Ухвала суду № 84842177, 09.10.2019, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/2295/19

Провадження №2-з/636/6/19

У Х В А Л А

09 жовтня 2019 року м. Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Дьоміна О.П., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дегтяря П.О. про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 600 000 гривень.

17.09.2019 року судом задоволено клопотання представника відповідача – адвоката Ліпчанського В.М. про призначення судової почеркознавчої експертизи. У справі за №636/2295/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позикипризначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса.Провадження у справі зупинено на час проведення експертиз. У розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи разом з оригіналом договору позики від 22.03.2019 року.

08.10.2019 року на адресу суду від представника позивача – адвоката Дегтяря П.О. надійшла заява, в якій останній просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на автомобіль, власником якого є відповідач, із забороною знімати його з реєстраційного обліку та укладати усі види угод, пов`язані з відчуженням вищевказаного рухомого майна.

Ретельно дослідивши заяву про забезпечення позову на предмет її відповідності вимогам ст.151 ЦПК України суд дійшов наступного висновку:

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити зокрема:

- предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

- захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

- пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

При цьому пунктом 4 Постанови №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України роз`яснив що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. А відтак, розглядаючи заяви про забезпечення позову у виді заборони вчинення будь-яких дій, суд, на підставі наданих позивачем доказів має дійти висновку про те, що такі дії реально може бути вчинено. Тобто наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.

Також пунктом 9 Постанови №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.

У статті 11 ЦПК України надано визначення пропорційності у цивільному судочинстві, згідно до якого суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд повинен оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може грунтуватися на припущеннях позивача.

Адвокат Дегтярь П.О., що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, в порушення вище перелічених вимог ЦПК України:

- не зазначив обґрунтування необхідності забезпечення позову (послався лише на вагомі підстави вважати, що відповідач всіляко ухиляється та буде продовжувати ухилятися від виконання своїх зобов`язань);

- вказав захід забезпечення позову (заборона зняття з реєстраційного обліку та укладання угод, пов`язаних з відчуженням транспортного засобу), але в той же час не обґрунтував його необхідності (посилаючись при цьому на той факт, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на автомобіль відповідача встановлено заборону відчуження протягом 365 днів з дня першої реєстрації ТЗ, тобто з 25.01.2019 року);

- не зазначив обставин та не надав доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення (арешту транспортного засобу) може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду про стягнення грошових коштів, або ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (посилаючись лише на те, що відповідач не відреагував на направлену йому позивачем 08.05.2019 року Претензію-вимогу про повернення грошових коштів).

Крім того згідно зі ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу вищенаведених норм ЦПК України вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Позивач не наділений правом на вирішення доцільності застосування зустрічного забезпечення, тобто вказані заходи застосовуються не за ініціативою позивача. Позивач має лише зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо позивач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.

Представник позивача вже звертався до суду з заявою про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 09.07.2019 року була повернута заявнику і в якій, зокрема, йшла мова про необхідність надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення. В заяві про забезпечення позову від 08.10.2019 року представник позивача зазначає про відсутність обставин для застосування зустрічного забезпечення, посилаючись на те, що позивач громадянин України, має зареєстроване місце проживання на Україні, постійне місце роботи і у зв`язку з цим нічого не буде заважати позивачу в наступному відшкодувати можливі збитки відповідача, що можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Таким чином подана заява про забезпечення позову, датована 08.10.2019 року всупереч вимогам п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Частина 9 ст. 153 ЦПК України, наголошує, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. З огляду на викладене, подану заяву про забезпечення позову слід повернути з підстав невідповідності її вимогам ст.151 ЦПК України. Відповідна ухвала не перешкоджає заявнику після усунення вказаних у ній недоліків звернутися до суду повторно.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що у відповідності зі ст. 149 ч. 2 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дегтяря П.О. про забезпечення позову шляхом накладання арешту на рухоме майно - автомобіль, що належить відповідачу – ОСОБА_2 - повернути заявнику.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну чи резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: