попередженні 02.10.2017 року його було тримано головою ППО працівників ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_6 про, що свідчить його підпис.

Відповіднодо наказу про звільнення працівника ВП УС від 23 жовтня 2017 року № 983-К ОСОБА_1 начальника автотранспортної служби ВП «Управління справами» ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП» Управління справами», звільнено з роботи 02 листопада 2017 року у зв`язку зі скороченням посади п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі його сердньомісячної заробітної плати згідно зі ст. 44 КЗпП України.

Відповідно до наказу про внесення змін до наказу від 13.10.2017 року № 1051-к «Про звільнення правцівника ВП УС Рака В.В.» внесено зміни до наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» від 23.10.2017 року № 983-к «Про звільнення працівника ВП УС ОСОБА_1 » і датою звільнення ОСОБА_1 вважати 13 листопада 2017 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Згідно із частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

На підставі належним чином оцінених доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем при звільненні позивача не було порушено вимог частини першої статті 49-2 КЗпП України, так як позивач попереджувався за два місяці про наступне вивільнення,йому були запропоновані всі наявні у відповідача вакансії, які відповідали його кваліфікації та освіті, від яких він відмовився та профспілковим органом не було відмовлено у наданні згоди на розірвання трудового договору.

Враховуючи викладене в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 40, 43, 49-2, 51 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 12, 13, 17, 81, 258, 259, 263, 265, 352, 354 ЦПК України,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза