Рішення № 84837717, 09.10.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10904/19

Провадження № 2/344/3347/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківськийміський суд Івано-Франківськоїобласті

в складі: головуючої судді - судді Домбровської Г.В.

при секретарі c/з Гула Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі - «Відповідач») про стягнення фактично понесених разових додаткових витрат на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4659,33 грн. та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 12 435,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач в добровільному порядку не бере участі у додаткових витратах на дитину, пов`язану з її лікуванням, а тому вказані витрати несе Позивач самостійно, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з даним позовом.

Крім того, як зазначено Позивачем в позовній заяві, Відповідач неналежним чином виконує обов`язок щодо сплати присуджених йому до виплати аліментів на утримання дитини, у зв`язку з чим на даний час утворилася заборгованість зі сплати аліментів, неустойку внаслідок чого вона просить стягнути з Відповідача.

Позивач подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Відповідачем подано заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій він просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позові пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

Частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України (надалі - «СК України») визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

За час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбі у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Згідно з Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2018 року (а.с.12-17) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини; вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обгрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.

Як підтверджується матеріалами справи, неповнолітня дитина ОСОБА_3 є дитиною-інвалідом (а.с. 9), їй поставлено діагноз: «затримка психомоторного і мовленнєвого розвитку, арахноїдальна кіста задньої черепної ямки без ознак об`ємного впливу, гіпоплазія мозочка, атактичний синдром. Симптоматична епілепсія» (а.с.19).

В поданому до суду позові Позивачем пред`явлено вимоги про стягнення з Відповідача фактично понесених разових додаткових витрат на дитину в сумі 4659,33 грн.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Позивачем надано Суду копії квитанцій, товарних та касових чеків, зі змісту яких вбачається, що протягом відповідного періоду часу Позивачем придбавалися медикаменти та інші засоби (окуляри), які, як зазначено в позові, використовувалися для лікування та корекції стану здоров`я дитини, на загальну суму 9318,66 грн. (а.с.19-47).

Доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, Відповідачем Суду не надано.

За таких обставин, належними засобами доказування Позивачем обґрунтовано вартість додаткових витрат на дитину в загальному розмірі 9318,66 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного законодавства України, виходячи з інтересів неповнолітньої дитини, зважаючи на доведення Позивачем належними засобами доказування факту понесення додаткових витрат в сумі 9 318,66 грн., (які відповідно до закону повинні бути розподілені між батьками порівно), Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Відповідача на користь Позивача половину суми додаткових витрат на дитину, яка становить 4 659,33 грн.

Крім того, Позивачем пред`явлено позовну вимогу про стягнення з Відповідача на її користь неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 12 435,16 грн.

Так, згідно з Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2018 року (а.с.12-17) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

27 вересня 2018 року Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області по вищевказаній цивільній справі видано виконавчий лист.

Як підтверджується Розрахунком ВДВС із сплати аліментів (а.с.18), станом на 01.05.2019 року загальна заборгованість по виконавчому листу № 57455989 від 27.09.2018 року, виданого Рожнятівським районним судом по стягненню аліментів з ОСОБА_2 становить 43 258,00 грн.

Відповідно до статті 196 Сімейного кодексу України (надалі - «СК України») при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Відповідно до пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006року №3 «Про застосування судом окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так, за змістом статті 549 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України») неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

У зв`язку з цим сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до наступних, а кількість днів прострочення за аліментами обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено по сплаті певної суми заборгованості кожного місяця.

Оскільки зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц сформувала правовий висновок, відповідно до якого зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення пені на підставі ч. 1 ст. 196 СК України суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням встановленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Далі потрібно підсумувати розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначити загальну суму пені за весь період заборгованості шляхом додавання показників за кожен місяць.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього зобов`язання буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною, залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Позивачем разом з позовною заявою подано розрахунок неустойки за прострочення сплати аліментів (а.с.48-49), відповідно до якого загальна сума неустойки (пені) за період січень 2018 - квітень 2019 року становить 12 435,16 грн.

Доказів, які б спростовували виконаний Позивачем розрахунок, Суду не надано.

Зокрема, Позивачем вірно проведено розрахунок пені з врахуванням кожної суми щомісячного платежу у 4000,00 грн. (визначений судом щомісячний розмір аліментів), шляхом множенням суми платежу за місяць на кількість прострочених днів місяця та на 1 відсоток суми боргу, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів за вищевказаний період, що становить 12 435,16 грн.

Отже, загальна сума неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення становить 12 435,16 грн.

Суд також звертає увагу на те, що предметом даного цивільного позову є позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, і підставою для стягнення такого виду пені відповідно до вимог статті 196 СК України є наявність заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне погашення присуджених рішенням суду аліментів в розмірі 12 435,16 грн., враховуючи встановлену судом вірність здійсненого Позивачем розрахунку пені, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а стягненню з відповідача підлягає сума додаткових витрат на дитину у розмірі 4659,33 грн. та сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 12 435,16 грн.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, Суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 150, 180, 185, 196 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,- задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , понесені на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткові витрати в сумі 4 659,33 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 12 435,16 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державного казначейства служби України у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ суду 02891693) судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2019 р.

Суддя: Домбровська Г.В.