Рішення № 84825763, 09.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2019 року № 640/651/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач/ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі-відповідач/ГУ ДФС у м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2018 р. № 0067461409.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019 р. прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків контролюючого органу, викладених в акті фактичної перевірки від 18.12.2018 р. № 2326/26/14/14/ НОМЕР_1 , що призвели до винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Співробітниками ГУ ДФС у м. Києві, на підставі наказу від 28.11.2018 № 17447, проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), якою встановлено, що за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП № 1, сектор В здійснюється реалізація за готівковий та безготівковий розрахунок продукції, годинників та інших побутових товарів; зокрема встановлено факт реалізації годинника (кварц) за ціною реалізації 450,00 грн., що належить до груп складених побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування РРО, без такого застосування, що є порушенням п.1 ст. 3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Також перевіркою встановлено факт зберігання алкогольних напоїв (горілка та бальзам), які зберігаються у місці зберігання не внесеного до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, яким порушено ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 18.12.2018 р. № 2326/26/14/14/2888721229 та винесено податкове повідомлення-рішення від 27.12.2018 р. № 0067461409, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі елементами живлення та іншими невживаними товарами (КВЕД 47.78).

Згідно частини тридцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», місце зберігання це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) це перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджений наказом ДПА України від 28.05.2002 № 251 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру», відповідно до пункту 2.1 якого до Єдиного реєстру вносяться, зокрема, місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Виходячи з аналізу наведених норм, підставою для внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру є саме встановлення факту зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в приміщенні, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Вимоги до місця зберігання алкогольних напоїв визначені у пункті 16 постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями», в якому зазначено, що алкогольні напої зберігаються у спеціальних приміщеннях, відомості про місцезнаходження яких заносяться до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Приміщення для зберігання алкогольних напоїв повинні добре вентилюватися, не мати стороннього запаху, бути непроникними для прямих променів світла, обладнані охоронною сигналізацією. Пункт 17 вказаних Правил містить вимоги про те, що закорковані пляшки з алкогольними напоями зберігають у горизонтальному положенні з метою запобігання висиханню корку, а пляшки з іншою укупоркою - у вертикальному положенні. Пунктом 18 Правил передбачені вимоги щодо температурного режиму при зберігання алкогольних напоїв, зокрема, горілки та горілки особливої - від -5° С до +25° С, лікеро-горілчаних виробів - від +10° С до +20 ° С і відносній вологості повітря не більш як 85 відсотків, вино - від +8° С до +16° С (напівсолодке, напівсухе - від -2° С до +8° С), коньяку - не менш як +5° С.

Вимоги до місця зберігання тютюнових виробів встановлені в Правилах роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 218, у пункті 15 яких зазначено, що приміщення для зберігання тютюнових виробів повинні бути сухими, чистими, з відносною вологістю повітря 60 (±10) відсотків. Ящики з тютюновими виробами повинні розміщуватися на піддонах, брусках або інших конструкціях (пристроях) на висоті не менше ніж 10 см від підлоги з проміжками для циркуляції повітря в штабелях висотою, що унеможливлює деформацію нижнього ящика. Відстань від штабеля до джерела тепла та стін повинна бути не менше 1 м.

При цьому, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» під роздрібною торгівлею розуміє діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування; а місцем торгівлі визначає місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Відповідно до змісту акту перевірки, перевіркою встановлено зберігання алкогольних напоїв (горілка та бальзам) не внесених у місця зберігання до Єдиного реєстру.

Водночас, магазин, що належить позивачу за своїм цільовим призначенням є місцем реалізації, а не місцем зберігання алкогольних напоїв, оскільки в ньому безпосередньо здійснюється реалізація відповідних товарів, що не підпадає під ознаки місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тому не потребує внесення до Єдиного реєстру.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 12.04.2018 р. у справі № 2а-2234/10/0770.

При цьому, обов`язок у суб`єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає саме після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та відповідності такого місця поняттю «місце зберігання» у розумінні Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Натомість, факт зберігання позивачем алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання доводиться відповідачем виключно на підставі того, що у позивача відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Водночас, відсутність ліцензій сама по собі жодним чином не доводить факту зберігання товару у магазині у зазначений період часу.

З огляду на викладене, наявним матеріалами справи спростовано висновок відповідача про порушення позивачем приписів ч. 38 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

В частині встановленого відповідачем порушення щодо реалізації годинника (кварц) за ціною реалізації 450,00 грн., що належить до груп складених побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування РРО, без такого застосування, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Відповідно до пункту 6 статті 9 цього ж Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) (наданні послуг)

фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Отже, для визначення права позивача на реалізацію товару без застосування реєстратора розрахункових операцій необхідно встановити, що годинник (кварц) не є технічно складним побутовим товаром, який підлягає гарантійному ремонту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 16.03.2017 року затверджений Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій. Цей Перелік складається із найменування груп товарів та коду згідно УКТЗЕД,

Так, до Групи 91 «Годинники всіх видів та їх частини» віднесені годинники всіх видів та їх частини, код УКТЗЕД 9101-9107.

Як зазначено Міністерством економічного розвитку і торгівлі у коментарі до постанови Кабінету Міністрів України № 231 від 16.03.2017 року, коди української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) наводяться у переліку довідково. Основною підставою для застосування реєстраторів розрахункових операцій до товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, є відповідність таких товарів найменуванню та опису, які зазначаються у переліку. Крім того, метою такого державного регулювання є запровадження прозорості ведення бізнесу шляхом обов`язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій при реалізації технічно складних побутових товарів, запобігання можливим порушенням з боку суб`єктів господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки за технічно складні побутові товари та забезпечення реалізації прав споживачів у разі придбання таких товарів неналежної якості. Частиною одинадцятою статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема передбачено, що вимоги споживача щодо технічно складних побутових товарів розглядаються після пред`явлення споживачем розрахункового документа, передбаченого Законом про РРО та технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Тобто, для забезпечення захисту прав споживача у разі придбання ним технічно складного побутового товару неналежної якості, споживачеві обов`язково повинен бути виданий розрахунковий документ, передбачений Законом про РРО.

Відповідно до пункту 25-1 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» технічно складні побутові товари - це непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.

У зв`язку із викладеним, суд зазначає, що реалізація годинника (кварц) має здійснюватись із застосування реєстратора розрахункових операцій, оскільки за описом товару він належить до Групи 91 «Годинники всіх видів та їх частини» віднесені годинники всіх видів та їх частини, код УКТЗЕД 9101-9107 та підлягає гарантійному обслуговуванню.

Разом з цим, суд звертає увагу, що в основу спірного податкового повідомлення-рішення покладено відповідальність за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що підтверджується розрахунком фінансових санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому з урахуванням встановлених вище обставин справи, якими спростовано висновки контролюючого органу про відповідне порушення, суд доходить висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 27.12.2018 р. № 0067461409 та наявності правових підстав для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 27.12.2018 р. № 0067461409.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко