Ухвала суду № 84829121, 09.10.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/2027/19

09.10.2019

Провадження №1-кп/311/210/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Носика М.А.

при секретареві: Шак О.В.

за участю: прокурора Васильчука Б.Г.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника адвоката Петренка А.В.

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт, який надійшов з Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Василівка Запорізької області, громадянки України, маючої середню освіту, не працюючої, не одруженої, яка на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:30.11.1993 Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.140 КК УРСР до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.46-1 КК України відстрочити виконання вироку на 1 рік 6 місяців;22.01.2002 Василівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнена з випробувальним терміном 2 роки. Перегляд вироку 17.06.2002 Василівським районним судом Запорізької області, рішення: випробувальний термін відмінити та направити в місця позбавлення волі на 3 роки 6 місяців. 27.05.2005 звільнилась на підставі ЗУ «Про амністію» від 31.05.2005, не відбутий термін покарання 6 місяців 16 днів; 08 жовтня 2012 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75,76 КК України від відбування покарання звільнена з випробувальним терміном 2 роки;04.12.2013 Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ч.ч.1,2 ст.71 КК України частково приєднати покарання по вироку Василівського районного суду Запорізької області від 08.10.2012 та призначити 1 рік 2 місяці позбавлення волі. Звільнилась 04.02.2015 по відбуттю строку покарання;09.02.2016 Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнена з випробувальним терміном 3 роки;14.12.2016 Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі, на підставі ч.ч.1,2,4 ст.70 КК України частково приєднати не відбуте покарання по вироку Василівського районного суду Запорізької області від 09.02.2016 та остаточно призначити 2 роки 8 місяців позбавлення волі, на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення з 10.03.2016 по 14.12.2016 із розрахунку 1 день п/у за 2 дні п/в. 06.10.2017 звільнилась по відбуттю покарання. Судимість у встановленому порядку не знята та не погашена;16.01.2019 Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185 КК України до 3 місяців арешту, строк відбуття покарання відрахований з моменту затримання - 28.09.2018, та зарахований в строк покарання до 16.01.2019, покарання вважається відбутим. Судимість у встановленому порядку не знята та не погашена,

обвинуваченої за ч.2 ст.185 КК України, суд,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Василівського районного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої за ч.2 ст.185 КК України.

В судовому засіданні прокурором Васильчуком Б.Г. заявлено клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу спливає, а ризики, передбачені КПК України, які слугували підставою для обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не зникли та не зменшились.

Обвинувачена ОСОБА_1 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Захисник адвокат Петренко А.В. підтримав клопотання обвинуваченної.

Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 10 вересня 2019 року обвинуваченій ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 листопада 2019 року.

Таким чином, на теперішній час спливає строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 , тому суд, діючи відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, зобов`язаний вирішити питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченої.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 , суд, враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення інкримінованого їй злочину та відсутності підстав для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу, приходить до висновку, що існують достатні підстави, відповідно до ст.331 КПК України, продовжити дію запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на 60 днів - тобто до 07 грудня 2019 року включно.

Суд вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Обраний обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченої, а й характеру та тяжкості діянь, які їй інкримінуються та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченої від суду, ризик чого є реальним та дійсним.

На даний час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, обвинуваченої ОСОБА_1 в подальшому належить утримувати під вартою, підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлені відповідними ухвалами суду з цього приводу, не відпали, тому з урахуванням наведеного, доцільним є продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою до 07 грудня 2019 року включно.

У рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року сформульована практика Європейського суду з прав людини, яка зокрема, свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставини у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченої ОСОБА_1 є те, що остання раніше неодноразово була засуджена за вчинення умисних та корисливих злочинів і знову обвинувачується у вчиненні умисного та корисливого злочину, не працює, не має стійких соціальних зв`язків, при обранні запобіжного заходу була визначена сума застави, яка не внесена, том суд не вбачає підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під ватою.

В свою чергу, доводи обвинуваченої ОСОБА_1 , щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, визнаються необґрунтованими з огляду на вищезазначене, та крім того не надано суду переконливих доказів, що обравши більш м`який запобіжний захід, обвинувачена знову не буде переховуватися від суду. Обвинувачена ОСОБА_1 офіційно не працевлаштована, постійного заробітку не має, нерухомістю не володіє.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.331,350,372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 грудня 2019 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя М.А. Носик