Рішення № 84830099, 26.09.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3950/19

Провадження № 2/336/2684/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Жупанової І.Б., за участю секретарки судового засідання Палубінської К.М., розглянув у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначає, що вона є користувачем квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Типового договору найму житла в будинках державного та комунального житлового фонду від 20.12.1999 року укладеного з Ремонтною житлово експлуатаційною дільницею № 26 м. Запоріжжя. Вказана квартира не приватизована.

Відповідно до умов вказаного договору до складу сім`ї позивачки входить її син ОСОБА_2 , що є відповідачем по справі.

На теперішній час у вищезазначеній квартирі зареєстровані позивачка по справі та її син ОСОБА_2 - відповідач по справі.

Разом з тим, ОСОБА_2 з грудня 2013 року проживає в Російській Федерації за адресою АДРЕСА_2 , куди він виїхав до свого батька та з 15.10.2015 року він є громадянином Російської Федерації, має там дружину та дітей.

З 2013 року та до сьогоднішнього часу відповідач в Україні жодного разу не перебував, в помешканні за місцем своєї реєстрації не проживає, не користується ним, власних речей у помешканні не має.

Як зазначає позивачка, за її усним звернення до відповідача про необхідність знятися з місця реєстрації, останній повідомив, що не заперечує, проте не має наміру та можливості їхати в Україну.

За твердженням позивачки, реєстрація місця проживання відповідача створює їй перешкоди для отримання додаткових житлових соціальних пільг. Окрім того позивачка несе додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, що вираховуються в залежності від зареєстрованих за адресою осіб.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2019 року провадження у справі відкрито та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Позивачка в підготовче судове засідання не з`явилась. Представник позивачки надав суду заяву за змістом якої просив розглядати справу без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, надіслав поштою на адресу суду заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності, оскільки з 2013 року він постійно мешкає у Російській Федерації та не має намірів повертатися до України. Окрім того зазначив, що повністю визнає позовні вимоги позивачки, у зв`язку з чим просив позов задовольнити.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим судом ухвалено рішення про задоволення позову відповідно до частини 4 статті 200, частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Типового договору найму житла в будинках державного та комунального житлового фонду від 20.12.1999 року (а.с.10) позивачка є наймачем квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Сім`я наймача відповідно до вказаного договору складається з однієї особи - ОСОБА_2 , що є сином позивачки та відповідачем по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме інформації, що отримана з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 03.09.2019 року (а.с.17), відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 16.02.1999 року по теперішній час.

Згідно з ч.4 ст. 9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Ст. 64 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 71Житлового кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

За змістом ст. 72 Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Випадки, встановлені ч. 3 ст. 71 Житлового кодексу Української РСР у яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, судом у даній справі не встановлено.

Як зазначає позивачка в позові, відповідач не мешкає у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з грудня 2013 року. Доказів на спростування зазначених обставин суду не надано.

Окрім того, суд приймає до уваги те, що позивач самостійно утримує квартиру та сплачує комунальні послуги, з урахуванням нарахування комунальних платежів по кількості зареєстрованих осіб в квартирі.

На підставі вищевикладеного суд вважає вимоги позивачки правомірними, оскільки відповідач у зазначеній квартиріне мешкає понад шість місяців, а саме з грудня 2013 року, відповідач визнав позов відповідно до наданої заяви, відтак, суд вважає за доцільне визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує приписи частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України та частини 1 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, а тому вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 384, 20 грн. та повернути позивачці, у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а саме в сумі 384 гривень 20 копійок, сплаченого при поданні позову.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 16.02.1999 року) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 16.02.1999 року) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 384, 20 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), 50 відсотків судового збору, а саме у розмірі 384, 20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) сплаченого при поданні позову, згідно квитанції № 320275053 від 18.06.2019 року на суму 768, 40 грн. в ПрАТ «УФГ», рахунок отримувача 31214206008009; код отримувача 38025367; банк отримувача: Казначейство України, оригінал якої зберігається в матеріалах цивільної справи № 336/3950/19.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 26.09.2019 року.

Суддя: І.Б.Жупанова